Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих

Національний  Університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

 

 

 

 

Реферат

«Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих»

 

 

 

Виконав: студент 3 курсу 13 групи  Саєнко А.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

Зміст

Вступ………………………………………………………………

Судова психіатрія. Поняття. Значення………………………….     

Правові процесуальні та організаційні  основи

судово-психіатричної експертизи……………….……………

Судово-психіатрична експертиза потерпілих………………….

Висновок………………………………………………………….

Список використаних джерел…………………………………...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У перекладі з грецької «психіатрія» означає лікування психіки («психе» - душа, «атрео» - лікувати). Сьогодні під психіатрією розуміється галузь медичної науки і практики, що займається вивченням етіології, патогенезу, клінічних ознак, діагностикою, профілактикою і лікуванням психічних захворювань, а також медико-соціальною реабілітацією осіб, які страждають на психічні захворювання.

Судова психіатрія - це спеціальний  і самостійний розділ психіатрії, який вивчає різні психічні розлади  стосовно питань кримінального і  цивільного права, кримінального і  цивільного процесу. На підставі висновку судових психіатрів приймаються  процесуальні рішення - виносяться постанови, ухвали, вироки.

Оцінюючи психічний стан обвинувачених, потерпілих і свідків  у кримінальному процесі чи позивачів  і відповідачів у цивільному процесі  судові психіатри-експерти повинні  не тільки установити наявність чи відсутність психічних розладів, але й правильно діагностувати  захворювання, а також вирішити питання  про засоби лікування. Вирішуючи  питання про осудність, експерт  повинен визначити можливість обвинуваченого усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними в момент вчинення правопорушення. При психіатричній  експертизі свідків і потерпілих оцінюється їх здатність правильно  сприймати події і давати щодо них показання. В цивільному процесі  для установлення дієздатності психіатр повинен з'ясувати, чи може підекспертний розуміти значення своїх дій чи керувати ними. При обстеженні засуджених установлюється їх можливість відбувати покарання. Різнобічність, складність і відповідальність завдань, які стоять перед судовими психіатрами, вимагають від них особливої чіткості методологічних підходів.

 

 

 

 

 

 

1. Судова-психіатрія. Поняття. Значення.

Судова психіатрія - це наука, яка найтіснішим чином пов'язана  з психологією, філософією, правовими  і медичними науками. Вона невіддільна  від загальної психіатрії, але  має свої особливі завдання.

Будучи наукою медичною і  залишаючись у системі охорони  здоров'я, судова психіатрія вивчає психічні розлади з метою сприяння правосуддю і зміцненню законності. Вона має  справу з тими розладами психічної  діяльності, встановлення яких у кримінальному  чи цивільному судочинстві спричиняє  настання специфічних правових наслідків - звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного  характеру, визнання договору недійсним  тощо.

Судова психіатрія покликана, з одного боку, допомагати слідству і суду дотримувати гуманного  принципу закону - не вважати суспільне небезпечні діяння психічно хворих злочинами, а психічно хворих, які скоїли суспільне небезпечні діяння,- злочинцями; з іншого боку - не допускати випадків, коли психічно здорова особа, що вчинила злочин, могла б ухилитися від заслуженого покарання, симулюючи психічне захворювання.

У загальному розумінні, предмет  судової психіатрії становлять психічні розлади, що мають правове значення у кримінальному та цивільному судочинстві.

Коло питань, які досліджуються  судовою психіатрією, визначається переважно тими практичними завданнями, що ставляться перед нею. До них належать:

• експертні обстеження і надання висновків про осудність чи неосудність осіб, які притягаються до кримінальної
• відповідальності  і породжують сумнів у їхньому психічному здоров'ї в слідчих органів і суду, а також про психічний стан цих осіб у період проходження експертизи;
• визначення психічного стану засуджених, що виявляють ознаки психічного розладу під час відбування покарання, і надання висновку про застосування до них необхідних медичних заходів;
• визначення психічного  стану свідків  і потерпілих, якщо  виникають  сумніви  щодо  правильного  сприйняття ними, фіксації, утримання та відтворення обставин, очевидцями яких вони були;
• обстеження і надання експертних висновків з питань дієздатності осіб, щодо психічного здоров'я яких у суду в цивільному процесі виникають сумніви;
• попередження суспільне небезпечних дій психічно хворими, у тому числі шляхом застосування примусових заходів медичного характеру відносно неосудних, і осіб, які захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину.

Для вирішення завдань, що стоять перед судовою психіатрією, необхідні визначені методологічні  позиції, оскільки в цій діяльності перетинаються інтереси особи і  суспільства, які не завжди збігаються. З одного боку, це захист прав людини, а з іншого - захист суспільства  і кожної в ньому людини від  небезпечних дій психічно хворих.

Відповідно до завдань  судово-психіатричної експертизи судова психіатрія розробляє принципи судово-психіатричної  оцінки окремих психічних захворювань - психіатричні критерії, на підставі яких робляться висновки про неосудність, недієздатність, вибір тих чи інших  примусових заходів медичного характеру  відносно психічно хворих, що вчинили  суспільне небезпечні дії.

Таким чином, судова психіатрія займає особливе місце в межах  загальної психіатрії і є самостійним  розділом науки і практики, який вбирає в себе різноманітний комплекс даних про патологію психічної  діяльності людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правові процесуальні та організаційні основи судово-психіатричної  експертизи.

