Зловживання владою або службовим становищем

     3. Кваліфіковані та  особливо кваліфіковані  види зловживання  владою або службовим  становищем 

Кваліфікованими видами злочину є: 1) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось насильством; 2) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось застосуванням зброї; 3) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365).

Насильство при перевищенні влади або службових повноважень, передбаченому ч. 2 ст. 365, може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство полягає у незаконному позбавленні волі, заподіянні удару, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненні дій, характерних для мордування, а психічне насильство — у створенні реальної загрози заподіяння фізичного насильства або інших насильницьких дій щодо потерпілого чи його близьких. Погроза вчинити вбивство охоплюється ч. 2 ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує.

Болісними і  такими, що ображають особисту гідність потерпілого, слід вважати дії, що завдають йому фізичного болю і моральних  страждань. Болісні дії можуть бути пов'язані з незаконним застосуванням  спеціальних засобів — наручників, гумових кийків, сльозоточивих газів, водометів тощо. Дії, що ображають особисту гідність потерпілого, можуть виражатися, зокрема, в умисному приниженні честі і гідності, вираженому в непристойній формі.

Під зброєю у  ч. 2 ст. 365 слід розуміти предмети, призначені для ураження живої цілі, тобто вогнестрільну, холодну зброю та деякі інші її види. Не можуть визнаватися зброєю в розумінні ч. 2 ст. 365 сигнальні, стартові пістолети, вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, які не містять у собі вибухових речовин та сумішей, предмети, які мають господарське або інше призначення (сокира, столовий ніж) або не мають ніякого призначення, але пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень (загострена палка), предмети, визнані законодавством спеціальними засобами (гумові кийки, ручні газові гранати, газові балончики) і службові собаки. Про поняття зброї див. також коментар до ст. ст. 36, 262, 404.

Застосування  зброї передбачає не тільки заподіяння нею тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу зброєю.

Для кваліфікації дій службової особи, яка застосувала  зброю при перевищенні влади  або службових повноважень, за ч. 2 ст. 365 Не потрібно фактичного нанесення  шкоди здоров'ю чи позбавлення  життя потерпілого.

Для наявності вказаного кваліфікованого виду перевищення влади1 або службових повноважень слід встановити, що застосування зброї було незаконним, тобто службова особа застосувала зброю всупереч положенням, передбаченим спеціальними нормативно-правовими актами, що встановлюють підстави і порядок застосування зброї. Працівники правоохоронних органів та інші службові особи, які у зв'язку з виконанням службових обов'язків заподіяли шкоду нападаючому чи затриманому, у т.ч. шляхом застосування зброї не несуть за це кримінальної відповідальності, якщо діяли з' дотриманням закону.

Особливо кваліфікуючою  ознакою розглядуваного злочину  є перевищення влади або службових  повноважень, яке спричинило тяжкі  наслідки (ч. З ст. 365). Про поняття  тяжких наслідків див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.

Умисне заподіяння смерті внаслідок перевищення влади  або службових повноважень повинно  кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 355 та відповідними статтями, що передбачають відповідальність за умисне вбивство (зокрема, ст. ст. 112, 115, 348, 379). Необережне заподіяння смерті, умисне або необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження охоплюється ч. З ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 119, 121 або 128 не потребує. Водночас, умисне вбивство чи умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене службовою особою у разі перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, підлягає кваліфікації лише за ст. ст. 118 або 124. Якщо перевищення влади або службових повноважень призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої стало тяжке тілесне ушкодження, дії службової особи підлягають кваліфікації за ч. З ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 120 не потребують.

Для наявності вказаного кваліфікованого виду перевищення влади або службових повноважень слід встановити, що застосування зброї було незаконним, тобто службова особа застосувала зброю всупереч положенням, передбаченим спеціальними нормативно-правовими актами, що встановлюють підстави і порядок застосування зброї. Працівники правоохоронних органів та інші службові особи, які у зв'язку з виконанням службових обов'язків заподіяли шкоду нападаючому чи затриманому, у т.ч. шляхом застосування

 4.Відмінність від суміжних злочинів

Необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем. В останньому випадку службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження (ст. 364 КК). Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Відмінність також полягає в мотивах вчинення цих злочинів. [4, с.532]

3 об’єктивної  сторони злочин може вчинятися  у формі: 1) перевищення влади або  2) перевищення службових повноважень,  які завдали істотної шкоди.Злочинний  характер дій службової особи  при перевищенні влади або  службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Саме у цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби. На відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності. Його об’єктивну сторону характеризує лише вчинення службовою особою дії.[2, с.58]

     Перевищення влади проявляється в діях службової  особи, яка маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш  широкого кола осіб, під час виконання  своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходять за межі цих повноважень.

