Документи, як джерело криміналістичної інформації. Види та способи підробки документів

а) документ з підробленим відтиском;

  б) оригінал рельєфного або плоского кліше печаток, а за відсутності 
останніх -їх відтиски на будь-яких документах.

     Якщо  оригінал печатки не зберігся, то подають  її відтиски, виконані приблизно в час, яким датований документ, що поданий до експертизи.

     Якщо  підпис скопійований шляхом перенесення  його на документ за допомогою проміжного кліше, має місце слабка насиченість барвника, на папері у місці підпису виникає матова зона, адже папір зволожувався. При ксерокопіюванні у штрихах підпису можна знайти окремі частинки барвника, а сам штрих має блиск графіту. При фотографічному копіюванні (що зустрічається досить рідко) у місці підроблення залишаються сліди зволоження паперу та оброблення його хімічними реактивами. Для виявлення ознак і способів підробки документів проводять спеціальні техніко-криміналістичні дослідження. Техніко-криміналістична експертиза документів:

1. дозволяє встановити відносну давність документа;
2. допомагає визначити спосіб виготовлення документа та його реквізитів;
3. відновлює цілісність тексту пошкоджених і спалених документів;
4. встановлює послідовність нанесення реквізитів та відтисків печаток  і штампів у документі;
5. відновлює видалені та закриті барвниками тексти;
6. встановлює, чи мають місце дописки, вставки, додрукування, переклейки карток, вклейки частин у документі;
7. ідентифікує друкарські машинки, печатки, штампи тощо, а також друкарські пристрої (принтери, телетайпи, телеграфні апарати);
8. дозволяє встановити групову належність матеріалів письма (олівці, чорнила, пасти, клеї тощо).

     Процес  підготовки матеріалів до технічної  експертизи документів складається з таких дій:

1. огляд документів - речових доказів та визначення завдань дослідження;
2. вибір експертної установи;
3. відібрання порівняльних зразків;
4. винесення постанови про призначення техніко-криміналістичної експертизи документів;

   5) пакування матеріалів дослідження та подання їх до експертної установи. 

     Для формулювання завдань (питань) дослідження  та вибору експертної установи використовують Інструкцію щодо порядку підготовки матеріалів на експертизу, а також довідкові посібники, Інтернет представництва.

  2. Слід вогнепальної  зброї

     Застосування  вогнепальної зброї під час вчинення злочинів призводить до виникнення численних  слідів на місці події. Сліди зброї різноманітні і залежать від багатьох факторів: моделі зброї; використовуваних боєприпасів; умов вчинення злочину; дій, які виконує суб'єкт для приховування слідів злочину.

     Сліди зброї - це, насамперед, сліди-предмети: залишені зброя, боєприпаси, різні речі (шомпол, протирка, кобура, пакувальний матеріал, в якому зберігалася зброя - тканина, папір, дерево).

     Сліди-предмети - це патрони з осічкою, гільзи, шріт, пижі, прокладки, незгорілі порошинки, сліди кіптю.

     Сліди зброї, по-друге, - це сліди взаємодії зброї, боєприпасів з предметами середовища (оточення): пробоїни, вм'ятини, зруйновані предмети (скляні, керамічні), зрештою, це сліди на тілі людини, пробоїни, розриви, кіпоть на тканинах (обідок обтирання), укорінені порошинки, опіки тощо.

     Найбільша кількість слідів зброї залишається на гільзах, снарядах (куля, шріт), перешкодах (предмети, тіло людини), тіло того, хто стріляв, і потерпілого (руки, обличчя, одяг). Тому під час огляду місця події саме ці джерела інформації заслуговують на особливу увагу, проводити їх огляд і дослідження треба із залученням фахівця. Вид слідів, особливості їхнього розміщення допоможуть розв'язати багато питань, які постають перед слідчим. Крім того, фіксація їх забезпечить успішне проведення судовобалістичної та інших експертиз.

      Заряджаючи  неавтоматичну зброю патрон вручну вставляють у патронник; потім замикають  ствол. На денці гільзи утворюються  сліди ковзання від нерівностей  щитка колодки, інколи сліди від  бойка у вигляді трас. При заряджанні автоматичної зброї затвор, рухаючись уперед, натикається на патрон, який знаходиться в магазині, і досилає його в патронник, при цьому на ребрі денця гільзи може утворитися слід досилання, характерний для АК і АКС. Водночас гільза ковзає по «губках» магазину і на її корпусі нерідко виникають лінійні сліди ковзання у вигляді паралельних борозенок, які розміщені діаметрально протилежно одна одній. Затвор продовжує рухатись уперед, досилаючи патрон у патронник. Коли патрон повністю увійде в патронник, зачіпка викидача заскочить в кільцеву проточку і залишить слід ковзання на ребрі денця гільзи. Рух затвора припиниться, патронник виявиться закритим, а зброя - зарядженою.

     З натисканням на спусковий гачок, ударник з бойком зривається з  бойового зводу і, рухаючись уперед, натискається на капсуль, утворюючи на ньому об'ємний слід тиску, який за своєю формою схожий на форму бойка. З ударом бойка капсуль загоряється і підпалює пороховий заряд. У патроннику виникає великий тиск порохових газів, під дією яких снаряд отримує кінетичну енергію і виштовхується із ствола, а гільза з такою ж силою притискується до затвору і на її денці утворюються сліди тиску, які називаються слідами переднього зрізу затвора (патронного упору). Оскільки метал капсуля значно тонший денця і більш м'який, тому сліди переднього зрізу затвора утворюються насамперед на капсулі навколо сліду бойка.

     Практично слід бойка і слід переднього зрізу  затвора залишаються на гільзах, відстріляних із будь-якої зброї як заводської, так і атипової,

     Процедура пострілу триває мить, за цей час затвор набуває моменту руху і, переборюючи стан спокою, починає рухатись назад. Зачіпка викидача, який утримує гільзу в чашечці (вінчику) затвора, витягує гільзу і разом з нею відходить назад. З рухом гільзи в патроннику на її стінках можуть утворюватися сліди патронника від нерівностей, які є на його стінках.

     Сліди патронника мають форму паралельних  трас, розміщених на циліндричній частині  гільзи, ближче до її денця.

      Як тільки гільза покине патронник, вона натикається  на відбивач, одержує обертовий момент і викидається. Оскільки відбивач майже у всіх зразках зброї розміщений зліва внизу, то гільза вилітає праворуч. Від удару гільзи об відбивач на її нижньому ребрі утворюється слід тиску, який називається слідом відбивача. У деяких зразках вітчизняної зброї (АК, АКС, СКС, ПМ) гільза, що екстрагується, при польоті вдаряється об край вікна кожуха затвора або ж ствольної коробки і на гільзі утворюється характерний слід тиску або ковзання, який називається слідом вікна кожуха затвора (для пістолетів), або слідом вікна ствольної коробки (для автоматів і карабінів СКС).

     На  снарядах (куля, шріт) залишаються сліди  каналу ствола зброї. Під тиском газів  снаряд, що рухається по стволу, ковзає по його стінках і на циліндричній частині кулі утворюються сліди  полів нарізів і сліди граней нарізів. Механізм утворення їх такий. Куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно і при вході в нарізи на ній залишаються первинні сліди нарізів, які розміщені паралельно осі кулі у вигляді борозенок і валиків. Із подальшим рухом куля повторює напрямки нарізів, отримує обертовий рух і на її поверхні залишаються сліди граней і полів нарізів у вигляді нахилених пучків трас. У вітчизняній бойовій зброї ствол має чотири нарізи, які в'ються зліва вгору направо. Ширина полів і нарізів може бути визначена за їхніми слідами на циліндричній частині кулі. Ці сліди називаються повторними слідами каналу ствола.

     У гладкоствольній зброї сліди  каналу ствола залишаються на шроті  і спеціальних кулях. У шротовому заряді не всі шротинки торкаються ствола, а лише крайні, до того ж не всією поверхнею, а тільки окремими точками. У цих точках утворюються сліди каналу ствола у вигляді площинок поверхні на сферичній частині шротин. На шроту, розміщеному всередині заряду, слідів каналу ствола не залишається, але інколи зустрічаються незначні поглиблення від контакту з сусідніми шротинками. Такі сліди називають контактними полями. Останні іноді можна зустріти на поверхні пижа або ж картонної прокладки.

     Сліди на гільзах і снарядах атипової зброї  рідко відповідають стандартним слідам, оскільки атипова зброя, як правило, ненарізна, неавтоматична, не має викидача. Якщо ж атипова зброя, наприклад, обріз, виготовлена із заводської зброї, то механізм утворення і види слідів на кулях і гільзах залишаються такими ж, як і для зброї, з якої виготовлено атиповий екземпляр. У деяких саморобних пістолетах-кулеметах є всі деталі, які дозволяють автоматично перезаряджати зброю і вести автоматичну стрільбу.

     При зіткненні з перешкодою снаряд володіє  кінетичною енергією, може утворити: об'ємний слід тиску, пробоїну (наскрізний отвір) або ненаскрізний (сліпий) отвір. Навколо пробоїни є сліди кіптю, зерна пороху (при близькому пострілі), на стінках кульового каналу можуть бути сліди металізації, як правило, невидимі, а на еластичних тканинах по краю отвору - обідок обтирання у вигляді частинок мастила, металу снаряда. Сліди кіптю є не лише на поверхні “цілі”, але й на інших об’єктах, які були в зоні дії порохових газів, а саме на тілі й одязі особи, яка стріляла, та осіб, які були присутні при цьому. Особливо це важливо для встановлення факту: стріляли в живу людину,  чи в труп. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література: 

      1. Біленчук П. Д. Криміналістика. – К., 2001

      2. Біленчук П. Д., Головач В. В., Салтевський М. В. Криміналістика. – К., 1997

      3. Кобилянський О. Поняття “документ”  у криміналістиці: сучасне розуміння  // Право України. – 2003. - № 10

      4. Криміналістика. Криміналістична тактика  і методика розслідування злочинів / За ред. В. Ю. Шепітька. –  Х., 1998

      5. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. В. К. Лисиченка. – К., 1988

      6. Шведова О. Встановлення факту  монтажу в документах, виконаних  за допомогою комп’ютерних технологій // Право України. – 2006. - № 2