Кримінально – правова характеристика терорестичного акту

Терористична діяльність - діяльність, яка охоплює:

а) планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних  актів;

б) підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях;

в) організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих  злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;

г) вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;

д) пропаганду і поширення  ідеології тероризму;

е) фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або  інше сприяння їм;

Міжнародний тероризм - здійснювані  у світовому чи регіональному  масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі за підтримки  державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей  суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов’язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров’ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження [8, ст. 120].

Терористичний акт можна  кваліфікувати як злочин міжнародного характеру у випадках, коли: 1) терорист і особи, що потерпають від терористичного акту, є громадянами однієї держави або ж різних держав, але злочин здійснений за межами цих держав; 2) терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом; 3) підготовка до терористичного акту проводиться на території однієї держави, а здійснюється на території іншої; 4) здійснивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, і постає питання про його видачу.

Кількість подібних терористичних  актів різко збільшилась в  останні роки XX століття — це підриви  посольств США у ряді країн світу, серія вибухів у житлових будинках Москви та Волгодонська, низка терористичних актів, вчинених курдами в Туреччині та ін.

Важливе значення має  вивчення мотивів терористичних  актів, оскільки знання останніх дозволяє розробляти ефективні дії щодо нейтралізації терористичних акцій. Основою тероризму можуть бути політичні мотиви (залякування населення, послаблення державної влади, змушування до певних дій або фізичне ліквідування політичних супротивників), а також дії, що мотивуються» релігійними переконаннями, помстою, користолюбством, економічною конкуренцією або пов'язані з поведінкою психічно хворих людей.

Обов'язковими елементами, які характеризують тероризм є: наявність  насильства, як правило, збройного або  його загрози; заподіяння чи загроза  заподіяння шкоди здоров'ю людини, або матеріальних, моральних збитків; позбавлення або загроза позбавлення життя людей. Такі дії здатні викликати широкий резонанс, залишити глибокий слід у психології населення-або значної його частини, підірвати атмосферу безпеки, спокою, стабільності в суспільстві.

Боротьба з тероризмом є складним та багатоаспектним завданням. Вона включає розвідувальну, контррозвідувальну, оперативно-розшукову та аналітичну роботи, правильна постановка яких дозволяє виявляти терористичні організації на стадії їх зародження, та ефективно протидіяти терористичним актам ще у період їх підготовки.

На сьогодні терористичні акти в більшості випадків носять яскраво виражений антигуманний характер, їх відрізняє збільшення замахів на життя та здоров'я людей при зменшенні посягань на матеріальні об'єкти; зростання числа вбивств на замовлення; збільшення людських жертв в окремих терористичних актах; посилення жорстокості та зухвальства у діях терористів [9, ст. 200].

Політичний, економічний  та кримінальний тероризм знаходить спільні сфери дії, базуючись на взаємовигідних інтересах. Сучасний тероризм має наступні різновиди: державний (організовується чи підтримується однією державою проти іншої), міжнародний (проводиться міжнародними терористичними організаціями), внутрішньодержавний (здійснюється замах на основи державності), релігійний (насаджується своє віросповідання), точковий (терористичний акт на окремо взятому об'єкті). Необхідно враховувати і такі різновиди, як тероризм у формі заколоту (захоплення території), масові безпорядки, диверсії, утримання заручників.

Беручи до уваги об'єкти замаху, тероризм можна поділити на:

— елітарний, при спробі замаху на посадових осіб органів  державної влади, політиків, власників  та керівників банків, компаній;

— функціональний, при спробі замаху на працівників правоохоронних органів, податкової служби, засобів масової інформації та ін.;

— промисловий, при нападі на великі підприємства, оборонні об'єкти, що виробляють зброю, отруйні чи інші хімічні речовини;

— транспортний, при встановленні вибухових пристроїв в літаках, поїздах, автобусах, автомобілях, диверсії на нафто- та газопроводах.

Якщо в минулому тероризм зводився до вбивства чи поранення  державних, громадських діячів та дипломатів, то в наш час він набуває  таких форм, як викрадення літаків, захоплення заручників, руйнування громадських установ, житлових будинків, церков, пограбування складів зброї та підприємств, окупація посольств, напади на місця проведення міжнародних зустрічей, штаб-квартири міжнародних організацій [10, ст. 340].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ  ТЕРОРИСТИЧНИХ АКТІВ

 

Особи, винні в терористичній  діяльності, притягаються до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому  законом.

У розділі ІХ Кримінального  Кодексу України у статті 258 говориться про терористичний акт наступним чином:

Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років [2].

Дії, передбачені частинами  першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Створення терористичної  групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

Непокора або опір законним вимогам  військовослужбовців, посадових осіб, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Організація, відповідальна  за вчинення терористичного акту і  визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується.

У разі визнання судом  України, в тому числі відповідно до її міжнародно-правових зобов’язань, терористичною діяльність організації (її відділення, філії, представництва), зареєстрованої за межами України, діяльність цієї організації на території України забороняється, її українське відділення (філія, представництво) на підставі рішення суду ліквідується, а належні йому майно і майно зазначеної організації, яке знаходиться на території України, конфіскується.

Заява про притягнення  організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду відповідно Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановленому законом порядку [11, ст. 210].

Керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, зокрема:

1) фінансували терористів, терористичні групи (терористичні  організації);

2) надавали або збирали  кошти безпосередньо чи опосередковано  з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терористичної спрямованості;

3) проводили операції  з коштами та іншими фінансовими  активами:

фізичних осіб, які  вчиняли чи намагалися вчинити терористичні акти чи злочини терористичної спрямованості  або брали участь у їх вчиненні чи сприяли вчиненню;

юридичних осіб, майно  яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під  контролем терористів або осіб, які  сприяють тероризму;

юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою терористів або осіб, що сприяють тероризму, включаючи кошти, одержані або придбані з використанням об’єктів власності, що безпосередньо чи опосередковано перебувають у власності чи під контролем осіб, які сприяють тероризму, або пов’язаних з ними юридичних і фізичних осіб;

4) надавали кошти, інші  фінансові активи чи економічні  ресурси, відповідні послуги безпосередньо  чи опосередковано для використання  в інтересах фізичних осіб, які  вчиняють терористичні акти або  сприяють чи беруть участь  у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою зазначених осіб [13, ст.  209].

а) надавали допомогу особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів;

6) вербували фізичних  осіб для заняття терористичною  діяльністю, сприяли встановленню  каналів постачання зброї терористам  та переміщенню терористів через  державний кордон України;

в) переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;

г) використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або злочинів терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців, - несуть відповідальність згідно з законом.

 

 

ЗАДАЧІ

Задача 1

Засуджений за хуліганство  Прохоров без причини збив Шевченка і завдав йому кілька ударів.Коли з  голови Шевченка злетіла шапка Прохоров взяв її та втік з місця події. Кваліфікуйте дії винної особи.

Розв’язок задачі

Виходячи з умов задачі, Прохоров здійснив насильницькі дії  проти здоров’я Шевченка та злочин проти його власності – шапки. Винний не приховував свого наміру протиправно заволодіти майном потерпілого, діяв відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого. В процесі відкритого викрадення було застосоване насильство, тому грабіж у даному випадку посягає не лише на відносини власності, а й на особу потерпілого – її фізичну недоторканість. В умові задачі не обумовлено чи мав потерпілий які-небудь тілесні ушкодження, тому будемо вважати, що удари, нанесені Прохоровим, не є небезпечними для життя чи здоров’я потерпілого.

 

Таким чином, дії Прохорова  можна кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, якою передбачена відповідальність за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися ним, тому злочин вважається закінченим, що і є ще однією ознакою грабежу. Грабіж відносять до групи корисливих злочинів проти власності (розділ VI Особливої частини КК України), таких, що пов'язані із обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб.

 

Родовим об’єктом даного злочину виступає право власності, зміст якого складають володіння, користування і розпорядження своїм майном. Додатковими обов’язковими об’єктами злочину є здоров’я, фізична недоторканність особи.

Предметом злочинних  діянь Прохорова є приватне майно, тобто шапка Шевченка.

Грабіж з об'єктивної сторони виражається у відкритому викраденні — вилученні майна Шевченка в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють те, що вчиняється. При цьому винний також усвідомлює, що його дії помічені, усвідомлюються цими особами, але ігнорує це.