Об’єкт злочину та його види

Викладене дозволяє зробити  важливий у практичному відношенні висновок про те, що для з'ясування сутності соціального зв'язку необхідно  встановити зміст діяльності (поведінки) суб'єктів відносин. [3]

Соціальний зв'язок як елемент суспільних відносин завжди знаходиться в нерозривному зв'язку з іншими їх структурними елементами. З одного боку, на його зміст впливають  суб'єкти суспільних відносин, бо він  є певною формою їхньої взаємодії  і взаємозв'язку; з другого - його не можна розглядати у відриві  від предмета суспільних відносин, яким завжди виступає те, з приводу  чого або у зв'язку з чим виникають  і функціонують суспільні відносини. Отже, і сам соціальний зв'язок завжди виникає й існує у зв'язку з  тими чи іншими предметами суспільних відносин. Тому слід визнати, що соціальний зв'язок завжди має предметний характер. Безпредметного соціального зв'язку в суспільстві бути не може. Важливо  зауважити й те, що соціальному  зв'язку, як і суспільним відносинам, завжди властивий об'єктивний характер. Він існує як щось дане, реальне, наявне і лише в такому вигляді виступає як елемент об'єкта злочину.

 

3. Класифікація об’єктів злочину.

Науково обґрунтована класифікація об'єктів кримінально-правової охорони показує місце конкретного об'єкта в загальній системі суспільних відносин, а, отже, дозволяє усвідомити його важливість, цінність і суспільну небезпеку посягання на нього. Значною мірою класифікація об'єктів злочину полегшує застосування кримінального закону при кваліфікації злочинів.

Питання про види об'єкта злочину у вітчизняній теорії кримінального права тривалий час  не викликало ніяких суперечок. Схема класифікації об'єктів по вертикалі та горизонталі була практично загальноприйнятою.

По вертикалі об'єкти злочину поділяються на:

♦ загальний об'єкт;

♦ родовий об'єкт;

♦ безпосередній об'єкт.

Ця схема була запропонована  ще в 1938 р. В. Д. Меньшагіним і визнана  більшістю вчених. Вона відповідає класичний філософській схемі співвідношення категорій «загального», «особливого» та «окремого». [8]

Вся сукупність існуючих у суспільстві відносин може бути подана у вигляді конкретної системи. Різноманітні сфери громадського життя  виступають у цій системі її елементами, складовими частинами, створюючи її структуру. Кожна така самостійна сфера  являє собою визначене соціальне  встановлення, окремі сторони якого  складають уособлені суспільні  відносини.

Якщо сукупність суспільних відносин розглядати як систему визначених взаємозв'язків, то неважко побачити, що шкода цій системі може бути заподіяна на різноманітних її рівнях. Соціальна шкода може бути заподіяна  або на рівні всієї системи (суспільний порядок, суспільна безпека), або на рівні її окремих становлень (обороноздатність, державне і суспільне управління), або на рівні окремих суспільних відносин (життя, здоров'я, статева свобода, недоторканність житла, таємниця листування і т.п.).

У такій системі завжди можна виділити конкретне суспільне  відношення, що змінюється злочином, тому що різноманітні суспільні відносини, що є об'єктом кримінально-правової охорони, у дійсності виступають у взаємозв'язку загального й одиничного, окремого й особливого. Важко погодитися з тим, що сукупність явищ не має  розподілу на окремі явища, що серед  суспільних відносин неможливо виділити окремі (індивідуальні) суспільні відносини. Виділені з усієї сукупності окремі  суспільні відносини і повинні  бути визнані об'єктом конкретного  виду посягання.

З іншого боку, очевидно, що суспільні відносини групуються по різноманітних сферах громадського життя (наприклад, майнові відносини, порядок управління, здоров'я населення). Таке групування суспільних відносин утворить родовий об'єкт посягання, що відповідає філософській категорії  особливого. І, нарешті, уся сукупність суспільних відносин, поставлених під  охорону кримінального закону, утворює загальний об'єкт. Поняття загального об'єкта виражає ту важливу обставину, що злочин спрямований тільки на зміну суспільних відносин і нічому іншому не шкодить.

Отже, класифікація об'єктів  злочину по вертикалі має три  ступені:

• загальний об'єкт (уся сукупність суспільних відносин)
• родовий об'єкт (окрема група однорідних суспільних відносин, що складають одну область суспільного життя)
• безпосередній об’єкт (конкретні суспільні відносини)

Оскільки, злочин змінює не одне, а декілька суспільних відносин, то при кваліфікації діяння необхідно  виділити ті суспільні відносини, що у даному випадку є головними, основними об’єктами посягання. Інші безпосередні об’єкти, яким даний злочин заподіює шкоду, будуть додатковими або факультативними.

