Об’єкт злочину та його види

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................3

1. Проблеми визначення об’єкта злочину………………………………..5
2. Поняття об’єкта злочину..........................................................................8
3. Класифікація об’єктів злочину………………………………………..14

3.1. Загальний об’єкт злочину ………………………………………..18

3.2. Родовий об’єкт злочину  ……………..…………………………...20

3.3. Безпосередній об’єкт  злочину........................................................22

4.  Предмет злочину………………………………………………………..23

Висновок ………………………………………………………………..…25

Список літератури……………………………............................................26

 

ВСТУП

Тема даної курсової роботи: « Об’єкт злочину та його види».

Перш ніж говорити про  поняття злочину, їх класифікацію, про  те що є предметом того чи іншого злочину і хто при цьому  страждає, потрібно зрозуміти всю  важливість правильного визначення об’єкта. Адже актуальність  проблеми об’єкта злочину і досі залишається  однією із основних в кримінальному  праві як України так і закордонних  держав. 

Стаття 1 Кримінального кодексу  України має своїм завданням  правове забезпечення охорони  прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської  безпеки, довкілля, конституційного  устрою України від злочинних  посягань, забезпечення миру і безпеки  людства, а також запобігання  злочинам. Як бачимо не всі об’єкти  охорони є сталі. Вони розвиваються по мірі того як розвивається суспільство. Деякі об’єкти злочину з часом  зникають або ж міняють свою форму, набирають або втрачають важливість, а щоб закон був гуманним,  відповідно з часом  потрібно вносити  зміни і доповнення до відповідного законодавства.

Отже, метою курсової роботи є дати визначення поняттю «об’єкт  злочину», його видів, розкрити його значення та практичне застосування.

Об’єктом дослідження  даної теми є безпосередньо сам  об’єкт злочину.

Дана курсова робота складається  з вступу, чотирьох питань, підпитань, висновку, списку літератури. В першому питанні розглянута сама проблема визначення об’єкта злочину, чому він є важливим і для чого він потрібен. В другому питанні висвітлено поняття «об’єкт злочину», а саме, що є об’єктом, з чого складаються суспільні відносини. В третьому питанні наведена загальна характеристика та класифікація видів об’єкта злочину, зокрема: загального, родового, безпосереднього. В четвертому питанні розглянута характеристика предмета злочину та його відмінність від об’єкта та знаряддя злочину.

 При написанні даної  роботи були використані різноманітні  літературні джерела.

 

1.   Проблеми визначення об’єкта злочину

Проблема об'єкта злочину – одна з основних у науці кримінального права. При цьому важливо відзначити, що теорія кримінального права із самого початку свого існування притримується положення, відповідно до якого об'єктом злочину є суспільні відносини.

Проте одностайне визнання суспільних відносин об'єктом злочинного посягання ще не дає підстав вважати дану проблему до кінця вирішеною. Як справедливо відзначав А. Н. Брайнін, приведеним визначенням проблема об'єкта злочину в системі кримінального права аж ніяк не вичерпується. «По суті, вона лише тут починається, так як для вирішення найважливіших для судової практики питань - питань кваліфікації - необхідно вивчення об'єкта як елемента складу конкретної злочинної дії».

Питання ж про зміст  і структуру об'єктів конкретних злочинів, «механізмів» заподіяння їм шкоди, злочинним посяганням, вивчені ще недостатньо. Варто мати на увазі, що комплексні дослідження проблеми об'єкта злочину з'явилися не дуже давно. У даних дослідженнях запропонований ряд нових рішень зазначеної проблеми: структури суспільних відносин, визначення шляхів практичного використання даних рішень. Ці роботи послужили надійним фундаментом для подальшого вивчення зазначених питань. [7]

Заподіяння ж збитку одній зі складових частин неминуче викликає зміни в інших частинах і в кінцевому рахунку  усьому цілому. На мій погляд, правильним є  твердження, що злочин завжди спрямований на знищення, ушкодження або зміну суспільних відносин. Там, де немає посягання на суспільні відносини, де шляхом зміни суспільних відносин не заподіюється шкода, немає злочину.

Вчиняючи злочин, посягаючи  на суспільні відносини, особа завжди заподіює збиток, знищує або ушкоджує (змінює) об'єкт, що піддався цьому впливу. Як відомо, без наслідкових явищ не буває.

Без визнання суспільних відносин об'єктом злочину, неможливо пояснити суспільну небезпеку діяння. Залишається без відповіді питання: чому злочин є суспільно небезпечними і в чому його суспільна небезпека, чим викликається необхідність застосування мір кримінального покарання?

Визнання суспільних відносин об'єктом злочину в кримінальному  праві показує його класовий характер, класову сутність злочину, обґрунтовує  важливість і необхідність охорони  основних суспільних відносин кримінально-правовими  засобами.

При цьому об'єктом злочину  виступають тільки суспільні відносини, поставлені під охорону кримінального  закону. Відношення, що знаходяться  поза сферою правового регулювання (моральні), а також правом заборонені (угоди між правопорушниками), об'єктом  злочину бути не можуть.

Викладене дає підставу для єдиного висновку: об'єктом  злочину в кримінальному праві  є суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом від злочинних  посягань.

Загальне визначення об'єкта злочину як суспільних відносин є  вихідною позицією для виявлення  ознак і сутності самих суспільних відносин і визначення об'єкта злочину  на рівні конкретного посягання.

Конкретизація об'єкта злочину, у свою чергу, дозволяє виявити ступінь  і соціальні властивості, що заподіюються злочином суспільно небезпечної шкоди, підстави і критерії вибору об'єктів кримінально-правової охорони і засобів їхнього захисту, а також виробити правила побудови кримінального закону і кваліфікації злочину.

Рішення багатьох проблем  кримінально-правової охорони залежить, насамперед, від з'ясовування сутності об'єкта умовно-правової охорони, визначення його поняття.

 

2. Поняття об'єкта  злочину

Правильне вирішення питання про  об'єкт злочину має важливе  теоретичне і практичне значення. Саме об'єкт дозволяє розкрити соціальну  сутність злочину, з'ясувати його суспільно-небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних суспільно-небезпечних посягань. Об'єкт відіграє істотну роль і для визначення самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних його ознак, є вихідним при кваліфікації злочинів, і при побудові системи Особливої частини КК. Усе це дає змогу зробити висновок, що правильне визначення об'єкта злочину є однією з основ у науці кримінального права. [6]

В науці кримінального  права найбільш визнаною є точка  зору, згідно з якою об'єктом будь-якого  злочину є охоронювані законом  про кримінальну відповідальність суспільні відносини. Однак у  статтях КК найчастіше містяться  вказівки не на сам об'єкт злочину, а на окремі елементи охоронюваних законом суспільних відносин  або  на різні правові норми, що регулюють  відповідні суспільні відносини.

Об'єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а  лише ті, які поставлені під охорону  закону про кримінальну відповідальність. Тому не тільки безпосереднім і родовим, але й загальним об'єктом усіх злочинів є не вся сукупність суспільних відносин, а тільки ті із соціально-схвалених відносин, які законодавець поставив під охорону кримінального законодавства. Природно, що при цьому йдеться тільки про найважливіші, най значущі для інтересів суспільства і держави суспільні відносини, яким злочинні посягання можуть завдати значної шкоди. [2]

У свою чергу, загальним об'єктом  злочину є не постійна система  суспільних відносин (раз і назавжди дана), а рухлива (змінювана), що залежить від закону про кримінальну відповідальність (наприклад, у зв'язку з криміналізацією чи декриміналізацією суспільне небезпечних діянь змінюється і вся система суспільних відносин, яка створює загальний об'єкт кримінально-правової охорони). Отже, об'єктом будь-якого злочину, зрештою, завжди є об'єктивні відносини між людьми, які існують у суспільстві і охороняються законом про кримінальну відповідальність. Ці відносини досить різноманітні (економічні, соціальні, політичні й ін.) і регулюються в суспільстві різними соціальними нормами (нормами права, моралі, звичаями).

Суспільні відносини, як об'єкт  злочину, мають об'єктивний характер, тобто існують поза і незалежно  від нашої свідомості, а значить, і незалежно від кримінального  закону, і є первинними стосовно нього.

Отже, суспільні відносини, котрі виступають об'єктом злочину, є первинними не тільки щодо закону про кримінальну відповідальність, але й щодо самого злочину. Злочин завжди посягає на об'єктивно-існуючий об'єкт, на певну реальність. Не можна посягати на те і завдавати шкоди тому, чого ще немає в об'єктивній реальності. Навіть більше, внаслідок злочинного посягання не тільки завдається реальної шкоди охоронюваним суспільним відносинам, але й, у свою чергу, створюються нові - кримінально-правові відносини. Ці відносини складаються вже між злочинцем і державою з приводу вчиненого ним злочину.

Для правильного з'ясування сутності об'єкта злочину і "механізму" злочинного посягання на нього важливо  визначити структуру суспільних відносин і взаємодію між різними  елементами їх складових частин.

