Організація Вищої Ради Юстиції

Згідно із законодавcтвом, Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним

органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського

корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати 

правосуддя на професійній  основі, а також за прийняття рішень стосовно

порушень суддями і  прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї

компетенції про їх дисциплінарну  відповідальність [1].

У контексті докорінного реформування судової системи та безпосередньо

пов’язаного з ним процесу  добору суддівських кадрів, у зв’язку із системним

вивченням конституційно-правових проблем організації та функціонування

Вищої ради юстиції питання  вдосконалення визначення її статусу  є 

надзвичайно актуальним і  потребує ґрунтовного вирішення.

Зважаючи на особливий  правовий статус цього конституційного  органу,

важливе значення для його ефективного функціонування має  порядок 

формування Вищої ради юстиції. Він визначений законодавчо, однак у процесі 

реалізації на практиці виникають  деякі запитання, які потребують правового

дослідження та подальшого вирішення.

Порядок формування Вищої  ради юстиції досліджували такі науковці, як

І.В. Назаров, С.О. Халюк, А.О. Селіванов, Н.І. Сухова, С.В. Ківалов,

В.М. Колесниченко, В.М. Шаповал  та інші

Метою даної статті є виявлення  проблемних питань, пов’язаних із

порядком формування Вищої  ради юстиції, здійснення їх правового аналізу та

окреслення можливих шляхів вирішення.

Відповідно до вимог Конституції  України Вища рада юстиції складається  з 

20 членів. Верховна Рада  України, Президент України, з’їзд  суддів України, 

з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних  вищих навчальних

закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени,

всеукраїнська конференція  працівників прокуратури – двох членів Вищої ради

юстиції. Слід зауважити, що до складу Вищої ради юстиції входять за посадою

Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний

прокурор України.

Отже, формування Вищої ради юстиції відбувається за участю Глави 

Держави, законодавчого органу, системи органів прокуратури, а  також трьох 

важливих інститутів громадянського суспільства в Україні. Вказане, як

вважають деякі автори, і я цілком погоджуюся з такою  думкою, унеможливлює

залежність Вищої ради юстиції від будь-якого органу держави і відповідного

впливу на неї.

Крім того, при визначенні порядку формування Вищої ради юстиції

враховано правовий досвід інших країн: Франції, Італії, Німеччини, Іспанії, в

яких до складу аналогічного органу обов’язково входять представники різних

гілок влади та суспільства. Головою Вищої ради магістратури Франції є

Президент Республіки, Міністр юстиції – заступником голови (ст. 65

Конституції Французької  Республіки). Вища рада магістратури Італії

формується на третину  парламентом із професорів юридичних  університетів та

з адвокатів з 15-річним досвідом, а інша – на конкурсній основі (ст. 104

Конституції Італійської  Республіки). В Іспанії членів Генеральної ради судової

влади призначає король за поданням органів законодавчої влади (Сенату і 

Палати депутатів) з адвокатів  та юристів – 8 членів, а з числа  магістратів і судів

– 12 членів (ст. 122.3 Конституції  Іспанії) [2].

Стаття 6 Закону України «Про Вищу раду юстиції» встановлює вимоги до

членів Вищої ради юстиції, а саме: на посаду члена Вищої ради юстиції може

бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п’яти років і

не старший шістдесяти п’яти років, який проживає в Україні не менш як десять

останніх років, володіє  державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж

роботи в галузі права  не менше десяти років.

Варто звернути увагу на один цікавий момент.

Встановлений у законі порядок призначення членів Вищої ради юстиції

передбачає, що два із трьох членів Вищої ради юстиції, що призначаються

Верховною Радою України  і Президентом України, мають бути суддями.

З’їзд адвокатів України і з’їзд представників юридичних вищих

навчальних закладів та наукових установ призначають по три члени Вищої

ради юстиції, один з яких призначається з числа суддів. А всеукраїнська

конференція працівників  прокуратури – двох членів Вищої  ради юстиції, один з 

яких призначається з  числа суддів.

Кандидатури на посади членів Вищої ради юстиції, які призначаються

з’їздом суддів України, визначаються ним із числа суддів.

Отже, десять з двадцяти членів Вищої ради юстиції повинні бути

призначені з числа  тих юристів, які обіймають посаду судді.

Так, разом із Головою  Верховного Суду України, який, як ми вже  знаємо,

входить до складу Вищої ради юстиції за посадою, остання має у своєму складі

11 членів, які є суддями.

Отже, слід розуміти, що це обов’язкова  вимога закону, яка у такий спосіб

встановлює граничну мінімальну кількість членів Вищої ради юстиції, які 

належать до судової гілки  влади.

Однак Закон України «Про Вищу раду юстиції» не встановлює будь-яких

обмежень (крім, наведених вище, що передбачені ст. 6 Закону) щодо інших

членів Ради, які призначаються як суб’єктами її формування взагалі, так і в

частині їх професійної діяльності.

Статті 8 і 9 Закону України  «Про Вищу раду юстиції» передбачають, що

два із трьох членів Вищої  ради юстиції, які призначаються  Верховною Радою 

України і Президентом  України, мають бути суддями. Якщо буквально

трактувати ці положення  закону, то така вимога є обов’язковою, тому що

призначені ними члени  мають бути суддями. Щодо третього кандидата  від 

Верховної Ради України і Президента України, то хоч він і не повинен, але

цілком може бути суддею, адже законодавчої заборони відносно цього немає.

