Предмет злочину

Аналіз  зазначених у чинному законодавстві предметів злочину свідчить, що ті чи інші речі, а також цінності найчастіше за все виділяються законодавцем як предмет з урахуванням особливого правового режиму, викликаного їх корисними або шкідливими властивостями, а також з урахуванням їх економічного призначення. Саме ці ознаки (властивості) предметів і є тими обставинами, з приводу яких або шляхом впливу на які вчиняється злочин. До таких предметів необхідно віднести валютні цінності ст.. 208 КК), порнографічні предмети (ст. 301 КК), зброю, бойові припаси та вибухонебезпечні речовини (ст. 262, 265) та ін. З приводу корисних властивостей речей вчинюється більшість корисливих злочинів, і тому саме вони виділяються законодавцем як предмети відповідних злочинів (гроші, дорогоцінні метали, твори мистецтва та інші товари). Відзначені, як і деякі інші властивості тієї чи іншої речі, викликають необхідність надання їй певної правової значущості в конкретному складі злочину. Це, у свою чергу, встановлює й їх нерозривний зв’язок з самим суспільне небезпечним діянням, визначає його як самостійну і необхідну ознаку вчиненого злочину .Якщо в певному суспільне небезпечному діянні відсутній названий предмет, то відсутній і склад цього предметного злочину.

Особливий правовий режим стосовно перелічених  предметів встановлюється з метою забезпечення і охорони громадської безпеки, фізичної і морального здоров’я населення й інших важливих суспільних відносин. Перелік таких предметів, рівно як і обмеження і контроль за придбанням, споживанням, і використовуванням чи збутом (режим), не залишаються незмінними. Розвиток соціального життя викликає необхідність постійного його вдосконалення. При цьому зміні підлягає і сам режим, і перелік предметів, стосовно яких він необхідний. Дані зміни в свою чергу тягнуть за собою зміни в кримінальному законодавстві і практиці його застосування. Зокрема чинне кримінальне законодавство України нарівні з нормами про відповідальність за розкраданням майна містить правові норми про відповідальність за викрадення зброї, наркотичних заходів і деяких інших предметів, щодо яких встановлено особливо правовий режим.

Ще раз  зауважимо, що об’єкт злочину - це суспільні  відносини, які охороняються законом. Предметом же злочину є будь-які  речі матеріального світу, з приводу  яких чи у зв’язку з якими коїться злочин.

Наприклад, при крадіжці особистого майна об’єктом є право власності громадянина, яке охороняється законом, а предметом - безпосередньо майно (речі), що таємно були вилучені у потерпілого.

Або, наприклад, при контрабанді (ст. 201 КК) винний посягає на суспільні відносини, які складаються в галузі зовнішньої торгівлі України. Цей злочин коїться шляхом незаконного перевозу через митний кордон держави товарів, валюти, цінностей, зброї, боєприпасів, наркотиків та інших предметів. Товари, які перевозяться, є предметом злочину.

Правильне встановлення, визначення предмета злочину  необхідне для правильної кваліфікації і визначення покарання. Наприклад, ст. 263 КК визначає як злочин незаконне  носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут зброї. Кваліфікація названих злочинних дій та їх покарання залежать від того, що є предметом злочину. Коли предметом злочину виступає вогнепальна

зброя, то її дії кваліфікуються по ч. 1 ст. 263 КК, яка передбачає покарання до п’яти років позбавлення волі. Якщо ж предмету злочину-холодна зброя, то злочин кваліфікується по ч. 2 ст. 263 КК, яка передбачає покарання до трьох років позбавлення волі.

Предметом злочину не можна називати людину. Особа, якій злочином завдається моральна, фізична або майнова шкода, визнається потерпілою⁹.

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПРЕДМЕТА ЗЛОЧИНУ З  ОБ'ЄКТОМ І ОБ’ЄКТИВНОЮ СТОРОНОЮ,

Розгляд сутності і змісту суспільних відносин (об’єкта) показує, що предмет злочину  є сукупністю його сторін, властивостей. Практично важливим є також питання  про те, в якому взаємозв'язку перебуває предмет і об’єкт злочину, чи є він обов'язковою чи тільки факультативною стороною злочину.

Всі різноманіття поглядів на предмет злочину і  його співвідношення з об’єктом можна  звести до двох різновидів. Прихильники  одного з них ототожнюють їx, гадаючи, що безпосередній об’єкт і є предмет злочину¹⁰. Інший погляд на предмет злочину, що поділяється більшістю криміналістів, полягає в їх відмінності, у визначенні предмету злочину субстратом суспільних відносин, існуючих з приводу цього предмета.

Якщо  виходити з того, що предмет злочину  є сукупністю сторін, властивостей об’єкта злочину, матеріальним виразом  суспільних відносин, що виступають об’єктом посягання, то обгрунтованою є друга  точка зору. Ототожнювання предмета злочину з його об’єктом є помилкою. На відміну від елемента, в якості якого виступають реальні матеріальні об’єкти чи істоти, конкретні речі реального світу, що мають вагу, колір, ціну, стать, вік, конкретне найменування та інші ознаки і властивості, об’єкт злочину є суспільним зв’язком, відносинами між людьми. Предмет-це конкретна річ, а об’єкт  суспільні відносини з приводу речі. Ці особливості не дають змогу ототожнити ці два різних за своєю сутністю явища.

Предмет злочину в окремих випадках може збігатися з предметом суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом. Так, збігаються предмети злочину і предмети відносин в таких злочинах, як, наприклад, порушення правил про валютні операції (ст. 208 КК), крадіжка інші злочини проти індивіду ліпшої власності (ст.ст. 185-190 КК).

У зв’язку  з викладеним виникає питання  про місце предмета в складі конкретного  злочину. Уявляється, що предмет злочину  не

може  претендувати на роль самостійного елемента складу злочину. Таке рішення викликане  тим, що склад злочину являє собою сукупність його обов’язкових елементів (об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони злочину). Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає склад злочину і, отже, кримінальну відповідальність. Предмет злочину як самостійна ознака злочину завжди стоїть поряд з об’єктом. Саме об’єкт і предмет у сукупності утворюють самостійний елемент складу злочину.

Перш  за все неоднаковість предмета і  об’єкта злочину полягає в  тому, що вони відмінні за своєю природою. Об’єкт злочину - це певні суспільні відносини, які за своєю природою і сутністю явище соціальне. Вони виявляються і існують тільки в суспільстві, як неодмінна умова людського співіснування. Суспільні відносини неможливі за межами суспільства і суспільство неможливе без цих відносин.

Предмет злочину за своєю природою характеризується фізичною, речовою сутністю. Це завжди певний матеріальний (речовий) об’єкт, з приводу якого виникають і існують відносини між людьми.

Суспільні відносини певного виду як об’єкт кримінально-правової охорони характеризується стабільністю свого існування, певною незмінністю, хоча у своєму прояві вони в багатьох випадках змінюються чи ліквідуються.

Предмет злочину, навпаки, може бути змінений тільки в своїй фізичній, речовій сутності, він може бути знищений чи пошкоджений тільки фізично. Пошкодженням предмета злочину вчиняється соціальна шкода тільки через зміну суспільних відносин, існуючих з його приводу.

Предмет відрізняється від об’єкта ще й тим, що йому не завжди завдається шкода. Так немає підстав говорити, що завдається шкода предмету при виготовленні спиртних напоїв і

торгівлі  ними (ст. 204 КК ), виготовленні зброї (ст. 263 КК). Не завдається шкода предмету злочину також при контрабанді (ст. 201 КК), порушень правил валютної операції (ст. 208 КК), крадіжка, грабіж, розбій (ст.ст. 185-187 КК) та ін. При їх вчиненні злочин завдає шкоди об’єкту шляхом безпосереднього впливу на самий соціальний зв’язок, тобто на певний елемент суспільних відносин, які охороняються.

Якщо  шкода, заподіяна об’єкту завжди носить соціальний характер, то предмету злочину в наслідок суспільно небезпечного посягання насамперед завдається фізична шкода яка викликає певні негативні соціальні зміни в об’єкті. Шкода предмета як матеріальні речі завдається, коли злочин здійснюється шляхом його знищення, пошкодження або видозмінення. Наприклад, при продажу в торговельних підприємствах фальсифікованих товарів злочинець погіршує якість товарів, хоча і зберігає при цьому їх зовнішній вид (наприклад, розбавляє сметану кефіром, спиртні напої - водою, додає до складу вершкового масла маргарин). Страждає предмет злочину і при вчиненні таких злочинів, як знищення або пошкодження майна (ст.ст. 194, 195),  незаконне полювання (ст. 248 КК), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) та інші.

У більшості  випадків шкода, яка завдається предмету посягання може бути відшкодована. Пошкоджену річ можна відновити, знищену замінити новою або відшкодувати її вартість. Ускладнення в усуненні шкоди, що причиняється предмету злочину, виникає тільки в випадку знищення індивідуально-визначеної чи унікальної речі. Заподіювана об’єкту шкода, навпаки, за загальним правилом, не відшкодовується і її не можна усунути або усунути дуже важко. Неможливо, наприклад, усунути шкоду, завдану здоров’ю, честі, гідності, як і неможливо відновити порушену статеву волю чи розголошену таємницю. Неможливо також усунути шкоду, заподіяну інтересам правосуддя, державного чи суспільного управління і деяким іншим суспільним відносинам¹¹.

