Наукові засади криміналістичної тактики

Механізм реалізації тактичного прийому, на думку окремих науковців, припускає: 1) його психологічну спрямованість, пов'язану з викриттям неправди, актуалізацією забутого, відтворенням події, що трапилася, знаходженням прихованого тощо; 2) безпосередню чи опосередковану взаємодію між слідчим (суддею) і його респондентами; 3) психологічний ефект від використання прийому (що пов'язано з одержанням об'єктив них показань, викриттям слідів і знарядь злочину, встановленням місцеперебування тайника тощо).

На вибір тактичних прийомів і на доцільність їх застосування в тих чи інших умовах чималий вплив справляє слідча ситуація.

Таким чином, тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях.

У криміналістичній літературі немає одностайності щодо кількості принципів застосування тактичних прийомів. Одні автори називають вісім таких принципів (законність, гуманність, етичність, плановість, економічність, невідкладність, технізація, взаємодія). Інші автори розглядають десять принципів, поділяючи їх на дві групи: загальні та окремі (часткові).

Ми поділяємо думку науковців, які до принципів застосування тактичних прийомів відносять: 1) законність; 2) етичність; 3) науковість; 4) вибірковість; 5) пізнавальну цінність.

Законність як принцип застосування тактичних прийомі н полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні повністю відповідати закону, не суперечити йому, застосовуватися лише в межах тих слідчих і судових дій, порядок здійснення яких визначений кримінально-процесуальним законом.

Етичність тактичних прийомів полягає в тому, що вони не можуть містити в собі елементів неправдивої інформації, уведення особи в оману, вчинення такого впливу на психіку людини, що потягне за собою негативні наслідки. Недопустимими є тактичні прийоми, які ґрунтуються на застосуванні насильства, погроз, обману та інших незаконних заходів.

Науковість — це відповідність тактичного прийому науковим даним, що покладені в основу його формування. Розробка тактичних прийомів ґрунтується на даних різних наук — психології, логіки, педагогіки, лінгвістики, кібернетики тощо. Крім того, наукова обґрунтованість передбачає: 1) науковість прийому за джерелом його походження; 2) відповідність прийому сучасному стану науки; 3) можливість наукового передбачення результатів використання прийому.

Вибірковість — це спроможність виконувати тактичні завдання в певних ситуаціях. Ситуативний характер прийомів, їх залежність від обставин, що виникають у процесі провадження досудового та судового слідства загалом або під час проведення окремих слідчих (судових) дій, зумовлює потребу в опрацюванні різноманітних тактичних прийомів.

Пізнавальна цінність полягає в тому, що за своїм призначенням і спрямованістю тактичні прийоми сприяють пізнанню обставин вчиненого злочину, одержанню доказової інформації, що стосується події злочину, встановленню істини у справі.

Загальними функціями тактичних прийомів можуть бути: 1) пізнавальна; 2) прогностична; 3) комунікативна; 4) регулятивна.

Зокрема, пізнавальна функція тактичних прийомів пов'язана з одержанням доказової інформації під час виконання окремих процесуальних дій. Тактичні прийоми за своєю сутністю повинні сприяти пізнанню, ставити за мету ефективне проведення слідчих дій. Пізнавальна функція полягає у розробці таких прийомів, які відповідно до мети дії сприяють виявленню інформаційного матеріалу та встановленню істини.

Прогностична функція тактичних прийомів дає змогу слідчому правильно обрати ті чи інші способи дії, реалізувати мету процесуальної дії. Ця функція охоплює три основних напрями передбачення: 1) власних дій слідчим; 2) дій інших учасників процесу розслідування; 3) можливості управління здійснюваною діяльністю.

Комунікативна функція проявляється у процесі спілкування між слідчим та іншими учасниками в рамках слідчої дії (під час допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання тощо). Вона охоплює такі напрями: 1) встановлення психологічного контакту; 2) управління спілкуванням з боку слідчого; 3) здійснення психологічного впливу на підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи іншу особу в процесі спілкування; 4) одержання слідчим необхідної інформації у процесі спілкування.

