Субєкти кримінального процесу

     Особа, яка провадить дізнання, не користується процесуальною ешостійністю в тому обсязі, яким користується слідчий. При незгоді з вказівками прокурора щодо питань про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи до суду або про зупинення справи орган дізнання (особа, яка провадить дізнання) має право оскаржити їх вищому прокурору, але не припиняючи виконання цих вказівок. Такі вказівки прокурора обов'язкові до виконання, так само як і вказівки про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, провадження окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочин.

     Повноваженнями  по провадженню тих або інших  процесуальних дій закон наділяє  не саму особу, яка провадить дізнання, а "орган дізнання". Тому для  особи, яка безпосередньо провадить дізнання, обов'язковими є вказівки керівника органу дізнання. Крім того, ті процесуальні документи, в яких відображається рішення органу дізнання (рішення, приймати які закон уповноважив орган дізнання), підлягають обов'язковому затвердженню керівником органу дізнання.

     Отже, затвердженню керівником органу дізнання підлягають постанови особи, яка  провадить дізнання, про виконання  таких процесуальних рішень і  дій: порушення кримінальної справи; направлення заяви (повідомлення) за тдсггідністю; відмову в порушенні кримінальної справи; направлення кримінальної справи за підслідністю; закриття, зупинення, поновлення провадження у справі; розшук обвинуваченого; проведення таких слідчих дій, як обшук, виїмка, освідування, зняття інформації з технічних каналів зв'язку, накладення арешту на майно, вклади та кореспонденцію, ексгумацію трупа, затримання підозрюваного; обрання, зміну або скасування запобіжного заходу; етапування; притягнення особи як обвинуваченого; привід свідка, потерпшого, привід чи розшук обвинуваченого; відсторонення обвинуваченого від посади.

     Затвердженню  керівником органу дізнання безперечно підлягають всі процесуальні акти, які має санкціонувати прокурор, чи які проваджуються лише за рішенням суду. Ті документи, які підлягають затвердженню тільки керівником органу дізнання, набувають юридичної сили з моменту їх затвердження останнім.

     Низка процесуальних актів не потребує затвердження к керівником органу дізнання. Це протоколи всіх слідчих дій (за винятком протоколу затримання); постанова  про виділення або об'єднання кримінальних справ; постанова про визнання особи потерпілою, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; постанова про приєднання речових доказів до кримінальної справи; протокол явки з провиною та інші документи. Складання таких документів віднесено до компетенції особи, яка провадить дізнання, а не органу дізнання. Вони набирають законної сили з моменту їх підписання особою, яка провадить дізнання.

     Прокурор  — суб'єкт кримінального процесу, на якого згідно зі ст, 121 Конституції  України покладаються:

     « представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом випадках;

     • нагляд за додержанням законів органами досудового

     слідства, дізнання та оперативно-розшукової юрисдикції;

     • підтримання державного обвинувачення  в суді;

     в нагляд за додержанням законів при  виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні примусових заходів, пов'язаних з обмеженням свободи громадян,

     Представництво  прокурором інтересів громадян чи держави  в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на забезпечення інтересів держави та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, у разі неспроможності ними самостійно їх захищати, Частково функція представництва може здійснюватись і в стадії досудового розслідування.

     Формами представництва є: звернення до суду з позовними заявами, участь, у  судовому розгляді справи і використання при цьому своїх повноважень  обвинувача та представника, внесення апеляційного та касаційного подання на судові рішення або заяви про перегляд справи в порядку виключного провадження за ново-виявленими обставинами,

     Письмові  вказівки прокурора органам дізнання та досудового слідства є обов'язковими для виконання. Оскарження отриманих  вказівок вищому прокурору не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст, 114 КПК України.

     Прокурор  підлягає відводу за тими самими підставами, що й суддя, Проте, якщо прокурор брав участь у проведенні досудового слідства у справі, підтримував обвинувачення в суді або робив висновок при розгляді справи в апеляційному чи касаційному порядку, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу.

     Відвід, заявлений прокурору при розгляді справи в суді, розв'язується судом, а при розслідуванні справи —  вищим прокурором.

     Підтримка державного обвинувачення — одна з функцій прокурора, яка полягає  в безпосередній його участі в  розгляді судом справи і використанні повноважень обвинувача для всебічного Дослідження доказів, захисту прав потерпілого та інших учасників процесу, забезпечення правосуддя і невідворотності кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

     Прокурор  може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає  захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та поста-новяенню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

     Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь У Дослідженні доказів, подає  суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання  підсудному. При Цьому прокурор керується вимогами закону й об'єктивною

     оцінкою зібраних по справі доказів, У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення  підсудного, він зобов'язаний відмовитись  від обвинувачення.

     Обвинувач — прокурор, що підтримує в суді державне обвинувачення, а також  потерпілий у справах приватного обвинувачення (справах, передбачених частиною 1 статті 27 КПК України) та в справах, де прокурор відмовився від  обвинувачення, який у відсутності прокурора виконує функцію обвинувачення і користується правами обвинувача.

     У разі відмови прокурора від обвинувачення  потерпілий вправі вимагати продовження  розгляду справи, У цьому випадку  він самостійно підтримує обвинувачення.

     Обвинувач як учасник процесу з'являється в стадіях судового розгляду справи.

     Обвинувач, керуючись вимогами закону і своїм  внутрішнім переконанням, підтримує  перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослідженні  доказів, заявляє клопотання і висловлює  свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного.

     Суддя (суд) — суб'єкт кримінального  процесу, який виконує функцію правосуддя. Згідно зі ст, 124-129 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції.

     Правосуддя  здійснюють професійні судді, а у  визначених законом випадках — народні  засідателі та присяжні. Вироки та рішення  суду виносяться іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території держави.

     Кримінальні справи про злочини, за які законом  передбачена можливість призначення  покарання у виді довічного позбавлення  волі, в суді першої інстанції розглядаються  судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

     Суд має право самостійно та незалежно  здійснювати судове слідство та судовий  розгляд, визнати особу винною у  вчиненні злочину та призначити їй покарання. Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчі повноваження та керує процесом. За непідкорення розпорядженню головуючого в суді або порушення порядку під час судового засідання громадяни несуть відповідальність за законодавством про адміністративні правопорушення. За результатами розгляду справи суд має право: винести вирок (обвинувальний або виправдувальний), закрити справу, направити справу на додаткове розслідування.

     Суд (суддя) має встановити об'єктивну  істину та вирішити справу по суті, вживши заходів до захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб та до усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

     Під час розгляду кримінальної справи суд  не пов'язаний висновками органів досудового слідства, а також думками учасників  процесу. Всі питання, що підлягають вирішенню в судовому розгляді та у вироку, судді вирішують на підставі закону, згідно з правосвідомістю, за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, за умов, що виключають сторонній вплив на суддіа.

     Відповідно  до ст. 275-277 КПК України суд, виявизши в процесі судового слідства в  діях обвинуваченого наявність більш  тяжкого злочину або злочину, за яким обвинувачення йому не було | пред'явлено, повідомляє про це прокурора, який вправі змінити обвинувачення.

     Прокурор  змінює обвинувачення так само й  за умови, що така ; зміна пов'язана  з погіршенням стану обвинуваченого. При цьому і прокурор повинен  ознайомити з прийнятим рішенням обвинуваченого та інших зацікавлених у справі учасників процесу. Суд відкладає судове засідання на три доби після надання обвинуваченому копії постанови прокурора щодо нового обвинувачення. За цей строк обвинувачений, захист та інша сторона мають ознайомитись з новим обвинуваченням і підготуватись до судового розгляду справи з його врахуванням. Через три дні суд відновлює судовий розгляд справи. Потерпілому надається право підтримува-Я ти обвинувачення в попередньому обсязі.

     Для виконання своєї функції судці  наділяються не тільки суттєвими повноваженнями, а й статусом, який гарантує їм принциповий, незалежний, неупереджений і справедливий розгляди справи.

     Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в апеляційному чи касаційному порядку, а так само брати участь в новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку або ухвали про закриття справи, поставлених з його участю.

     Суддя, який брав участь у розгляді справи в апеляційному порядку, не може брата участі в розгляді цієї справи в суді першої інстанції або в касаційному порядку, а так само в новому розгляді справи в касаційній інстанції після скасування ухвали, постановленої з його участю.

     Суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в розгляді тієї самої справи в суді першої інстанції і в апеляційному порядку, а так само в повторному розгляді справи, якщо постанову (ухвалу), винесену з його участю, скасовано.

     Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в розгляді цієї справи в порядку виключного провадження.

     До  складу суду, що розглядає кримінальну  справу, не можуть ^ходити особи, які  є родичами між собою.

     Останніми роками до компетенції суду належить розгляд скарг учасників процесу  на рішення, що приймаються слідчим та прокурором, а саме: на постанову про відмову в порушенні справи, "а постанову про закриття справи.

     Скарги  на незаконність вказаних рішень розглядаються  суддею Дноосібно. За результатами розгляду скарги судця приймає одне Двох рішень: скасовує незаконне рішення слідчого або прокурора; залишає вказані рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суддя, який розглядав зазначені скарги, не може пізніше розгля- ' дати відповідну справу по суті та підлягає відводу,

     За  наявності вказаних обставин судця має взяти самовідвід. Відвід судді або народному засідателю може бути заявлений про- і курором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками. Заяви про відвід подаються до початку судового слідства. Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства,