Досудве розслідування

Згідно зі ст. 129 КПК досудове слідство у кримінальній справі повинно бути закінчено протягом двох місяців.

Уразі неможливості закінчити розслідування  в цей строк внаслідок вчиненого  обсягу справи, її складності його може бути продовжено.

Водночас слід мати на увазі, що викладені  правила продовження строків  досудового слідства не поширюються  на справи, в яких не встановлено  особу, яка вчинила злочин. Перебіг  строку досудового слідства в таких  справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин [ч. 5 ст. 120, 1].

При поверненні судом справи для  провадження додаткового розслідування, а також відновленої закритої справи строк додаткового слідства встановлює прокурор, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Надалі зазначений строк  продовжують на загальних підставах.

4. Об'єднання і виділення кримінальних справ [ст. 26, 1].

Об'єднання і виділення кримінальних справ є правом, а не обов'язком  слідчого.

Кримінальні справи об'єднують в  одне провадження з двох підстав:

— якщо кількох осіб-співучасників  обвинувачують у вчиненні одного чи декількох злочинів;

— якщо одну особу обвинувачують  у вчиненні кількох злочинів. Виділення  кримінальних справ допускається тільки у випадках, зумовлених необхідністю і якщо це не може негативно позначитися  на всебічності, повноті та об'єктивності дослідження й вирішення справи.

5. Взаємодія слідчого з органом дізнання — це основана на вимогах закону, узгоджена за цілями, місцем, часом діяльність незалежних суб'єктів кримінального процесу (слідчого та органу дізнання), спрямована на вирішення завдань розслідування злочинів.

Слідчий і орган дізнання діють  у межах своєї компетенції. Єдині  цілі досягаються узгодженими діями  цих суб'єктів із використанням  притаманних для кожного із них  методів і засобів.

Мета узгодженої діяльності слідчого та органу дізнання, як її бажаний результат, є спільною для цих органів, бо за наявності різних цілей буде неможливим сам факт узгодженості дій.

Форми взаємодії слідчого з органом  дізнання можуть бути як процесуальні, так і непроцесуальні.

Для розкриття і розслідування  тяжких, багатоепізодних злочинів, коли це пов'язано з виконанням значного обсягу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спільним рішенням керівників органу дізнання і слідчого підрозділу, прокурора можуть створюватися спеціальні слідчо-оперативні групи (СОГ).

Координацію діяльності органів дізнання і досудового слідства з розкриття  і розслідування злочинів здійснюють керівники відомств (СБУ, МВС, податкової міліції) у межах свого відомства, а прокурор — всіх органів розслідування.

6. Застосування групового (бригадного методу) розслідування [ст. 119, 1]. На підставі вказаної норми розслідування особливо складних, великих за обсягом багатоепізодних кримінальних справ може доручатися групі або бригаді слідчих, до складу якої може входити від кількох до десятків слідчих. Про утворення бригади має бути винесена окрема постанова, або про це зазначається в постанові про порушення кримінальної справи.

7. Направлення окремого доручення слідчим. Згідно зі ст. 118 КПК слідчий має право проводити слідчі дії як у своєму районі, місті, так і в інших районах, областях. Він має право також доручити проведення цих дій слідчому або органу дізнання іншого району, які зобов'язані виконати це доручення в десятиденний строк.

Окреме доручення дозволяє виконати певні слідчі дії компетентним органом  у досить стислий строк і з  меншими затратами сил і коштів.

Отже, окреме доручення — це, як правило, письмове прохання слідчого, у провадженні якого знаходиться  кримінальна справа, до слідчого органу або органу дізнання іншого адміністративного  району про виконання там окремих  слідчих дій.

На практиці окреме доручення оформлюється у вигляді офіційного листа на ім'я прокурора, начальника слідчого підрозділу або начальника органу дізнання іншого району, міста України.

За своїм обсягом окреме доручення  не повинно підміняти саме слідство.

8. Недопустимість розголошення даних досудового слідства. На відміну від судового розгляду кримінальної справи, досудове розслідування є лише частково гласним. Відповідно до ст. 121 КПК дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і лише втому обсязі, в якому вони визнають можливим. До таких даних належать усі одержані під час розслідування відомості: показання допитаних осіб, результати очних ставок, обшуків, висновків експертиз, відтворення обстановки та обставин події, тощо.

Існування цієї заборони зумовлене  тим, що передчасне розголошення даних  розслідування, тобто повідомлення цих даних третім особам в усній бесіді, публічному виступі, в пресі тощо, може скомпрометувати людину, негативно вплинути на розкриття злочину, викриття винних.

