Субєкти кримінального процесу

 

План

1. Поняття суб'єктів кримінального процесу
2. Особи, які ведуть кримінально-процесуальне провадження
3. Література  
    
   

 

1. ПОНЯТТЯ СУБ'ЄКТІВ  КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 

     Суб'єкти кримінального процесу — це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією злочину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чинним законодавством.

     Усі особи, які вступають у процесуальні правовідносини, незалежно від підстав  обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримшального процесу, в котрій вони берутьучасть, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками)1 кримінального процесу.

     У кримінально-процесуальні відносини  окремі особи вступають по-різному  залежно від їх ставлення до факту, стосовно якого здійснюється процесуальне провадження. Перші — в силу необхідності захищати свої права і законні інтереси (потерпілий, цивільний позивач та інші); другі — в силу своїх посадових обов'язків щодо встановлення істини та забезпечення правосуддя (слідчий, прокурор, суддя і тд.); треті — за дорученням чи угодою (представник цивільного позивача, захисник і т,д.); четверті — притягаються до участі в процесі в примусовому порядку (обвинувачуваний, підозрюваний, підсудний).

     Усі суб'єкти (учасники) процесу характеризуються тіш, що вони:

     а) беруть участь у справі на підставах  і в порядку', передбачених кримінально-процесуальним  законом, за умови, що відсутні обставини, за яких закон виключає можливість їх участі у справі;

     б) мають визначені в законі права  та обов'язки (закон визначає порядок їх реалізації);

     в) діють у кримінальному судочинстві  відповідно до своїх прав та обов'язків  у встановленому порядку;

     г) зобов'язані дотримуватись чинного  законодавства;

     д) мають проявляти толерантність, поважати честь і гідність інших  учасників процесу;

     є) мають право на забезпечення особистої  безпеки;

     є) вступають у процесуальні правовідносини;

     ж) несуть відповідальність за невиконання  своїх обов'язків або порушення  прав інших учасників.

     За  характером виконуваних функцій, завдань  і свого процесуального статусу вони можуть бути поділені на чотири групи.

     Терміни "суб'єкти кримінального процесу" та '"учасники кримінального процесу" ідентичні і вживаються як рівнозначні. Спроби дати окреме визначення кожному  з них науково безперспективні  і недоцільні.

     1. Органи та посадові особи, які  ведуть та безпосередньо здійснюють  кримінально-процесуальне провадження:  слідчий, начальник слідчого відділу,  орган дізнання, особа, яка провадить  дізнання, суд (суддя), прокурор, обвинувач.  Загальним для них є охорона  державних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнення завдань кримшального процесу. Вони наділені владно-розпорядчими повноваженнями та повинні бути не заінтересовані в результатах справи. Закон гарантує державний захист названих осіб та встановлює відповідальність за втручання в діяльність, здійснення будь-якого впливу з метою перешкодити їх юридичній діяльності.

     2. Особи, які мають та відстоюють  самостійний інтерес: потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, правопорушник  у справах протокольної форми досудової підготовки матеріалів,цизільний позивач, цивільний відповідач. За слушною думкою деяких учених, сюди слід відносити і жертву злочину — особу, яка постраждала від злочину але до порушення кримінальної справи ще не визнана потерпілим.

     3. Особи, які захищають та представляють інтереси "третіхосіб": захисник, представник цивільного позивача, представник цивільного відповідача. Спільним для них є те, що вони сприяють захисту прав осіб, які мають свої інтереси. Вони не можуть бути допитані про обставини справи, що стали відомі їм у зв'язку з виконуваною ними функцією.

     4. Особи, які сприяють кримінальному  судочинству: свідок, заявник про  злочин, поняті, перекладач, експерт,  спеціаліст, секретар судового засідання,  заставодавець, поручитель тощо. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконання завдань, покладених на них законом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. ОСОБИ, ЯКІ ВЕДУТЬ  КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ  ПРОВАДЖЕННЯ

     До  числа суб'єктів кримінального  процесу даної категорії належать: слідчий, начальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, прокурор, судця (суд).

     Слідчий — суб'єкт кримінального процесу, уповноважений провадити досудове слідство. Досудове слідство у кримінальних справах провадиться слідчими прокуратури, слідчими органів внутрішніх справ, слідчими податкової міліції, слідчими органів Служби безпеки України.

     Слідчими  органів Служби безпеки України  провадиться розслідування злочинів проти основ національної безпеки, проти миру,

     безпеки людства та міжнародного правопорядку, справи щодо контрабанди, найманства, терористичних актів та деяких інших тяжких злочинів, визначених у законі.

