Службове підроблення

Службове підроблення, відповідальність за яке передбачає ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю також на строк до трьох років.

Частина 2 ст. 366 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за службове підроблення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У випадку, коли службове підроблення вчинюється за винагороду в будь-якій формі, в тому чи іншому вигляді, відповідальність для  особи, яка здійснює такі діяння, настає за сукупністю - за підробку та за одержання  хабара.

Особа, яка одержала такий документ за винагороду й використовує його, підлягає відповідальності за давання хабара та за використання підробленого документа (або за готування до здійснення такого роду дій).

У тому випадку, коли та чи інша особа одержує підроблений  документ з метою його використання при здійсненні інших злочинів (підроблена перепустка на завод отримана з метою збору відомостей, що складають державну таємницю, і наступної їхньої передачі іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам; державна зрада у формі шпигунства (ст. 111 КК); підроблені документи, що дають право на переміщення вантажів через митний кордон з метою здійснення контрабанди (ст. 201 КК) тощо, відповідальність для службової особи, якщо це охоплювалося її наміром, настає за сукупністю - за службове підроблення і за пособництво у вчиненні відповідного злочину.

Якщо ж службова особа не була інформована про  злочинні наміри одержувача підробленого документа, відповідальність її в цій  частині виключається.

Основним безпосереднім об'єктом службового підроблення є визначений законом порядок діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення. Факультативним додатковим об'єктом цього злочину можуть бути права та свободи людини і громадянина, власність тощо.

Документ, який є предметом цього злочину, - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і розповсюдження інформації, яка має юридичне значення, шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, дискеті або іншому носії.

Офіційними  є документи, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого Самоврядування, об'єднань громадян, а також підприємств, установ і організацій будь-якої форми власності, які посвідчують конкретні факти і події, що мають юридичне значення, складені належним чином за формою і мають необхідні реквізити (штамп, печатку, номер, дату, підпис). Приватні документи також можуть бути офіційними, якщо вони складені, наприклад, нотаріусом, або якщо вони передані громадянином для зберігання або використання в державні, колективні чи приватні підприємства (наприклад, довіреність на одержання зарплати).

З об'єктивної сторони  злочин може полягати у таких формах: 1) внесення службовою особою до офіційних  документів завідомо неправдивих відомостей; 2) інше підроблення документів; 3) складання завідомо неправдивих документів; 4) видача завідомо неправдивих документів.

Внесення у  офіційні документи неправдивих  відомостей передбачає внесення у дійсний  офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково (наприклад, внесення неправдивих відомостей у бухгалтерські книги).

Підроблення документів передбачає часткову чи повну заміну змісту дійсного документа. Спосіб підроблення  документів (дописка, підчистка, заміна тексту чи окремих слів, дати, підпису чи інших реквізитів) для кваліфікації діяння за ст. 366 значення не має.

Складання неправдивих  документів - це внесення до документа, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності  повністю або частково (наприклад, запис у дійсний бланк, який має відтиск печатки і підпис, неправдивих відомостей про фактичне використання сировини та матеріалів).

Видача неправдивих  документів - надання або випуск службовою особою документів, зміст  яких повністю або частково не відповідає дійсності і які були складені цією ж або іншою службовою особою (наприклад, надання певним суб'єктам підприємницької діяльності завідомо фіктивних документів з метою приховування їх злочинної діяльності, або випуск фіктивних ліцензій, патентів з метою їх подальшого продажу тощо).

Внесення в  офіційні документи, які не є предметом  службової Діяльності службової  особи, завідомо неправдивих відомостей, Виготовлення таких документів (документів, підроблення яких Доступне будь-якому  громадянину) без використання службового становища тягне за наявності інших необхідних ознак відповідальність за злочин, передбачений ч. ч. 1 або 2 ст. 358.

Якщо службове підроблення виступало способом вчинення іншого злочину, такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 366 та відповідною статтею, що передбачає відповідальність за вчинений злочин (розкрадання, обман покупців та замовників тощо). Якщо ж службове підроблення мало характер готування до злочину, який не був вчинений винним, його дії необхідно кваліфікувати як службове підроблення і готування до відповідного злочину, якщо він не є злочином невеликої тяжкості.

