Реалізація  цих заходів під егідою місцевих органів влади допоможе уникнути негативних психологічних станів у амністованих, які у багатьох випадках виникають унаслідок їх небажання після звільнення звертатися за допомогою до працівників органів внутрішніх справ. Звільнені з допомогою працівників центру соціальної адаптації поступово засвоюватимуть норми і правила життя на волі, необхідні навички, втрачені під час відбування покарання.

      На  створення в Україні спеціальних  центрів для звільнених з місць  позбавлення волі спрямований і  Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку”. У ньому вказано, щоб “до кінця 2000 року вирішити питання про створення в обласних центрах, великих містах, при окремих колективних сільськогосподарських підприємствах центрів соціальної реабілітації для осіб, які повернулися з місць позбавлення волі, осіб, які не мають визначеного місця проживання, займаються бродяжництвом, втратили зв’язки з сім’ями, а також тимчасових притулків для осіб похилого віку, жінок та неповнолітніх, які зазнали утисків у сім’ї, покинуті або залишили сім’ю” [9].

      Крім  центрів соціальної реабілітації суттєву  роль у вирішенні проблем звільнених з місць позбавлення волі можуть відігравати спеціальні ради соціальної адаптації, фонди соціальної допомоги, до складу яких можуть входити представники державних, релігійних, громадських організацій та ін.

      Біля  міста Броди Львівської області  на території колишньої ракетної бази у 1994 р. був заснований на добровільних засадах притулок соціальної адаптації для звільнених з місць позбавлення волі. Ефективність його діяльності свідчить про необхідність створення таких притулків у всіх областях України.

Висновок. 

           Відміняючи  смертну кару,  не  врахувавши  кримінальної  обстановки  в  країні  -  зробили  необдуманий  до  кінця крок,  який  в подальшому  може  вилізти боком. Орієнтуючись  на  Захід повторюємо  в їхньому стилі акти  гуманності. Але питання стоїть двояко:  якщо  до  одних -  це  проявлення  людяності,  то  для  суспільства -  це  не гуманно, оскільки  немає  певних  програм  реабілітації  людей, що  входять  в  суспільство.

         Необхідно,  щоб  акти  амністії  відповідали  високому  ступеню   довіри  до  осіб,  які  прощаються  за  вчинене,  а не необхідність  через економічні  труднощі,  неспроможність  тримати під вартою.

      Під  час  амністії  передбачається  обов’язкове  передбачення  у  банки  України  чи  внесення  на  рахунки  в  них  грошових  коштів  -  доходів,  що легалізується, у тому  числі тих,  що  знаходяться за  межами  України.

         Отже,  для  ефективного   призначення  амністії  необхідно   зробити  комплекс завдань:  працевлаштування,  центри  допомоги  та  інше,  що  дало б  змогу   безболісного  входження  дійсно    в нове  життя.  Створення продуманого плану і введення  його  в дію,  дійсно  підніме Україну як  державу,  у якої  на  першому місці стоїть людина,  а не  безвихіддя.   

Список  використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // ВВР, 1996 р., № 30.

2.  Кримінальний кодекс України : - К.: Велес, 2010. – 144с.

3.  Закон України “ Про амністію ” від 11 травня 2000 року.

4.  Закон України “ Про застосування амністії в Україні ” від 1 жовтня 1996р.

5.  Закон України  Про внесення змін до Закону України “ Про застосування амністії в Україні ” від 18 травня 2000р. №1745-ІІІ

6.  Положення “Про порядок здійснювання помилування”. Указ Президента України №588/2000 від 12 квітня 2000р.

7.   Відомості ВР України. - 1996р.- №48.- С.263.

8.  Бойко В.Ф., Яценко С.С. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України, Юрінком. Київ 1997

9.   Коржанський М.Й. Кримінальне право  законодавство України. Загальна частина. - Атіка, Київ 2001,- С.397.

10. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - Київ, Атака, Академія, Ельга-Н,-2006,- С. 656.

11. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М.Колодій, С.Л.Лисенков та інші. –К.: Юрінком Інтер, 2006. – 320с.

12. Копєйчиков В.В. Правознавство: Навчальний посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та інші. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 704с.

13. Коржанський М.Й. Популярний коментар кримінального кодексу. – К.: Наукова думка, 1999. – 695с.

14. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. Коммен, “А.С.К.”, Київ 2002р. – C.1104.