Якщо  виходити з того, що злочин вчинює чотири види суспільно-небезпечної шкоди: а) майнову; б) фізичну; в) моральну; г) політичну, то на рівні об’єкта злочину відшкодованою може бути тільки шкода майнова. Фізична, моральна, політична шкода від злочину поверненою чи відшкодованою бути не може. З’ясування сутності об’єкта і предмета дає змогу дати відповіді на багато практичних питань.

Таким чином, доходимо висновку, що відрив предмета злочину від об’єкта не можна визначити обгрунтованим. Предмет і об’єкт злочину собою тісно взаємопов’язані. Тісний зв’язок який існує між цими обома явищами показує, що шляхом зміни речі предмета можна змінити і суспільні відносини. Соціально-небезпечна шкода в багатьох випадках може бути вчинена лише шляхом впливу на певний предмет. Наприклад, у посяганнях на особу (вбивство, заподіяння шкоди здоров’ю і ін.) діяння може бути скоєне тільки шляхом певного впливу на людину як живу біологічну істоту. Інакше ці злочини скоєні бути не можуть.

Взаємозв'язок предмета з об’єктом не однозначний  і не в усіх випадках тотожній. Оскільки предмет злочину є сукупність сторін, властивостей суспільних відносин, то вони в окремих випадках проявляються по-різному. Інколи це матеріальна річ, об’єкт суспільних відносин, а в деяких випадках предметом злочину виступає суб’єкт суспільних відносин. Цим і визначаються різноматні види зв’язків предмета і об’єкта. Разом з тим різноманіття звя’зків предмета з об’єктом злочину може бути зведене до двох різновидів:

1. Предмет  злочину виступає матеріальною, речовою стороною суспільних відносин. Такі, наприклад, відносини власності, що виникають та існують з приводу речей (майна), відносини управління, які виникають з приводу видачі, виготовлення і використання документів, земельних ділянок та ін.

2. Предмет  злочину виступає в якості  суб’єкта суспільних відносин і є однією із сторін цього соціального зв’язку. Такі, наприклад, суспільні відносини особи в усій їх сукупності.

Стосовно  до потреб кримінального права предмет  має трояке значення:

1) предмет  суспільних відносин, які охороняються;

2) предмет  злочину;

3) предмет  злочинного впливу.

Під предметом  злочинного впливу слід розуміти елемент  суспільних відносин, котрі охороняються кримінальним законом, який піддається безпосередньому злочинному впливу і якому, отже, в першу чергу  завдається шкода. Тому таким предметом може бути суб’єкт, сам соціальний зв’язок, а також предмет суспільних відносин. Встановлення предмета злочинного впливу в кожному конкретному злочині полегшує з’ясування “механізму” заподіяння шкоди самому об’єкту, а також сприяє становленню розміру і характеру наслідків суспільно-небезпечного діяння.

Тісний  взаємозв'язок предмета з об'єктом  злочину разом з тими не виключає відомої самостійності предмета. В цьому проявляється динаміка суспільного  життя, постійна зміна суспільних відносин. Суспільні відносини з приводу одного й того ж предмета речі можуть часто змінюватись. Майно, наприклад, може переходити з приватної власності в державну чи громадську, і навпаки. В зв’язку з цим кримінально-правове значення має визначення тих суспільних відносин, які проявляються в даних умовах місця, часу і обставин в конкретному предметі, речі в момент скоєння злочину, рівно як і встановлення конкретного предмета, шляхом впливу на який винна особа вчинила шкоду об’єкту злочину. Так приватне майно громадянина може в момент його розкрадання знаходиться на зберіганні в (на виробництві, на транпортуванні і т.ін.) організації, і особа в даний момент не є посадовою чи представником влади, що істотно змінює соціальну сутність діяння і його кваліфікацію.

Визначення  предмета злочину сукупністю властивостей його сторін, в яких проявляються суспільні  відносини, дає змогу визначити  взаємозв’язок предмета злочину  з об’єктивною стороною складу злочину. В наукових колах з цього приводу  була висловлена думка, що питання про предмет злочину, на відміну від об’єкту, має значення лише як належність до об’єктивної сторони деяких злочинів¹².

Для віднесення предмета злочину до об’єктивної  сторони немає підстав. Такому віднесенню сприяла, мабуть, та підстава, що нерідко одні й ті ж предмети виступали в подібних для цього критеріїв, недостатнє дослідження проблеми створювало плутанину і призводило до змішування цих явищ. Наприклад, в одних випадках документ виступає в якості предмета злочину (підробка, розкрадання), в інших - знаряддям скоєння злочину, наприклад, при шахрайстві, розкраданні шляхом зловживаннями, ухилення від призову на військову службу.