Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні культури мови

 

Даниленко Л.І. Чесько-український  словник: Сучасна ділова мова. —  К., 2000.

 

Словники скорочень подають  складноскорочені слова та абревіатури, розшифровують їх, вказують на граматичні ознаки роду та числа, подають відмінкові закінчення при змінних формах.

 

 Приклад такого словника:

 

^ Словник скорочень в  українській мові /Заред. Л.С. Паламарчука. -

 

К, 1988.

 

 Активна поява великої  кількості нових абревіатур, їх  поширеність у пресі ускладнювала  сприйняття тексту, правильне розуміння.  Тому з'явився ще один словник,  у якому вміщено найновіші  абревіатури та скорочення і  їх розшифрування:

 

^ Зінкевич-Томанек Б., Григор 'єв О., Прихода Я. Короткий практичний  словник абревіатур та скорочень  української мови. —Краків, 1997.

 

Етимологічний словник подає  інформацію про походження слова, його первісне значення, найдавнішу форму, зазначає, чи слово спо­конвіку належало мові-основі, чи воно запозичене, яким шляхом відбувалося запозичення, містить  наукові припущення щодо того, як слово  утворилося і яка ознака покладена  в основу назви:

 

Етимологічний словник української  мови: У 7 т. — Т.1.—К, 1982; Т. 2.-К, 1985; Т. 3. -К, 1989; Т. 4. -К, 2003.

 

Історичний словник—це один із різновидів тлумачного словника, в  якому подають слова певної історичної епохи, зафіксовані в тогочасних писемних пам'ятках, з'ясовують їх значення, наводять ілюстрації, напр.:

 

^ Словник староукраїнської  мови XIV—XV cm.: У 2 т. / Ред. кол.:Л.Л.  Гумецька (гол.), та ін. -К, 1977-1978.

 

Словник української мови XVI — першої половини XVII cm.: У 28 вип. / НАН України, Ін-т українознавства  ім. І. Крип 'якевича; Ред-кол.: Д Гринчишин (від. ред.), У. Єдлінська, Я. Закревська, Р Керста та ін.—Вип. 1-11. -Львів, 1994-2004.

 

Діалектні словники з'ясовують значення та особливості вимови і  вживання слів певного діалекту чи групи діалектів. Приклади таких  словників:

 

Словник полтавських говорів/Уклад. B.C. Ващенко. Вип. 1. -X, 1960. Словник поліських  говорів / Уклад. П.С Лисенко. —К, 1974. Онишкевич М.Й. Словник бойківських  говірок: У 2 ч. — К, 1984. БрилинськийД. Словник подільських говірок. —Хмельницький, 1991.

 

Фразеологічні словники містять  фразеологічні одиниці мови, пояснюють  їхнє значення, особливості вживання, походження, можливі варіанти у живому мовленні.Фразеологічні словники бувають  одно-мовні тлумачного характеру (тлумачать  значення стійкого вислову) і перекладні (подають фразеологічні одиниці  певної мови і фраземи-відповідники з іншої мови), напр.:

 

^ Олійник І.С., Сидоренко  MM. Українсько-російський і російсько-український  фразеологічний словник. — К, 1971.

 

Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській  літературній мові. — К, 1975.

 

Прислів 'я та приказки: У 3 т. / Упор. М.М. Пазяк. —К, 1989—1991.

 

Фразеологічний словник  української мови: У 2 т. / Уклад.: В. Біло-ноженко  та ін. — К, 1998.

 

Фразеологія перекладів М. Лукаша: Словник-довідник / Упор.: О. Скопенко, Т. Цимбалюк. — К.,2000.

 

Вирган І. О., Пилинська  М.М. Російсько-український словник  сталих виразів. — X., 2000.

 

Головащук СІ. Російсько-український  словник сталих словосполучень.-К., 2001.

 

Ономастичні словники є цікавим  джерелом інформації про власні імена  і прізвища, назви населених пунктів, гір, річок, озер тощо. Іноді вони мають  науково-популярний характер, напр.:

 

Редько Ю.К. Довідник українських  прізвищ. —К., 1968.

 

Скрипник Л.Г., Дзятківська  Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник. — 2-ге вид., випр. і доповн. — К., 1996.

 

Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник УкраїнськоїРСР: У 3 т. -К, 1973.

 

Горпинич В. О. Словник  географічних назв України (топоніми та відтопонімні прикметники). — К, 2001.

