Обставини, що обтяжують покарання при його призначені

Міністерство освіти і науки України

 

 

 

І Н  Д З

На  тему :

« Обставини,що обтяжують покарання при його призначені »

 

 

 

 

План

Вступ

Розділ 1.Принципи призначення  покарання.

Розділ 2.Загальні засади призначення покарання.

Розділ 3.Обставини, що обтяжують  покарання при призначенні покарання.

Висновки

Список використаної літератури.

 

Вступ

Призначення покарання  є кульмінацією судового розгляду справи у разі визнання особи винною і  Рішення суду про необхідність застосування цього заходу державного примусу. Саме цей акт суду повинен бути торжеством розуму й справедливості.

Призначення покарання  полягає у визначенні судом у  Вироку конкретної міри кримінального  покарання особі, яка визнана  винною у вчиненні злочину.

Закон визначає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, щоб покарання  було справедливим, воно повинно базуватися на всіх принципах кримінального  права:

1) законності покарання;

2) визначеності покарання в судовому Вироку;

3) обґрунтованості й  обов'язковості мотивування покарання  у Вироку;

4) гуманності покарання;

5) індивідуалізації і  справедливості покарання.

Ці вимоги Закону зафіксовані  і названі загальними засадами призначення  покарання. - викладені в частині 1 статті 65 КК України. Суд призначає покарання:

1) у межах, встановлених  у санкції статті Особливої  частини КК України, що передбачає  відповідальність за вчинений  злочин;

2) відповідно до положень  Загальної частини КК України;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Стаття 66 КК України дає  перелік обставин, що пом'якшують  покарання, а стаття 67 КК України - обставин, що обтяжують покарання.

Важливе значення при  призначенні покарання мають обставини, які обтяжують покарання в чому  і полягає актуальність теми даного дослідження

Про актуальність теми свідчить також і той факт, що дана тема висвітлюється в багатьох підручниках, навчальних посібниках, монографіях, наукових статтях та працях багатьох сучасних вітчизняних та іноземних криміналістів. Серед яких найвідомішими є: Є. Пономаренко, І. Івашкович, М. Косюта,  Ю.Ф. Іванов, М.І. Бажанов, Ю.В. Александров, В.А. Клименко.

Опрацювавши вище названу  лідературу  , порівняла визначення, коментарі різних авторів які опрацювали дане питання  і влючива в розділи даної роботи,в чому і полягає новизна.

Що ж стосується предмету дослідження, то ним є суспільні  відносини, що виникають в процесі  призначення покарання.

Об'єктом дослідження даної роботи є норми чинного законодавства України в сфері призначення покарання з використанням загальних засад призначення покарання, що містяться в Кримінальному кодексі України, в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» та в інших нормативно-правових актах.

Метою даного дослідження  є вивчення та розкриття суті і  змісту обставин ,що обтяжують покарання, загальні засад призначення покарання  за сучасних умов в нашій країні та принципи призначення покарання.

Практика судів України  останніми роками йшла тим самим  шляхом. Можна із впевненістю стверджувати, що і надалі суди широко використовуватимуть  це своє право, що є проявом гуманності до особи, яка вчинила злочин.

 

 

Розділ 1.Принципи призначення покарання.

Призначення покарання  є кульмінацією судового розгляду справи у разі визнання особи винною і  рішення суду про необхідність застосування цього заходу державного примусу. Саме цей акт суду повинен бути торжеством розуму й справедливості.

Призначення покарання полягає у визначенні судом у Вироку конкретної міри кримінального покарання особі, яка визнана винною у вчиненні злочину.

1. Згідно з частиною 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним Вироком суду . Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.[ Конституція України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року.]

При цьому суд в  обвинувальному Вироку визначає його вид і розмір.

Для того щоб покарання  було справедливим, воно повинно базуватися на всіх принципах кримінального  права:

1)Законність покарання полягає у вимозі призначення покарання відповідно до кримінального Закону. Згідно з цим принципом покаранню підлягає лише особа, яка винна у вчиненні злочину; система і види покарань, що можуть бути призначені судом, вичерпно перелічені в Законі; кожне з покарань може призначатися лише в порядку і межах, встановлених Законом.

2)Визначеність покарання в судовому Вироку як принцип призначення покарання прямо випливає з принципу законності і полягає в тому, що призначене особі покарання повинно бути визначене в судовому Вироку з точним зазначенням як виду, так і строку цього покарання.

3)Обґрунтованість покарання і обов'язковість його мотивування у Вироку полягають у тому, що покарання застосовується лише тоді, коли це необхідно і доцільно. З обґрунтованістю покарання пов'язана обов'язковість його мотивування у Вироку. Необхідність мотивування покарання ґрунтується на єдності злочину й покарання, яка у Вироку набуває свого конкретного прояву. Покарання може бути призначене лише в обвинувальному Вироку, що констатує вчинення підсудним певного злочину.

4)Гуманність покарання як принцип його призначення виявляється в тому, що покарання ніколи не може мати на меті завдання фізичних страждань засудженому або приниження його людської гідності (частина 3 статті 50 ККУ). Застосовуючи покарання, суд повинен бачити в підсудному людину і керуватися тим, що кожний громадянин, який вибився із звичного життя, може виправитися і стати законослухняним членом суспільства.[4;378]

5)Індивідуалізація покарання як принцип його призначення закріплена в багатьох нормах Закону. Вона полягає в обов'язковому урахуванні при призначенні покарання індивідуальних особливостей конкретної справи, головним чином, особи засудженого. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Основні вимоги принципу індивідуалізації полягають у тому, щоб до особи, виходячи з конкретних обставин справи, призначалося покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів (частина 2 статті 65 ККУ).

6)Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики. Щодо небезпечних злочинців, а також рецидивістів справедливість вимагає призначення суворих мір покарання. Водночас до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням особи винних відповідно до принципу справедливості слід застосовувати більш м'які покарання або взагалі звільняти їх від покарання. 

 

Розділ 2.Загальні засади призначення покарання.

          Загальні засади призначення покарання - це основоположні вимоги про порядок і межі призначення покарання, якими зобов'язаний керуватися суд, призначаючи покарання по кожній кримінальній справі.

Вказані засади викладені  в частині 1 статті 65 КК України. Суд  призначає покарання:

1) у межах, встановлених  у санкції статті Особливої  частини КК України, що передбачає  відповідальність за вчинений злочин;

2) відповідно до положень  Загальної частини КК України;

3) враховуючи ступінь  тяжкості вчиненого злочину, особу  винного та обставини, що пом'якшують  та обтяжують покарання.[2]

Особі, яка вчинила  злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підстави для призначення  більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею  Особливої частини КК України  за вчинений злочин, визначаються статтею 69 КК України. Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК України за вчинений злочин, може бути призначене за сукупністю злочинів і за сукупністю Вироків згідно зі статтями 70 та 71 КК України.

Загальні засади призначення  покарання спрямовані на забезпечення індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання.

1)Суд призначає покарання  у межах, встановлених у санкції  статті Особливої частини КК  України, що передбачає відповідальність  за вчинений злочин. Ця вимога  означає, що суд може призначити  покарання лише в межах санкції статті Особливої частини КК України, за якою кваліфіковані дії винного. При відносно-визначеній санкції, де зазначені мінімум і максимум покарання, суд може призначити покарання лише в цих межах. При відносно-визначеній санкції, де зазначений лише максимум покарання, мінімумом є та нижча межа, що встановлена в Загальній частині (наприклад, для позбавлення волі - 1 рік; для виправних робіт - 6 місяців). Проте Закон знає два винятки з цього правила, коли суду дається право вийти за межі санкції, яка встановлює покарання за вчинений злочин. Перший випадок передбачений у статті 69 КК України, згідно з якою з огляду на обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено в статті Особливої частини КК України. Другий випадок передбачений статтею 70 КК України, відповідно до якої суд може вийти за верхню межу санкції.

2)Суд призначає покарання  відповідно до положень Загальної частини КК України. Це означає, що суд повинен керуватися тими принциповими положеннями, що передбачені в Загальній частині КК України і належать як до злочину й умов відповідальності за нього, так і до покарання, його мети, видів, умов їх призначення. Суд зобов'язаний враховувати й інші положення Загальної частини КК України, зокрема надані йому широкі можливості звільнення від кримінальної відповідальності і покарання на підставі статей 44 і 74 КК України.[2]

Таким чином друга  загальна засада вказує на обов'язок суду при призначенні покарання враховувати всі положення Загальної частини КК, які пов'язані з призначенням покарання. 3)Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.[5;369]

Ступінь тяжкості вчиненого  злочину насамперед визначається статтею 12 КК України, яка поділяє всі  злочини на злочини невеликої  тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі  й особливо тяжкі. Ступінь тяжкості злочину визначається характером конкретного злочину. У зв'язку з цим суд повинен ураховувати цінність тих суспільних відносин, на які посягає винний, тобто цінність об'єкта злочину. Так, якщо винний заподіяв тяжкі тілесні ушкодження не одному, а двом особам, то в межах санкції частини 1 статті 121 КК України (від п'яти до восьми років позбавлення волі) йому може бути призначене покарання, наближене до максимуму або навіть рівне максимуму санкції.

           Ступінь тяжкості злочину визначається і характером наслідків: що більш тяжкі наслідки, які заподіяні злочином, що більший розмір шкоди, то більш суворе покарання буде призначене винному.[5;369]

При урахуванні ступеня  тяжкості злочину великого значення набуває спосіб вчинення злочину, мотиви вчиненого та інші конкретні обставини справи. Суд враховує особу винного, бо обставини, що її характеризують, мають дуже важливе значення при призначенні покарання.

Соціальну характеристику особи становлять професія, фах, займана  посада, ставлення до праці чи навчання, наявність державних та інших нагород, відзнак, почесних звань, наявність сім'ї, ставлення до інших членів суспільства, поведінка на роботі, в побуті, додержання вимог суспільного співжиття. До фізичних ознак належать зокрема: стать, вік, стан здоров'я, здатність до праці. Психічними ознаками є: наявність чи відсутність психічного розладу, темперамент, характер, соціальна спрямованість.

Важливе значення при  призначенні покарання мають  обставини, які пом'якшують та обтяжують  покарання .

Стаття 66 КК України дає  перелік обставин, що пом'якшують покарання, а стаття 67 КК України - обставин, що обтяжують покарання.

 

Розділ 3.Обставини, що обтяжують покарання при призначенні  покарання.

При призначенні покарання  обставинами, які його обтяжують  згідно ККУ частини 1 ст.67 , визнаються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину  групою осіб за попередньою  змовою.