Види комунікації

 

Мовна професійна компетенція - це сума систематизованих знань норм і правил літературної мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом.

 

Мовленнєва  професійна компетенція - це система  умінь і навичок використання знань під час фахового спілкування для передавання певної інформації.

 

Ґрунтуючись на мовній компетенції, вона виявляється  у сформованості умінь послуговування усною і писемною літературною мовою, багатством її виражальних засобів  відповідно до літературних норм.

 

Комунікативна професійно орієнтована компетенція - це "система знань, умінь і  навичок, потрібних для ефективного  спілкування"4, тобто треба володіти сумою знань про мову, вербальні  й невербальні засоби спілкування, культуру, національну своєрідність суспільства і вміти застосовувати ці знання в процесі спілкування.

 

Отже, професійна комунікативна компетенція репрезентує  професійні знання, вміння і навички  спілкування.

 

3)))))) У процесі комунікації люди проявляють по-різному. У психології спілкування виділяються основні типи комунікабельності людей, які розрізняються залежно від переваги таких мовленнєвих характеристик:

 

- домінантиість;

 

- мобільність;

 

- ригідність;

 

- інтровертність.

 

 

Домінантний співрозмовник намагається заволодіти ініціативою у мовленнєвій комунікації, не любить, щоб його перебивали. Він досить часто буває різким, глузливим, говорить трошки голосніше, ніж інші.

 

Щоб досягти  мети спілкування, особливо в діловій  сфері, не рекомендується перехоплювати  в домінантного партнера ініціативу, перебивати, використовувати вирази мовленнєвого тиску ("Досить!" "Замовкни!" та ін.). Слід застосувати стратегію "мовленнєвого вимотування". Дочекавшись паузи, швидко й чітко сформулювати свої інтереси. Вступ у бесіду через паузу не виглядає зовнішньо як перехоплювання ініціативи, хоча по суті і є таким. З кожною паузою ваша позиція стає все чіткішою, домінантний співрозмовник змушений вже з нею рахуватися та якось оцінювати. Ви добилися головного —- вас уважно слухають.

 

Мобільний співрозмовник  не відчуває ніяких труднощів у мовленнєвій комунікації. Він легко входить у розмову, говорить багато, охоче, іноді цікаво, часто перестрибує з теми на тему, не розгублюється в незнайомій компанії.

 

Це один з  кращих типів для побутового спілкування. Однак у діловій сфері постійне бажання мобільного співрозмовника змінювати тему знижує ефективність мовленнєвої комунікації. Тому слід через резюме, питання, висновки повертати його до теми. Інакше можна із задоволенням проговорити весь день і розійтися без з'ясування навіть основних моментів теми.

 

Ригідний  співрозмовник відчуває труднощі звичайно при вступі у мовленнєву комунікацію. Коли ж етап вступу позаду, ригідний співрозмовник чітко формулює свою позицію, є логічним, розсудливим. Цей тип найбільше підходить для плідного ділового спілкування.

 

Щоб мовленнєва комунікація з ригідним партнером  була продуктивною, його слід "розігріти". У даному випадку не рекомендується одразу переходити до предмета мовленнєвої комунікації, найкраще розширити вступну частину, поговорити на абстрактну тему, створити ситуацію етикетного спілкування.

 

Якщо з  мобільним партнером ви почнете  мовленнєвий контакт з розмови  на абстрактну тему, то дуже швидко гірко  пошкодуєте про це. Але якщо з  ригідним партнером ви перейдете  до теми без вступу, то спочатку на ваші запитання будете отримувати відповіді "можливо", "треба подумати" та ін.

 

інтровертований співрозмовник не намагається заволодіти ініціативою і готовий віддати її без особливих заперечень. Він досить часто сором'язливий, скромний, схильний принижувати свої можливості, не любить розмов на інтимні теми. Різкі, грубі фрази можуть вибити його з колії, а присутність під час бесіди сторонніх (особливо незнайомих) осіб помітно сковує його.

 

Для того щоб  мовленнєвий контакт з інтровертним партнером проходив нормально, слід постійно вербально (через схвальні слова етикету) та невербально (поглядом, кивком голови) показувати, що ви поважаєте  його як цікавого співрозмовника, цінуєте  його висловлювання. Не слід перебивати інтроверта, спростовувати його доводи без мотивації— мовленнєвий контакт  може раптово й надовго перерватись.

 

Кожний тип  спілкування чимось цікавий, але  незнання особливостей будь-якого з  них може привести до негативних наслідків. Звичайно, далеко не завжди ми маємо  справу з абсолютним проявом у  людини того чи іншого типу мовленнєвої  комунікації, але завжди один з названих типів буде визначальним.

 

Спеціалісти з галузі управління відзначають, що інтроверти рідко бувають хорошими керівниками. А якщо ви вирішили зробити кар'єру в управлінні, будучи інтровертом? Можна спробувати, але необхідно зсунути свій тип спілкування у бік ригідності, і при цьому жорстко контролювати своє мовлення. Отже, безумовно, готуватись до кожної бесіди, до переговорів слід ретельніше і серйозніше, ніж може дозволити собі співрозмовник, партнер, який належить до мобільного або домінантного типу.