     Перевищення службових повноважень — це дії  службової особи, яка не має владних  функцій і виходить під час  виконання своїх адміністративно-господарських  функцій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.

     Судова  практика виходить з того, що як перевищення влади або службових повноважень кваліфікуються: а) вчинення дій, які є компетенцією вищої службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій одноособове, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіальне; в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення, — за відсутності цих умов; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

     Перевищення влади або службових повноважень  утворює склад злочину, передбаченого ст. 365, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у І.ч. для винного, безсумнівний, відвертий. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з’ясувати компетенцію цієї службової особи і порівняти її із вчиненими діями.

     Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативне—правовим актом: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. Якщо з’ясується, що службова особа діяла в межах своїх службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 365.[2, с.58]

     Можливі випадки, коли службова особа, хоча й  виходить за межі наданих їй повноважень, робить це у зв’язку з надзвичайними  обставинами, коли затягування часу для одержання спеціального дозволу потягло б тяжкі наслідки. Якщо дії такої службової особи в умовах надзвичайних обставин нормативно-правовими актами не врегульовані, вчинене необхідно розглядати з урахуванням положень про крайню необхідність або виправданий ризик (див. ст. ст. 39 і 42).[2, с.58]

     Для застосування ст. 365 необхідно, щоб дії  винної службової особи були зумовлені  її службовим становищем і перебували у зв’язку із службовими повноваженнями щодо потерпілого. За відсутності такого зв’язку дії винного підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, власності, громадського порядку та моральності тощо.  
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ

    Злочини, передбачені розділом ХVII Особливої частини КК України, можуть посягати на два родові об’єкти: перший – суспільні відносини, що визначають і регулюють зміст правильної роботи апарату органів державної влади та органів місцевого самоврядування та їх підприємств, установ чи організацій; другий – суспільні відносини, що визначають і регулюють зміст правильної роботи апарату підприємств, установ чи організацій недержавних форм власності.  Поняття „зловживання владою або службовим становищем” відображає не тільки зовнішню форму прояву суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 364 КК, але й специфічний спосіб вчинення інших суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України, з чим пов’язана необхідність, як правило, кваліфікації за сукупністю злочинів

     Відповідно  до ст. 19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави. Від реалізації цього положення значною мірою залежить правильна діяльність державного апарату, функціонування підприємств, установ і організацій усіх форм власності, своєчасне і справедливе вирішення соціальних проблем, забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб.

     Закон визначає зловживання владою або  службовим становищем як умисне, з  корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

     Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох  спеціальних ознак в їх сукупності:

     1) використання службовою особою  влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

     2) вчинення такого діяння з корисливих  мотивів чи в інших особистих  інтересах або в інтересах  третіх осіб;

     3) заподіяння такими діями істотної  шкоди охоронюваним законом правам  та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

     Зловживанням  владою називається умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред’явлення вимог, а також прийняття рішень, обов’язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами.

     Зловживання службовим становищем — це будь-яке  умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх  прав і можливостей, пов’язаних з  її посадою. У цілому зловживання  службовим становищем — це більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена.

     Суб'єктивна  сторона службового зловживання  характеризується умисною або змішаною формою вини. Діяння вчиняється тільки з прямим умислом, а щодо наслідків, передбачених частинами 1 і 2 ст. 364 — вина може бути у формі умислу або необережності. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мотив: корисливі мотиви;  інші особисті інтереси;  інтереси третіх осіб.  

     Список  використаної літератури:

1. Конституція України // Відом. Верх. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 р. // ВВР України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
3. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України.— 1993.— №52.— Ст.490.
4. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / за ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. – 494 с.;
5. Кримінальне право України: Особлива частина / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право, 2001.
6. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – 848с. – (нормат. док. та комент.);
7. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – к.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104с.
8. Практика судів України з кримінальних справ 2001-2005 / Зазагю редакцією В.Т. Маляренка, В.В. Сташиста. Київ – Харків, Юрінком Інтер, 2005р.
9. Про судову практику у справах про хабарництво: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид./ За заг.ред. В.Т.Маляренка. — К.: А.С.К., 2003. — С.364-371.
10. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В.Савченко та ін.; За заг. редак. В.В. Кузнєцова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 496с.
11. Юридичний енциклопедичний словник. / Редкол.: С.С.Аверінцев та ін.- М.,1989.