Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні культури мови

3. Словники у професійному  мовленні. типи словників. роль  словників у підвищенні культури  мови.

 

 У мовознавстві існує  спеціальний розділ, що займається  теорією і практикою укладання  словників, - лексикографія (від грец. lexis -слово і grafo - пишу).

 

Словники - це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони є одним із засобів  нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Словники - скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань  і великих зусиль. Про це образно  сказав український просвітитель початку XVI ст. Феофан Прокопович: „Якщо кого-небудь очікує вирок судді, то не слід тримати  його на каторзі, доводити до знемоги  його руки добуванням руди: хай він  укладає словники. Ця праця містить  у собі всі види покарань".

 

 Словники виконують  інформативну та нормативну функції:  вони універсальні інформаційні  джерела для розуміння того  чи того явища та найпевніша  консультація щодо мовних норм.

 

 Далекими попередниками  словників вважають так звані  глоси, тобто пояснення значення  окремих слів без відриву від  тексту, на полях і в текстах  давніх рукописних книг. Традицію  пояснювати незрозумілі і малозрозумілі  слова за допомогою глос давньоруські  книжники успа­дкували від візантійських  та старослов'янських.

 

 Збірники глос - глосарії - були першими і найдавнішими  словниковими працями. Найстаріший  глосарій кількістю в 174 слова  знайдено в Кормчій книзі (1282). До другої половини XVI ст. глосарії-основний  вид лексикографічної праці. У  Пересопницькому Євангелії (1556-1561) налічується близько 200 глос. Глоси  були матеріалом для перших  давньоукраїнських словників.

 

 Усі словники залежно  від змісту матеріалу і способу  його опрацювання поділяють два  типи: енциклопедичні і філологічні.  Суттєва відмінність між ними  саме в характері матеріалу,  який описують у словниковій  статті: об'єктом опису в 

 

 Слово енциклопедія (з  грец. - коло загальноосвітніх знань)  первинно означало сім вільних  мистецтв: граматику, риторику, логіку, гео­метрію, арифметику, музику та  астрономію. Праці енциклопедичного  характеру створювали ще до  нашої ери у Давній Греції  і Давньому Римі, Китаю, а також  у країнах арабської писемності. У X ст. н.е. перша енциклопедія, складена за алфавітним принципом,  з'явилась у Візантії. У 1751-1780 роках  передові мислителі Франції - Дені Дідро, Жан Д'Аламбер, Вольтер,  Шарль Монтеск'є, Жан-Жак Руссо  та ін. - підготували 35-томне видання  „Енциклопедії, або Тлумачного  словника наук, мистецтв і ремесел".

 

 Першою українською  енциклопедією стала „Українська  Загальна Енциклопедія" у трьох  томах, видана у 1930-1935 роках  у Львові за редакцією Івана  Раковського. Вона мала підзаголовок - „Книга знання". У 1930-х роках  в УРСР планувалося видання  20-томної енцикло­педії, але через  репресії проти української культури  і її діячів цього не відбулося.  Наступні науково вагомі українські  енциклопедичні праці з'являються  за межами України. Завдяки  об'єднанню найкращих наукових  сил української діаспори підготовлено  і здійснено видання 10-томної,Енциклопедії  українознавства" (1952-1985) за редакцією  професора Володимира Кубійовича. У наш час її перевидано  зусиллями НТШ у Львові (1993-2000). У далекій Аргентині протягом 1957-1967 років була створена і  видана так звана Українська  Мала Енциклопедія. Во-сьмитомну  працю підготував один автор  - професор Євген Онацький. Ці  енциклопедії стали значним інформаційним  явищем, адже поши­рювали у світі  правдиві знання про Україну.

 

Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяють  на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні).

 

 До сьогочасних загальних  енциклопедичних словників належать:

 

Українська Радянська  Енциклопедія: У12т.-2-гевид.-К, 1977-1984.

 

Український Радянський Енциклопедичний  Словник: У 3 т. - К, 1986-1987.

 

УСЕ Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. чл.-кор. НАНУ М. Попович.-К., 1999.

 

Спеціальні енциклопедичні словники подають системні знання з  окремих галузевих ділянок. Це, для  прикладу, такі словники:

 

Енциклопедія історії  України: У 4 т. -К, 1969-1972.

 

Шевченківський словник: У 2 т.—К., 1983-1985.

 

Українська географічна  енциклопедія: У 3 т.—К., 1989-1997.

 

Мала енциклопедія етнодержавознавства /НАН України. Ін-т держави і  права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) таін.-К.,1996.

