Документи, як джерело криміналістичної інформації. Види та способи підробки документів

     1. Документи, як  джерело криміналістичної  інформації. Види  та способи підробки  документів

     Документ  у широкому розумінні слова - це матеріальний об'єкт, на якому тим чи іншим способом зафіксована інформація щодо певних фактів. Поняия “документ” поширюється на письмові акти або документи, кіно- та відеодокументи, креслення, схеми, перфокарти, телеграфні та телетайпні стрічки, магнітні стрічки-фотодокументи, кодові тексти ЕОМ, дискети, електронні документи, машинописні та друкарські тексти, які засвідчують будь-який факт, явище, подію.

     Предметом криміналістичного дослідження  є тільки такі письмові та машинописні  документи, на яких язиковими засобами (знаками) закріплені думки людини, події та факти. Розрізняють п'ять  видів дослідження документів:

• відновлення пошкоджених (спалених, розірваних, зотлілих) документів;
• встановлення способу виготовлення документа;
• відновлення слабовидимих та невидимих записів у документах;
• встановлення давності виготовлення документа;
• вирішення різних ідентифікаційних завдань (ідентифікація цілого за його  частинами, ідентифікація друкарських машин, встановлення групової (родової) належності барвників, паперу та інших матеріалів письма).

     У процесуальному плані документи  поділяють на письмові та речові. До останніх належать документи, “...які є знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій... та всі інші, які можуть бути засобом розкриття злочинів та викриття винних” (ст. 78 КПК України).

     Документ  як речовий доказ потребує особливих  правил поводження: до документа не можна вносити будь-яких змін (помарки, проколи, підкреслювання слів тощо); не можна підшивати без конверта в справу, згинати за новими складками, підклеювати до обгортки, зчіплювати скріпками; пересилати дозволяється виключно в цупких конвертах, помістивши документ між чистими листами паперу; якщо припускається, що на документі повинні залишитися сліди пальців рук, то працювати необхідно в рукавичках.

     Огляд документів як самостійна слідча дія  проводиться у випадках, коли документ не був оглянутий та зафіксований у протоколах тих слідчих дій, під час яких він був виявлений, або коли був поданий обвинуваченим, потерпілим чи свідком. Огляд проводиться згідно зі ст. 190 КПК України і складається з: а) дослідження зовнішнього вигляду та змісту документа; б) ретельного дослідження з метою виявлення можливих змін у тексті (підчистки, дописки, сліди травлення, вклеєні літери, цифри тощо).

     Такий огляд виконується органолептичними (огляд “на просвіт”, при боковому освітленні, у кососпрямованому світлі) та інструментальними методами (використання оптичних приладів - лупи, мікроскопів, світлофільтрів, УК-1, ЕОП).

     У слідчій і експертній практиці зустрічаються  такі способи зміни документів: підчистка, травлення, змивання, дописки і вставки.

     Підчистка - механічне видалення з поверхні документа письмових, друкованих знаків, літер, штрихів, слів, символів, які  відображають зміст документа. Засоби підчистки: гума, пемза, гострі предмети. Ознаки підчистки: кошлатість волокон паперу, потоншання паперу в місцях підчистки, розпливчасті штрихи тексту на підчищеному місці, залишки частинок барвника, видаленого тексту, порушення захисної сітки в документі тощо.

     Травлення - це зруйнування або обезбарвлення  барвника тексту документа хімічним реактивом (розчини кислот, окислювачів). Суть травлення полягає в тому, що при реакції барвника з речовиною, яка використовується для травлення, утворюється нова сполука. Ця сполука зливається з фоном документа таким чином, що неозброєним оком її неможливо розрізнити.

     Змивання - це розчинення та вилучення барвника чи штрихів тексту з поверхні документа. Для змивання застосовують воду, спирт, спеціальні хімічні розчинники барвників.

     Ознаки  травлення та змивання тексту: порушення  проклейки паперу та утворення матових  зон, плям; зруйнування захисної сітки; розпливання чорнил, якщо штрихи нанесені на місці травлення, а також різний їх колір; залишені в складках паперу мікросліди барвника. Сліди травлення та змивання, як правило, можна виявити дослідженням люмінесценції в УФП та ІЧП. Коефіцієнти відбиття відрізняються на місці травлення і на ділянках документа, що не піддавалися травленню.

     Дописки і вставки - внесення змін до документа  без механічного його пошкодження. Дописку звичайно виконують до цифри, до слова на початку або в кінці; вставку - шляхом внесення змін у середину слова, числа тощо. Ознаки дописок і вставок: порушення топографії тексту; різний колір чи відтінок барвника; неоднакова ширина штрихів, різний їх нахил; форма знаків відрізняється від форми таких самих знаків головного тексту; дописаний знак нанесений пізніше головного тексту, тому штрихи його розташовані вище штрихів головного тексту, штрихів відтиску печатки, штампу тощо.

     Способи та методи встановлення змін у документах можна розділити на органолептичні та технічні (інструментальні). Органолептичні: візуальний огляд «на просвіт», у косопадаючому світлі, порівняння оригіналу та копій, аналіз змісту документа, відтисків штампів і печаток, відповідність реквізитів документа його призначенню, часу виготовлення тощо.

     Технічні  або інструментальні дослідження  обумовлюють використання мікроскопічних, фотографічних, вимірювальних, люмінесцентних, спектрографічних, рентгенографічних, кольоро-розрізнюваних та кольороподільних методів і засобів. Деякі інструментальні методи може застосовувати слідчий. Однак більшість використовується спеціалістом в лабораторних умовах.

     Для відновлення закритих барвником  текстів у документах користуються зазначеними способами: фотографування у косопадаючому світлі, кольороподіл та кольоророзрізнення, фотографування із світлофільтрами, дифузно-копіювальний метод, зйомка в інфрачервоних та рентгенівських променях, хімічні методи. Деякі з них слідчий застосовує самостійно. Зокрема, щоб прочитати залитий текст, його перш за все необхідно оглянути на просвіт, потім сфотографувати зі світлофільтром такого самого кольору, як і пляма, після цього документ повинен бути оглянутий в інфрачервоних променях за допомогою ЕОП.

     Якщо  не вдалося прочитати текст за допомогою «польових» засобів і методів, слідчий використовує спеціальні знання:

     а) проводить попереднє дослідження  в експертному підрозділі;

     б) призначає техніко-криміналістичну  експертизу.

     Попереднє дослідження слідчий може здійснити  і в кабінеті, якщо запросить для  цього спеціаліста. Важливо пам'ятати: які б засоби спеціаліст не застосовував, документ повинен залишатися без змін!

     Експертне дослідження спеціаліст виконує  в експертних установах МЮ та МВС. Сучасними засобами можна відновити  майже будь-які тексти, залиті барвником, а також закриті тонкими листами дерева, паперу, або спалені тексти, якщо документ не зруйнований, а тільки обвуглений.

     Технічне  підроблення підпису - це його відтворення  на документі шляхом копіювання з оригіналу. Виконують копіювання підпису на просвіт, через копіювальний папір, шляхом попередньої підготовки (наколювання, перетиснення), шляхом фотокопіювання, ксерокопіювання, вологого копіювання з проміжного кліше.

     Кожний  спосіб підроблення технічними засобами має характерні ознаки. Ознаки копіювання підпису на просвіт: сповільненість руху, сліди зупинок і викривлення в штрихах, тупі закінчення штрихів, ширина з'єднувальних штрихів однакова з шириною головних. Ці ж ознаки характерні й для копіювання підпису через копіювальний папір. Якщо підпис виконаний з попередньою підготовкою і наведений, то можуть залишитися сліди перетиснення, наколювання, які можна виявити при боковому освітленні на звороті документа. Якщо підготовка здійснювалась олівцем або через копіювальний папір, то в штрихах підпису залишаться частинки графіту чи копірки.

     Особливу  складність для дослідження представляють  обвуглені документи.

     Існують два ступені спалення документів: обвуглювання та спопеління. Обвуглювання виникає внаслідок горіння в  середовищі, обмеженому киснем. Обвуглений документ нерідко втрачає форму або руйнується на частини. Щоб зафіксувати, обвуглений документ рекомендується зволожити його на водяній бані або збризкати 10-15%-розчином гліцерину у воді, а потім помістити між двома чистими пластинами скла і так подавати на експертизу. Фіксацію обвугленого документа бажано доручити спеціалісту.

     Якщо  на місці події горять документи, необхідно перш за все припинити  доступ повітря (закрити димохід, дверці печі).. У цьому випадку горіння  припиниться, а документи будуть тільки обвуглені. їх слід акуратно вийняти із печі і, якщо є така можливість, упакувати. Звичайно дотримуються такого порядку: дно посилочного ящика змащують клеєм і покривають шаром вати, на нього акуратно складають документи; зверху прикривають шаром вати, на який кладуть ще шар документів; останній прикривають ватою, приклеєною до кришки ящика, щоб виключити переміщення шарів вати в ящику й зберегти таким чином обвуглені документи. Інколи рекомендують обвуглені документи збризкати лаком для волосся “Прелесть” або розчином цукру у воді (1 чайна ложка на склянку води).

     Якщо  документ зовсім згорів, попіл необхідно  упакувати й подати на експертизу. Інструментальне дослідження дозволяє встановити, який папір спалено, його хімічний склад, чи був на папері друкарський  текст. Не дозволяється змішувати попіл документа з іншими, а також із зразками документів, які за версією слідчого були спалені.

     Дослідженням  обвуглених залишків можна встановити форму бланка документа, інколи навіть текст, який можна використати для  ідентифікації.

     Печатка - прилад з рельєфним зображенням  знаків для нанесення їх відтисків  на папір, деревину, метал тощо. Печатки  бувають каучукові - для плоских  відтисків та металеві - для рельєфних  відтисків на твердих матеріалах. Плоскі відтиски печаток частіш усього фарбовані мастикою, пастою; рельєфні відтиски нефарбовані, ставлять їх на паспорти, посвідчення та інші документи, на пломби, сургучні та пластмасові зліпки. Печатки за формою бувають круглі, овальні та трикутні. Прямокутні й квадратні печатки називають штампами. Злочинці виготовляють печатки та штампи такими способами:

• вирізують з гуми, деревини, пластмаси;
• гравірують та використовують гальванопластику;
• використовують набір готових друкарських стандартних літер;
• використовують набір гумових літер, одержаних шляхом розрізання го 
  тових стандартних штампів (для цього беруть штампи для виготовлення 
  бланків довідок, що є у продажу);
• виготовляють каучукові печатки за заводською технологією (зі свинцю - 
  друкарськими літерами вибивають об'ємну форму печатки, яку заповнюють 
  сирою гумою та вулканізують її). Герб виготовляють гравіруванням. З метою 
  підроблення відтиск печатки можна нанести на документ:

- малюванням  безпосередньо по документу;

• вологим копіюванням з оригіналу відтиску;
• вологим копіюванням з використанням проміжного плоского кліше - печатки або кліше, виготовленого набором, гравіруванням.

     Ознаки  підроблених відтисків печаток  характеризують способи підроблення.

     Малювання відтисків: нестандартність зображення літер, їх форми, розміру, малюнку, ширини штрихів, їх подвоєність та викривлення; є сліди пере-тиснення, проколи, частинки графіту; асиметричне розташування літер, неоднаковий радіальний нахил однакових літер.

     Вологе  копіювання з оригіналу відтиску має дзеркальне зображення, тому цей спосіб використовують рідко.

     Вологе  копіювання з плоского мальованого  кліше має всі ознаки безпосереднього  малювання відтиску на документі, для  нього характерні також зволоження паперу та порушення проклейки в  місцях відтиску.

     Ознаки  відтисків, нанесених вологим копіюванням з проміжного кліше: форма й розміри літер відповідають стандарту, однак відтиск за насиченістю барвника блідий, краї штрихів літер розпливчасті, папір у місцях відтиску матовий, клейовий прошарок порушений.

     Якщо  злочинець добавляє проміжне кліше для того, щоб придати відтиску насиченості барвника, то відтиск матиме всі ознаки викривлення та нерівномірне розташування барвника в штрихах, дзеркальне зображення деяких літер (“і”, “є” тощо).

     Відтиски, нанесені з вирізаного кліше, характеризуються нестандартною формою літер, неоднаковою шириною штрихів, кутастістю овалів, відсутністю засічок, слідами перерізання штрихів, різними інтервалами й нахилами знаків.

     Якщо  відтиск нанесений з набірного  або гравірованого кліше, то перш за все спостерігається нерівномірне розташування барвника в штрихах, а також неоднакові інтервали між літерами, різні радіальні нахили знаків. Крім того, металеві кліше залишають на папері сліди перетиснення, сліди витиснення барвника з-під літер, і тому штрих у центрі має менш інтенсивне забарвлення, ніж з країв, де зосереджений барвник.

     Техніко-криміналістичне  дослідження відтисків печаток  дозволяє встановити тотожність рельєфного або плоского кліше їх відтискам на документах, що підроблені. Для цього до експертизи необхідно подати: