Принципи кримінального процес

     Якою  би, однак, ні була юридична форма закріплення  принципів, вона завжди виступає як  норма загального і керівного  значення, що має тричленну структуру, - гіпотезу, диспозицію і санкцію. Інакше в право-застосовувальній діяльності дотримувалися б не самі принципи, а тільки конкретизують їхні норми. Конституційні принципи є нормами прямої і безпосередньої дії. Це означає право на застосування цих норм безпосередньо, без внесення відповідних змін і доповнень в КПК. На мою думку, це стосовно тільки до конституційних принципів, оскільки галузеві принципи здобувають юридичне значення після відповідного їхнього закріплення в кримінально-процесуальному законодавстві.

     Конституція України і внесені в останні  роки зміни і доповнення в кримінально-процесуальне законодавство значно поглибили і збагатили демократичний зміст принципів, розширили діапазон їхнього застосування, удосконалили формулювання окремих початків, зміцнили гарантійну забезпеченість принципів.

     Принципи  діють у рамках цілісної системи, де сутність і значення кожного принципу обумовлюються не тільки власним змістом, але і функціонуванням усієї системи, де порушення будь-якого принципу приводить звичайно до порушення інших принципів і тим самим до порушення законності при виробництві в справі.

     Стає  зрозумілою необхідність знання основ  кримінального процесу України, не тільки окремим громадянам, що осягають ази кримінально-процесуального законодавства, але і всім практичним працівникам, що здійснюють процесуальну діяльність, а знання принципів кримінального процесу необхідно всім громадянам.

     Кримінально-процесуальний  закон - це закон процедурного характеру, що визначає порядок розслідування  кримінальних справ, порядок розгляду цих справ у суді, як засіб успішного  здійснення діяльності слідчих і судових органів і покладених на них задач. За умови строго проходження законові можливе виконання задач кримінального судочинства.

     Розпорядження кримінально-процесуального закону виповнюються або добровільно, або забезпечуються примусовими заходами (примусовий привід, свідка, запобіжний захід  обвинувачуваному при спробі сховатися від наслідку), або мірами іншого юридичного впливу.

Застосовуватись повинен кримінально-процесуальний  закон діючий тепер - тобто виробництво  здійснюється по явно діючому законодавству.

Кримінально-процесуальне право - це сукупність юридичних норм, що визначають задачі, принципи, коло учасників  кримінального процесу, їх права  й обов'язки, що регламентують порядок  порушення попереднього розслідування, судового розгляду і дозволу кримінальних справ, а також виконання судових вироків.

     Кримінально-процесуальне право регулює кримінальний процес, або інакше кримінальний процес регулюється  кримінально-процесуальним правом. Окремі дії по кримінальній справі регулюються кримінально-процесуальними нормами.

     Норми кримінально-процесуального права, як і всякі інші норми права мають  визначену структуру і складаються  з:

-        гіпотези, що вказує на ті обставини,  при яких дана норма підлягає  застосуванню;

-        диспозиції, що формулює, що утримуються в даній нормі розпорядження;

-        санкції, тих несприятливих наслідків,  що настають у випадку невиконання  нормативних розпоряджень.

     Якщо  особа виробляюча дізнання, слідчий, суд викликають громадянина як  свідка по кримінальній справі (гіпотеза), вона (він) зобов'язаний з'явитися за викликом і дати правдиві показання (диспозиція). При не явці без поважних причин свідок може бути підданий приводові (санкція). 
 
 
 
 

3. Система принципів.  Особливості їх  реалізації у кримінальному  судочинстві. 

     Визначення  системи принципів є тим каменем  спотикання, над яким ламали свої розуми багато теоретиків Кримінального процесу. Переглянувши ряд джерел, я прийшов  до висновку, що ніхто з учених ще не запропонував такої системи, яка  б не містила в собі вад з погляду повноти і несуперечності.

