Наукові засади криміналістичної тактики

 

міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДДУВС

КАФЕДРА КРИМІНАЛІСТИКИ

 

 

 

 

 

ДИСЦИПЛІНА: "Криміналістика"

РОЗДІЛ: "Криміналістична тактика"

 

 

 

 

 

Л Е К Ц І Я

 

Тема 11. НАУКОВІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТАКТИКИ

 

 

 

 

 

 

Для курсантів  факультетів з підготовки слідчих та кримінальної міліції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя – 2009

Лекцію підготував доцент кафедри  криміналістики факультету з підготовки слідчих Запорізького юридичного інституту  ДДУВС, кандидат юридичних наук, підполковник міліції Юнацький О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рецензенти: доктор юридичних наук., професор Лукашевич В.Г.,

кандидат  юридичних наук, доцент Солов’євич І.В.,

начальник НДЕКЦ при ГУМВС України

в Запорізькій  області Ільченко І.А.

 

 

 

 

Затверджена на засіданні

кафедри криміналістики

факультету з підготовки слідчих

Протокол № 15

від "26" червня 2009 р.

 

 

 

 

Обговорена  та схвалена на засіданні навчально-наукового  комплексу з криміналістики, судової  медицини та психіатрії

Протокол № 1

від "28" серпня 2009 р.

 

 

 

 

 

 

МЕТА ЛЕКЦІЇ: закріпити теоретичні знання про предмет, систему завдання криміналістичної тактики, її місце в криміналістиці та взаємозв'язок з іншими її розділами.

 

П Л А Н

1. Поняття, суть, зміст та структура криміналістичної тактики.
2. Поняття, сутність, принципи застосування та функції тактичного прийому.
3. Види тактичних прийомів.
4. Поняття та ознаки тактичних комбінацій і тактичних операцій. Слідчі ситуації та їх види.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Нормативні акти

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. 1996.— № 30.— Ст. 141 (зі змінами та доповненнями станом на 01.01.2006 р.).

2. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради.— 1961.— № 2.— Ст. 15 (зі змінами та доповненнями станом на 15.03.2006 р.).

 

Основна література

3. Баев О.Я. Тактика следственных действий.— Воронеж, 1992.

4. Бахин В.П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики (лекция).— К., 1999.

5. Бахин В.П., Карпов Н.С. Понятие и сущность криминалистической тактики // Труды академии управления.— М., 1998.

6. Белкин Р.С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики.— М., 1970.

7. Вайнгартъ А. Уголовная тактика. Руководство къ разследованію преступленій.— Овручъ, 1910.

8. Васильев А.Н. Следственная тактика.— М., 1976.

9. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий.— Минск, 1971.

10. Клименко Н.И. Криминалистические занятия в структуре профессиональной подготовки следователя: Учеб. пособ.— К.: Вища школа, 1990.

11. Криминалистика: Учеб. / Под ред. Н.П. Яблокова.— М., 1995.

12. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Г. Гончаренка та Є.М. Моісеєва.— К.: Юрінком Інтер, 2001.

13. Ларин А.М. Версии / Проблемы предварительного следствия: НИиРИО/ ВСШ МВД СССР.— Волгоград, 1974.

14. Настільна книга слідчого: Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів / М.I. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін.— К.: Ін Юре, 2003.

15. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підруч.— К.: Кондор, 2005.

16. Скригонюк М.І. Криміналістика: Підруч.— К.: Атіка, 2005.

 

Додаткова література

17. Леви А.А., Пичкалева Г.И., Селиванов Н.А. Получение и проверка показаний следователем: Справочник.— М.: Юрид. лит., 1987.

18. Петрухин И.Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение.— М.: Наука, 1985.

 

1. Поняття, суть, зміст та структура криміналістичної тактики

 

Термін "тактика" у тлумачному словнику розглядається у двох значеннях:

1. Складова частина військового мистецтва, що охоплює теорію й практику підготовки, організації та ведення бою (Навчальний предмет із теорії та практики ведення бою).

2. Способи, прийоми, досягнення певної мети; лінія поведінки когось (Прийоми та способи змагання у спортивних іграх).

Вперше термін "тактика" у криміналістику було введено у 1910 р. А. Вайнгартом у роботі "Уголовная тактика". Під тактикою розумілось сукупність засобів та прийомів для досягнення певної мети, або система доцільних способів переслідування злочинця для його затримання та знешкодження (І.М.Якімов, 1924 р.)

На сьогодні, у криміналістичній літературі не існує єдиного визначення поняття криміналістичної тактики. Так, В.П. Бахін вважає, що це розділ науки криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблених на їх основі найбільш раціональних прийомів організації і тактики провадження слідчих дій з метою збирання, дослідження і використання доказів у процесі розслідування злочинів.

На думку В.Ю. Шепітька, криміналістична тактика — це відносно самостійна частина науки криміналістики, система наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, розроблювані на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів провадження слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину.

М.В. Салтевський зазначає, що тактика в широкому розумінні слова — це розділ науки криміналістики, що акумулює в систему засоби і методи збирання, дослідження і використання доказів для розслідування і попередження злочинів.

Є й інші визначення криміналістичної тактики.

До наукових засад криміналістичної тактики належать: конституційні, кримінально-процесуальні, оперативно-розшукові, криміналістичної техніки, психологічні, логічні, моральні, організаційні та управлінські.

Тактика потрібна там, де трапляється протидія законній діяльності органів досудового розслідування і суду щодо виконання завдань кримінального судочинства та встановлення істини у кримінальній справі.