Вперше в літературі визначення основного, додаткового  і факультативного об’єктів запропоноване Е.А.Фроловим. [3]

Отже, по горизонталі безпосередній  об’єкт злочину поділяється на:

♦ основний безпосередній  об’єкт;

♦ додатковий безпосередній  об’єкт;

♦ факультативний безпосередній  об’єкт.

Необхідність такої  класифікації зумовлює те, що в ряді випадків один і той самий злочин посягає одразу на декілька об’єктів. Наприклад, при вчиненні посягання  на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням  правосуддя (379 КК), шкода завдається як інтересам правосуддя, так і  життю чи здоров’ю названих учасників  діяльності по його здійсненню.

Такі злочини містять  у собі декілька безпосередніх об’єктів, з яких законодавець обирає один, що висуває на «першу лінію» кримінально-правової охорони як найбільш важливий у випадку  вчинення конкретного діяння, той, який саме і визначає суспільну небезпеку  даного злочину, структуру складу злочину, а інші охороняє паралельно в зв’язку  з їх обов’язковим існуванням при  вчиненні конкретного злочинного посягання.

Об’єкт злочину, який визначає суспільну небезпеку конкретного  діяння, входить в характеристику складу конкретного злочину та визначає його місце в системі родового та загального об’єктів злочину, називається  основним безпосереднім об’єктом злочину.

Об’єкт злочину, якому  в кожному випадку посягання  на основний безпосередній об’єкт злочину обов’язково спричиняється  шкода і який через це перебуває під кримінально-правовою охороною паралельно з основним безпосереднім об’єктом, носить назву додаткового безпосереднього об’єкта злочину (напр., здоров'я при вчиненні розбою).

Додатковий факультативний об'єкт злочину - об'єкт, якому при  вчиненні конкретного злочину може бути спричинена шкода, однак він  спеціально не перебуває під охороною при вчиненні даного злочину, а, як правило, охороняється іншою нормою Кримінального  кодексу (напр., відносини власності  при вчиненні хуліганства). [3]

 Отже, докладніше розглянемо види злочинів по вертикалі.

 

3.1. Загальний об’єкт  злочину

Загальний об'єкт злочину  утворюють всі найбільш важливі  суспільні відносини, блага та інтереси, які прийняті під охорону кримінальним законом.

Фактично в це поняття  входять і відносини власності, і відносини господарювання, і  такі природні блага людини, як життя, здоров'я, інтереси миру та ін.

Загальний об'єкт злочину  безпосередньо пов'язаний із проблемами оптимального здійснення кримінальної політики в нашій державі - визначення достатнього кола суспільних відносин, благ та інтересів, які приймаються  під кримінально-правову охорону. При створенні Кримінального  кодексу було вирішено багато питань з визначенням саме загального об'єкта злочину. Так у КК України з'явились  нові склади злочинів, що означало прийняття  під кримінально-правову охорону  нових суспільних відносин (напр., статті 236, 253, 362 КК України та ін.). Одночасно  з кола кримінально-охоронюваних було виведено ряд суспільних відносин, кримінально-правова охорона яких на сучасному етапі розвитку держави  була визнана як зайва (напр., статті 108-1, 155-5, 155-6, 206 ч. 1 КК України 1960 р. та ін.). [1]

Звичайно, життя не стоїть на місці і загальний об'єкт  злочину буде постійно змінюватись  відповідно до розвитку суспільства  та завдань, які стоять перед кримінальним законом. Практично 15-20 років тому ніхто  не думав вводити в КК норми, які  б охороняли інформаційне поле. Стрімкий розвиток комп'ютерних технологій, можливості вчинення за їх допомогою  або відносно інформації, яка зберігається в них, злочинів, зумовив нагальну потребу прийняття під кримінально-правову  охорону суспільних відносин у галузі використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж (див. Розд. XVI КК).

Значення загального об'єкта злочину полягає  у тому, що завдяки  йому визначається коло найбільш важливих суспільних відносин, благ та інтересів  суспільства, які приймаються під  кримінально-правову охорону. 
3.2. Родовий об’єкт злочину

 Родовий об'єкт злочину  - це група однорідних, тотожних  за своїми характеристиками об'єктів,  які охороняються єдиною групою  кримінально-правових норм і перебувають  між собою у відповідному спів підпорядкуванні.

Родовий об'єкт - серединний рівень «драбинки» системи об'єктів  злочину. Він міститься у фундаменті добудови Особливої частини Кримінального  кодексу України. Його значення полягає  в тому, що він дає можливість диференціації, класифікації та структуризації злочинів у кримінальному законодавстві.

У процесі створення  нового КК України було піддано докорінній ревізії  і виділено нові об'єкти злочину (напр., «Злочини проти довкілля», «Злочини у сфері використання електронно-обчислюваних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв’язку», «Злочини проти безпеки виробництва» та ін.); деякі раніше визначені родові об'єкти поділені (напр., «Злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи» розділені на «Злочини проти життя та здоров'я особи», «Злочини проти волі, честі та гідності особи» та «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи»); деякі родові об'єкти визначені по-новому, виходячи із сучасного розуміння їх змісту (напр., «Посадові злочини» - «Злочини у сфері службової діяльності»). [1]

Однак диференціація родових  об'єктів здійснена в чинному  кримінальному кодексі не до кінця. Приміром, злочини у сфері фінансової діяльності не були виділені за їх родовим  об'єктом і залишились як складова у розд. VII КК - «Злочини у сфері  господарської діяльності».

Під родовим об‘єктом злочину  слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група  злочинів. Родовий об‘єкт відображає характер суспільної небезпечності певної групи злочинів, внаслідок чого використовується як критерій об‘єднання окремих складів злочинів у групи і подальшого розміщення таких груп у Особливій частині КК. За таким принципом побудована, по суті, вся система Особливої частини. Значення родового об‘єкта полягає і в тому, що його встановлення сприяє в ряді випадків більш точному з‘ясуванню змісту ознак складу конкретного злочину і, в кінцевому підсумку, правильній кваліфікації злочинного діяння.  

3.3. Безпосередній  об’єкт злочину.

Безпосередній об'єкт злочину  є те конкретне суспільне відношення, благо або інтерес, на які посягає  конкретний злочин. Безпосередній об'єкт  злочину перебуває в колі елементів, що характеризують конкретний склад  злочину, передбачений нормою Особливої  частини КК України.

Безпосередній об'єкт злочину  дуже рідко вказується у диспозиції конкретної норми особливої частини  КК (напр., ст. 113 КК «Диверсія», яка прямо  вказує, що ці діяння посягають на державу, яка і є в даному випадку  безпосереднім об'єктом злочину).

Під безпосереднім об‘єктом слід розуміти соціальні цінності, на які посягає конкретна злочинна дія або бездіяльність. Від об‘єкта  як елементу складу злочину безпосередній  об‘єкт відрізняється тим, що його компонентами є лише суб‘єкти і  блага, які їм належать. Предмет злочину  не входить у безпосередній об‘єкт і утворює окремий клас ознак. Безпосередній об‘єкт злочину є  конструктивною (обов‘язковою) ознакою  будь-якого складу злочину. Його точне  встановлення при кваліфікації діяння обов‘язкове. Недотримання цих вимог  може призвести до судових помилок. Із урахуванням безпосереднього  об‘єкту можна розмежовувати  і суміжні склади злочинів. Напр., дуже схожі такі злочини, як масові безпорядки і хуліганство, але об‘єкти  цих діянь різні. Об‘єктом масових  безпорядків є основи громадської  безпеки, а хуліганство посягає  на громадський порядок.[5]

 

4. Предмет злочину.

Предмет злочину потрібно відрізняти від об'єкта злочину. Ще раз відзначу, що об'єкт - це суспільні відносини, що охороняються законом. Предметом же злочину є будь-які речі матеріального світу, через котрий або в зв'язку з чим відбувається злочин.

 Своєрідність механізму заподіяння шкоди цінностям, що охороняються законом, полягає в тому, що злочинний вплив на певні предмети матеріального світу призводить до розриву впорядкованих і врегульованих правом зв‘язків між людьми з приводу цих предметів. Предмет злочину має важливе значення в структурі складу злочину. Включення предмета в комплекс ознак складу злочину забезпечує повноту його моделювання і, в кінцевому підсумку, успішне вирішення завдань кваліфікації. Предмет злочину є ознакою складу злочину, що містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У ряді випадків він є обов‘язковою (конструктивною) ознакою об‘єкта злочину певного виду. Предмет злочину слід відрізняти від знарядь злочинних дій. Якщо предмет злочину – це те, на що впливає злочинець, то знаряддя – це предмети, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння. Як і безпосередній об‘єкт, предмет може бути критерієм розмежування схожих злочинних діянь. Предмет посягання може бути також одним із критеріїв розмежування кримінально караного хуліганства (ст..296 КК) і хуліганства як адміністративного проступку (ст..173 КпАП). Ознаки предмета посягання можуть бути пом‘якшуючими або обтяжуючими обставинами злочину або перетворювати його в особливо кваліфікований вид. Предметом злочину не можна називати людину. Особа, якій злочином завдається  моральний, фізичний або майновий збиток, визнається потерпілим.