Кримінально-правова характеристика крадіжки

 Можлива і така  ситуація, коли злочинець, будучи  поміченим, не зупиняє вилучення  майна. Таке викрадення, те, що здійснюється вже відкритий, з ігноруванням винним факту його виявлення і можливості затримання, переростає у відкрите викрадення – грабіж /п.6 постанови/.

 Не може змінити  таємного способу викрадення застосування до потерпілого насильства, якщо воно не виступило як засіб вилучення майна.

Наприклад, заподіявши те або інше насильство потерпілому з метою помсти, з хуліганських спонук і т.д., потім викрадає його майно, здійснюючи намір, що раптово виник

 Якщо потерпілий не усвідомлює викрадення, що здійснюється по причині, наприклад, у несвідомому стані, або через страх не подає вигляду, що розуміє те, що все відбувається, воно кваліфікується, як крадіжка.

 Деякі елементи насильства можуть містити в собі дії злодія, направлене, наприклад, на вилучення майна у особі в стані сп’яніння, шляхом стягнення з нього з нього верхнього одягу і взуття. Таке насильство, не будучи засобом тиску опору потерпілого, засобом здирання майна, не може вплинути на характер викрадення в значенні визнання його насильним. Як крадіжки повинні кваліфікуватися і ті випадки викрадення, коли насильство до потерпілого застосовувалося для відвернення його уваги, як прикриття таємного вилучення майна, що здійснюється в момент співучасті. Вилучивши майно з чужого володіння, злодій наносить збитку власнику. При цьому мається на увазі так званий позитивний збиток (зменшення наявності майна), але не упущена вигода, оскільки збиток є матеріальним злочинним результатом крадіжки. Я, вважаю, що судам належить суворо дотримуватись вимог закону про повне відшкодування матеріального збитку, заподіяного крадіжкою.

Отже, важливу межу об'єктивної сторони крадіжки утворить те посягання, що злочинець, не володіючи ніякими правом відносно викраденого майна, вилучає його з володіння власника або осіб, яким це майно ввірене. Аналіз об'єктивної сторони крадіжки буде не повним, якщо не буде з'ясоване питання про момент закінчення крадіжки.

  Коли треба кваліфікувати дії по ст. 185 КК України як кінчену крадіжку і коли, як приготування або замах на здійснення крадіжки, тобто із застосуванням ст. 15 КК України

Я не згоден з А.І. Санталовим і М.І. Якубовичем які вважають, що крадіжка майна закінчена з моменту вилучення його з володіння власника. Їх думка є помилковою, оскільки процес викрадення можна вважати закінченим лише тоді, коли злодій не тільки вивів майно з чужого володіння, але і сам став його володарем. У тому ж випадку, коли заволодіння ще не відбулося, викрадення і об'єктивно і суб'єктивно не закінчене: викрадачеві має бути здійснити певні дії, щоб отримати в своє володіння вилучені ним речі (наприклад, розшукати викинену з вікна річ, пройти в кінці зміни через прохідну заводу, що охороняється і т.д.).

Отже, для викрадення ще «недостатнє одного вилучення чужого майна. Цим злочинець тільки позбавляє потерпілого законного володіння майном, але фактично не заволодіває їм».

П.С. Матишевський зв'язує закінчення крадіжки з моментом заволодіння майном власника.

Зуйков Г.Г підкреслює, що «крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна з чужого володіння і переходу майна у володіння винного».

Таким чином, крадіжка вважається закінченою, якщо майно вилучене і винний має реальну можливість користуватися або розпоряджатися по своєму розсуду.

Незважаючи на деякі  відмінності, всі формулювання зводяться  до того, що закінченою крадіжку потрібно вважати з моменту, коли злодій повністю здійснив навмисно по заволодінню речами і має реальну можливість скористатися нею на свій розсуд.

Заволодіння в цьому випадку передбачає такий перехід речі у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити дії та розпорядитися речами - сховати, понести, передати іншим особам та інш. Більш точне визначення цього моменту в кожному конкретному випадку залежить від характеру речі, обстановки, в якій здійснюється крадіжка, способу оволодіння річчю і від наявності реальної можливості використати її по розсуду винного.

Не можна погодитися з тими дослідниками, які закінчення крадіжки зв'язують лише з моментом вилучення речі. Вилучення майна свідчить про закінчений замах на крадіжку, але не про закінчений склад злочину крадіжки. Наприклад злодій, який вилучив гроші з сейфа, уклав їх в мішок, але в момент виходу з грошима був затриманий, підлягає відповідальності за посягання на крадіжку. У цьому випадку злодієві не вдалося в повній мірі здійснити посягання на заволодіння грішми.

