Катування (ст. 127 КК України)

Сучасне міжнародне право визначає «катування» як будь-яку дію, якою якій-небудь особі навмисне заподіюється сильний біль або страждання, фізичне або моральне, щоб одержати від неї або від третьої особи відомості або зізнання, покарати її за дію, що вчинила вона або третя особа або в здійсненні якої вона підозрюється, а також залякати або примусити її або третю особу, або з будь-якої іншої причини, заснованої на дискримінації будь-якого характеру, коли такий біль або страждання заподіюються державною посадовою особою або іншою особою, що виступає в офіційній якості, або по їхньому підбурюванню, або з її відома або мовчазної згоди.

ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КАТУВАННЯ 7
1.1. Об’єктивні ознаки катування 7
1.2. Суб’єктивні ознаки катування 10
1.3. Кваліфікуючи ознаки катування 14
РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОЦІНКИ КАТУВАННЯ 17
2.1. Проблеми визначення конструкції складу злочину «Катування» 17
2.2. Удосконалення кримінального законодавства в частині відповідальності за катування 25
РОЗДІЛ ІІІ. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОМІТЕТ З ЗАПОБІГАННЯ КАТУВАННЯМ ТА НЕЛЮДСЬКОМУ ЧИ ПРИНИЗЛИВОМУ ПРОВАДЖЕННЮ АБО ПОКАРАННЮ 37
ВИСНОВКИ 44
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46