Концепція комутації пакетів як технології передачі інформації в мережі

     Дані, які дістають у процесі аналізу (аналітичної обробки) і використовують у майбутньому, формують підсумкову (кінцеву, результатну) аналітичну номенклатуру. Отже, в аналітичному процесі формуються три типи номенклатур: первинні (вхідні), проміжні та підсумкові (кінцеві, результатні).

     Ступінь деталізації аналітичних номенклатур  завжди визначається потребами майбутнього  управлінського рішення, для якого  здійснювався аналіз господарської  діяльності.

     Під час вибору аналітичних номенклатур  потрібна ретельна перевірка та оцінка їх з погляду корисності у трьох аспектах: синтаксичному, семантичному і прагматичному. Це зумовлюється, по-перше, неоднорідністю аналітичної інформації, а по-друге, застосуванням технічних засобів обробки.

     Оцінка  аналітичних номенклатур у синтаксичному  аспекті має на меті надати показникам однорідності, оскільки аналітичні показники пов’язані зі знаковою системою (символічною інформаційною мовою), яка може змінюватися.

     Змістова  характеристика показників можлива  тільки на підставі семантичної оцінки, а практичну корисність показника для вирішення поставленої мети неможливо довести без прагматичної його оцінки.

     Для визначення переліку аналітичних номенклатур  потрібно знати вимоги автоматизації: типи машин, на яких оброблятимуть аналітичну інформацію. Річ у тому, що в разі використання ПК формується банк даних, в основу якого покладено використання первинних даних щоразу заново, за програмою обробки. На різних етапах аналітичного процесу аналітичні номенклатури формують по-різному. Проте на всіх етапах слід ураховувати, що аналітичні номенклатури бувають трьох видів оформлення: первинного (планові, нормативні, облікові тощо), проміжного (наслідки порівняння даних, визначення відносних величин — коефіцієнтів, процентів і т. ін.) та кінцевого (оціночного, результатного, тобто аналітичні характеристики, які подають у висновках, пропозиціях).

     Вибір аналітичних номенклатур здійснюють за топологічними ознаками — основними  засобами, матеріалами, коштами —  та у розрізі цільових аналітичних  знань.

     Аналітичне  завдання — це складовий елемент топологічної теми (блок). Наприклад, аналіз праці й оплати її передбачає кілька завдань з визначення:

     · чисельності та складу працюючих;

     · використання робочого часу;

     · продуктивності праці;

     · використання фонду оплати праці та ін.

     З кожного аналітичного завдання топологічної теми (блока) і для кожного етапу аналітичного процесу складають перелік аналітичних номенклатур, які у майбутньому фіксують у носіях аналітичних номенклатур.

     Наявність аналітичних номенклатур дає  змогу обґрунтовано вибирати або  розробляти (проектувати) носії аналітичних номенклатур, аналітичні таблиці, визначати обсяги робіт.

     Кількісна характеристика господарських фактів (явищ, процесів), які вивчають, забезпечується розробкою та використанням техніко-економічних і економічних показників, що об’єктивно відображують їх суть.

     За  технологією розподільної системи  обробки інформації з використанням  ПК у технологічний процес включають  відповідні логічні точки входу  та умови переривання для оперативного втручання аналітика. В інформаційну базу аналізу господарської діяльності входять довідково-інструктивні та нормативні відомості з організації аналізу, обліку і контролю, які створюють окрему базу знань. Ці відомості необхідні для прийняття рішень, визначення положень та роз’яснень для проведення аналізу.

     Повнота аналізу залежить насамперед від  використовуваних в аналітичному процесі  показників, що передбачає окрему роботу на підготовчому етапі — їх вибір. Вибір аналітичної номенклатури визначається характером і метою  аналізу.

     У найзагальнішому вигляді систему показників можна уявити як своєрідну геометричну фігуру, яка поширюється до своєї основи (перехід від узагальнюючих до окремих показників) і звужується до своєї вершини (перехід від окремих показників до узагальнюючих). Узагальнюючі показники утворюють певну сукупність, окремі — деталізують узагальнюючі. Проте одні показники взаємно доповнюють інші. Як, скажімо, узагальнюючі доповнюють окремі й навпаки.

     Вибираючи систему показників аналітичного процесу, слід максимально спрощувати розрахунки, обмежувати кількість показників, використовувати тільки найважливіші показники і дані всіх можливих джерел інформації.

     При виборі показників слід враховувати  також, що кожний показник, який використовується в аналітичному процесі, має відображувати співвідношення та характеризувати як екстенсивні, так і інтенсивні процеси.

     Сукупність  визначених таким чином даних  та показників є основою для формування аналітичних номенклатур.

     Для упорядкування аналітичного процесу  доцільно здійснити ранжирування показників, що дає змогу поліпшити послідовність проведення аналітичних робіт. Значно ускладнюється процес аналізу в умовах використання ПК. Тому при використанні ПК одним з найважливіших питань є системний підхід до систематизації й класифікації аналітичних робіт. Для цього необхідно визначити коло аналітичних завдань, які вирішують, аналізуючи господарську діяльність підприємства.

     При виборі аналітичних номенклатур  за умов використання ПК необхідно  створити інформаційну базу, яка дасть  змогу довільно вибирати дані, групувати, коригувати та видавати інформацію. Основою аналітичної номенклатури є звітна система показників, показники минулих періодів, нормативно-довідкова, нормативна, планова інформація, аналітична інформація інших підприємств.

     Вибір аналітичних номенклатур для використання в аналітичних розрахунках залежить від складу результатної інформації. Для вирішення завдань аналізу і визначення аналітичних номенклатур створюється інформаційна база даних, що передбачає системний підхід до встановлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків аналітичних показників з підсистемами АСУП.

     В умовах використання ПК на основі аналітичних  номенклатур реалізується оперативний  аналіз у діалоговому режимі. База даних дає змогу виявити відхилення від норм, планових завдань, використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, а також якість і рух готової продукції та ін. Запитання видає користувач відповідно до правил мови запитання.

     Важливі вимоги до аналітичних номенклатур  в умовах використання ПК такі:

     · інтеграція методів документування та кодування аналітичних номенклатур;

     · виявлення потоків обсягів інформації;

     · побудова схеми руху аналітичних номенклатур;

     · достовірність, повнота та місткість аналітичних номенклатур;

     · деталізація та агрегування аналітичних номенклатур;

     · гнучкість, що дає змогу своєчасно вносити зміни.

     Вибір аналітичних номенклатур визначається змістом цільового завдання. Кожний господарський факт — явище або  процес — формується під впливом  різних факторів. Звідси першим елементом  підготовчого етапу робіт є визначення та вибір факторів.

     Фактор (лат. fасtоr — продукуючий) у процесі  аналізу господарської діяльності визначається як рушійна сила, причина  будь-якого процесу, явища, істотні  обставини у їх визначенні.

     З погляду побудови технології аналітичного процесу важливим є розмежування сукупності факторів за такими ознаками:

     · кількісними й якісними;

     · істотними і неістотними (другорядними);

     · постійними і випадковими;

     · такими, що регулюють процеси і такими, що не регулюють їх.

     Найдоцільніше таку роботу виконувати за допомогою схеми, де слід відобразити взаємозв’язок показників і факторів. Наприклад, розмір прибутку залежить від таких факторів: обсягу реалізації, собівартості її, асортименту продукції, позареалізаційних доходів та витрат (рис. 2). 

       

     Рис. 2. Формування та взаємозв’язок основних показників 
господарської діяльності з прибутку. 

     Склад, зміст та формування показників аналітичної  інформації для організації аналітичного процесу визначаються проектом аналізу  господарської діяльності.

     Як  уже зазначалося, аналіз господарської  діяльності виник і розвивався як аналіз за даними бухгалтерського обліку та звітності. Тепер він вийшов далеко за межі матеріалів, що їх подає бухгалтерія. Тому у процесі аналізу господарської  діяльності поряд з бухгалтерською використовується вся сукупність як економічної, так і технічної інформації. Першим видом носіїв аналітичної номенклатури є форми відображення нормативних, планових, кошторисних, облікових, звітних, технічних, технологічних, конструкторських даних та показників.

     Такими  формами нормативної, планової інформації є бізнес-план і аналогічні плани  різних видів діяльності та галузей: сільського господарства, будівництва, транспорту — різного роду розрахункові таблиці, облікових показників — звітні форми, облікові реєстри, первинні документи тощо. Носії цих форм можуть бути паперові або технічні.

     Вибір форм та носіїв аналітичних номенклатур  має виняткове значення для організації  аналітичного процесу. Основу вибору становлять аналітичні номенклатури, визначені за допомогою аналітичного завдання.

     Методика  та техніка вибору форм носіїв аналітичної  інформації мають ряд специфічних  особливостей.

     Перша особливість вибору полягає в  тому, що носії зовнішньої аналітичної  інформації формуються за межами аналітичного процесу і практично у процес вступають готовими. Наприклад, у готовому вигляді використовують облікові реєстри, звітні форми. Тому вибір носіїв аналітичної інформації, що беруть для аналітичного процесу з інших ділянок економічної роботи, потрібно починати з вивчення змісту цих форм.

     Друга особливість — це внутрішні форми  та носії аналітичної інформації: таблиці, розрахункові таблиці, форми  аналітичних записок тощо, які  розробляють самостійно з урахуванням  умов конкретного господарства.

     Крім  зазначених до форм та носіїв аналітичної  інформації відносять також протоколи  різних виробничих нарад, господарських  активів, акти перевірок і ревізій  і т. ін.

     Залежно від поставленої мети у процесі  аналізу нормативних, планових, фактичних  даних може постати потреба у перевірці тотожності, взаємної погодженості показників, відображених у різних формах. Цю роботу виконують за допомогою спеціальних таблиць. Таблиці перевірок готовності даних та показників відносять до носіїв аналітичної інформації, які формуються безпосередньо в аналітичному процесі.

     Для виконання різних методичних та технічних  прийомів — порівняння, зведення, групування, визначення абсолютних і відносних  величин, індексів елімінування, методу ланцюгових підстановок тощо — необхідно  скласти велику кількість різноманітних розрахункових таблиць. Усі ці таблиці належать до групи носіїв аналітичної інформації, які формуються у самому процесі аналізу.

     Результати  аналізу оформлюють по-різному, залежно  від поставленої мети, масштабу об’єкта  та інших характеристик, проте найчастіше у вигляді висновків, пояснювальних і аналітичних записок до різних форм звітності, доповідей тощо. Усі ці види носіїв містять аналітичні таблиці, діаграми, графіки. Отже, за місцем виникнення носії аналітичної інформації поділяють на зовнішні і внутрішні.

     В аналітичному процесі на кожному  етапі з’являється своя особлива форма носіїв інформації, яка найбільш характерна для цього етапу: на підготовчому етапі — таблиці перевірок  готовності зовнішньої інформації; на етапі аналітичної обробки — розрахункові таблиці; на заключному етапі — аналітичні записки, висновки тощо. Це означає, що внутрішні носії аналітичної інформації можуть бути трьох видів: таблиці перевірок готовності, розрахункові аналітичні таблиці та аналітичні записки, висновки.