 Ця обставина має  важливе правове значення в  тому значенні, що всяке сприяння винному на цій стадії злочину утворить співучасть у викраденні. Наприклад, працівник охорони умисно сприяє особі, що здійснює розкрадання, у винесенні майна, що викрадається з території, що охороняється, або іншим способом усуває перешкоду для розкрадання майна.

Разом з тим не можна до всіх випадків підходити абсолютно однаково.

Я гадаю, що практично  момент закінчення крадіжки визначається в залежності від особливостей майна, що викрадається і місця, звідкіля і куди воно вилучається.

Так, закінченою буде крадіжка, якщо на часовому заводі викрадач зніме з конвеєра годинники і, не виходячи з цеху, сховає їх в своєму одягу. Однак при викраденні громіздкого майна (меблевого гарнітура, мішка цементу і т.д.) крадіжка звичайно признається закінченою при винесенні або вивозі його з території підприємства

На кваліфікацію скоєного не впливає те, як поступає злодій з викраденим майном - залишає у себе, споживає, витрачає, дарує, знищує або викидає

Розпорядження злодія украденим  майном по своєму розсуду виходить за рамки складу крадіжки.

До об'єктивної сторони злочину відноситься також місце і час його звершення.

 Крадіжки державного (муніципального) майна здійснюються приблизно однаково як в міській, так і в сільській місцевості. Особисте ж майно викрадається частіше в місті і рідше в сільській місцевості.

Це обумовлюється наявністю  великої кількості громадського транспорту - місця «роботи» кишенькових злодіїв; великою щільністю населення, де люди (на відміну від сільської місцевості) один одного не знають і тому легко «загубитися»; великою кількістю легкового автомобільного транспорту (часто здійснюються угін автомобілів і розкрадання майна, що знаходиться всередині нього за допомогою проникнення); великим числом різного роду магазинів, підприємств і інших установ, вхід в які частіше за все загальнодоступний і інше.

Крадіжки, як правило, частіше  за все здійснюються вдень - з 8 до 16 годин (особливо квартирні) і у вечірній час.

Здійснюючи крадіжку, злочинець наносить збитку власнику майна. Здійснення цього збитку з метою паразитичного збагачення є матеріальним результатом крадіжки. Між діями винного і їх результатами є причинний зв'язок.

Особливість цього зв'язку полягає в тому, що дії і результат, як правило, невід’ємні у часі і просторі: вилучення речі означає і заволодіння нею, що свідчить про наявність закінченого складу крадіжки ( матеріальний склад злочину). У зв'язку з цією особливістю питання про причинний зв'язок при крадіжці виникає дуже рідко і суперечок не викликає.

Отже, характерною особливістю  об'єктивної сторони крадіжки є таємний спосіб дії злодія не тільки по відношенню до власника, власника або охорони майна, але і по відношенню до третіх осіб. Крадіжка вважається закінченою з моменту заволодінням майном, що викрадається.

 

3. Суб’єкт злочину

 

Суб'єктом крадіжки може бути тільки фізична, осудна особа (громадянин України, іноземець, або особа без громадянства), що досягла певного законом віку.

Ст. 22 КК України “Відповідальність неповнолітніх встановлює, що до кримінальної відповідальності може бути притягнута особа якій на момент здійснення злочину виповнилося шістнадцять років, ч.2 ст. 22 КК України перераховує склади злочинів, за які карна відповідальність наступає з 14 років. У цей перелік входить і ст. 185 КК України - крадіжка.

Однак за дрібне розкрадання (в тому числі і крадіжку) майна власника, карна відповідальність наступає з 16-річного віку.

Карний закон направлений передусім на боротьбу з соціально небезпечними елементами, що свідомо стали на шлях злочинів. Що ж до неповнолітніх, то крадіжки, що здійснюються ними нерідко мотивуються не корисними мотивами, а дитячим пустуванням, бажання виділитися серед підлітків своєю сміливістю.

Питання про відповідальність малолітніх злочинців може бути вирішене і через комісії з прав неповнолітніх.

Практика боротьби зі злочинами серед неповнолітніх свідчить про те, що джерелом їх нерідко є негативний вплив дорослих правопорушників. Залучаючи неповнолітніх до злочинної діяльності, дорослі злочинці підбурюють їх до здійснення крадіжок, навчають навичкам відкривання замків, непомітного «обстеження» кишень пасажирів тролейбусів, автобусів, ліквідації слідів злочину, залучають до алкоголю, наркотиків і азартної гри.

Все це робиться тому, що досвідчені злочинці усвідомлюють, що у випадку судового розгляду малолітній злодюжка, або взагалі не буде залучений до карної відповідальності (якщо не досяг 14 років), або покарання буде м'яким, беручи до уваги вік неповнолітнього.

Так, за відомостями комісії у справах неповнолітніх сектору центру м. Києва за 1996 р. до карної відповідальності за крадіжку було залучено 25 підлітків, а в 1997 р. - тільки 15. Але це не означає, що крадіжок, що здійснюються неповнолітніми стало менше, просто все більша кількість крадіжок стала здійснюватися малолітніми до 14 років. Так. наприклад - 14 жовтня 1997 р. працівниками міліції був затриманий неповнолітній Д., який на території центрального ринку украв з кишені громадянина З. гроші в сумі 400 грн. Того ж року порушену справу було припинено, так як Д. виповнилося тільки 12 років. І такого роду прикладів дуже багато.

Повнолітнього учасника крадіжки, що залучив до злочину  неповнолітнього, потрібно притягувати  до карної відповідальності по сукупності злочинів, що передбачають відповідальність за довершене спільне викрадення і залучення неповнолітніх до злочинної діяльності, тобто відповідної частини ст. 185 і 304 КК України.

Потрібно також мати на увазі, що якщо підлітки у віці 14-16 років досить часто здійснюють крадіжки з пустування, то16-18 літні йдуть на такі злочини з корисливих мотивів. Особливо часто стали ними здійснюватися кишенькові крадіжки, викрадення автомагнітол з машин, квартирні крадіжки

Можна визначити  ряд причин, які сприяють скоєнню та зростанню неповнолітньої злочинності: відсутність місць роботи для підлітків;

- низька матеріальна  забезпеченість (особливо, якщо дитина росте в сім’ї безробітних, алкоголіків, наркоманів...);

- незацікавленість батьків  в етичному вихованні своїх дітей;

- відсутність зацікавленості  держави в етичному вихованні  і матеріальному забезпеченні дітей, чиї батьки жебракують, знаходячись на грані убогості і не мають постійного місця проживання.

Статистичні дані МВС України показують, що у 2005 році кожний 15-й злочин скоєний неповнолітніми.

Велика кількість крадіжок здійснюється рецидивістами. Рецидивіст - особа що неодноразово здійснює злочинне посягання на об'єкти, що охороняються законом.

Велику роль в формуванні особистості грає освіта. У більшій частині злодії - люди з низьким рівнем освіти, які закінчили 9 класів, а то і менше загальноосвітньої школи і більше не продовжували своє навчання.

Низький загальноосвітній рівень, недостатній загальний розвиток і культура значно знижують і спрощують інтереси, приводять до розгублення вдач. Часто на лаві підсудних виявляються люди у віці до 20 і більше років, які внаслідок своєї духовної обмеженості невзмозі грамотно, логічно відповідати на питання суду. Частіше за все це люди, які залишили школу і інші учбові заклади, здобували свою подальшу «освіту» на вулиці, в підвалах.

Як правило, крадіжки здійснюються особами з важким матеріальним положенням.

Але парадоксальним виключенням з цього правила є випадки, коли злодіями стають утворені, досить матеріально забезпечені люди.

Це, може пояснюватися двома  причинами, а саме:

1) особа здійснює крадіжку під впливом яких-небудь життєвих проблем, або піддаючись спокусі внаслідок «зручної» обстановки.

2) прагнення до збагачення, навіть, якщо це саме збагачення отримане незаконним шляхом.

 Нерідко крадіжки здійснюються для того, щоб отримати кошти на купівлю спиртних напоїв, наркотиків, коли особа продає викрадене майно подешевше, або ж обмінює на алкоголь...

Злодіями не народжуються, злодіями стають внаслідок об'єктивних (безробіття, несприятливі сімейні умови..) і суб'єктивних причин (небажання працювати, навчатися, прагнення до швидкого і легкого збагачення і таке інше).

4. Суб’єктивні ознаки крадіжки

 

Зі сторони суб'єктивної, крадіжка передбачає тільки умисні дії, оскільки необережне заволодіння чужим майном не утворить складу крадіжки.

Хто здійснює крадіжку усвідомлює, що він таємно викрадає чуже майно, передбачає суспільно небезпечний результат і бажає надання збитку власності. Отже, крадіжка здійснюється тільки по прямому умислу , який може бути як заздалегідь обдуманим, так і раптово що виник та корисливому мотиві.