Судово-психіатрична експертиза призначається органами дізнання, слідства, суду та прокуратури і проводиться  за їх відповідною постановою або  ухвалою з метою отримати відповіді  на питання, що виникають під час  провадження в адміністративних, кримінальних та цивільних справах  з приводу психічного стану особи. Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким її призначено, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що мають юридичне значення і цікавлять слідство та суд.

Організація і проведення судово-психіатричної експертизи ґрунтуються  на відповідних статтях Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного, Цивільно-процесуального кодексів України, законів України «Про судову експертизу»  та «Про психіатричну допомогу» і  детально регламентовані Інструкцією  про проведення судово-психіатричної  експертизи в Україні, затвердженою наказом МОЗ України від 8 жовтня 2001 року, № 397.

Об'єктами судово-психіатричної експертизи є:

- підозрювані, відносно яких в органів дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

-    обвинувачені та підсудні,  відносно яких  в органів слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності та процесуальної дієздатності;

- свідки і потерпілі, відносно яких в органів слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

- потерпілі, відносно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін у їх психічному стані із скоєними щодо них протиправними  діями   (безпорадний   стан  та  заподіяння шкоди здоров'ю);

- позивачі, відповідачі та інші особи, відносно яких вирішується питання про їх дієздатність;

- позивачі, відносно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обґрунтованість встановленого раніше психіатричного діагнозу та вжиття відносно них медичних заходів;

- матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні  матеріали та  інші  процесуальні джерела інформації про психічний стан підекспертного.

Метою судово-психіатричного дослідження є визначити:

-  психічний стан підозрюваних осіб для вирішення питання про можливість проведення з ними слідчих дій;

-  наявність психічних розладів у підозрюваних та обвинувачених осіб, що заважає їм самостійно здійснювати свій захист;

-  психічний стан обвинувачених, підсудних осіб та їх здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними у період часу, до якого відносяться інкриміновані їм діяння, та в інші проміжки часу, які цікавлять слідство і суд;

-  наявність і ступінь суспільної небезпечності осіб на підставі їх психічного стану та можливість застосування до них примусових заходів медичного    характеру, передбачених чинним законодавством;

-   психічний стан осіб, що мають бути визнані осудними, але захворіли на психічний розлад після вчинення злочину і не можуть брати участі у слідчих діях чи судовому процесі, та медичні підстави для застосування до них примусових

•     заходів медичного характеру, передбачених чинним законодавством;

 

•    психічний стан свідків і потерпілих та їх здатність правильно            сприймати, запам'ятовувати, відтворювати обставини, що мають значення          у справі;

 

•    психічний стан потерпілих та їх здатність правильно сприймати,       запам'ятовувати, відтворювати обставини скоєних проти них протиправних дій та чинити опір, коли слідство і суд цікавить наявність у них безпорадного стану;

 

• ступінь важкості психічних розладів у потерпілих та їх причинний зв'язок з певними обставинами кримінального характеру, коли слідство і суд мають визначити заподіяну ним шкоду здоров'ю;
• психічний стан позивачів, відповідачів, інших осіб у цивільному процесі та їх здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними у проміжок часу, що цікавить суд;
• психічний стан осіб, відносно яких вирішується питання про осудність або дієздатність;

Правовою основою діяльності експертів-психіатрів є відповідні статті Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного, Цивільно-процесуального кодексів України, Основ законодавства  України про охорону здоров'я, законів України «Про судову експертизу»  та «Про психіатричну допомогу» (22.02.2000 р.), (який визначає правові та організаційні  засади забезпечення громадян психіатричною  допомогою, виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади  та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної  допомоги та правового і соціального  захисту осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права  та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної  допомоги), а також наказ МОЗ  України від 08.10.2001 р., № 397 «Про затвердження положень та інструкцій щодо застосування примусових заходів медичного характеру  до осіб, які страждають на психічні розлади».

Судово-психіатрична експертиза перебуває у підпорядкуванні  органів охорони здоров'я, її проведення покладене на психоневрологічні  установи - психіатричні лікарні, психоневрологічні  інститути і диспансери, де створюються  спеціальні судово-психіатричні комісії  або відділення судово-психіатричної  експертизи. Судово-психіатрична експертиза, як правило, проводиться комісією в  складі трьох лікарів-психіатрів (голова і два члени, один з яких є доповідачем). У виняткових випадках допускається проведення експертизи одним або  двома психіатрами при об'єктивній неможливості забезпечити повний склад  комісії.

Методичне і наукове керівництво  судово-психіатричною експертизою  здійснюється Міністерством охорони  здоров'я України через Український  науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ, якому надається право контролю за якістю проведення експертиз.

Судово-психіатричним експертом  може бути тільки лікар-психіатр, який має відповідну підготовку в галузі судової психіатрії, атестований  зі спеціальності «судово-психіатрична експертиза». Перевага надається фахівцям, які внесені до Реєстру судових  експертів державних і недержавних  структур.

В якості судово-психіатричних  експертів залучаються лікарі, які  мають клінічний психіатричний  досвід і працюють у лікувальних  психоневрологічних закладах (психіатричних  лікарнях і клініках, психоневрологічних диспансерах, спеціальних психоневрологічних інститутах).

Ступінь кваліфікації експерта-психіатра  визначається його науковими знаннями, стажем роботи в лікувальному психіатричному закладі і наявністю практичного  експертного досвіду. Він повинен  також знати основи кримінального, кримінально-процесуального, цивільного та цивільно-процесуального права.