Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Марта 2013 в 23:41, реферат
Значення предмета злочину як самостійної ознаки злочину та його роль в механізмі заподіяння шкоди у сфері певних суспільних відносин, у виявленні об’єкта посягання і кваліфікації діяння має дуже важливе самостійне теоретичне та практичне значення.
Вивчення предмета злочину сприяє більш глибокому і правильному з’ясуванню сутності об’єкта злочину, його конкретизації. Багато які кримінально-правові норми сконструйовані таким чином, що об’єкт кримінально-правової охорони у них не названий. В подібних випадках його з’ясуванню сприяє вказівка на предмет злочину. Об’єкт посягання в цих складах можна виявити з опису предмета злочину.
Документ може бути предметом злочину тільки в тому випадку, коли він взаємопов'язаний з об’єктом злочину, коли в ньому проявляються ті суспільні відносини, на які спрямоване посягання. В інших випадках він ні в якому зв’язку з об’єктом не перебуває і не може визнаватися предметом злочину. Наприклад, при скоєнні шахрайства, коли винна особа підробляє документ чи викрадає його з метою наступного заволодіння майном, документ ні в якому зв'Язку з відносинами власності не перебуває. Тому він і не може бути предметом злочинів, передбачених ст. 190. При скоєнні цих злочинів документ використовується винним, як необхідне знаряддя скоєння злочину. Дану обставину необхідно підкреслити, тому що використання документа в якості знаряддя чи засобу скоєння злочину не впливає на кваліфікацію діяння. Інша ситуація виникає при впливі на документ у тих випадках, коли у властивостях документа проявляються певні суспільні відносини, на зміну яких спрямоване посягання. Наприклад, при підробці документів, штампів, печаток (ст. 358 КК). Документами визначаються тільки такі, в яких закріплюються важливі відомості, чи офіційні документи, що видаються державними установами, підприємствами чи громадськими організаціями. Оскільки документ в таких випадках виступає в якості матеріального об’єкта, є певною стороною суспільних відносин, то він і визнається предметом злочину при посяганні на ці суспільні відносини. Ця обставина має істотне практичне значення, оскільки впливає на кваліфікацію діяння.
Таким чином, доходимо такого висновку, що предмет злочину як сукупність окремих сторін і властивостей суспільних відносин належить об’єкту злочину. Відносити предмет злочину до об’єктивної сторони немає підстав.
Разом з тим предмет злочину перебуває у певному взаємозв'язку, співвідношенні з об’єктивною стороною злочину. Цей взаємозв'язок виступає у вигляді взаємодії. Перш за все предмет злочину перебуває у взаємозв'язку з дією. Злочинне діяння у вигляді жестів, погроз, нападу, образи, розкрадання і деяких інших його різновидів полягає в психологічному чи фізичному впливі на предмет злочину. Цей вплив, що утворює сутність, основу зовнішнього прояву таких злочинів, є зв'язкова ланка між об’єктом і об’єктивною стороною.
Злочин, скоєний дією, чиниться, як правило, тільки тоді, коли здійснюється вплив на предмет злочину. Стосовно цих злочинів можна сказати, що немає злочину без дії і немає злочину без предмета злочину, якщо дія не спрямована на предмет злочину. Дія взагалі означає певний вплив на щось. Тільки взаємодія цих двох моментів: дія і її спрямованість на предмет злочину -створює підстави для визнання дії злочином. Ці положення, однак, не стосуються злочинів, які умовно можна назвати безпредметними.
Предмет
злочину, таким чином, перебуває
в певному зв’язку з об’
Саме предметом злочину в більшості випадків обумовлюється вибір способу і знарядь впливу на нього.
Разом з тим, злочинними визнаються не всі способи впливу на предмет злочину, а тільки ті з них, які загрожують і вчинюють об’єкту істотну шкоду. Наприклад, виготовлення чи збут кинджалів, фінських ножів чи іншої холодної зброї створює злочин (ч. 2. ст. 263 КК). Зберігання цих предметів складу злочину не створює. Предмет злочину в багатьох випадках характеризує і злочинні наслідки, які є однією з головних ознак об’єктивної сторони злочину. Наприклад, вбивство припускає позбавлення життя лише людини, порушення правил валютних операцій стосується тільки валютних цінностей і т.ін.
В багатьох злочинах предмет є зв’язуючою ланкою між об’єктом і об’єктивною стороною злочину, бо наслідки належить одночасно, як до дії, так і до об’єкта.
Розглянуті в даній роботі питання не осягають та й не можуть осягнути всього різноманіття такої комплексної проблеми, якою є проблема предмета злочину. Викладене показує, що незважаючи на те, що вказаній проблемі присвячено чимало монографічних досліджень і наукових публікацій, багато її аспектів потребують подальшої розробки.
Успішна підготовка нового кримінального законодавства багато в чому залежить від якості розробки найбільш важливих загальнотеоретичних проблем науки кримінального права. До таких обгрунтовано відносять проблему предмета злочину. Виключна її важливість обумовлюється не тільки теоретично, але й практичним значенням. Так з’ясування предмета злочину дає можливість визначити соціально-політичну та юридичну сутність злочину, сприяє правильній кваліфікації діяння. Саме цим викликаний великий інтерес в науці кримінального права до проблеми предмета злочину.
Список використаної літератури
1 Кримінальний Кодекс України, Київ, Видавництво “Істина”, 2001 р.
2 М.Й.Коржанський. Кримінальне право України. Загальна частина, Київ, 1996 р.
3 Кримінальний Кодекс України. Київ, 2001 р. Видавництво “Істина”
4 Никифоров Б.С. Кримінальне право. Загальна частина. Москва. 1988 р. ст. 76.
5 Піонковський А.А. Кримінальне право. Загальна частина. Москва, 1982 р., ст. 48.
6 Б.Волков. Кримінальне право. Казань, 1968 р. ст. 89.
7 Кримінальний Кодекс України. Видавництво “Істина”, Київ, 2001 р.
8 М.І. Бажанов. Кримінальне право України.
9 Кримінальний Кодекс України. Видавництво “Істина”, Київ, 2001 р.
10 Уголовное право Украины. Киев, 1995. Михайленко П.П. ст. 127.
11 Кримінальне право України. Загальна частина. К.Бронком. Інтер – 98. Матишевський П.С., Андрушко П.П., Шапченко С.Д. ст. 123.
12 Кримінальне право України. Курс лекцій. Н.В.Чернишов., М.В. Володька, М.А.Хазін. Київ, 1995 р. ст. 89.