На мою думку, це стало можливим, тому що багато принципів  кримінального процесу мають  властивість бинарности (подвійності), до них можуть бути віднесені принципи:

-   законності;

-   мова, на якому ведеться судочинство;

-    гуманізму;

-    публічності;

-    гласності;

-    рівності всіх перед законом і судом;

-    забезпечення права обвинувачуваного, підозрюваного і підсудного на захист;

-    охорони прав і свобод особи, поваги достоїнства;

-    презумпції невинності;

-    незалежності суддів і підпорядкування їх тільки законові.

     В даний час використані в навчальній літературі підходи до виявлення  системи принципів кримінального  процесу, на мій погляд, страждають істотним недоліком. Він полягає в тім, що поняття системи принципів підмінюється класифікацією або простим їхнім переліком, отже, система зводить до понять більш низького рівня.

     Усяка система - це не тільки розподіл її складових  на групи (це лише їхня класифікація). Це - і не просто сукупність неї окремих складових. Система - це така сукупність її складових, їхніх груп, що мають визначені взаємозв'язки між собою і із середовищем. Іншими словами, для дослідника важливо у всякій системі побачити не тільки сукупність якихось явищ, процесів, але і її внутрішні і зовнішні взаємозв'язки.

     У кримінально-процесуальному праві  можна виділити визначені взаємозв'язки "вертикального" і "горизонтального" характеру, виявляються і між  самими принципами.

     Горизонтальні взаємозв'язки виявляються в ході правозастосування як зв'язку одного рівня, як зв'язку лінійні. У цьому змісті, дотримання одних  принципів є умовою реалізації інших принципів. Порушення одного принципу стає причиною порушення інших, але не усіх, тому що лінійні зв'язки найчастіше однобічні. Тому порушення того або іншого принципу в межах взаємозв'язків одного рівня не завжди волоче обов'язкове порушення інших принципів. Прикладом такого однобічного зв'язку може послужити відношення між принципом забезпечення підозрюваному, обвинувачуваному і підсудному права на захист і принцип мови, на якому ведеться судочинство. Якщо забезпечення права обвинувачуваного користуватися в кримінальному процесі рідною мовою і послугами перекладача завжди служить передумовою реального забезпечення права обвинувачуваного на захист, то, навпроти, порушення прав обвинувачуваного не завжди зв'язано з порушенням принципу мови, на якому ведеться судочинство. Через сказаний горизонтального, лінійні зв'язку недостатні для показу цілісності і єдності системи принципів. Цей недолік заповнюють вертикальні зв'язки між принципами різних рівнів, що відповідають вимогам адекватності, несуперечності і незалежності.

     Адекватність  теоретичної системи припускає  такий рівень узагальненості вхідних  у неї принципів, що дозволяє відбити якісно-визначені властивості досліджуваного об'єкта. Надмірно високий рівень веде до втрати можливості адекватно відбити необхідні істотні властивості об'єкта. Недостатній рівень узагальнення неминуче веде до дроблення принципів на такі положення, що не мають ознак, властивому принципові. У підсумку теоретична система, обтяжена несуттєвими, другорядними деталями, "розмиває" характерні риси об'єкта і тому дає перекручене відображення справжнього положення речей.

     Повнота теоретичної системи вимагає наявності в ній такої кількості принципів, що дозволяє логічно довести, пояснити правомірність перебування в даній галузі права будь-якої процесуальної норми.

Несуперечність  системи означає відсутність  у ній виключающих друг друга  принципів.

     Незалежність  системи принципів припускає виявлення в кожного складового її принципу власного, відносного автономного змісту, що не припиняється зі змістом інших принципів.

     У кримінально-процесуальній літературі виділяють ряд класифікацій по різних підставах.

       Ряд авторів у залежності від того, у якому нормативному акті закріплений той або інший принцип (підстава - по джерелу), виділяють конституційні і неконституційні принципи кримінального процесу. Хоча особисто в мене виникає визначений сумнів із приводу правильності використання терміна "неконституційні" як підстави класифікаційної групи, оскільки, ґрунтуючись правилами побудови слів української мови, даний термін витлумачується як суперечної Конституції, однак перелік принципів, що входять у дану групу, цілком відповідає Основному Законові. На мою думку вірніше було б назвати дану групу "Не закріплені в Конституції".

У межах зовнішніх  взаємозв'язків із принципами інших  галузей права система принципів  кримінально-процесуального права  являє собою триуровневе утворення  з його загально-правовими, міжгалузевими і спеціально-галузевими принципами.

     До  загально-правових принципів кримінального  процесу відносяться: законність, гуманізм, забезпечення рівності прав людини і  громадянина перед законом і  судом, повага достоїнства особистості, охорона прав і свободи громадян, принцип презумпції невинності. До міжгалузевих принципів кримінального процесу, що має аналоги в деяких інших галузях права (кримінальне, судопристройне, адміністративно-процесуальне й ін.), варто віднести: публічність, гласність кримінального судочинства, здійснення правосуддя тільки судом, незалежність суддів і підпорядкування їх тільки законові. До спеціально-галузевих принципів кримінального процесу відносяться принципи забезпечення права підозрюваного, обвинувачуваного і підсудного на захист, принцип безпосередності процесу, принцип усності.

Система принципів  кримінального процесу може розглядатися також у межах її внутрішніх взаємозв'язків. У цьому випадку вона може бути представлена як співвідношення принципів, що мають загально-галузевий характер, і принципів декількох (у тому числі утворюючих підотраслі - доказуєче право і кримінально-процесуальний примус) або окремих кримінально-процесуальних інститутів.

     Таким чином, через особливі властивості  принципів Кримінального процесу досить складно їх класифікувати. Але, проте, кожен принцип має свій зміст і місце. Усі принципи взаємозалежні і взаємообумовлені, що робить побудову Кримінального процесу такою системою норм, що відбиває об'єктивно існуючі соціально-економічні і політичні закономірності розвитку суспільства і держави, що сприяє найбільш комплексному захистові прав і свободи людини і громадянина. Це робить кримінальне судочинство реальним засобом держави, що дозволяє реалізувати ст. Конституції: «Людина, його права і свобода є вищою цінністю. Визнання, дотримання і захист прав і свободи людини і громадянина - обов'язок держави». 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Принципи, що реалізуються  на досудових та  судових стадіях  кримінального процесу. 

     Принципи  підрозділяються на: Конституційні (законність, публічність, недоторканість особи, житла, таємниця листування, здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом, незалежність суддів, гласність судового розгляду, забезпечення обвинувачуваному право на захист, презумпція невинності і ряд інших).

Спеціальні - тобто, що утримуються тільки в галузях  законодавства (всебічність, повнота  й об'єктивність дослідження обставин справи, рівність прав учасників судового розгляду, оцінка доказів по внутрішньому переконанню, безпосередність судового розгляду). 

     Розглянемо  конкретно деякі принципи кримінального  процесу:

1. Законність  це дотримання вимог законності  означає насамперед  дотримання  всіх норм кримінально-процесуального  права, а також неухильне і  точне виконання кримінального закону.

2. Публічність  означає, що суд, прокурор, слідчий  і орган дізнання зобов'язані  в межах своєї компетенції  порушити кримінальну справу  в кожнім випадку виявлення  ознак злочину і прийняти передбачене  законом заходу для встановлення  події злочину, осіб винних у здійсненні злочину, і до їх покарання.

     Про житло ст. Конституції України.

Обшук і виїмка. Обшук тільки із санкції прокурора  і лише у випадках, які не терплять зволікань, обшук може бути проведений без санкції, але наступним повідомленням у плині доби прокурора.

Накладення арешту і виїмка поштово-телеграфної кореспонденції тільки в зв'язку з виробництвом по кримінальній справі і із санкції  прокурора або по постанові суду.