Безпека в умовах кримінальної злочинності і тероризму

8. Тероризм  припускає “політичне вимагання”, тому він не пов’язаний із стихійними повстаннями та виступами населення.

У Законі України “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. 638-IV тероризм трактується як суспільно небезпечна діяльність, яка полягає в свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення і органів влади або здійснення інших посягань на життя або здоров’я ні в чому не винних людей або загрози здійснення злочинних дій з метою досягнення злочинної мети. Згідно із цим законом міжнародний тероризм визначений як здійснювані у світовому або регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі при підтримці державних органів окремих держав, з метою досягнення певної мети суспільно небезпечні насильницькі дії, пов’язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей або загрозою їх життю і здоров’ю, руйнуванням або загрозою руйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням або загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження.

На особливу увагу заслуговує така тема, як роль незалежних засобів масової  інформації (ЗМІ) в досягненні мети терористів. Ця тема все більше привертає  увагу фахівців і органів влади. “Адже публічний відгук є головним, а часто і єдиною метою терористів”, - зазначив у своєму виступі головний редактор популярного в Україні тижневика “Дзеркало тижня” В. Мостовий на круглому столі “ЗМІ проти тероризму”.

Дослідники називають такі причини  тероризму:

1) помітне  зниження життєвого рівня населення  в поєднанні з безпрецедентно  збільшеною соціальною диференціацією, які викликають до життя такі  соціально-психологічні чинники,  як злість, заздрість, ненависть,  ностальгія за минулим і т.д;

2) економічна  й енергетична криза, зростання  цін, інфляція;

3) кризовий  стан ряду соціальних і професійних  груп, особливо військових, що мають  досвід війни, і осіб, що мають  досвід роботи з вибуховими  пристроями і вибуховими речовинами;

4) зростання  безробіття, яке зумовлює проблеми  міграції, бродяжництва, психологічної  і професійної деградації і  дезорієнтації особи в умовах  ринкової економіки і т. ін.;

5) широке  розповсюдження серед населення  зброї, військової підготовки  і специфічних військових умонастроїв,  пов’язане як з участю значної  частини військових у реальних  бойових діях (афганська і чеченська  війни), так і з вимушеним перепрофілюванням  багатьох працівників спецслужб,  що нерідко опиняються в кримінальних  структурах, доступність зброї і  велика кількість військових, що  шукає собі застосування.

Серед політичних причин називаються:

1) репресії  з боку правлячої еліти щодо  опозиційних політичних партій;

2) нав’язування  правлячою елітою нетрадиційних  для даного суспільства соціально-політичних  нововведень;

3) загострення  внутрішньо-політичних конфліктів усередині самої держави;

4) зіткнення  політичних інтересів двох держав  в якому-небудь регіоні;

5) помилки  в національній політиці, що допускаються  урядом;

6) цілеспрямоване  розпалювання національної ворожнечі  окремими людьми, групами, партіями;

7) агресія  відносно іншої держави та  її окупація, що здебільшого спричиняє  озброєний опір мирного населення  (партизан), яке використовує терористичні  методи (вибухи важливих об’єктів, підпали і т. ін.);

8) заохочення  тероризму на рівні державної  політики, як це роблять окремі  країни.

У країні існує декілька головних опосередкованих передумов можливого  виникнення і розвитку тероризму:

1. Політична  нестабільність.

2. Існування  конфліктів у релігійному середовищі. На території України релігійний  тероризм можливий у трьох  формах: як вирішення спірних  питань у сфері власності, як  варіант підтримки і розповсюдження  ідеології у ряді регіонів  України, як масові суїциди  з боку деструктивних релігійних  культів.

3. Наявність  військової бази ВМС РФ на  території України створює значні  підстави для проведення терористичних  актів проти російського військового  контингенту в Україні з боку  як іноземних терористичних центрів,  так і внутрішніх радикалів.

4. Висока  концентрація в регіоні об’єктів  підвищеної небезпеки, які потребують  капітального ремонту, автоматично  звертають на себе увагу терористичних  груп і організацій як об’єкти  посягання. За оцінками деяких  експертів, такими можуть бути  дніпровський каскад ГЕС, АЕС,  комплекси хімічної промисловості,  склади боєзапасів Міністерства  оборони, сховища отруйних речовин  і ряд інших об’єктів.

5. Етнічні  суперечки в окремих регіонах  України можуть спровокувати  акти тероризму, спрямовані на  дискримінацію окремих етнічних  груп, відстоювання прав етнічних  меншин з боку їх радикальних  представників і латентне втручання  в ці конфлікти третіх країн,  а також спробу змінити території  компактного проживання деяких  етнічних груп.

6. Незахищеність  інформаційного простору України  може зумовити акти інформаційного  тероризму в інтересах як внутрішньополітичних  сил, так і інших країн, а  також зарубіжних антиукраїнських  центрів.

На основі проведеного аналізу  можна зробити такі висновки.

1. Тероризм  є складним, багатоплановим явищем, яке має різні аспекти: правові,  психологічні, історичні, технологічні  і т. ін. Усе це ускладнює  вироблення загальноприйнятного,  всіма визнаного юридичного визначення  тероризму.

2. Глобальний  тероризм є негативним проявом  процесу глобалізації і став  можливий завдяки розвитку сучасних  засобів комунікації.

3. Існує  необхідність вироблення ретельно  регламентованого порядку висвітлення  в ЗМІ ситуацій, пов’язаних з  актами тероризму.

4. З  метою підвищення ефективності  контр- і антитерористичних операцій слід поліпшити співпрацю силових відомств, які займаються боротьбою з тероризмом.

2.3.14. Тема 14. Забезпечення  безпеки роботи готельно-ресторанного  комплексу

Актуальність теми. В сучасних умовах безпека готельно-ресторанного комплексу, його співробітників і клієнтів стає одним з чинників підвищення конкурентоспроможності бізнесу. Захист гостей і їх власності - важливий аспект у роботі готельно-ресторанного комплексу. Власник і службовці зобов’язані згідно із законом вживати всі необхідні заходи обережності, щоб забезпечити безпеку гостей. Поняття безпеки містить у собі не лише захист від кримінальних зазіхань, але й створення запобіжних заходів забезпечення захисту від пожежі, вибуху й інших небезпечних ситуацій. Багатогранність сфери забезпечення безпеки клієнтів і персоналу готельно-ресторанного комплексу, також як і завдання в області захисту інформації, вимагають створення спеціальної служби, що здійснює реалізацію необхідного набору захисних заходів.

Теоретичні відомості. Готельно-ресторанний комплекс, відповідно до закону України «Про туризм» відповідає за збереження речей проживаючого, а також несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю і майну проживаючих внаслідок недоліків при наданні послуг, а також компенсує моральну шкоду, заподіяну проживаючому порушенням його прав. Для будь-якого готельно-ресторанного комплексу характерними також є такі групи загроз, як природні, техногенні, екологічні, терористичні та інші. Рівні небезпеки різного виду залежать від політичної обстановки в країні та світі, стабільності соціально-економічного розвитку як держави, так і регіону. Розробка заходів забезпечення безпеки готельно-ресторанного комплексу та механізму їх реалізації здійснюється з урахуванням загроз, які можуть виникнути на даному об’єкті в цілому.

Для створення системи безпеки  важливо провести класифікацію різних видів небезпек і загроз, що виникають  у процесі роботи готельно-ресторанного комплексу. Всі загрози можна  умовно розділити на три категорії: фізичні, інформаційні та фінансові.

Фізичні загрози - наслідок фізичних дій. Вони породжують нанесення шкоди здоров'ю людей, їх майну, власності готельно-ресторанного комплексу, побічно впливають на розмір прибутків і збитків.

Фінансові загрози - заподіюють збитки і прямі фінансові втрати як готельно-ресторанному комплексу так і клієнтам.

Інформаційні загрози - дезінформація, розповсюдження конфіденційної інформації, які призводять до непрямих фінансових і моральних втрат.

Залежно від розмірів і потужності готельно-ресторанного комплексу діяльність по забезпеченню безпеки персоналу, клієнтів і самого комплексу може бути реалізована за різними варіантами: шляхом укладання договорів на обслуговування силами спеціальних охоронних фірм або шляхом формування власної повномасштабної  служби безпеки з розвиненою структурою.

Завданням служби безпеки готельно-ресторанного комплексу в області забезпечення режиму і охорони є організація  і здійснення заходів по забезпеченню безпечної діяльності та захисту  майна готельно-ресторанного комплексу  і його клієнтів всіма можливими  в конкретних умовах способами і  засобами.

Керівники і співробітники служби безпеки готельно-ресторанного комплексу, що забезпечують і здійснюють режим  і охорону, керуються у своїй  діяльності відповідним законодавством та нормативними документами.

Основними завданнями служби безпеки готельно-ресторанного комплексу  є:

1. Забезпечення режиму доступу  в будівлю готельно-ресторанного  комплексу і на його територію,  запобігання несанкціонованому  проникненню в приміщення і  на територію готельного комплексу.

2. Контроль дотримання клієнтами  процедур доступу в приміщення.

3. Забезпечення охорони припаркованих транспортних засобів клієнтів та співробітників на обладнаних автостоянках, а також автопарку готельного-ресторанного комплексу.

4. Визначення зон ризику (тобто  зон, де вірогідність негативних  дій вища, а наслідки цих дій  небезпечніші) і розробка методів захисту в цих зонах.

5. Забезпечення безпеки пересування  матеріальних цінностей в межах  будівлі готельно-ресторанного комплексу  і прилеглої території, попередження  винесення краденого майна співробітниками  або клієнтами з будівлі.

6. Спостереження за поведінкою  клієнтів, відвідувачів, персоналу,  що можуть спричинити розкрадання  з метою його попередження.

7. Контроль роботи систем життєзабезпечення  готельно-ресторанного комплексу.

8. Попередження про виникнення  вогнищ пожежі.

9. Участь в гасінні пожеж в  межах раніше відпрацьованих  сценаріїв.

10. Забезпечення громадського порядку.

11. Забезпечення особистої безпеки  клієнтів і персоналу готельно-ресторанного  комплексу.

12. Забезпечення збереження інформації.

13. Запобігання просочуванню інформації.

14. Інформаційне забезпечення операцій  з партнерами і постачальниками.

15. Контроль взаєморозрахунків.

16. Перевірка платоспроможності.

17. Дотримання законодавчої бази  держави і місцевих органів  влади.

18. Аналіз галузевої інформації  і участь у її формуванні.

19. Вхідний  контроль продуктів споживання.

До типів систем безпеки  готельно-ресторанних комплексів належать:

- відеоспостереження,

- охоронна сигналізація для  приміщень;

- охоронна сигналізація для  периметрів;

- пожежна сигналізація;

- системи пожежогасіння;

- обмеження доступу в приміщення;

- відео-, аудіодомофони;

-устаткування обмеження доступу в приміщення, аудіоконтроль приміщень і телефонних ліній.

Відеоспостереження. Системи відеоспостереження є сьогодні обов’язковим, а деколи і основним елементом будь-якої сучасної системи безпеки.

Можливість дистанційного візуального  контролю всього готельно-ресторанного комплексу, що охороняється, його внутрішніх приміщень, навколишнього простору і периметру дозволяє створювати високоефективні системи безпеки  без витрат на утримання великого штату охорони. Ці системи здатні не тільки відображати оперативну обстановку, але й зберігати і архівувати всю відеоінформацію для подальшої  обробки.

Охоронна сигналізація для приміщень. Всі види охоронних сигналізацій можна розділити на стаціонарні (встановлювані в якомусь певному місці в приміщенні) і мобільні (які можна переносити з місця на місце). Простий приклад стаціонарного пристрою - тривожна кнопка, її натисненням передається охороні інформація про здійснення нападу. Прикладом мобільного пристрою може служити маленька сирена, встановлена під двері.