 

Соціологія: короткий енциклопедичний  словник / Уклад.: В.І. Воло-вичтаін.-К, 1998.

 

Юридична енциклопедія: У 6 т. /За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка. -К, 1998-2004.

 

Українська мова: Енциклопедія /Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. - К, 2000.

 

 Численні сучасні економічні  енциклопедичні словники відображають  важливі зміни в економічній  системі України за останнє  десятиліття і відповідають великій  потребі у сучасній систематизованій  конкретній економічній інформації. Фахові словники допомагають  здобути глибокі економічні знання, знайомлять з новими реаліями  економічного буття держави, з  надбанням світової економічної  науки та практики.

 

 Якщо енциклопедичні  словники дають всебічні знання  про світ, то філологічні заглиблюють  у слово.

 

 Поки що не вироблено  однозначного критерію розподілу  лінгвістичних словників. їх класифікують  за способом подання матеріалу,  за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво-  і багатомовними. Однак, яким  би не був поділ, для всіх  лінгвістичних словників характерні  такі ознаки, як: 1) заголовне слово; 2) реєстр; 3) словникова стаття; 4) тлумачення, дефініція і т. ін.; 5) системність  по­дання матеріалу13.

 

 У філологічних словниках  слово характеризують з найрізноманітніших  боків. Тому їх поділяють на  тлумачні, перекладні, історичні, орфо­графічні,  орфоепічні, словники наголосів,  іншомовних слів, термінологічні, синонімічні,  фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів,  частотні, інверсійні, словники мови  письменників, ономастичні та ін.

 

^ Тлумачні словники пояснюють,  розкривають значення слова та  його відтінки, вказують на граматичні  й стилістичні властивості, по­дають  типові словосполучення і фразеологічні  звороти з цим словом.

 

^ Словник української  мови: В 11 т. - К., 1970-1980. - Т. 1-11.

 

 Найбільший тлумачний  словник в українській лексикографії.  Він містить близько 135 тисяч  слів. Створив його колектив науковців  Інституту мовознавства ім. О.  Потебні Академії наук України  на основі матеріалу з літературних, фольклорно-етнографічних та інших  джерел у широких хронологічних  рамках - з кінця XVIII і до кінця  XX століття. Словник подає загальновживану  лексику і фразеологію не тільки  активного, а й пасивного фонду  (діалектизми, архаїзми, розмовну  лексику та ін.). Уживання слів  і фразеологізмів проілюстровано  цитатами з творів художньої  літератури, преси, наукових видань. Словник має тлумачно-нормативний  характер. Науковці висловлюють  думку про те, що цей словник,  безперечно, є досягненням лексикографії  радянського періоду, проте сьогодні  не цілком відповідає потребам  часу.

 

^ Новий тлумачний словник  української мови: У 4 т. / Уклад.: В.  Яременко, О. Сліпушко; наук. ред.  Л. Андрієвський. - К., 1998. Словник  містить 42 тисячі слів, які відібрано  із Словника української мови  в 11-ти томах. Усунуто ідеологічно  маркований ілюстративний матеріал, у деяких словникових статтях  розширено синонімічний ряд, хоча  дефініції залишено ті ж, що  й в одинадцятитомнику.

 

^ Великий тлумачний словник  сучасної української мови / Уклад,  і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001.

 

 Словник містить 170 тисяч слів та словосполучень. У словник додано лексеми, що  не були включені до одинадцятитомного  словника, а також нові слова,  які з'явилися в українській  літературній мові в останнє  десятиліття.

 

^ Словники іншомовних  слів є різновидом тлумачних,  у них пояснюється значення  слів, запозичених з інших мов.  У словникових статтях вказується, з якої мови прийшло слово,  який мало вигляд у ній. Якщо  значень декілька, наведено усі.

 

 Приклади словників  іншомовних слів:

 

^ Словник іншомовних слів /За ред. О.С. Мельничука. — К., 1974.

 

Сліпушко О. М. Тлумачний  словник чужомовних слів в українській  мові/Наук. ред. Л.І. Андрієвський. -К., 1992.

 

Сучасний словник-мінімум  іншомовних слів. — К., 1999.

 

Словник іншомовних слів/Уклад.: С.М.Морозов, Л.М. Шкарапута.

 

-К.,2000.

 

Словник іншомовних слів / Уклад.: Л. О. Пустовіт, 0.1. Скопенко, Г.М. Сюта, Г.В. Цимбалюк -К., 2000.

 

Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і перекладними (або  водночас і перекладними, і тлумачними), напр.:

 

^ Рогачова Г.Г. Російсько-український  словник економічних термінів. -К, 1992.

