Правове регулювання, проблеми розвитку і функціонування шлюбного контракту в законодавстві України

     Міністерство  науки і освіти України

     ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ім. Г.С. СКОВОРОДИ

     Інститут  післядипломної освіти 
 
 

     Кафедра історико-правових дисциплін

      

     Дисципліна: цивільне право  
 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА

     на  тему : « Правове регулювання, проблеми розвитку і функціонування шлюбного контракту в законодавстві України » 
 
 

     Виконала:

     студентка 2 курсу ІПО

     Гр. 234

     Мірошніченко  В.О.

     Перевірив: 
 
 
 
 

     Харків  – 2011 

     План

     Вступ

     1. Історія сімейного права та  шлюбних договорів

     2. Поняття шлюбу

     2.1 Поняття шлюбного договору

     2.2 Місце шлюбного договору в системі майнових договорів подружжя

     3. Правове регулювання шлюбного контракту

     4. Функціонування шлюбного контракту в законодавстві України

     4.1  Проблеми розвитку шлюбного контракту

     Висновок

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     У сучасному українському суспільстві  спостерігаються економічні зміни, міняються життєві цінності. Роль подружжя в побуті, а також права  та обов'язки визначає матеріальна  сторона сімейного життя. Суперечки  через майно часто стають причинами розлучень. З кожним роком зростає число судових позовів, з питань розділу спільно нажитого майна. Їх було б менше при існуванні традиції складати договори про розподіл майнових прав та обов'язків. Такі договори поширені в сім'ях з великим достатком, або їх укладають громадяни, реєструючи шлюб з іноземцями.

     Адже  укладення шлюбного контракту вирішило б багато проблем. У цьому випадку  розділ майна при розлученні пройшов  би інтелігентно без зайвих витрат сил, а також коштів на адвокатів. Шлюбний договір можна укладати до шлюбу і після вступу до нього. Якщо контракт укладено до шлюбу, він набирає чинності лише у момент реєстрації наречених.

     Існує безліч причин, по яких громадяни не укладають майнові договори:

     1. Величезна частина населення країни належить до категорії малозабезпечених. У них немає майна, розділ якого може якось ускладнити розірвання шлюбу.

     2. Головне - в Україні не прийнято  укладати шлюбні договори. Для  українців укладення шлюбу засноване  на почуттях, коли люблячі люди щадять один одного. У цей період не хочеться навіть вимовляти слово розлучення. А спроби запропонувати підписання договору розцінюються, як бажання отримати вигоду і свідчать про відсутність почуттів, несерйозності намірів і т.д.

     3. Багато хто просто не хочуть проходити процедуру укладення шлюбного договору, який підлягає обов'язковому посвідченню у нотаріуса.

     4. У шлюб вступають і заможні  люди, яким є що ділити, і договір  був би найкращим виходом у  непростій ситуації із розлученням  і розділом. Але і ці люди не вживають заходів із-за власної безграмотності в питаннях шлюбного контракту. Вони взагалі несерйозно ставляться до такої ідеї, вважаючи, що майно потрібно ділити по справедливості, і коли прийде час. Вони не замислюються, що у кожної людини свої поняття справедливості, а під час розлучення навряд чи хтось із подружжя поступиться особистими інтересами заради цього поняття.

     Тому  з упевненістю можна зазначити, що вищезазначені причини являються  основним інструментом такого диспозитивного, багатоваріантного регулювання подружніх майнових відносин як шлюбний договір, що створює актуальність теми роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Історія сімейного права та шлюбних договорів

     Перші декрети про шлюб та сім'ю в  Україні.

     Декрет  Раднаркому України "Про громадянський шлюб і про ведення книг запису актів громадянського стану" від 20 лютого 1919 р. скасував церковний шлюб, який до революції був панівною формою шлюбу, і проголосив, що в УРСР визнаватимуться в майбутньому обов'язковими шлюби, зареєстровані в органах ЗАГСу.

     Церковні  ж шлюби були проголошені Декретом "особистою справою тих, хто  вступає в шлюб" і могли укладатися лише після державної реєстрації шлюбу в органах ЗАГСу.

     Введення  громадянського шлюбу і скасування церковної форми шлюбу проводились  у цілковитій відповідності з принципом відокремлення церкви від держави, встановленим в Україні 22 січня 1919 р.

     Декретом  від 20 лютого 1919р. були визначені основні  умови вступу в шлюб. Перш за все, це - принцип свободи і добровільності шлюбу, перелік підстав до вступу в шлюб, зняття релігійних обмежень для вступу в шлюб (зокрема, згідно з дореволюційним законодавством особам православного віросповідання заборонялося вступати в шлюб з нехристиянами), рівність подружжя при виборі прізвища, а також процедури державної реєстрації шлюбу в органах ЗАГСу.

     Надавши вирішального значення обов'язковій  державній реєстрації шлюбу, Декрет від 20 лютого 1919 р. нічого не зазначав про  фактичний шлюб. Водночас він прирівнював  церковні шлюби, укладені до видання  Декрету, до зареєстрованих цивільних шлюбів. Хоча українське сімейне законодавство розвивалося за зразком законодавства РРФСР, однак між названими декретами України та Росії були суттєві відмінності. Декрет УРСР нічого не зазначав про правове становище позашлюбних дітей, а Декрет РРФСР проголосив урівняння позашлюбних дітей із шлюбними в усіх правах.