Якщо аналізувати вказані  статті закону, то можна дійти висновку, що

Верховна Рада України  і Президент України мають право призначити всіх з

трьох можливих членів Вищої  ради юстиції – суддів.

Тобто, призначаючи членів Вищої ради юстиції, з’їзд адвокатів  України,

з’їзд представників юридичних  вищих навчальних закладів та наукових установ

і всеукраїнська конференція  працівників прокуратури, на відміну від Верховної

Ради України і Президента України, не можуть у певній мірі на власний розсуд

визначатись із кандидатами, оскільки обмежені вимогами закону щодо

обов’язковості призначення  одного члена з числа суддів.

Виходячи з цього, на думку  автора, зміст статей 11, 12 і 13 слід розуміти

так: решта членів, які призначаються вказаними у даних нормах закону

суб’єктами формування Вищої  ради юстиції, обов’язково не повинні  бути

суддями.

Варто розібратися, що це –  недосконалість законодавчої техніки чи

свідоме регулювання порядку призначення членів Вищої ради юстиції,

спрямоване на забезпечення належного представництва судової  гілки влади в 

конституційному органі, який відповідає за формування суддівського корпусу.

З приводу кількісного представництва суддів у Вищий раді юстиції та

взагалі правильності такого підходу, коли судді самі ж вирішують питання

обрання, призначення, переведення, звільнення і притягнення до

відповідальності своїх  колег, уже давно тривають суперечки.

Як це зазвичай буває, фахівці дотримуються двох точок зору. Одні

вважають, що кількісне представництво суддівського корпусу у Вищій раді

юстиції має бути помірним, задля запобігання утворення  так званого духу

певного корпоративізму. Натомість  інші – що судді повинні мати кількісну 

більшість у складі Вищої ради юстиції.

Актуальність даного питання  також була озвучена на пленарному

засіданні Конституційної Асамблеї, яке відбулося 6 грудня 2012 р. у

Київському національному  університеті імені Тараса Шевченка [3].

Беручи участь у вказаному  заході, Голова Вищої ради юстиції  Володимир 

Колесниченко підтримав загальну ідею, що більшість у Вищій раді юстиції

мають складати судді, обрані самими суддями. Керівник Ради запропонував

наступне: «Право обрати п’ять  суддів доцільно було б віддати конференції

суддів цивільно-кримінальної спеціалізації, по три – конференції  суддів

адміністративної та господарської спеціалізації, одного суддю має делегувати

Пленум Верховного Суду України». Таким чином, у складі Вищої ради юстиції

буде 12 суддів, обраних самими суддями з урахуванням принципу

інстанційності (тобто слід передбачити представництво суддів першої,

апеляційної та касаційної інстанцій і пропорційне представництво від судів

різних спеціалізацій) [3].

За посадою до Вищої  ради юстиції, на думку В. Колесниченка, слід

зарахувати Голову Верховного Суду України, Генерального прокурора  України 

та Ректора Національної школи суддів. Право обрати трьох  представників від

науки він пропонує делегувати з’їзду юридичних вищих навчальних закладів та

наукових установ, два  представники юридичної громадськості  має призначати

Президент України з урахуванням  загальних вимог до членів Вищої ради

юстиції.

В. Колесниченко наголосив, що допускається участь у складі вищих рад

юстиції науковців, визначних  юристів і навіть видатних громадян, людей,

досвідчених у неюридичних  питаннях (управлінні, фінансах, інформаційних 

технологіях, соціальних науках), що є додатковою гарантією уникнення

утворення кола відстоювання суддівських інтересів.СУДОВА ВЛАДА

52 «Вісник Вищої ради юстиції» № 2 (14) 2013

Із такою позицією важко не погодитись і з огляду на те, що Вища рада

юстиції насамперед є органом, відповідальним за формування

високопрофесійного суддівського корпусу, автор статті цілком дотримується і 

поділяє таку думку, оскільки, при всій повазі до інших правничих  професій, хто 

як не судді, в силу своїх  знань і досвіду, здатні сформувати високопрофесійний 

суддівський корпус.

При цьому, згідно із законом, у разі, якщо на посаду члена Вищої  ради

юстиції має бути призначений  суддя, він призначається з числа  суддів, обраних 

на посаду судді безстроково. На нашу думку, вказане певною мірою відображає

те, що суддя, якого призначено безстроково, вже має достатній  досвід роботи

на цій посаді та володіє  багатьма необхідними, так би мовити, «тонкощами» 

цієї професії.

До того ж проголошена  Монреальською універсальною конвенцією ООН 

про незалежність правосуддя 1983 року участь виконавчих і законодавчих

органів у призначенні суддів на посаду повністю відповідає принципу

незалежності правосуддя за умови, що такі призначення здійснюються за

консультаціями з членами  суддівського корпусу. Як ми знаємо, рішення Вищої

ради юстиції з основних напрямів її діяльності, а саме: внесення подань про 

призначення на посаду судді вперше, частково внесення подань про звільнення

суддів з посад, призначення  суддів на адміністративні посади та звільнення їх з

цих посад, майже повністю засновані та є похідними від  позиції таких

суддівських органів, як Вища кваліфікаційна комісія суддів України і ради