Звільнення від відповідальності за порукою

     Окрім зазначених у кримінальному законі умов, суд при прийнятті рішення  про звільнення особи від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 47 КК України, має об’єктивно та повно встановлювати обставини, що визначають незначний ступінь суспільної небезпеки особи та характеризують особистість та спосіб життя винного до вчинення злочину; особу винного в момент вчинення злочину; особу винного після вчиненого злочинного діяння.

     Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки КК України передбачає щире каяття особи, яка вчинила злочин. Оцінка щирого каяття особи в жодному разі не може базуватись на одних лише її ствердженнях про розкаяння та самозасудження, словесних визнаннях провини, обіцянки виправитись. Щире каяття повинно бути підтверджено, насамперед, дієвою поведінкою винної особи: явкою з повинною; сприянням розкриттю і розслідуванню всіх обставин злочину, його причин і умов; добровільним відшкодуванням заподіяної шкоди; публічному визнанні особою своєї вини.

     На  нашу думку, разом із закріпленням у ст. 47 КК України щирого каяття як підстави звільнення від кримінальної відповідальності, доповнити цю норму положенням про визнання особою своєї вини у вчиненому злочині. Адже, визнання особою своєї вини у вчиненні злочину, на думку автора, є найбільш суттєвою обставиною, за наявності якої можна стверджувати про високу вірогідність виникнення щирого каяття. Також це засвідчують і дані опитування - 78% з опитаних працівників досудового слідства та суддів підтримують цю пропозицію [15]. При цьому, визнання своєї вини і розкаяння повинні бути не лише щирими, але й повними. Повне або часткове заперечення особою своєї вини у вчиненому злочині виключають можливість подальшого виправлення і перевиховання особи силами громадськості.

     Аналізований  вид звільнення від кримінальної відповідальності належить до числа  необов’язкових (факультативних) і умовних.

     Факультативність  звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що суд, навіть за наявності відповідних передумов і підстав, не зобов’язаний звільняти особу від кримінальної відповідальності, якщо визнає це недоцільним (наприклад, внаслідок порівняної тяжкості злочину, оцінки особи винного або інших обставин справи). Крім того, розглядуване звільнення застосовується під певною умовою, а саме: особа протягом року після передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення цих умов особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин у порядку, встановленому КПК.

Розділ  ІІІ.КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПЕРЕДАЧІ ОСОБИ НА ПОРУКИ У ЗВ’ЯЗКУ З ЇЇ ЗВІЛЬНЕННЯМ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 

     Сприятливі  кримінально-правові наслідки настають у тому випадку, якщо особа протягом року після передачі її на поруки виправдає  довіру ко-лективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушу-ватиме громадського порядку. Їх зміст полягає в остаточному звільненні особи від кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

     Вирішуючи питання про можливість взяття особи  на поруки трудовому колективу, насамперед, необхідно: визначити осіб, які контролюватимуть виховний процес виправлення особи; обговорити питання щодо відпо-відальних осіб, які безпосередньо допомагатимуть, а у разі необхідності, братимуть участь у реалізації виховних заходів; визначити можливі виховні заходи, які доцільно було б провести з даною особою та запровадити «Журнал виховних заходів». На нашу думку, доцільність оформлення «Журналу виховних заходів» зумовлена необхідністю ефективної організації виховного процесу щодо виправлення особи, а також проведенням контролю за виконанням взятих трудовим колективом зобов’язань. Обов’язковими складовими цього журналу повинні стати: план проведення виховних заходів; журнал контролю виховних заходів; відгук.

     Остаточно неможливість притягнення особи  до кримінальної відпові-дальності за раніше вчинений злочин виникає після спливу річного терміну дії поручительства колективу.

     Умови настання сприятливих кримінально-правових наслідків визначені у ст. 47 КК України і стосуються поведінки  особи, переданої на поруки, яка полягає  передусім у виправленні особи. Досягнення виправлення особи відображається у певному процесі, складовими якого є дії колективу, поведінка особи, переданої на поруки та методи, які застосовуються для її виправлення. Методами виправлення особи при звільненні її від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки є, зокрема, шефство, бесіди, поради, особистий приклад тощо [13, с.228].

     Виправлення особи у разі звільнення її від кримінальної відповіда-льності у зв’язку з передачею на поруки можна досягти за допомогою низки критеріїв. Ними, зокрема, можуть бути: характеристика особи з місця роботи: якісні та кількісні показники праці; внутрішнє ставлення особи до викону-ваної роботи; риси, що характеризують її як працівника (сумлінність, працелюбність); відносини особи у колективі; здатність останнього вплинути на виправлення особи: характер, темперамент особи; її соціальний статус в колективі; самоусвідомлення та рольові функції; характеристика особи поза місцем роботи: відносини у сім’ї, побуті, в колі друзів; власне ставлення особи до виправлення та бажання цього досягти (критичність ставлення особи до вчиненого злочину та його наслідків; відшкодування заподіяної шкоди, щирість каяття та подальша її поведінка).

     За  даними опитування, 86% працівників досудового слідства та суду позитивно оцінюють перелічені критерії [15].

     У випадку недотримання (порушення) особою умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, вона притягується до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

     Для констатації порушення умов передачі особи на поруки достатньо встановити невиконання хоча б однієї з трьох  умов, передбачених ч. 1 ст. 47 КК України (невиправдання довіри колективу, ухилення від заходів виховного характеру, порушення громадського порядку).

     Невиправдання довіри колективу може виражатися у  систематичному або одиничному грубому  порушенні Правил внутрішнього розпорядку на підприємстві, в установі чи організації; невиконанні особою відповідних зобов’язань щодо своєї поведінки, які вона давала на загальних зборах колективу при вирішенні питання щодо передачі її на поруки; ухиленні від контролю з боку колективу; вчиненні нового злочину чи іншого право-порушення, який свідчить про небажання винного встати на шлях виправ-лення, тощо. Ухилення від заходів виховного характеру передбачає прагне-ння особи уникнути виховного впливу колективу, залишення з цією метою місця роботи або навчального закладу. Проте перехід особи, що передавалася на поруки, на іншу роботу не завжди свідчить про її наміри ухилитися від заходів громадського впливу. У таких випадках колектив підприємства, уста-нови чи організації, які брали особу на поруки, повинні проінформували колектив за місцем нової роботи особи про поручительство та просити його проводити відповідні заходи виховного характеру або впровадити інші заходи.

     Порушення громадського порядку - це порушення особою умов суспі-льно-корисної діяльності інших людей, їх відпочинку і побуту, суспільної моральності. Зазначені дії можуть виражатися, зокрема, у вчиненні право-порушень, передбачених Кодексом України про адміністративні право-порушення. 

     У випадку відмови від подальшого поручительства щодо особи, взятої на поруки, колектив підприємства, установи чи організації направляє до суду клопотання щодо прийняття такого рішення. Після чого суд, вирішуючи остаточно питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, має перевірити обґрунтованість рішення трудового колективу.

     Вчинення  особою нового злочину будь-якого ступеня тяжкості, про-тягом строку передачі її на поруки, тягне за собою кримінальну відпові-дальність за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України). У разі ж, якщо вчине-ний протягом зазначеного строку злочин передбачено тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України, особа підлягає кри-мінальній відповідальності за правилами повторності злочинів (ст. 32 КК України) [2]. 

     ВИСНОВКИ 

     Перші норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з  передачею особи на поруки з’являються в ХVI ст. В 1918 р. вперше було закріплено поручительство як форма заміни кримінальної відповідальності і покарання заходами громадського впливу. 

     Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України) є загальним, дискреційним, умовним, суб’єктивним видом звільнення від кримінальної відповідальності із зага-льним суб’єктом, який характеризується покладанням заходів впливу на особу, що підлягає звільненню, передбаченим спеціальним розділом Загальної частини КК України.

     З урахуванням окремих доктринальних  підходів, поняття звільнення від кримінальної відповідальності (у тому числі, у зв’язку з передачею особи на поруки) може бути визначене, як відмова держави від осуду особи, діяння якої містить склад злочину, та від передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави. При цьому, застосування норми про звільнення від кримінальної відповідальності можливе шляхом винесення судом постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

     Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки включає в себе умови та підставу його здійснення. Умовами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є: вчинення злочину невеликої чи середньої тяжкості вперше, наявність клопотання з боку колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм особи на поруки; а підставою - щире каяття винного.

     Але необхідне закріплення у ч. 1 ст. 47 КК України самостійної підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки - визнання своєї вини у вчиненому злочині. Оскільки щире визнання вини виступає обставиною, за якою можна судити про щире каяття особи.

     Сприятливі  кримінально-правові наслідки (остаточне  звільнення особи від кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин) настають в тому випадку, якщо особа протягом року після передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку. 

     Несприятливі  кримінально-правові наслідки настають у випадку недотримання (порушення) особою умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. 

     Доцільно впровадити самостійного документу (Журналу виховних заходів), який би регламентував та відображав основні виховні заходи, що будуть застосовуватись до особи, порядок їх виконання; призначення відповідальних осіб, які будуть здійснювати виховний вплив, на підставі якого відбувається контроль за виконанням рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Конституція України від 28.06.1996 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 р.
4. Александров Ю.В., Дудоров О.О., Клименко В.А.. Кримінальне право України: Особлива частина. − вид. 2-е, перероблене і допов. − К.: Атіка 2008. − 712 с.
5. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Частина Загальна: курс лекцій. – К.: Наук. думка, 2004. – 336 с.
6. Кримінальний кодекс України. Коментар основних положень / Упоряд. В.А.Клименко. − К.: Літера ЛТД, 2007. − 288 с.
7. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник за ред. проф. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. − 2-е вид., перероблене і допов. − К.: Юрінком Інтер 2005. − 480 с.
8. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник за ред. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. − 2-е вид., перероблене і доповнене, К.: Юрінком Інтер, 2008. − 554 с.
9. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: підруч. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 272 с.
10. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації. Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
11. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у 3 кн. / за заг. ред. В.Г.Гончаренка, П.П.Андрушка. – К.: ФОРУМ, 2009. – 984 с.
12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., перероблене і допов. /За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. − К.: Юридична думка, 2007. − 1184 с.
13. Ніколаєнко Т.Б. Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки // Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Тези доп. міжнародної науково-практ. конференції, (Львів, 13-15 квітня 2007 р.). – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – С. 224-230
14. www.ukrainerol.org.ua
15. www.uapravo.org