     Слідчі  прокуратури розслідують справи про найбільш тяжкі злочини проти  життя, прав і свобод людини, проти правосуддя, встановленого порядку несення військової служби, про злочини у сфері службової діяльності, бандитизм та деякі інші злочини, визначені в ст. 112 КПК України, Слідчим прокуратури виходячи із суб'єкта злочину підслідні справи про злочини:

     • вчинені службовими особами, які займають особливо

     відповідальне становище, відповідно до частини першої

     статті 9 Закону України "Про державну службу" та особа

     ми, посади яких віднесено до 1-3 категорії  посад;

     • вчинені працівниками правоохоронних органів,

     Слідчі органів внутрішніх справ розслідують справи про злочини проти власності та в сфері господарської діяльності, злочини проти здоров'я, честі і гідності особи, громадської безпеки, порядку і моральності, злочини проти статевої свободи та недоторканності особи, злочини проти довкілля та деякі інші злочини, а також усі справи з обвинувачення неповнолітніх.

     Слідчі  податкової міліції розслідують  справи про злочини проти податкової, а з певній мірі і валютної та фінансової системи держави.

     Розслідування злочину, передбаченого ст, 209 КК України (легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом), може здійснюватись як слідчими СБУ, так і слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції.

     Незалежно від відомчої належності всі слідчі мають під час розслідування у кримінальній справі однакові процесуальні права та обов'язки, проводять розслідування в одному і тому самому процесуальному порядку.

     Слідчий зобов'язаний у кожному випадку  виявлення ознак злочину порушити справу та прийняти її до свого провадження, провести об'єктивне розслідування та вжити заходів до розкриття злочину, встановлення об'єктивної істини, захисту прав та законних інтересів громадян, відшкодування заподіяної злочином шкоди, виявлення й усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, забезпечення правильного застосування закону.

     Слідчий вправі самостійно провадити всі  слідчі та інші передбачені законом  процесуальні дії в межах своєї  компетенції.

     Для реалізації своїх прав та обов'язків  слідчий має широкі процесуальні повноваження.

     Під час провадження досудового слідства всі рішення про напрям слідства та проведення слідчих дій слідчий  приймає самостійно, за винятком випадків, коли щодо цього законом передбачено  рішення суду чи отримання санкції  прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне та своєчасне проведення.

     Одна  з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі — забезпечення справжньої процесуальної самостійності  слідчого,

     Поте, начальник слідчого підрозділу має  адміністративну владу (вирішує питання премій, розміру зарплати, присвоєння звання і просування слідчого по службі, звільнення його роботи) і наділений правом процесуального контролю за розслідуванням кримінальних справ, що може тягти негативні наслідки. Слід принципово розмежувати адміністративну владу і процесуальну діяльність, спрямовану на забезпечення судочинства.

     Процесуальний контроль і нагляд за законністю при  проведенні досудового розслідування  мають здшснювати виключно особи, стосовно яких слідчий не перебуває в адміністративній чи іншій підлеглості Функції процесуального контролю з боку начальника слідчого підрозділу, на наш погляд, слід скасувати взагалі.

     Слідчий повинен негайно приступити до провадження  слідства у порушеній або^ прийнятій  ним до свого провадження справі. У разі необхідності проведення слідчих або розшуковик дій в іншому районі слідчий має право провадити їх особисто або доручити провадження цих дій відповідному слідчому чи органу дізнання, який повинен виконати доручення в строк не більше десяти діб,

     Слідчий має право давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від органів дізнання сприяння під час провадження окремих слідчих дій.

     Постанови слідчого, винесені відповідно до закону у кримінальній справі, що перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

     Слідчий має право на забезпечення безпеки  відповідно до закону. Доцільно було б  надати йому статус недоторканності, ідентичний статусу судді.

     Слідчий не може брати участі у розслідуванні  справи та підлягає відводу в таких  випадках:

     1) якщо він є потерпілим, свідком,  цивільним позивачем,цивільним відповідачем  або родичем будь-кого з них,  а також родичем обвинуваченого;

     2) якщо він брав участь у спразі  як експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або був представником  інтересів потерпілого,цивільного  позивача або цивільного відповідача;

     3) якщо він або його родичі  заінтересовані в результатах  справи;

     4) за наявності інших обставин, які викликають сумніви в його об'єктивності.

     За  наявності вказаних підстав для  відводу слідчий повинен заявити  самовідвід, За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід обвинуваченим, захисником, а також потерпшим, цивільним  позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками. Питання про відвід розв'язується прокурором протягом двадцяти чотирьох годин.

     Чинне кримінальне законодавство передбачає кримінальну відповідальність за втручання  в діяльність слідчого з метою  перешкодити виконанню ним своїх функцій,

     Так, згідно зі ст. 343 КК України: "Вплив  у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою  перешкодити виконанню ним службових  обов'язків або добитися прийняття  незаконних рішень — карається штрафом  від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочинові чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища,— караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років".