Регулятивна функція передбачає вплив тактичних прийомів на слідчу ситуацію і ситуацію слідчої дії, можливість змінювати їх. Правильний вибір тактичних прийомів дає змогу регулювати ситуацію в потрібному напрямі (змінювати поведінку або позицію учасників процесуальної дії, одержувати дані про можливе місцеперебування слідів злочину, способи їх приховування тощо). У процесі використання тактичних прийомів відбувається зміна регульованої ними ситуації.

Тактичні прийоми обираються вільно, застосовуються за розсудом слідчого.

Крім зазначених функцій тактичних прийомів, деякі криміналісти також розглядають окремі функції (притаманні внутрішньому змісту окремої дії): функцію викриття; спонукання; корекції та окремі функції в ході обшуку.

 

3. Види тактичних прийомів

 

Тактичні прийоми класифікуються:

1. за видом слідчих дій:

• тактичні прийоми огляду місця події (аналіз окремих слідів злочину, моделювання подію, що відбулася, аналіз ознак знищення слідів);

• тактичні прийоми допиту (постановка різних видів запитань, пред’явлення речових доказів, оголошення показань окремих осіб);
• тактичні прийоми обшуку (залучення обшукуваного до проведення обшуку, словесна розвідка, аналіз ознак предмета пошуку);
• тактичні прийоми інших слідчих дій.

2. за діапазоном застосування:

• тактичні прийоми, які використовуються під час провадження тільки окремих слідчих дій (допит на місці події);
• тактичні прийоми, які використовуються у декількох процесуальних діях (використання типових аналогів, аналіз слідів, предметів).

3) за об'єктом спрямованості (або сферою реалізації):

• тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріального середовища;
• тактичні прийоми, спрямовані на здійснення впливу на людину.

4) за ситуативною варіантністю (тактичні прийоми, що диференціюються залежно від ситуації слідчої дії) наприклад, у ситуації надання неправдивих свідчень: постановка контрольних запитань, пред’явлення доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події.

5) за характером інформації:

• тактичні прийоми, які ґрунтуються на словесній інформації;
• тактичні прийоми, які базуються на матеріальній інформації;
• тактичні прийоми, що засновані на логіко-розумовій інформації (моделювання події, аналіз окремих слідів, зіставлення виявленої інформації з типовими слідами злочину).

Окремі криміналісти, крім зазначених видів тактичних прийомів, розглядають і такі:

1) за законодавчою регламентацією (обов'язкові і необов'язкові (рекомендаційні);

2) за цілями застосування (прийоми виявлення ознак події злочину; виявлення об'єктів, які мають ознаки речових доказів; виявлення грошей і цінностей, які нажиті злочинним шляхом; встановлення психологічного контакту тощо);

3) за об'ємом застосування (прийоми підготовки до проведення слідчої дії; проведення слідчих дій; проведення тактичної комбінації (операції) фіксування результатів проведення слідчих дій; перевірка та оцінка результатів слідчих дій).

 

4. Поняття та ознаки тактичних комбінацій і тактичних операцій

 

Під час розслідування злочинів відбувається комплексне використання різноманітних тактичних прийомів у разі проведення тієї чи іншої слідчої (судової) дії. До таких тактичних прийомів належать: тактична комбінація, тактичне рішення, тактична операція.

Система тактичних прийомів (тактична комбінація) — це упорядкована сукупність (комплекс) взаємопов'язаних і взаємозумовлених прийомів, яким притаманні цільова спрямованість і вибірковість у процесі їх реалізації.

Ознаками (властивостями) тактичної комбінації є:

а) цільова спрямованість — відповідність меті процесуальної дії;

б) вибірковість — можливість ефективної роботи тільки у певній ситуації;

в) динамічність і гнучкість — наявність широкого діапазону проявів у своєму конкретному змісті та особливостях використання. Гнучкість — полягає у зміні лідерства застосування тактичних прийомів;

г) варіантність — множинність слідчих дій, а також різноманітних ситуацій, які зумовлюють і варіантність систем тактичних прийомів (комбінацій);

д) алгоритмічність — передбачає певний порядок використання тактичних прийомів — їх форму, зміст, послідовність застосування. Тактичні комбінації — своєрідні алгоритми (типові програми) для слідчого.

Розслідування злочинів передбачає прийняття слідчим відповідних тактичних рішень. Тактичне рішення — це вибір мети тактичного впливу на слідчу ситуацію загалом або її компоненти, на хід і результати процесу розслідування і його елементи та визначення методів, прийомів і засобів досягнення мети. Рішення слідчого можуть мати процесуальний або тактичний характер.

Тактичне рішення визначає спосіб дій, обрання найбільш раціональної поведінки слідчого у процесі розслідування. Прийняття тактичного рішення дає змогу відповісти на питання: що, коли та яким чином повинно бути здійснене для досягнення мети.

Тактичне рішення приймає слідчий одноосібно (хоча може бути і колективне прийняття рішення). Рішення — це вольовий акт, що містить усі елементи його структури. Таке рішення охоплює: 1) усвідомлення і постановку мети; 2) вибір засобів досягнення поставленої мети; 3) прийняття рішення — визначення лінії поведінки в ситуації невизначеності дій, які у даних умовах можуть призвести до бажаного результату; 4) виконання дії.

Тактична операція — це поєднання однойменних або різнойменних слідчих дій, оперативно-розшукових або організаційно-технічних заходів, спрямованих на виконання завдання розслідування в даній слідчій ситуації. Тактичні операції включають не тільки слідчі дії (огляди, допити, обшуки, виїмки тощо), але й організаційні, оперативно-розшукові, ревізійні тощо.

Під час реалізації тактичних прийомів необхідно дотримуватись певних умов допустимості. Критеріями та умовами допустимості тактичних прийомів вважають такі:

• відсутність у повідомлюваній інформації неправдивих даних;
• недопустимість тиску на особу, відносно якої використовується прийом;
• недопустимість приховування інформації, ознайомлення з якою передбачено законом і є правом особи;
• можливість прогнозування та виключення прийомів, що можуть мати негативні наслідки для учасників процесу (розлад здоров'я, стимулювання до протиправних дій тощо);
• оцінка та облік соціальних цінностей, яким надається перевага у випадку реалізації прийому та міри допущеного обмеження прав інших осіб;
• отримання в результаті здійснення тактичного прийому інформації, що не є доказом і потребує обов'язкового підтвердження іншими даними (визнання вини, прояв обізнаності тощо).

Важливе значення під час розслідування злочинів має слідча ситуація — це своєрідна інформаційна модель, що склалася у суб'єкта розслідування на основі пізнання за реальних умов розслідування. На слідчу ситуацію впливають фактори: психологічного, інформаційного, процесуального і тактичного, а також матеріального та організаційно-технічного характеру.

Слідчі ситуації класифікуються на такі види:

1) за часом виникнення у процесі розслідування злочинів (початкові), проміжні (наступні), кінцеві (заключні);

2) за відношенням між учасниками процесу (конфліктні і безконфліктні);

3) за відношенням до досягнення мети розслідування злочину (сприятливі і несприятливі).

 

ВИСНОВКИ

 

Криміналістична тактика — це розділ науки криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблених на їх основі найбільш раціональних прийомів організації і тактики провадження слідчих дій з метою збирання, дослідження і використання доказів у процесі розслідування злочинів.

Тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації та найбільш раціональний та ефективний у певних ситуаціях.

Система тактичних прийомів (тактична комбінація) — це упорядкована сукупність (комплекс) взаємопов'язаних і взаємозумовлених прийомів, яким притаманні цільова спрямованість і вибірковість у процесі їх реалізації.