У випадку, коли службове підроблення є основною ознакою іншого злочину (наприклад, притягнення завідомо невинного  до кримінальної відповідальності - ст. 381) або створює спеціальний склад злочину (скажімо, підлог виборчих документів - ст. 158), за правилами конкуренції норм відповідальність настає лише за такий злочин.

Службове підроблення, вчинене з метою приховати  зловживання владою або службовим становищем, кваліфікується за сукупністю ст. 366 і ст. 364.

У разі, коли ухилення від сплати податків, зборів, інших  обов'язкових платежів або його приховання вчинено шляхом службового підроблення, дії винної особи мають додатково  кваліфікуватися за ст. 366. При цьому підроблення документів службовою особою може кваліфікуватися за ст. 366 незалежно від того, до якої відповідальності (кримінальної чи адміністративної) її буде притягнуто за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Злочин, передбачений ст. 366, вважається закінченим з моменту  підроблення або складання завідомо неправдивого документа незалежно  від подальшого його використання, а при видачі документа - з моменту  його передачі зацікавленій особі.

Суб'єктом службового підроблення може бути лише службова особа. Якщо передбачені ст. 366 дії вчиняє приватна особа, то відповідальність може наставати залежно від конкретних обставин справи, зокрема, за ст. 358.

З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинено  лише з прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків, передбачених ч. 2 ст. 366, може характеризуватись непрямим умислом або необережністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

В И  С Н О В О К

 

Перевищення влади  або службових повноважень, тобто  вчинення службовою особою дій, які виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, може виявитися в таких формах:

- вчинення дій, які е компетенцією службової особи вищою рівня цього ж відомства, установи, підприємства чи організації або службової особи інших зазначених структурних підрозділів;

- вчинення будь-яких дій чи ухвалення якогось рішення одноосібне у разі, коли вони можуть бути зроблені чи вирішені тільки колегіальне;

- вчинення дій, дозволених тільки в особливих випадках, за наявності певних обставин і умов (надзвичайний стан), без наявності цих обставин і умов;

- вчинення дій, що їх взагалі не має права здійснювати будь-яка службова особа чи колегіальний орган.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної  влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слушно зауважив О. Литвак, “попереджуваний та виховний ефект кримінального законодавства – одна з форм його реалізації. І, безперечно, цей ефект буде тим значимішим, чим досконалішим (у всіх аспектах) буде Закон”. Таким чином, удосконалення кримінального законодавства і механізмів його застосування є особливо важливим і практично необхідним.

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

 

1. Україна. Закони. У45 Кримінальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 14 травн. 2012 року: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 216 с. – (Кодекси України)

 

2. Іванюк Р.І. Основні етапи соціально-правового дослідження проблем корупції та хабарництва // Вісник прокуратури. – 2003. – № 9. – С. 112.

 

3. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. – К.: Юрінком Інтер., 2000. – С. 78.

 

4. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Розмежування складів злочинів “зловживання владою або службовим становищем” та “перевищення влади або службових повноважень” // Право України. – 1997. – № 6 – С. 27.

 

5. Клименко В.А. Посередництво у вчиненні злочинів: поняття, відповідальність, питання криміналізації // Міжнар. право і національне законодавство: Зб. наук. праць за заг. ред. д.ю.н. В.Л. Чубарєва. – К.: КиМУ, 2003. – Вип 3. – С. 84–85.

 

6. Борисов В.І. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності за новим Кримінальним кодексом України // Збірник матеріалів міжнар. наук. – практ. семінару (11–12 травня 2001 р.). – Х., 2003. – С. 35.

 

7. Навроцький В.О. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісн. акад. правових наук України. – 1998. – № 4. – С. 159.

 

8. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер., 1998, – С. 311.

 

9. Охотніков О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини //Вісн. Запорізького юрид. ін-ту. – 1998. – № 3. – С. 147.

 

10. В.Ю. Яценко. Проблеми застосування кримінального законодавства в частині відповідальності за злочини у сфері службової діяльності. “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 13’2006.