Необхідність у тактичних аспектах діяльності визначається наявністю таких факторів:

1) протилежності інтересів взаємодіючих сторін;

2) складності екстремальних ситуацій;

3) необхідності обрати найраціональніше рішення із низки можливих варіантів дій;

4) тактичного ризику під час подібного вибору і уміння (здатності) приймати відповідальні рішення.

Для подолання такої протидії органи досудового розслідування, суд застосовують відповідні тактичні прийоми, оскільки застосовувати незаконні заходи (насильство, погрози, шантаж тощо) законом заборонено (ст. 22 КПК).

Вчені-криміналісти переважно визначають криміналістичну тактику:

• як складову частину криміналістики, що вивчає систему прийомів розслідування злочинів;
• як систему наукових прийомів провадження окремих слідчих дій.

Окремі автори, розвиваючи наведені у літературі визначення, вносять певні доповнення та уточнення до поняття тактики, зокрема:

• рекомендації щодо провадження слідства та лінії поведінки осіб, що його здійснюють;
• щодо спрямованості на подолання протидії;
• щодо вибору оптимальної лінії поведінки осіб, які розслідують справу (точніше, злочин) у взаємодії з іншими учасниками процесу.

Таким чином, криміналістична тактика характеризується як:

а) складова частина науки криміналістики;

б) система наукових положень;

в) сукупність рекомендацій.

У зміст тактики слідчої діяльності у практичному аспекті В.П. Бахін включає:

• аспекти планування та організації розслідування;
• прийоми розслідування;
• способи підготовки і проведення окремих слідчих дій;
• оцінку інформації у процесі доказування.

Структурно у тактиці виділяють два розділи:

1) загальні положення (поняття, система і завдання криміналістичної тактики; джерела; принципи; засоби криміналістичної тактики; використання спеціальних знань під час розслідування злочинів; вчення про криміналістичну версію; планування розслідування; взаємодію слідчого з органами дізнання; залучення громадськості до розслідування злочинів; профілактична діяльність слідчого під час розслідування злочинів);

2) положення щодо тактики провадження окремих слідчих дій.

Крім слідчої тактики, у процесі провадження у кримінальній справі необхідно розглядати і судову тактику, а саме: тактику суду (судді), тактику державного обвинувачення і тактику професійного захисту. Окремі автори справедливо, на нашу думку, розглядають також оперативно-розшукову тактику, яку застосовують працівники оперативних підрозділів органів, які мають право проводити оперативно-розшукові заходи і у взаємодії зі слідчим (судом) сприяти розкриттю злочинів, притягненню до відповідальності осіб, що їх вчинили.

Під час досудового розслідування злочинів та судового розгляду кримінальних справ не можна недооцінювати особливості тактики злочинної діяльності (кримінальна тактика), яка визначає типові способи вчинення та приховування зло чинів, форми поведінки осіб, які вчинили злочин, їх психологічний портрет, особливості протидії заінтересованих осіб, інсценування, фальсифікації тощо.

За змістом криміналістичної тактики В.Ю. Шепітько пропонує трирівневу структуру, зокрема: 1) загальні положення (поняття і предмет криміналістичної тактики, її принципи, елементи планування та організації розслідування, вчення про криміналістичну версію тощо); 2) підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшукової діяльності, тактика зло чинної діяльності); 3) окремі наукові теорії (теорія прийняття тактичних рішень, теорія слідчої ситуації, теорія систематизації тактичних прийомів тощо).

Структура криміналістичної тактики, на його думку, повинна ґрунтуватися на таких елементах:

1) тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

2) тактична рекомендація — науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки;

3) система (підсистема) тактичних прийомів — упорядкована сукупність взаємопов'язаних та взаємозумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації (іноді систему тактичних прийомів іменують тактичною комбінацією);

4) тактика слідчої (судової, оперативно-розшукової) дії, яка охоплює весь типовий тактичний комплекс можливого її здійснення, реалізації;

5) система слідчих або інших дій (тактична операція), що спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації.

Засоби криміналістичної тактики поділяються на дві групи:

1) процесуальні (слідчі дії; подання доказів; витребування доказів; відібрання пояснень; призначення ревізії; призначення інвентаризації);

2) непроцесуальні (оперативно-розшукові заходи; тактичний прийом; тактичне рішення; тактична комбінація; тактична операція).

Криміналістична тактика тісно пов'язана з іншими розділами криміналістики (криміналістичною технікою та методикою розслідування злочинів), а також з іншими навчальними дисциплінами (кримінальним правом, кримінальним процесом, оперативно-розшуковою діяльністю, логікою тощо).

2. Поняття, сутність, принципи застосування та функції тактичного прийому

 

Основним елементом криміналістичної тактики є тактичний прийом. У криміналістиці існують два основних напрями у поглядах на сутність тактичного прийому: 1) своєрідна наукова рекомендація; 2) спосіб дії чи лінія поведінки.

У визначенні поняття тактичного прийому потрібно вказувати, що це саме спосіб дії. Підставою для такого поділу є наступні положення:

1) визначення поняття тактичного прийому як наукової рекомендації містить вказівку на джерело його формування, але не відображає самої сутності прийому;

2) в етимологічному розумінні "прийом" означає "спосіб здійснення чого-небудь", рекомендація ж — це тільки порада, побажання;

3) спосіб передбачає практичну реалізацію прийому, тоді як рекомендація існує лише абстрактно.

У цьому разі слід зазначити, що тактичним прийомом може виступати не будь-який, а лише найбільш раціональний і ефективний спосіб здійснення процесуальної дії у певних обставинах його реалізації.