     Зокрема у Декреті РРФСР зазначалось, що батько і мати записувалися як такі при реєстрації народження дитини згідно з їх заявою, а якщо батько позашлюбної  дитини ухилявся від подання такої заяви, то матері дитини або опікуну дозволялося встановити батьківство в судовому порядку. Це правило скасувало принципову різницю в становищі дітей, народжених поза шлюбом, та шлюбних дітей. Значення цього положення Декрету було настільки суттєвим, що судова і адміністративна практика УРСР стали одразу ж орієнтуватися на нього.

     20 лютого 1919 р. був прийнятий Декрет  УРСР "Про розлучення", який  проголосив свободу розлучення  і анулював церковну процедуру  розлучення. Згідно з цим Декретом  шлюб розривався на прохання одного або обох із подружжя.

     Заяви про шлюб повинні були подавати в  місцеві органи ЗАГСу, але оскільки останні були організовані не всюди, то ці заяви могли подаватися в  народні суди.

     Означений Декрет містив також норми, які регламентували такі правові наслідки розлучення: а) при розірванні шлюбу за взаємною згодою подружжя зобов'язані були вказати в поданій заяві, які прізвища будуть носити розведене подружжя і їхні діти, а при односторонній заяві розведені подружжя поверталися до своїх дошлюбних прізвищ; прізвище дитині визначав суд, куди подружжя могли звертатися щодо цього; б) всі інші питання, пов'язані з розірванням шлюбу, вирішувались угодою між подружжям у формі нотаріального або домашнього договору, а у разі спору між ними - народним судом.

     Перші декрети УРСР про шлюб і його розірвання проголосили дійсно демократичні принципи, які потім розвинулися в чітку  і послідовну систему інститутів сімейного права, були першим кроком на шляху створення сімейного  права України.[33, c.52-57]

     Всупереч загальноприйнятій думці, право першості у винаході шлюбного контракту не належить ні сучасній Європі, ні Америці. Цей документ не так молодий, як ми думаємо. Тисячі років тому в Древній Греції й Римі чоловік і жінка, перш ніж створити родину, оформляли угоду, де описували свої майнові відносини, відразу обговорюючи також і питання спадкування в майбутньому спільно нажитого майна. Це не вважалося ганебна або соромним, і така «страховка» була дуже поширена аж до приходу християнства. У наступні часи «священний союз» укладався й регулювався винятково церквою. Відновлення інституту шлюбного контракту знову почалося лише наприкінці XVIII - початку XIX століття у Франції, Англії, Німеччині, Австрії. Контракт здобуває юридичну чинність із того моменту, коли на зміну церковному приходить так званий світський шлюб. Зараз шлюбний контракт найпоширеніший у країнах Західної Європи, Америці й Канаді. Такою популярністю він зобов'язаний потужним феміністичним рухам і боротьбі «слабкої половини» за свої права, рівноправність чоловіка й жінки в шлюбі. Найчастіше шлюбний контракт оформляють заможні люди - політики, бізнесмени, співаки, зірки кіно. За кордоном, крім майнових питань, угода між чоловіками обов'язково регламентує та інші права й обов'язки чоловіка й жінки, тому нерідко трапляються скандали й курйози, які негайно попадають на сторінки газет і журналів. Кожний із чоловіка й жінки може передбачити в контракті покарання у випадку зради, написати, скільки разів у тиждень він і його «половинка» будуть мити посуд, ходити в магазин тощо. Наприклад, чоловік кіноактриси може ввести в контракт пункт про відмову чоловіка і жінки з моменту одруження зніматися у відвертих сценах. Невиконання умов контракту виливається в голосні скандали й судові процеси.

     У дореволюційній Росії й Україні поняття «шлюбний контракт» не існувало, шлюби укладалися винятково «на небесах», природно, за допомогою церкви. У радянський період по цілком зрозумілих причинах ніяких ділових угод чоловік і жінка не оформляли, і дотепер відносини чоловіка й дружини регулюються чинним законодавством: Цивільним кодексом України й Кодексом України про шлюб і родину. Законне право на висновок додаткового документа - шлюбного контракту - ми одержали тільки в 1992 році. У законодавство України це поняття увійшло 1992 року, коли Кодекс законів про шлюб і сім’ю доповнили статтею 27-1, що дає право особам, які укладають шлюб, «за власним бажанням укласти угоду про вирішення питань життя сім’ї і передбачити майнові права й обов’язки членів подружжя». Через рік, 16 червня 1993 року, вийшла постанова Кабінету міністрів України «Про порядок укладання шлюбного контракту», яка регулює основні питання, пов’язані зі складанням цього документа. Тепер кожна закохана пара може укласти угоду про рішення питань життя родини.[38, c.12]

     Отже, інститут шлюбного договору є порівняно новим для українського законодавства. В чинному Сімейного кодексу України шлюбному договору присвячено Розділ 10, що містить 12 статей. Однак навіть така, здавалося б, докладна регламентація не знімає всіх проблем, пов'язаних з укладанням шлюбного договору. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Поняття шлюбу

     Відповідно  до ст. 21 СК[35]України шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів  цивільного стану.

     Таке  визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, але дає його лише в тих межах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами.

     В юридичній літературі зустрічаються  визначення, які вміщують основні  ознаки шлюбу, наприклад: такий, що укладається в установленому порядку з дотриманням вимог закону добровільний і рівноправний союз вільних жінки і чоловіка, спрямований на створення сім'ї, і що породжує у них взаємні права та обов'язки. Деякі автори підходять до визначення шлюбу як договору. Але, на нашу думку, шлюб не містить всіх необхідних ознак договору і має свої специфічні ознаки, непритаманні договору.

     Ознаками  шлюбу є: