Тактика пред'явлення та впізнання

ign="justify">           Звичайно навіювання образу об’єкта  проводить шляхом постановки  слідчим навідних питань, Іноді можна спостерігати, коли слідчий задає, наприклад, такі питання: «А чи не був той, який Вас пограбував в чорній куртці і синіх брюках?»

або «Чи  не була сумка, викрадена у Вас, білого кольору з блискавкою по середині?»  і т.д.

            Навідні питання не допустимі. Шкода їх полягає в тому, що слідчий, задаючи навідне питання, як би підказує відповідь особі, яка допитується. Навідні питання можуть вплинути на правильність свідчення допитуваного у випадку, коли він добре бачив і запам`ятав ознаки зовнішнього вигляду об`єкта, тому його важко переконати в наявності інших ознак. Однак якщо особа, яка має упізнати об’єкт, має погану пам’ять або не помітила окремих ознак об’єкта, або знаходилася під час спостереження його в стані переляку, страху, сильного сп’яніння і т.д., тобто завжди є небезпека того, що пропуск в пам’яті особи, яка допитується відносно забутих або непомічених ознак об’єкта буде заповнений ознаками або обставинами, що містяться в навідних питаннях слідчого.

            Від навідних питань необхідно відрізняти питання уточнюючі, постановка яких допустима і доцільна. Якщо, наприклад, потерпілий на питання слідчого «якої комплекції був грабіжник?» відповість «худорлявий», то шляхом постановки такого уточнюючого питання потрібно якомога точніше з’ясувати зовнішній вигляд грабіжника. Так само слідчий повинен діяти і відносно інших об’єктів і інших ознак.

              При допиті особи якій буде  пред’явлений об’єкт, не треба  виражати сумніви в  правдивості  її розповіді.

    З метою з’ясування сумнівних питань необхідно лише якомога детальніше з’ясувати деталі, що характеризують образ об’єкта і обстановку, в якій його спостерігав допитуваний. Особливо це необхідно зробити, якщо особою, що допитується є обвинувачений або підозрюваний, з боку яких частіше, ніж збоку інших осіб, можна чекати обмови, що приведе помилкового впізнання.

              Проводячи допит перед пред’явленням  для впізнання, не треба переривати  відповіді допитуваного на тій,  наприклад, основі, що зовнішні  ознаки об’єкта, що описується ним не зовсім співпадуть з тими які були вказані раніше допитаними особами.

              Особливо обережно потрібно поводитися  слідчому при допиті неповнолітніх  осіб. Враховуючи їх вікові особливості,  легку прищеплюваність, схильність  до фантазування, швидке забування баченого, слідчий при допиті неповнолітнього повинен виявляти максимум терплячості, повинен створити обстановку довір’я до себе

            Допит неповнолітніх перед пред’явленням  йому об’єкта для упізнання  відповідає правилам ст.167( допит свідка) і ст.168( допит неповнолітнього свідка) КПК України. Згідно з цими статтями допит таких осіб повинен проводитися в присутності педагога, а при необхідності - лікаря, батьків або інших законних представників неповнолітнього.

           Використовуючи дані сучасної психології потрібно розглянути питання про доцільність повторного допиту, попереднього пред’явленню для впізнання. У  разі неповного переліку допитуваним ознак об’єкту, про який його питають, виникає необхідність в повторному допиті. Проведення такого допиту може принести позитивні результати,  якщо мала місце короткочасна втрата пам’яті, що відбулася внаслідок властивостей організму даної людини (наприклад, перенапруження нервових клітин). Надалі, відпочивши, нервові клітини відновлюють нормальну роботу і тимчасово забуте може бути відтворено знову. Буває і так, що первинне відтворення, що пройшло відразу після сприйняття, виявляється менш повним ніж відтворення, відкладене на два-три дні. Таке явище пам’яті  називається в психології ремінісценцією і пояснює, чому іноді повторний допит, зроблений через декілька днів, може дати більш повні відомості про зовнішність людини, що підлягає пізнанню.

           Іноді  при повторному допиті  з’ясовується не тільки додаткові  відомості про ознаки об’єкта, але дається інший опис тим ознакам, про які говорилося  на першому допиті, слідчий повинен уточнити причини зміни свідчення. Коли на першому і другому допиті по - різному описуються ознаки об’єкта і це розходження не усунено, наявна суперечність в свідченні, то подальше впізнання не може мати доказового значення.