 

Російсько-український загальнотехнічний  словник: Близько 113000 слів/Уклад.:Л.І. Мацько, І.Г. Трегуб, В.Ф. Христенок, І.В. Христенок. -К, 1994.

 

Російсько-український словник  наукової термінології. Суспільні науки /Й.Ф. Андерш, С.А. Воробйова, М.В. Кравченко  та ін. - К, 1994.

 

Російсько-український словник  наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина / С.П. Вассер, І.О. Дудка, В.І. Єрмоленко  та ін. — К, 1996.

 

Боярова Л. Т, Корж О.П. Російсько-український  словник сучасних банківських, фінансово-кредитних  та комерційних термінів. —X., 1997.

 

Новий російсько-український  словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної  сфери: Близько 85 тис. слів/Уклад.: СЯ. Єрмоленко  та ін. —К, 1998.

 

 

^ Орфографічні словники  подають перелік слів, а також  словоформи у їх нормативному  написанні. Залежно від частини  мови слово має певний граматичний  коментар, додаткові граматичні  форми змінюваних слів тощо.

 

 Відомі сучасні орфографічні  словники:

 

^ Орфографічний словник  української мови / Уклад.: СІ. Головащук,  М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О.  Тараненко. —К, 1994.

 

Великий зведений орфографічний  словник сучасної української лексики / Уклад.: В. Бусел та ін. —К; Ірпінь, 2003.

 

Карачук В. Орфографічний  словник наукових і технічних  термінів / Наук. ред. Л.І. Андрієвський. — К, 1999.

 

^ Орфоепічні словники  є довідниками з правильної  літературної вимови і нормативного  наголосу. У словниках цього типу  слова або їх частини, вимова  яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції.

 

 Приклади орфоепічних  словників:

 

^ Українська літературна  вимова та наголос: словник-довідник / За ред М.А. Жовтобрюха. — К, 1973.

 

Орфоепічний словник / Уклад. М.І. Погрібний. —К, 1984. Орфоепічний  словник української мови: В 2 т. / Уклад.: М.М. Пещак та ін. — T.I. —K, 2001.

 

Акцентологічні словники - це словники, у яких подано нормативне наголошування слів.

 

 Найновіші словники  наголосів такі:

 

Головащук СІ. Складні випадки  наголошення: Словник-довідник. — К, 1995.

 

Головащук СІ. Словник наголосів  української мови. —К, 2003.

 

Перекладні словники бувають  двомовні і багатомовні. Це один із найрозвиненіших напрямів словникарства. Російсько-українські слов­ники, що з'являлися протягом 50-80-х років (6-томний, 3-томний, однотомні), були тенденційними, не відображали  багатства питомої укра­їнської лексики. Для поліпшення культури ділового мовлення можуть стати корисними  такі перекладні словники:

 

^ Російсько-український і  українсько-російський словник:  Відмінна лексика/'Уклад.:Л.І.Мацько, ОМ. Сидоренко, С.В. Шевчук.—К., 1995.

 

Російсько-український словник-довідник „Порадник ділової людини "/ Уклад.: ОМ. Коренга та ін. — К., 1995.

 

Новий російсько-український  словник-довідник / Уклад.: СЯ. Єр-моленко, В.І. Срмоленко, К.В. Ненець, Л.О. Пустовіт. -К., 1996.

 

Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування /Уклад.: В.М. Брицин, О.О. Тараненко. — К., 1996.

 

Перхач В., Кінаш Б. Російсько-український  науково-технічний словник. — Львів, 1997.

 

Караванський С Російсько-український  словник складної лексики. -К., 1998.

 

УкраїнськО'російський словник/Уклад.: Г.П. Іжакевич та ін. —К, 1999.

 

Українсько-російський словник: Близько 40 тис. слів. — К, 2000.

 

Непийвода Н Практичний російсько-український  словник-довідник. Найуживаніші слова  і вислови. — К., 2000.

 

Зубков М.Г. Сучасний російсько-український, українсько-російський словник. -X, 2004.

 

 Сьогодні в Україні  є багато перекладних словників  з різних мов світу: англійської,  французької, німецької, болгарської,  польської, чеської, іспанської, італійської, турецької, китайської  та ін. Деякі з них мають  тематичний характер, особливо часто  стосуються власне ділової сфери,  напр.:

 

^ Гаврилишин Я., Каркоць  О. Словник ділових термінів: Англо-укра-їнський  і українсько-англійський. — К., 1993.