Слідчий огляд

Тема. Слідчий огляд.

1. Поняття, види та принципи огляду.

Оглядом називається слідча дія, яка полягає у безпосередньому сприйнятті об’єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обставин події, а також обставин, що мають значення у справі.

Огляд, як слідча дія, поділяється  на декілька видів: а) огляд місця  події; б) огляд предметів і документів; в) огляд ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події; г) огляд  трупа; ґ) огляд тіла живих осіб (освідування); д) огляд тварин; е) огляд транспортних засобів.

Метою огляду є: а) виявлення слідів злочину і речових доказів; б) з’ясування обставин події; в) висунення версій про подію злочину і його учасників; г) отримання даних про осіб, які могли бачити вчинення злочину, з метою організації оперативно-розшукових заходів і наступних слідчих дій.

Огляд місця події є первинною, невідкладною слідчою дією, і найскладніший з усіх видів огляду.

Здійснення огляду місця події  підпорядковане певним принципам, до яких належать: 1) своєчасність огляду (огляд місця події здійснюється негайно після отримання повідомлення про подію злочину, у будь-який час доби); 2) об’єктивність і повнота огляду (всебічне обстеження всієї обстановки, слідів і речових доказів); 3) планомірність огляду (певний порядок у діях слідчого); 4) застосування науково-технічних засобів (стосується виявлення і фіксації слідів і речових доказів).

2. Підготовка до огляду місця події.

Підготовчі дії, пов’язані з  оглядом місця події, складаються  з двох етапів: дії до виїзду на місце  події та дії після прибуття на місце.

Підготовчі дії до виїзду на місце  події полягають у такому:

а) слідчий має уточнити характер події згідно з повідомленням, що надійшло;

б) вжиття заходів (через органи міліції  або адміністрацію установи) щодо охорони місця події та надання  допомоги потерпілим;

в) забезпечити безпеку громадян на ділянках, які межують з місцем події;

г) перевірити готовність науково-технічних  засобів;

ґ) вирішити питання щодо транспортних засобів, які необхідні для виїзду на місце події;

д) визначити коло осіб, які братимуть  участь в огляді, згідно з характером злочину (судово-медичний експерт, експерт-криміналіст, інспектор ДАІ, кінолог);

е) вирішити питання про запрошення понятих, особливо у випадках, коли місцем події є віддалена місцевість або огляд відбувається у нічний час тощо.

 

Якщо слідчий вважає за потрібне, він може запросити для участі в огляді потерпілого, який здатний  допомогти з’ясуванню обставин події, а також надати допомогу у виявленні слідів і речових доказів.

Після прибуття на місце події слідчий  вживає таких заходів:

а) упевнюється у наданні допомоги потерпілому;

б) проводить коротке опитування свідків;

в) дає розпорядження працівникам  міліції щодо проведення необхідних оперативно-розшукових заходів (переслідування по «гарячих слідах», встановлення очевидців);

г) усуває з місця події сторонніх  осіб;

ґ) визначає функції кожного учасника огляду і роз’яснює їм їхні права  та обов’язки.

Після закінчення цих дій слідчий  приступає безпосередньо до огляду.

3. Пізнавальна сутність огляду місця події

Огляд місця події передбачає обрання  методів, які визначають його послідовність. До традиційних належить концентричний метод (від периферії до центра). Метод ексцентричний (від центра до периферії). Фронтальний (лінійний) метод застосовується під час огляду значних площ, де місце події пов’язане з великою кількістю та розосередженням слідів і речових доказів. Для огляду місця події можуть бути обрані й інші методи, зокрема уявне розбиття місця на квадрати, сектори або інші ділянки, зручні для мети огляду приміщень чи місцевості. Методи огляду можуть бути й комбінованими.

Власне тактика огляду втілюється у кількох послідовно здійснюваних стадіях — оглядовій, статичній  і динамічній.

Під час оглядової стадії слідчий здійснює такі дії: визначає межі огляду, його оптимальний метод відповідно до ситуації, проводить орієнтуючу і оглядову фотозйомку.

Статична стадія огляду передбачає огляд без порушення обстановки, окремих слідів і речових доказів. Слідчий пересувається по місцю події, зосереджуючи свою увагу на розташуванні окремих об’єктів огляду з метою вибору тих з них, які, за його припущенням, можуть мати відношення до події злочину.

Найбільш відповідальною є динамічна стадія, під час якої детальному вивченню підлягають сліди і речові докази. Слідчий аналізує їх сутність, відношення до події злочину, отримує інформацію, яка уточнює існуючі версії, або висуває інші, відповідно до характеру та інформаційної цінності виявленого. На цій стадії активно застосовуються науково-технічні засоби, серед яких переважне місце належить таким методам фіксації, як вузлова або детальна фотозйомка, а також методи виявлення слідів рук, знарядь злому, слідів ніг і транспортних засобів. Важливе значення мають фіксація і вилучення слідів шляхом виготовлення зліпків, перенесення їх на дактилоскопічні плівки. Детальний огляд слідів і речових доказів передбачає виявлення їх ознак, визначення можливості їхнього використання для експертного дослідження. Під час огляду слідчому необхідно звертати увагу на мікросліди і мікрочастки, оскільки їх аналіз і наступне дослідження можуть дати важливу інформацію щодо встановлення осіб, які причетні до події злочину, а також для організації інших слідчих дій (обшуку, виїмки), спрямованих на визначення інших доказів події злочину. У процесі огляду місця події можуть бути здійснені експрес-дослідження окремих слiдів або речових доказів, які вимагають застосування спеціальних засобів. До них належать: проби на наявність крові у плямах, що нагадують кров’яні; прочитання документів із забрудненими, замитими текстами за допомогою світлофільтрів або електронно-оптичних перетворювачів та ін.

Аналіз обставин події, слідів і  речових доказів, визначення їх причинно-наслідкових  зв’язків дозволяють виявити так звані негативні обставини: 1) пов’язані з відсутністю слідів, які у зв’язку з аналізом обставин мають бути; 2) пов’язані з наявністю слідів у разі, коли природний перебіг подій не передбачає їх. До негативних обставин можуть належати й такі, як невиправдано ускладнена картина події, а саме: безліч розкиданих речей, що не зумовлено метою події; надмірне пошкодження тих чи інших предметів обстановки; вивезення значної кількості викраденого майна за час, протягом якого це неможливо зробити.

Велике значення мають вилучені у процесі огляду місця події  мікрооб’єкти — дрібні частки скла, обривки волосся, волокна органічного і неорганічного походження тощо.

У процесі огляду досить широко використовуються науково-технічні засоби із слідчої  валізи. У необхідних випадках можуть застосовуватися інші науково-технічні засоби, необхідні для попереднього дослідження плям, що нагадують кров, прочитання за допомогою світлофільтрів текстів, що погано розрізняються або малопомітні, та ін.

Поряд з технічними засобами із слідчої  валізи можуть бути залучені мобільні лабораторії, обладнані комплектами  криміналістичних засобів більш  широкого профілю.

Речові докази вилучаються з  місця події різними способами, відповідно до їх специфіки, із застосуванням  різних технічних засобів.

4. Тактика огляду місця події

Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна  уявити ситуації, коли подія злочину: 1) має дійсне відображення; 2) не має  повного відображення; 3) не знаходить  свого явного відображення; 4) має фальшиве відображення. Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації:

1) якщо подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумнівів щодо характеру події та осіб, причетних до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припустити дійсність події. Проте на першому етапі розслідування (яким часто є огляд місця події) нерідко важко вирішити, які об’єкти слід оглядати;

2) якщо подія злочину не має повного відображення, завдання слідчого полягає у відновленні повної картини події, що відбулася.

3) якщо подія злочину не знаходить свого явного відображення, можна передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в середовищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення інформації на місці події (слідів і речових доказів) характеризується виникненням іншої інформації — слідів їх знищення); б) події у цьому місці не було;

4) якщо подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситуація відбиття не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні. У цих випадках необхідно звернути увагу на так звані негативні обставини, які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображенням вони нібито є, а про інсценування злочину.

Система тактичних  прийомів при дійсному відображенні події злочину охоплює:

1) зіставлення первинних даних  і обстановки місця події з  метою виявлення слідів злочину;  мета - виявити якомога більше слідів злочину і речових доказів, визначити належність доказів.

2) аналіз окремих слідів на  місці події; дає змогу встановити причинні зв’язки.

3) моделювання події, що відбулася; дозволяє виявити нові факти та певні невідповідності.

Система тактичних  прийомів при неповному відображенні події злочину включає такі прийоми:

1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування; дозволяє визначити об’єкти, які мають значення у справі, встановити зв’язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження.

2) використання уявної реконструкції  окремих елементів події; надає широкі можливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі, простежити зв’язки і залежності між наявністю (відсутністю) інших деталей.

3) моделювання з метою відтворення  події, яка відбулася; 

4) зіставлення модельованої події  і реальної картини місця події; виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповідностей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.

Система тактичних  прийомів при відсутності явного відображення події злочину охоплює такі прийоми:

1) зіставлення первинних даних  з інформацією місця події;  дозволяє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформацією місця події.

2) залучення до участі в огляді  осіб, які повідомили про злочин; можуть надати істотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події, виявленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення.

3) аналіз ознак знищення слідів;

4) аналіз іншої інформації місця  події та її зіставлення зі  встановленими фактами. 

Системи тактичних прийомів при фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і слідства, — про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення:

1) інформації місця події з  традиційним, природним перебігом  події; 

2) інформації місця події з  типовими аналогами; 

3) слідів (предметів) з довідковими  даними;

4) слідів (предметів), виявлених на  місці події, між собою; 

5) даних місця події з доказами, точно встановленими у справі.

5. Огляд трупа.

Огляд трупа — це слідча дія, що проводиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці знаходження трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для знайдення ознак, які вказують на можливого злочинця. Огляд трупа провадиться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок огляду трупа регламентований ст. 192 КПК.

Огляд трупа складається з двох етапів — загального і детального.

При загальному огляді досліджуються: 1) поза трупа і його положення на місці події; 2) зовнішній стан одягу на трупі; 3) знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі.

При детальному огляді досліджуються: 1) ложе трупа (ділянка підлоги або ґрунту під трупом); 2) одяг трупа; 3) тіло трупа та ушкодження на ньому.

Частини трупа описуються в такій  послідовності: голова — обличчя  — шия — груди — живіт  — спина — руки — ноги.

При огляді одягу і взуття на трупі  звертається увага на те, що саме одягнуто та в якій послідовності; стан одягу і взуття; ушкодження (розриви, розрізи, відірвані частини) і забруднення; конфігурація країв ушкодженого  одягу (рівні, нерівні та ін.); вміст  кишень.

Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців.

6. Фіксація результатів  огляду місця події 

Основним способом фіксації результатів  огляду місця події є складання протоколу. Способами фіксації також є плани (схематичні чи масштабні), фотознімки, що ілюструють місце події, його окремі вузли, сліди, речові докази.

Протокол має бути повним, містити  детальний опис окремих слідів, інших  обставин злочину. Протокол огляду місця  події складається з трьох  частин: вступної, описової та заключної. До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події (схематичні чи масштабні), схеми, фотознімки, плівки відеозапису. При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог щодо термінології. Не слід вживати невизначених понять: «біля», «неподалік», «ліворуч», «праворуч», «поряд» тощо.

У протоколі також не можуть мати місця чіткі найменування тих  предметів чи слідів, характеристика яких у період огляду не визначена. Наприклад, не слід писати «плями крові», «гільза від патрона пістолета «Макарова», «шматочки мозкової речовини» тощо. У таких випадках у протоколі виявлене треба зазначати виразами типу «плями, що нагадують кров», «шматочки речовини, що нагадує мозкову речовину».

 

 

Тема. Допит.

1. Поняття та види  допиту.

Допит — це процесуальна дія, яка  являє собою регламентований  кримінально-процесуальними нормами  інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в  ньому участь, та спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі.

Мета допиту полягає в отриманні повних та об’єктивно відображуючих дійсність показань. Ці показання є джерелом доказів, а фактичні дані, які в них містяться, — доказами.

Допит можна проводити у місці провадження досудового слідства або за місцем перебування допитуваного, як правило, у денний час. Допитувані дають показання віч-на-віч зі слідчим, за винятком випадків, прямо передбачених у законі (присутність захисника, педагога, законних представників неповнолітнього та ін.). Перед допитом слідчий у разі необхідності упевнюється в особі допитуваного, роз’яснює йому його права та обов’язки, з’ясовує відомості анкетного характеру. Свідок попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за давання свідомо неправдивих показань. Допит свідка по суті справи розпочинається з пропозиції розповісти все відоме йому про обставини, у зв’язку з якими він викликаний на допит. На початку допиту обвинуваченого слідчий повинен запитати його, чи визнає він себе винним у пред’явленому обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Після вільної розповіді свідка або обвинуваченого слідчий має право поставити свої запитання. Показання записуються до протоколу у першій особі та по можливості дослівно. Допитуваному може бути надана можливість власноручно написати показання.