       Що  ж потрібно розуміти під зовнішньою схожістю людей, які пред’являються для впізнання?  Підбір цих осіб повинен відповідати наступним  вимогам:

   1). Їх вік, зріст, статури не  повинні мати різких відмінностей;

   2). Обличчя тих, що пред’являються  повинні мати схожість за формою, контуром, розмірами окремих частин  обличчя, кольором  волосся і  зачіскою, також необхідно враховувати  расові і національні особливості  зовнішності осіб, які пред’являються;

  3). Верхній одяг і взуття на пред’являємих повинні мати схожість по найменуванню, фасону, кольору, мірі зношеності.

            Коли мова йде про однорідність  предметів, що пред’являються, потрібно  мати на увазі, що в цьому  випадку розуміється: однорідність найменування предметів, схожість марки, моделі, форми, розміру, кольору міри зношеності. Кримінально- процесуальний закон визначив лише мінімальну кількість осіб, які пред’являються для впізнання: їх повинно бути не менше трьох. Максимальне число осіб, які пред’являються для впізнання визначається слідчим. Необхідно враховувати, що із збільшенням кількості об’єктів, що пред’являються буде меншати концентрація уваги впізнаючого. Законом не визначена кількість предметів, що пред’являються для впізнання, лише вказується, що їх повинна бути група.

       Необхідно мати точні адреси і телефони громадян, які пред’являються для упізнання, щоб суд міг викликати їх у  різні необхідності.

             До цього дня залишається відкритим  питання про процесуальне положення осіб, які пред’являються для упізнання запрошені для участі в цій слідчій дії громадяни, як правило йдуть назустріч проханню слідчого, але вони мають право і відмовитися.

       Таким чином, для участі особи у пред’явленні потрібна його згода. Це особа у разі участі в пред’явленні для упізнання має право на отримання заробітної плати по місцю служби за час знаходження у слідчого.

       Особи, запрошені для пред’явлення, повинні  бути ознайомлені з  правилами  пред’явлення для впізнання,  щоб  сприяти успішному проведенню слідчої дії і мати реальну можливість у разі необхідності оскаржити  дії слідчого. Але у цих осіб виникають і певні обов’язки. Погодившись брати участь в пред’явленні для впізнання, вони повинні виконувати розпорядження слідчого про зміну поз відповідати на поставлені питання для  прослуховування  їх голосу і мови. Попереджені слідчим, вони не повинні розголошувати ті дані  попереднього розслідування, які стали їм відомі.

          Особливо стоїть питання про  те, чи має право слідчий сфотографувати всю групу  осіб, які пред’являються або зробити їх відеозапис, або потрібна згода осіб, в числі  яких  знаходиться  впізнаваний. Погоджуючись з думкою Гинзбурга  А. Я., потрібно відмітити, що оскільки громадяни дали згоду  бути присутніми при слідчій дії, вони не мають право перешкоджати його проведенню і фіксації, а тому фотографування або відеозапис всієї групи потрібно вважати правомірним без додаткової згоди присутніх. Мета фотографування або відеозапису  може бути роз’яснена присутнім¹.

         Процесуально не вирішене питання, що  стосується  положення предметів, в числі яких пред’являється той,  який підлягає пізнанню. Такі предмети можна запозичити на час проведення слідчої дії у громадян, в скупних магазинах, на складах. З числа  безхозних речей і т.п.  у зв’язку з цим в практиці виникає питання, чи  потрібно фіксувати факт отримання цих предметів і їх приналежність. Деякі слідчі  відображають такі дані в довідці, прикладеній до справи.- в рапорті, інші взагалі не відображають подібні відомості в справі.

         Правильний вибір моменту пред’явлення  для впізнання може вплинути  істотним чином на результати  цієї слідчої дії, а іноді  і на весь хід розслідування.  Визначення терміну залежить  від конкретних особливостей  справи, але узагальнення слідчої  і судової практики дозволяє указати на деякі закономірності в цьому питанні.

          На основі вище приведеного  можна викласти, що достовірність  впізнання  знаходиться в прямій  залежності від чинника часу. Як показує практика, після закінчення  часу  слідчим органам потрібно дуже обережно підходити до акту впізнання. Прострочення в пред’явленні для  впізнання навіть протягом декількох  днів іноді може поставити достовірність впізнання під сумнів. Необхідність своєчасного пред’явлення для впізнання того або іншого об’єкта  після його виявлення  пояснюється і тим, що можуть виникнути самі непередбачені ситуації, від яких може залежати успіх розслідування. Зневага цим правилом веде до небажаних наслідків. 

 

4.  ЗАСТОСУВАННЯ ФОТО ТА ВІДЕО ЗЙОМКИ

 

          З числа науково-технічних засобів, які можуть бути використані при пред’явленні для впізнання, насамперед потрібно вказати на фотографію. В КПК України прямо сказано, що об’єкти, які пред’являються, по можливості, повинні фотографуватися.

       Фотографічні  знімки, зроблені при пред’явлені для впізнання, є цінним наочним матеріалом, що дозволяє:

    а) перевірити дотримання правил  пред’явлення для впізнання;

    б) перевірити свідчення впізнаючих  осіб;

    в) при пред’явленні особистості   перевірити підстави карб осіб, які впізнаються на необєктивність проведення пред’явлення для впізнання;

       У ході пред’явлення для впізнання  фотографу підлягає:

     а) обстановка, в якій пред’являється  об’єкт;

     б) вся група об’єктів, що пред’являються  разом з об’єктом, який підлягає  впізнанню;

     в) об’єкт, що пред’являється  для впізнання, взятий ізольовано;

     г) характерні ознаки об’єкта,  по яких впізнаючий впізнав  його.

        Знімки, отримані при цих видах  фотографування, будуть достатнім  наочним матеріалом для перевірки  і правильної оцінки об’єктивності пред’явлення для впізнання.

          При пред’явленні будь-якого  об’єкта необхідно ширше впроваджувати  такі види фотографії, як  кольорова,  стереоскопічна, масштабна, які в  практиці предявлення для впізнання  досі майже не знаходить свого застосування, незважаючи на перевагу їх перед звичайною фотографією.

          Перевага кольорової фотографії  в порівнянні з чорно-білою  фотографією полягає в тому, що  кольорова фотографія дає можливість  відтворювати колір пред’являємих  об’єктів. Чорно-біла ж фотографія всі кольори природи передає різною щільністю нейтрально-сірої шкали, в наслідок чого впізнання по чорно-білому фотознімку може призвести до серйозних помилок.

       Кольорові фотографії передають більшу кількість  ознак об’єктів, які знімаються, що має важливе значення, по-перше, для полегшення впізанання, по-друге, для перевірки і правильної оцінки свідчення що пізнає і скарг що пізнається, по-третє, для перевірки і оцінки об’єктивності проведення впізнання. Якщо наприклад, буде потрібно перевірити, чи правильно були підібрані кольором об’єкти, серед яких пред’являвся об’єкт, то кольоровий фотознімок з’виться в цьому випадку цінним наочним матеріалом.

       Необхідність  застосування при предявленні для  впізнання масштабної фотографії зумовлена  тим, що, користуючись масштабним фотознімком предявленого обєкта, можна по ньому судити про розміри обєкта, що вельми важливо при перевірці і оцінці свідчення особи впізнаючого.

       Масшабна  фотографія повинна застосовуватися  не тільки при фотозйомці речей, які предявляються, як це звичайно буває, але і при фотографуванні людей, що предявляються, для упізнання і трупів, оскільки при перевірці і оцінці свідчення упізнаючого може виникнути необхідність в точному встановленні зростання цих обєктів.

       У ході предявлення для упізнання в числі технічних засобів необхідно застосовувати кінозйомку і відеозапис, які можуть виявитися особливо цінними при пред’явленні для впізнання особистості в порядку виконання окремої вимоги. Пред’явлення для впізнання особистості в порядку виконання окремої вимоги звичайно проводиться по фотографіях особи, що підлягає впізнанню. Однак фотознімки мають істотні недоліки. На них не відбиваються динамічні ознаки людини (хода, жестикуляція, усмішка) і т.д. які часто грають велику роль для правильного впізнання. Кінозйомка і відеозапис, навпаки дозволяють відобразити і продемонструвати перед впізнаючою особою не тільки статичні але й динамічні ознаки людини.

       Перед тим як провести впізнання із застосуванням  відеозапису, слідчий повинен запитати впізнаючого, чи згодний він з тим, що при даній слідчій дії буде застосована кіно зйомка або відеозапис. В разі відмови особи, яка впізнається, про це відмічається в протоколі  пред’явлення для впізнання.