Правове регулювання доступу до інформації в Україні

Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Сентября 2011 в 00:36, творческая работа

Описание работы

Отримання документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі, є засобом участі фізичних та юридичних осіб у суспільних і державних справах. Саме тому суспільні відносини, що виникають з приводу одержання інформації, потребують правового регулювання.

Содержание

Вступ

Розділ 1 Аналіз зарубіжного досвіду правового регулювання доступу до інформації.

Розділ 2 Аналіз втчизняного досвіду правового регулювання доступу до інформації в Україні.

Розділ 3 Визначення основних понять доступу до інформації в Україні.

Висновок

Перелік використаних джерел

Работа содержит 1 файл

творча робота ИПУ.doc

— 69.50 Кб (Скачать)
tify">      В об'єктивному розумінні доступ до інформації — це сукупність правових норм, що регламентують суспільні інформаційні відносини щодо одержання їх учасниками відомостей, необхідних для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

      У розробленому визначенні поняття «доступ до інформації» закріплено такий суб'єктний склад доступу до інформації:

1) громадяни, зокрема іноземці та особи без громадянства, а також громадськість (див., наприклад, ст. 30 Закону України «Про інформацію»);

2) юридичні особи;

3) держава в особі її державних органів, зокрема іноземні держави.

      Зазначимо, що для певних суб'єктів інформаційних  відносин встановлюються додаткові юридичні гарантії реалізації доступу до інформації. Наприклад, переважним правом на одержання інформації користуються громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обов'язків, а кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.

      Реалізація  суб'єктами інформаційних відносин доступу до інформації

пов'язана  з одержанням будь-яких відомостей, необхідних для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Тобто об'єктом доступу може бути будь-який вид інформації як такої, зокрема інформація з обмеженим доступом. Остання може бути об'єктом доступу за умови відповідності суб'єкта та підстав одержання такої інформації встановленим законодавством України вимогам, або ж у випадку, наприклад, коли вона є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право суб'єкта інформаційних відносин знати цю інформацію переважає право власника інформації з обмеженим доступом на її захист [1, ст. 30, абз. 11]. Зазначимо також, що об'єктом доступу(одержання) інформації можуть бути не лише відомості про діяльність органів влади та місцевого самоврядування, а будь-які відомості, зокрема про фізичну особу (за наявності її згоди або у виняткових, передбачених законом випадках), про діяльність недержавних установ та організацій тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

      Питання вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, що виникають з приводу доступу до інформації, є актуальними. Це пов'язане

не лише з розвитком демократичних перетворень  у державі та активністю вітчизняних і зарубіжних громадсько-політичних інституцій у дослідженні зазначеної проблематики, а й з конкретними недоліками чинних норм вітчизняного права.

      Безумовно, законодавство України з регламентації  доступу до інформації потребує змін. Однак такі зміни мають ґрунтуватися на результатах фундаментальних наукових досліджень відповідних суспільних відносин, що складаються в Україні. Слід зрозуміти зміст поняття «доступ до

інформації», правильно визначити суб'єктів  доступу, а також види, категорії інформації, до яких можливий доступ, та процедуру одержання інформації.

      Перспективними  дослідженнями в цьому напрямі  вважаю виявлення меж правового регулювання відносин, що виникають з приводу одержання (надання) інформації, а також розкриття правових процедур доступу до різних видів інформації різних категорій суб'єктів. Ґрунтовних наукових досліджень потребують питання щодо обмеження доступу до інформації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література

1.Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України, 1992. — № 48 від 01.12.92.

2.Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року (зі змінами, внесеними Законом № 2384-IV від 20 січня 2005 року) // Відомості Верховної Ради України, 1996. — № 47. — С. 256.

3.Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради, 1994. — № 16. — С. 93.

4.Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 5 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради, 1994. — № 31. — С. 286.

5.Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів N 8376/1999.

6.Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч./ За заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — Ч.

1.

7.Демкова М. С. Проблеми доступу до публічної інформації // сайт Центру політико-правових реформ // www.cppr.info.

8.Петров Є. В. Інформація як об'єкт цивільно-правових відносин: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. — Х., 2003.

9. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права / За ред. М. Я.

Швеця та Р. А. Калюжного. — Ужгород: ІВА, 2003.

Информация о работе Правове регулювання доступу до інформації в Україні