У філософській і правовій науці загально визнано, що структурними елементами суспільних відносин є:

1) суб'єкти (носії) відносин;

2) предмет, з приводу  якого існують відносини;

3) соціальний зв'язок (суспільно  значуща діяльність) як зміст  відносин.

Структура будь-яких суспільних відносин завжди незмінна. Включення  до структури якихось інших, органічно  не властивих їй елементів (наприклад, зовнішніх умов виникнення відносин), як і виключення з її складу будь-яких обов'язкових елементів, призводить до того, що відносини втрачаються, зникають або ж замінюються якимись  іншими, більш загальними поняттями. З другого боку, розглядаючи структуру  суспільних відносин, слід зазначити, що вона є не просто сумою частин, з яких складається, а цілісною системою елементів, які її утворюють і  які відповідним чином пов'язані  і взаємодіють один з одним.

До складу будь-яких суспільних відносин входять їх суб'єкти (учасники відносин). Безсуб'єктних відносин у  реальній дійсності не існує. Якщо немає  учасників відносин, то не існує  і самих відносин, які завжди являють  собою певний соціальний зв'язок між  самими учасниками. Суб'єктами суспільних відносин може бути сама держава, різні  об'єднання громадян, юридичні і  фізичні особи. Встановлення учасників  суспільних відносин, або їх суб'єктного  складу, а також їх соціальних функцій  у самих відносинах, у багатьох випадках дає можливість визначити  і ті суспільні відносини, що є  об'єктом того чи іншого злочину. Цю властивість суб'єктів у суспільних відносинах нерідко використовує і  сам законодавець як для окреслення меж чинності кримінального закону, так і для вказівки на ті суспільні  відносини, які є об'єктом конкретного  злочину. Так, у ст. 328 зазначено, що відповідальність за розголошення державної таємниці несуть лише особи, яким відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або ж стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків. У статті 154 також безпосередньо закріплено, що відповідальність за примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок може нести лише особа, від якої жінка чи чоловік були матеріально або службово-залежні. Отже, правильне визначення суб'єктного складу і з'ясування соціальної ролі особи в ньому не тільки сприяє визначенню кола тих відносин, які охороняються конкретною кримінально-правовою нормою, але й дає можливість з'ясувати їх зміст, оскільки в соціальних функціях особи відбивається як зміст, так і характер соціальних зв'язків у відносинах. [4]

Предметом суспільних відносин справедливо називають усе те, з приводу чого або у зв'язку з чим існують і самі ці відносини. Тому предметом суспільних відносин можуть бути насамперед різного роду фізичні тіла, речі (природні об'єкти, різні товари чи предмети, що не мають  ознак товару), а також сама людина. Наприклад, в об'єкті такого злочину, як ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139), хвора людина - лише предмет охоронюваних законом відносин, а їх суб'єктами є медичні працівники.

Усі суспільні відносини  залежно від особливостей їх предмета необхідно поділяти на дві групи - матеріальні і нематеріальні. Відносини, до складу яких входить матеріальний предмет (майно, ліс, водойми, дикі тварини  тощо), називають матеріальними. У  нематеріальних відносинах функції  предмета виконують вже інші соціальні  цінності (наприклад, державна влада  або духовні блага).

Обов'язковим структурним  елементом будь-яких суспільних відносин є соціальний зв'язок, що його справедливо  розглядають і як зміст самих  відносин. Такий висновок обумовлений  тим, що соціальний зв'язок є ніби дзеркалом  внутрішньої структури суспільних відносин, у ньому виявляються  його сутність і соціальні властивості. Під соціальним зв'язком, як правило, розуміють певну взаємодію, певний взаємозв'язок суб'єктів. Тому соціальний зв'язок притаманний лише людині і являє собою одну з форм загального зв'язку і взаємодії. Зовні соціальний зв'язок найчастіше знаходить свій вияв у різних формах людської діяльності. Форми цієї діяльності можуть бути різноманітними: у злагодженій роботі підприємств торгівлі, громадського харчування, підприємств служби побуту; раціональне використання природних ресурсів; забезпечення безпечних умов праці на виробництві, нормальна службова діяльність та ін. У деяких випадках соціальний зв'язок, як і самі суспільні відносини, може виявлятися не тільки у вигляді діяльності. Він також може існувати в "застиглій", пасивній формі, наприклад, у вигляді ставлення особи щодо інших осіб у формі правового або соціального статусу громадян, у вигляді соціальних інститутів і т. ін.