Глобальний інформаційний простір

– відповідальність за збереження інформації, її засекречування і розсекречування персоніфікується;

– доступ до будь-якого інформаційного ресурсу, так само як і обмеження доступу, реалізується з урахуванням визначених законом прав власності на цей  ресурс;

– держава  формує нормативно-правову базу, регламентуючи  права, обов'язки і відповідальність усіх суб'єктів, діючих в інформаційному просторі;

– суб'єкти, які збирають, накопичують і обробляють персональні дані й конфіденційну  інформацію, несуть відповідальність перед законом за її збереження і  використання;

– держава  забезпечує захист суспільства від  хибної, викривленої і недостовірної  інформації, що надходить через засоби масової інформації; – держава  реалізує контроль за створенням і  використанням засобів захисту  інформації шляхом їхньої обов'язкової  сертифікації й ліцензування діяльності в галузі захисту інформації;

– держава  підтримує діяльність вітчизняних  виробників продуктів і технологій, засобів інформатизації та захисту  інформації, вживає заходів щодо захисту  внутрішнього ринку від проникнення  неякісних засобів інформатизації, інформаційних продуктів і технологій;

– держава  сприяє доступу громадян до світових інформаційних ресурсів, глобальних інформаційних мереж; – держава  формує і забезпечує виконання національної програми інформаційної безпеки, яка об'єднує зусилля всіх зацікавлених суб'єктів щодо створення єдиної системи інформаційної безпеки України;

– держава  забезпечує цілісність інформаційного простору України;

– держава  сприяє всебічному розвитку української  мови як основного інструменту перетворення накопичених людством знань на інформаційний  ресурс України. Державна інформаційна політика сьогодні спрямована на забезпечення належних правових, економічних, внутрішньо- і зовнішньополітичних, організаційних та інших умов. Усі ці умови необхідні  для:

– створення  розвиненої та захищеної інформаційної  інфраструктури України;

– розвитку міжнародного співробітництва в  інформаційній сфері та утвердження  України як країни з інформаційним  суспільством;

– гарантування безпеки інформаційної діяльності, життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави в інформаційній  сфері. 

Висновок

     На  підставі узагальнення відомих в  Україні досліджень можна зробити  висновок, що інформаційні загрози  є реальними або потенційними, їх реалізують інші країни чи внутрішні  соціально-політичні угруповання. Інформаційні впливи на життєво важливі сфери  діяльності громадян, суспільства й  держави створюються з метою  нав'язування визначеної системи цінностей, поглядів і рішень, спрямованих на керування їхньою поведінкою для  реалізації політичних і соціально-економічних  трансформацій у бажаному напрямі.

     Державна  політика має передбачати системну превентивну діяльність органів  влади з надання гарантій інформаційної  безпеки особі, суспільним групам та суспільству в цілому.  

Список  використаної літератури

1. Мелешко К.Б. “Інтернет” ворота в Україну. / Політика і культура. - 2001 р. - №1 (84) / 16-21 січня. – С. 30-32.

2 . Шаповал О.В. Розробка національних стратегій інформаційного розвитку – пріоритет сучасності // Нова парадигма. – Випуск 38. – К. 2004. – С. 166-172.

3. Лазарєв Г. Захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах/Національна безпека і оборона.–К.: 2001. –№1. –С.80-83

4. The Encyclopedia of Networking, Second Edition

5. http://www.itu.int/itudoc/itu-t/com13/gii/index.html