 

Коваль А.П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України.-К., 2001.

 

Словники синонімів охоплюють  групи слів, об'єднаних спільним значенням:

 

Деркач П.М. Короткий словник  синонімів української мови. —Львів, 1993.

 

Караванський С Практичний словник синонімів української  мови. -К, 1993.

 

Словник синонімів української  мови: У 2 т. /А.А. Бурячок, Г.М. Гна-тюк, СІ. Головащук. -К., 1999-2000.

 

Словники омонімів реєструють і пояснюють значення слів, одна-кових  за звучанням, але різних за значенням:

 

Демська О.М., Кульчицький  І.М. Словник омонімів української  мови. -Львів, 1996.

 

Кочерган М. Словник російсько-українських  міжмовних омонімів ("фальшиві друзі  перекладача "). — К, 1997.

 

Словник антонімів подає  групи слів, що мають протилежне значення:

 

ПолюгаЛ.М. Словник антонімів. — 2-ге вид., доповн. і випр. —К., 1999.

 

Словник паронімів розкриває  значення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням:

 

^ Гринчишин Д.Г., Сербенська  О.А. Словник паронімів української

 

мови. - К, 1986.

 

Словники мови письменників містять слова і звороти, які  використав той чи інший письменник у своїй творчій спадщині. Це словник  тлумачного типу, бо в ньому розкрито всі значення слів, з якими вони функціонують у мові письменника. Також  подано частоту вико­ристання словоформ  і типові ілюстрації з творів:

 

^ Словник мови Шевченка: У 2 т. /Заред. B.C. Ващенка. —К., 1964. Словник  мови творів Квітки-Основ'яненка: У 3 ти. —К, 1978—1979. Морфемні та  словотвірні словники. Морфемний  словник подає структуру слова,  словотвірні — словотвірні гнізда  і словотвірні ряди. Прикладами  таких словників можуть бути:

 

Яценко І. Т. Морфемний  аналіз: Словник-довідник: У 2 т. / За ред. Н.Ф. Клименко. - Т.1-2. ~К, 1980-1981.

 

ПолюгаЛ.М. Морфемний словник  української мови. —К., 1983. Сікорська  З.С. Українсько-російський словотворчий словник.— К., 1985. Частотні словники засвідчують частоту вживання слів у певний час. Існує понад 600 опублікованих  і комп'ютерних (на дискетах) час­тотних словників для 40 мов світу. В українській лексикографії відомий: Частотний словник сучасної української художньої прози: У2т./ Гол. ред. B.C. Перебийніс. -К., 1981.

 

Інверсійний словник - це словник, в якому слова розташовані  за алфавітом кінця слова. Він  є корисним для вивчення словотвору і фо­нетики:

 

Інверсійний словник української'мови /За ред. С.П. Бевзенка. —К., 1989. Словники-довідники  з культури мови допомагають закріпити  лексичні, морфологічні та інші норми  української літературної мови, адже подають проблемні випадки слововживання. Деякі з них мають форму  посібника, оскільки вміщують широкі коментарі, наукові і науково-популярні статті, напр.:

 

Чак Є.Д. Складні випадки  вживання слів. — 2-ге вид. — К, 1984.

 

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К., 1991.

 

Культура української  мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. -К, 1990.

 

Словник-довідник труднощів  української мови / За ред. СЯ. Єрмо-ленко. - К, 1992.

 

Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник/За заг.ред. О. Сербенської. —Львів, 1994.

 

Головащук СІ. Українське літературне  слововживання: Словник-довідник. ~К., 1995.

 

ГринчишинД., Капелюшний А., Сербенська О., ТерлакЗ. Словник-довідник з культури української мови. — Львів, 1996.

 

Лесюк М. Словник русизмів у сучасній українській мові (неунормо-вана лексика). — Івано-Франківськ, 1993.

 

Сербенська О., Білоус М. Екологія українського слова: Практичний єловничок-довідник. — Львів, 2003.

 

 Звичайно, зазначені словники  не вичерпують усього багатства  української лексикографії, а  є лише основними сучасними  зразками опра­цювання слова.  „Щодо повноти словників, - говорив  М. Рильський, -то слід зазначити,  що повний словник будь-якої  мови — це ідеал, до якого  можна лише прагнути і якого  ніколи не можна досягти, бо  кожен день і кожна година  приносять людям нові поняття  і нові для тих по­нять слова".