Проектування міжміської волоконно – оптичної лінії зв’язку Тернопіль - Новоград-Волинський

ОКЛБ - 01- має ЦСЕ із склопластикового стержня, навколо якого скручені ОМ. Зверху сердечника накладається проміжня поліетиленова оболонка, броня із сталевих стрічок та захисна поліетиленова оболонка.

ОКЛАК - 01- має ЦСЕ із склопластикового стержня, навколо якого скручені ОМ. Зверху сердечника накладається проміжня поліетиленова оболонка, алюмінієва зварна оболонка, оболонка ізополіетилену, броня із сталевих проволок та захисна поліетиленова оболонк.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.  ВИБІР СИСТЕМИ ПЕРЕДАЧІ ТА ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИРОБНИЧОЇ СИСТЕМИ ПЕРЕДАЧІ

Вибираємо систему передачі СОПКА-3М.

Технічні характеристики волоконно-оптичної системи передачі:

1.Кількість каналів, яка забезпечується двома системами передачі - 480;

2.Швидкість передачі - 139,264 Мбіт/с.

3.Довжина секції дистанційного живлення - 210 км.

4.Довжина хвилі - 1,55 мкм.

5.Значення енергетичного потенціалу - 38 дБ.

Визначаємо кількість  оптичних волокон за формулою:

М = (2К / N +R ) (4.1)

де К - потрібна кількість  каналів;

N - кількість каналів,  яка забезпечується одною системою  передачі;

R - Кількість запасних оптичних волокон.

+2=4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

5. РОЗМІЩЕННЯ РЕГЕНЕРАЦІЙНИХ  ПУНКТІВ

Розглядаємо розміщення обслуговуємих та необслуговуємих регенераційних пунктів.                                                                                                                 Регенераційний пункт - пункт, який призначений для прийому, підсилення та передачі інформаційного сигналу.                                                                           Регенераційні пункти розміщаються на трасі волоконно-оптичної лінії, бажано в населеному пункті. Наявність населеного пункту забезпечить електроживлення, а також охорону регенераційного пункту.                                            РП поділяється на обслуговуючі та не обслуговуючі.                                               Перше це визначаємо необхідність обслуговуємого регенераційного пункту. Для цього користуємось формулою:

                                                                                                         (5.1)

 

де L_лз - довжина лінії зв’язку, яка дорівнює:

⁼1,021                                                                                                    (5.2)

L_дп - довжина секції дистанційного живлення, береться з технічних характеристик системи передачі.

 

ОРП потрібно, так як в  системі передачі довжина секції дистанційного живлення 210 км, а довжина траси складає 225 км.                                            Розрахунок кількості необслуговуємих регенераційних пунктів починаємо з розрахунку довжини регенераційної ділянки. Розрахунок виконуємо в залежності від згасання та в залежності від дисперсії. Довжину регенераційної ділянки визначаємо по меншій величині.                                                                   Розрахунок виконуємо по формулам:

                                                                                                (5.3)                                                                                                               де Р - значення енергетичного потенціалу, дБ;                                                                   Р_зап - значення запасу на старіння, дБ;                                                                             А_рс - згасання на роз’ємних з’єднувачах, дБ                                                                 А - кілометричне згасання, дБ/км;                                                                                              А_пс - згасання на нероз’ємних з єднаннях, дБ;                                                                 Lбуд ^_ будівельна довжина кабеля, км.

                                                                      

 

В залежності від дисперсії  використовують формулу:

                                                                                                         (5.4)

де  - дисперсія, с/км

В - швидкість передачі Мбіт/с

 

Визначивши довжину регенераційної ділянки, розраховуємо кількість НРП  для кожної секції дистанційного  живлення, по формулі:

                                                                                                        (5.5)

 

Довжина регенераційної ділянки  є одним з найважливіших параметрів ВОЛЗ та залежить від таких факторів:

1.швидкість передачі сигналів

2.дисперсія, тобто створення імпульсів при передачі сигналів

3.згасання сигналу, які характеризуються характеристиками лінійного тракту.

ОРГТ і НРП в населених  пунктах живиться від місцевих джерел енергопостачання.

НРП розміщують між ОРП з урахуванням системи дистанційного живлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. ПРОКЛАДАННЯ ТА МОНТАЖ КАБЕЛЯ

При будівництві ВОЛЗ виконуються  наступні роботи: розбивка траси, доставка кабелю та матеріалу на трасу, перевірка  кабелю, прокладка, монтаж і влаштування  вводів.

В телефонній каналізації  прокладаються кабелі, що не мають  поверх оболонки броньових і захисних покриттів. Загальне число кабелів, що прокладаються в одному каналі каналізації не повинно перевищувати трьох, а загальна площа перетину цих кабелів не повинна перевищувати 20 - 25 % площі перетину каналу. Зменшення  сили тертя при прокладанні кабелю досягається застосуванням змазочних матеріалів.

Оптичні кабелі виготовляються великими будівельними довжинами, тому вони прокладаються транзитом через  декілька колодязів кабельної каналізації. На відносно прямолінійних відрізках  можна транзитом затягувати кабель довжиною 1 км, а на трасі, яка має  велику кількість поворотів, будівельну довжину кабелю потрібно скоротити  до 500 м.

Безпосередньо в грунт прокладаються кабелі, які мають поверх оболонки захисно-броневий шар.

Підземна прокладка кабелів  здійснюється двома способами: кабелеукладачами, а також ручним способом в відкриту траншею.

Перший спосіб більш продуктивний і істотно зменшує трудоємкість. Глибина прокладки 0,9 - 1,2 м.

При використанні кабелеукладача практично одночасно відбувається утворення траншеї, розмотка і укладка  кабелю. Після проходу кабелеукладача утворена в ґрунті щілина засипається  грунтом, що обвалюється. При необхідності кабелеукладчиком можна укладати одночасно два кабелі.

Прокладка кабелю в наперед  вириті траншеї відбувається з барабанів, встановлених на кабельному транспортері або на автомашині, оснащеній козлами-домкратами.

Враховуючи, що траса, яка  проходить через обласний центр, складає 6 км, через районний центр 3 км, пункт міського типу - 1 км, розраховуємо трасу прокладки в телефонній каналізації:

Lк=6+3+3+3+3+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1+1=33(км)

L=L_тр –L_к=225 - 33=192 (км)

При прокладанні та монтажу кабелю слід враховувати кількість муфт на трасі, яка розраховується за формулою:

 

 

                                                                          (6.1)

 

 

З’єднання волокон і монтаж кабелю відбувається як в процесі  виробництва, так і при будівництві  та експлуатації кабельних ліній.

Монтаж кабелю буває 

1. постійний(станційний)
2. тимчасовий(роз’ємний)

Постійний монтаж проводиться на станційних кабельних  лініях,що прокладаються на довгий час, а тимчасовий - на мобільних  лініях, де доводиться неодноразово з’єднувати та роз’єднувати будівельні довжини  кабелів.

Основною  задачею з’єднання одиничних  оптичних волокон є забезпечення строгої їх ідентичності геометрії  торців, перпендикулярності поверхонь  останніх оптичним осям волокон і  високої ступені гладкості торців.

З’єднання поділяються на роз’ємні(конектори, адаптери) та нероз’ємні(механічні, склеювання, зварювання). Вибір того чи іншого методу з’єднань визначається типом оптичного волокна, конструктивними особливостями, методом прокладання та економічними факторами

 

 

 

 

 

 

 

7. ОБЛАДНАННЯ ВВОДІВ ОРП ТА НРП

Згідно з моїм проектом мені потрібно зробити 14 переходів  через дороги. Для того, щоб не зупиняти рух транспорту під час  будівництва кабельної лінії  зв’язку на перетині траси з шосейними  та залізничними дорогами кабелі вкладають  в труби, які заздалегідь прокладаються  під дорогами. Вкладання труб проводиться  методом горизонтального буріння. Труби, які прокладаються під  залізничними дорогами для підвищення ізоляції та міцності покривають бітумом. Кінці труб повинні виходити не менше, ніж на 1 метр від краю бокового насипу і лежати на глибині не менше

8 м від покриття дороги. Буріння ґрунту та затягування  труб виконують гідравлічним  буром або бурильно-тисковим пристроєм, або пневмопробійником. Процес буріння полягає в тому, що за допомогою гідравлічного блоку циліндрів і насосу високого тиску, в ґрунт засовується сталевий шланг, який складається з відрізків довжиною 1 м. Ці відрізки нагвинчують один на одного по мірі продавлювання. Після виходу на протилежну сторону, кінець першого шланга з нагвинченим наконечником, а також останній замінюють розширювачем, котрий протягують у зворотному напрямку.

Слідом за розширювачем в  канал заштовхують трубу. Кінці  труби, після прокладання, на переходах  негайно закривають для запобігання  засмічення і проникнення вологи.

Згідно проекту потрібно виконати 8 переходів через водні  перешкоди. Траси кабельних переходів  розміщують на прямолінійних ділянках річок з пологими берегами, з найменшою  шириною пойми. Для запобігання  зупинки криги та пошкодження  кабелю, його розміщують нижче по течії  від магістральних та залізничних  мостів 150-200 м.

Перед початком робіт по прокладанню кабелю, робиться розбивка траси для захисту від пошкоджень. Дно очищують від коренів, стовбурів  дерев. Кабель прокладають з заглибленням у дно. На несудоходних річках кабель заглиблюють не менше, ніж на 0,7 м. У береговій частині, до місця з’єднання з підземним кабелем, підводний заглиблюють на 1 м.

Прокладання здійснюється за допомогою кабелеукладача. Перед  вкладанням кабеля, перевіряють дно  на можливі пошкодження. Для цього  кабелевкладач спочатку протягує „вхолосту”, або протягують якір-кішку. Кабелевкладач разом з кабелем розміщують на одному березі, а трактори, які його тягнуть, - на іншому.

 

8. РОЗРАХУНОК ЗАЗЕМЛЕННЯ

Необхідно виконати розрахунок лінійно-захисного заземляючого пристрою, вибрати тип (одиночний чи багатоелектродний) заземляючого пристрою та виконати перевірочний розрахунок правильності вибору.

У відповідності опір лінійно-захисних заземлень для обладнання НРП  повинно бути не більше 10 Ом для грунтів з питомим опором 100 Ом*м, не більше 20 Ом для грунтів з питомим опором 101 - 500 Ом*м, не більше 30 Ом для грунтів з питомим опором 501 - 1000 Ом*м.

Для виконання вищевказаних норм обладнуються одноелектродні або  багато електродні заземляючи пристрої.

опір розтікання струму одиночного вертикального електроду заземлення визначається таким чином.

Визначаємо розрахункове значення питомого опору грунту р_ро3р по формулі:

                                                                                                   (8.1)

де - виміряний питомий опір грунту;

- коефіцієнт  сезонності вертикального електроду,  який враховує змінення питомого  опору грунта на протязі року. В залежності від температурної  зони, визначається згідно таблиці Зп.

Визначаємо виміряний  питомий опір грунту відповідно до варіантів характеристики місцевості вздовж траси:

                                                                        Таблиця 8.1 Питомий опір грунту

3	10
8	10
5	10
6	10
22	20
17	60
60	1000
48	400
57	600
45	400
36 .	80
20	20
13	60

 

 

 

За варіантом завдання температурна зона - 2. Отже, коефіцієнт сезонності для вертикальних електродів 1,75