9. Використання науково-технічних засобів при розкритті й розслідуванні злочинів. Науково-технічні засоби досить широко застосовуються у сфері кримінального процесу, зокрема при розкритті й розслідуванні злочинів. Використовують їх, і нерідко досить вдало, злочинці, які мають на озброєнні не тільки сучасні транспортні засоби і зброю, різноманітні засоби скоєння злочинів, а й сучасні прилади спостереження, пристрої для зняття інформації з каналів зв'язку, найновішу радіо-, теле- і відео-апаратуру. Тому без відповідного технічного оснащення органів розслідування значно ускладнюється розкриття і розслідування злочинів, боротьба зі злочинністю в цілому.

До науково-технічних засобів, які  використовуються при провадженні  розслідування, криміналісти відносять  систему загальнотехнічних, пристосованих  і спеціально розроблених приладів, апаратів, устаткування, інструментів, пристосувань, матеріалів, а також  методів їх застосування з метою  виявлення, фіксації, вилучення, дослідження доказів для більш ефективного проведення розслідування й попередження злочинів.

10. Заявлення і вирішення клопотань [ст. 129, 1]. Клопотання — це звернення у письмовій чи усній формі заінтересованого учасника досудового слідства до посадової особи, яка його веде з метою домогтися виконання певних процесуальних дій на свою користь.

11. Складання процесуальних документів при провадженні досудового розслідування. Кожна слідча чи інша процесуальна дія слідчого або особи, що проводить дізнання, повинні фіксуватися в одному або декількох процесуальних документах, форма яких встановлена законом. Ці документи повинні фіксувати підстави, місце, час і порядок проведення процесуальної дії, її результати, засвідчити всебічність, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, законність і обґрунтованість прийняття органом розслідування процесуальних рішень, забезпечення прав учасників процесуальних дій.

Основними процесуальними документами, які складаються під час провадження розслідування, є: постанови, подання, протоколи, обвинувальний висновок. Серед інших слід виділити окреме доручення, доручення органу дізнання, заперечення проти вказівок прокурора [ст.ст. 23, 114, 118, 1].

 

 

Висновки

Процес боротьби зі злочинністю  та викорінення всіх її детермінант, відновлення порушеного права та забезпечення законних прав та інтересів  людини і громадянина, вимагають  проведення справедливого правосуддя, що регламентується нормами кримінального  процесу. Досудове слідство, як одна із невід’ємних частин кримінального  процесу, повинно бути всебічним, повним, об’єктивним, та має проводитись  суворо в межах кримінально-процесуального закону. Чинний Кримінально-процесуальний  кодекс України у главі 11 встановлює положення досудового слідства, що віддзеркалюють характерні риси та особливості  досудового слідства як стадії і своїми вимогами спонукають органи дізнання й досудового слідства до швидкого, раціонального, всебічного, повного, та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної  стадії й охорони в ній прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Працюючи над даною  роботою я намагався зробити  загальну характеристику положень досудового слідства, використовуючи погляди різних науковців та практичних працівників.Теоретична база досудового слідства є досить виваженою і чіткою, проте на практиці непоодинокі нехтування та обхід  норм кримінального судочинства. Так, зокрема зустрічаються випадки  порушення підслідності кримінальних справ, недотриманні строків досудового слідства, неефективному відомчому контролю за дотримання законності в діяльності органів досудового слідства, створення і діяльність слідчо-оперативні групи не регламентовані чинним кримінально-процесуальним законодавством, Кодекс передбачає не повне коло науково-технічних засобів, хоча в них є потреба і вони активно використовуються.

На тлі створення нового Кримінально-процесуального кодексу  необхідно зазначити, що від розв’язання  проблеми створення ефективної системи  кримінального судочинства залежить міцність фундаменту для сучасної моделі розвитку України, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій кримінально-правовій системі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. В. Г. Маляренка. — Х.: ТОВ "Одіссей", 2008 р.

2. Молдован А. В. Кримінальний процес: Україна, Франція, Англія, США: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 352 с.

3. Назаров В. В. Кримінальний процес України: Підручник. — К.: Юридична думка, 2005. — 548 с.

4. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 688 с.

5. Маляренко В. Т. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // ВВ Суду України. — 2004. — № 8.

6. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Аленіна. — Х.: ТОВ "Одіссей", 2009. — 816 с.

7. Кримінально-процесуальний кодекс України. — Затверджений Законом від 28.12.60 ВВР, 1961. — № 2.

8. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К., 1993. — № 4.

9. Грошевий Ю. М. та інші. Кримінальний процес України. — Харків: Право, 2000. — 494 с.

10. Колодій А. М. Принципи права України. — К., 1998. — 206 с.

11. Кримінальний процес України: Підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 704 с.

12. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — 1120 с.

13. Тертишніков В. І. Принципи цивільно-процесуального права. — К.: