Обов'язки і права підрозділів, що здійснюють ОРД

У зазначених законах  вказаний перелік категорій осіб, що підлягають державному захисту й  припустимим заходам для її забезпечення, а також права оперативних підрозділів.

оперативний розшуковий правовий обов'язок

2. Права підрозділів,  що здійснюють ОРД

Постановка законодавцем завдань перед органами, що здійснюють ОРД, і покладання на них відповідних  обов'язків є необхідністю надання суб'єктам ОРД ефективного інструментарію. Тому оперативно-розшуковий закон повинен об'єктивно зафіксувати засоби й методи, що забезпечують досягнення тієї стратегічної мети відповідно даного законодавчого акту для ОРД.

Законодавчо подібний інструментарій закріплений у ст. 8 ЗУ «Про ОРД», яка визначила права підрозділів, що здійснюють ОРД. Разом з тим ці права не слід розуміти тільки як узаконені державою можливості здійснювати ті або інші оперативно-розшукові заходи.

У цьому випадку права - це повноваження, якими наділяються відповідні служби з метою рішення завдань ОРД. В оперативно-розшуковій практиці під повноваженнями варто розуміти елемент компетенції й одночасно правового статусу оперативного підрозділу (його посадових осіб), передбаченого ЗУ «Про ОРД» і відповідно до нього іншими законодавчими актами.

Повноваження означає  надання оперативно-розшуковому  відомству (оперативному підрозділу відомства) право здійснювати оперативно-розшукові  заходи й приймати інші юридично значимі  рішення, установлювати заборони, дозволяти або заохочувати ту або іншу діяльність, видавати обов'язкові для виконання в сфері ОРД нормативні приписи.

Закріплення повноважень  підрозділів, що здійснюють ОРД, є в  різних законах України, зокрема, «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про державний захист працівників суду й правоохоронних органів», «Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про розвідувальну діяльність» і в ряді інших. Однак найбільш повно, детально й безпосередньо права оперативних підрозділів, гарантії дотримання прав і свобод людини при проведенні оперативно-розшукових заходів містяться в ЗУ «Про ОРД». Разом з тим компетенцію кожного правоохоронного органу або спецслужби визначають базові правові акти, такі як ЗУ «Про міліцію», аналогічні йому «Про СБУ», «Про державну податкову адміністрацію», «Про державний кордон України» і інші правові акти.

Не викликає сумнівів те, що ст. 8 ЗУ «Про ОРД», яка закріплює  права підрозділів, що здійснюють ОРД, займає ключове місце. Завдяки їхньої фіксації забезпечується легітимність оперативно-розшукових процедур, призначених для пошуку й фіксації фактичних даних у сфері й інфраструктурі злочинності.

У цій статті законодавець не обмежився лише перерахуванням у лаконічній формі термінів, що визначають оперативно-розшукові заходи, але й пояснює певні аспекти їхнього застосування. Наприклад, надаючи право оперативним підрозділам опитувати осіб, законодавець указав, що вони вправі використовувати й добровільну допомогу громадян, У свою чергу, надаючи можливість оперативним підрозділам проникати в злочинну групу, законодавець гарантує негласним працівникам оперативних підрозділів або особам, що співробітничають з ним, збереження в таємниці достовірних даних їхніх особистостей, а також правовий захист у випадках, якщо вони діяли в стані необхідної оборони або крайньої необхідності. Надаючи оперативно-розшуковим підрозділам для рішення завдань ОРД зазначені права, законодавець попереджає, що їх можна використовувати тільки при наявності підстав, передбачених у ст. 6 ЗУ «Про ОРД».

Оперативно-розшукові  заходи, перераховані в ст. 8 ЗУ «Про ОРД» можуть проводитися як гласно, так і негласно, причому деякі  з них, наприклад, проникнення негласного працівника в злочинну групу й зняття інформації з каналів зв'язку, проводяться тільки негласно. Під гласними оперативно-розшуковими заходами розуміються ті, які проводяться оперативними підрозділами відкрито, без приховування від сторонніх осіб їхнього характеру й цілей, а оперативний працівник, не приховуючи свою приналежність до ОВС, виступає офіційно як представник підрозділу. Негласні оперативно-розшукові заходи здійснюються конфіденційно, а оперативні працівники, що виконують їх, приховують свою приналежність до оперативного підрозділу, а завдання й мети, які їм необхідно досягти зашифровуються іншими намірами. Негласність, будучи способом конспірації, дозволяє більш ефективно вирішувати завдання, що стоять перед ОРД.

Конспірація відображає специфічний розвідувальний характер ОРД і означає необхідність використання при її здійсненні правил і прийомів, що дозволяють зберегти в таємниці від злочинців дії правоохоронних органів з їхньому викриття. При цьому ОРД здійснюється в таємниці не тільки від осіб, причетних до вчинення злочинів, але й від навколишніх громадян.

Ст. 8 ЗУ «Про ОРД» говорить, що оперативним підрозділам  для рішення завдань ОРД при  наявності передбачених ст. 6 ЗУ «Про ОРД» підстав надається право:

1. опитувати осіб за  їхньою згодою, використовувати  їхню добровільну допомогу;

2. проводити контрольну, оперативну закупівлю й поставку  товарів, предметів і речовин,  у тому числі заборонених для  обігу, у фізичних і юридичних  осіб незалежно від форм власності  з метою виявлення й документування  фактів протиправних діянь. Порядок  проведення оперативної закупівлі й контрольованої поставки визначається нормативними актами МВС України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України й зареєстрованими в Міністерстві юстиції України;

3. порушувати у встановленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й осіб, що займаються підприємницькою діяльністю й іншими видами господарської діяльності індивідуально, і брати участь у їхньому проведенні;

4. ознайомлюватися, збирати  й вивчати документи й дані, що характеризують діяльність  підприємств, установ, організацій,  а також спосіб життя окремих  осіб, підозрюваних у підготовці  або вчиненні злочинів, джерело й розміри їхніх доходів;

5. проводити операції  по захопленню злочинців, припиненню  злочинів, розвідувально-підривної  діяльності спецслужб іноземних  держав і окремих осіб;

6. відвідувати жилі  й інші приміщення за згодою  їхніх власників або мешканців  для з'ясування обставин вчиненого або підготовлюваного злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, у відношенні яких здійснюється перевірка;

7. негласно виявляти  й фіксувати сліди тяжкого  або особливо тяжкого злочину,  документи й інші предмети, які можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;

8. здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, що співробітничає з останнім, при збереженні в таємниці достовірних даних про їхню особистість. Про необхідність такого проникнення виноситься постанова, що затверджується начальником відповідного органа;

9. знімати інформацію  з каналів зв'язку, застосовувати  інші технічні засоби одержання  інформації;

10. контролювати шляхом  відбору за окремими ознаками  телеграфно-поштові відправлення;

11. здійснювати візуальне  спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозапису, оптичних і радіоприладів, інших технічних засобів;

12. мати гласних і  негласних штатних і позаштатних  працівників;

13. установлювати конфіденційне  співробітництво з особами на  засадах добровільності;

14. одержувати від юридичних  і фізичних осіб безкоштовно  або за винагороду інформацію  про злочини, які підготовляються  або вчинені, та загрозу безпеці  суспільства й державі;

15. використовувати за  згодою адміністрації службові  приміщення, транспортні засоби й інше майно підприємств, установ, організацій, а також за згодою громадян - житло, інші приміщення, транспортні засоби й майно, що їм належить;

16. створювати з метою  конспірації підприємства, організацій,  використовувати документи, які  зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів;

17. створювати й застосовувати  автоматизовані інформаційні системи;

18. застосовувати засоби  фізичного впливу, спеціальні засоби  й вогнепальну зброю на підставі й порядку, установлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну Прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України й посадових осіб.

Розглядаючи позначений законодавцем системний характер оперативно-розшукових заходів, за допомогою яких реалізуються права оперативних підрозділів, можна виділити:

перший блок - це заходи, що чітко вказують на завдання й мету ОРД, які зводяться головним чином, до пошуку й фіксації фактичних даних про злочинні діяння окремих осіб і груп з метою припинення злочинів і в інтересах кримінального судочинства, включаючи виявлення, розкриття злочинів, розшук злочинців, що зникли. До них можна віднести: проведення контрольних закупівель товарів, предметів і речовин з метою виявлення фактів протиправної діяльності; витребування, збір і вивчення документів і даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчинені злочину; проведення операцій із захоплення збройних злочинців і припинення тяжких злочинів; відвідування житлових і інших приміщень за згодою їхніх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або підготовлюваного злочину, а також збору відомостей про протиправну діяльність підозрюваних осіб; здійснення негласного виявлення й фіксації слідів тяжкого злочину, документів і інших предметів, які можуть служити доказами підготовки або вчинення такого злочину, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки (ч. 1 пп. 2, 4-8 ст. 8 Закону «Про ОРД»).

другий блок - це оперативно-розшукові заходи, мета яких прямо не виражена, але самі вони мають чітку спрямованість на одержання оперативно-розшукової інформації - це: проведення опитування осіб з їхньої згоди й використання їхньої добровільної допомоги; прийняття участі в перевірці фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій і окремих осіб; зняття інформації з каналів зв'язку, застосування інших технічних засобів одержання інформації; здійснення контролю шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень, здійснення візуального спостереження в громадських місцях с застосуванням фото-, кіно- і відеозапису; одержання від юридичних або фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформації про підготавлюємі або вчинені злочини (ч. 1 пп. 1, 3, 9-11, 14 ст. 8 ЗУ «Про ОРД»).

третій блок оперативно-розшукових заходів, що включає ці заходи, які за своїм характером, змістом й специфічною спрямованістю відносяться до особливих (головним чином конфіденційним) формам і способам одержання оперативно-розшукової інформації, тобто до заходів, що визначають основний зміст розвідувальної роботи - це: здійснення проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, що співробітничає з ним; придбання негласних працівників і встановлення конфіденційного співробітництва з особами на основах добровільності; використання за згодою адміністрації службових приміщень, транспортних засобів і іншого майна підприємств: організацій, а також за згодою осіб, - належні їм житла й інші приміщення; створення з метою конспірації підприємств, що зашифровують особу або відомчу належність працівників, приміщень, транспортних засобів оперативних підрозділів; створення й застосування автоматизованих інформаційних систем (ч. 1 пп. 8, 12-13, 15-17 ст. 8 ЗУ «Про ОРД»).

Як бачимо, перед нами не механічний набір, а органічна  сукупність заходів ОРД, які носить системний характер.

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Долженков О.Ф., Думко  А,Ф., Козаченко І.П. Оперативно-розшукова діяльність як правоохоронна функція кримінальної міліції.- Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000.- 134 с.;

2. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова  діяльність. Ч.1: Підручник-Харків: Вид-во  Нац. ун.-ту внутр. справ, 2002.-336 с.;

3. Вишня В.Б., Захаров В.П., Шинкаренко І.Р. Правове регулювання ОРД ОВС (структурно-логічні схеми): Навч. посіб. -Д.: Юрид. акад. МВС, 2003.- 180 с.;

4. Оперативно-розшукова  діяльність: правові основи (структурно-логічні  схеми). Навчальний посібник / за  ред. проф. Ю.М. Грошевого.- Харків: РВФ Арсіс, ЛТД, 2003.- 192 с.;

5. Основы оперативно-розыскной  деятельности в Украине (понятие,  принципы, правовое обеспечение). Учебное  пособие.- К.:Центр учебной литературы, 2007.- 264 с.;

6. Антонов К.В. Проблемні  питання окремих положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.-2007.- Спец. Випуск № 1 (№ 36) «Актуальні питання протидії злочинності».- С.298-303.;

7. Використання в кримінальному  процесі матеріалів оперативно-розшукової  діяльності та гарантії захисту  прав і свобод людини: Монографія / В.М. Тертишник, О.В. Негодченко, І.П. Козаченко, К.В. Антонов. - Дніпропетровськ:  Юрид. акад. МВС, 2004. - 184 с.;

8. Антонов К.В., Тертишник В.М. Допустимість використання при доказуванні даних, здобутих органами оперативно-розшукової юрисдикції // Права людини та інформація: Збірник наукових праць. - К.: НАВСУ, 2001. - С. 115-127;

9. Антонов К.В. Проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному судочинстві // Проблеми оперативно-розшукової діяльності й забезпечення прокурорського нагляду за іі законністю: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. - С. 194-208;

10. Антонов К.В. Проблеми  зв'язку і співвідношення оперативно-розшукової  і кримінально-процесуальної діяльності // Науковий вісник Дніпропетровського  державного університету внутрішніх  справ: Збірник наукових праць.- С. 314-322.- 2007.- № 3(34).- 368с.;

11. Антонов К.В. Загальнотеоретичні  поняття оперативно-розшукового  забезпечення досудового слідства // Вісник Луганського державного  університету внутрішніх справ  імені Е.О. Дідоренка.- С. 41-50.- Спеціальний  випуск. Ч.1.- 2008.-№ 1.- 207с.;

12. Антонов К.В. Теоретичні  аспекти визначення співвідношення  понять «оперативно-розшукова міра»  і «оперативно-розшуковий захід» // Науковий вісник Дніпропетровського  державного університету внутрішніх  справ: Збірник наукових праць.- С. 16-21.- 2007.- № 4(35).- 328с.;