Глобальний інформаційний простір

План 

Вступ

     1. Глобальна інформаційна інфраструктура.

     2. Глобальний інформаційний простір як нове середовище розвитку міжнародних відносин.

     3. Україна в глобальному інформаційному  просторі.

     4. Умови доступу до інформації .

     5. Висновок.

 Список використаної  літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Створення глобального інформаційного простору забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх соціальних і особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах. Він настає внаслідок інформаційно-комп'ютерної революції й базується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп'ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це забезпечує кожній особі будь-яку інформацію і знання та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин. Завдяки цьому забезпечується найбільший прогрес і свобода людини, можливість її реалізації.

     Сучасні технології зв’язку стали імпульсом нової якості розвитку, створили передумову об’єднання людства в межах глобального інформаційного простору.

     Інформаційно-комунікаційна  революція знайшла своє відображення в процесах інноваційного вдосконалення  державного управління шляхом упровадження моделі електронного уряду. Застосування інформаційних мереж в урядовій інфраструктурі країн третьої цивілізаційної хвилі стало визначальним фактором для оптимізації державного управління, розширення спектра послуг, полегшення доступу громадян до інформації. Велика кількість людей дістала можливість спілкуватися з державою, різними  віртуальними організаціями через  електронну систему. Відтак підвищується ефективність діяльності державних  служб, зменшуються суспільні витрати  на утримання державної влади  та її інститутів, забезпечується координація  відносин держави з комерційними організаціями для служіння громадянам.

     В умовах глобалізації потужні потоки інформації та новітні технології засобів  зв’язку ущільнюють інформаційне середовище. Вони сприяють прискореному переміщенню  символів, знань, зразків поведінки  від одного суспільства до іншого, стандартизації пропозиції, уніфікації потреб споживачів. 

     1. Глобальна інформац́ійна інфраструктура 

     Глобальна інформаційна інфраструктура (ГІІ, Global information infrastructure, GII) - Якісно нове інформаційне утворення, формування якого започаткувала в 1995 році група розвинених держав світового співтовариства. Згідно з їхньою задумкою, ГІІ являтиме собою інтегровану загальносвітову інформаційну мережу масового обслуговування населення нашої планети на основі інтеграції глобальних і регіональних інформаційно-комунікаційних систем, а також систем цифрового телебачення і радіомовлення, супутникових систем і пересувного зв’язку.

     Пакет базових технологій ГІІ включає  наступні види індустрій:

- комп'ютерну;

- телекомунікаційну; 

- побутових  електронних приладів (consumer electronics); інформаційних додатків або сервісів, що звуться також індустрією  змістовних сервісів або додатку  (content or application industry).

     Визначення  ГІІ. Під Глобальною інформаційною інфраструктурою або ГІІ потрібно розуміти глобальне інтегроване середовище телекомунікаційних і інформаційних сервісів (послуг), що характеризуються:

- "безперервною" в просторі та у часі фізичною  доступністю сервісів ГІІ, тобто  можливістю доступу до ГІІ  у будь-який момент часу і  в будь-якій точці географічного  простору;

- технічною  простотою доступу до ГІІ, що  реалізовується за допомогою  використання спеціалізованих інформаційних  пристроїв (приладів, терміналів) вводу/виводу  нового покоління (information appliances - IA);

- загальною  доступністю сервісів ГІІ, передусім  за вартістю послуг, що дозволяє  потенційно кожній людині за  прийнятну плату мати необхідний  доступ до інформаційних і  телекомунікаційний сервісів ГІІ; 

- гарантованістю  забезпечення необхідної якості  обслуговування та захисту інформації  при використанні послуг ГІІ; 

- широким  асортиментом вибору прикладних  послуг, що надаються, та охоплюють  різні види інформації: аудіо,  відео, графічну, динамічну графіку,  дані, документи гіпермультимедіа;

- функціонуванням  на основі досягнення широкої  міжнародної згоди за загальними  принципами управління доступом  до ресурсів ГІІ, заснованого  на безшовному з'єднанні взаємопов'язаних, інтероперабельних комунікаційних мереж, комп'ютерного обладнання, інформаційних баз і інформаційних терміналів.  

     2.Глобальний  інформаційний простір  як нове середовище  розвитку міжнародних  відносин. 

     Глобальний  інформаційний простір як якісно нове середовище функціонування і розвитку міжнародних відносин органічно  містить у собі економічні, політичні, соціальні й культурні процеси, а самі інформаційні технології стають значною змістовою характеристикою цих процесів, створюють принципово нові умови функціонування й розвитку інформаційних ресурсів.

     Глобальні інформаційні системи та інформаційні технології створюють інформаційне середовище, де практично відсутні державні кордони, обмеження на інформаційні впливи, на поширення інформації, яку  до цього часу не можна було безкарно поширювати, на розміщення та отримання  інформації, зокрема інформації щодо виробництва зброї, проведення терористичних  операцій та інше .

     Суттєвий  прогрес і поширення інформаційних  технологій, глобальний характер систем масової комунікації призвели до утворення глобального інформаційного простору, який змушує світову спільноту, кожну державу швидко орієнтуватися  та адаптуватися у сучасному інформаційному середовищі.

     Світове співтовариство в цих умовах усвідомило, що міжнародна інформаційна безпека  є глобальною проблемою, розв'язання якої суттєво впливає на існування  людства. Про це яскраво свідчить резолюція 54-ї сесії Генеральної  Асамблеї Організації Об'єднаних  Націй "Досягнення у сфері інформатизації в контексті міжнародної безпеки", а також те, що на саміті Великої  сімки на Окінаві була прийнята Хартія про Глобальне Інформаційне Співтовариство. У цьому документі зазначається, що країни, які не в змозі забезпечувати оновлення інформаційних технологій, не матимуть можливостей бути повноправними учасниками інформаційного суспільства та світових економічних процесів.  

     3. Україна в глобальному інформаційному просторі. 

     Входження України в глобальний інформаційний  простір відбувається досить пасивно  — як реакція на історичний виклик країнам третьої цивілізаційної хвилі. Цей процес супроводжується використанням лише окремих компонентів та технологічних рішень з арсеналу засобів інформаційного суспільства.

     Концептуальні засади державної політики України  в інформаційній сфері мають  формуватися, виходячи з національних інтересів країни, збалансовуючи  інтереси особистості, суспільства  і держави.

Інтереси  особистості в інформаційній  сфері вимагають забезпечення конституційних прав людини і громадянина на доступ до інформації, на використання інформації при незабороненій законом діяльності в інтересах фізичного, духовного та інтелектуального розвитку особи, а також захисту інформації персонального характеру та захисту від інформації, що завдає шкоди особистості.

     Інтернет  надає практично необмежений  вільний доступ до накопиченої людством інформації незалежно від відстані й місця зберігання, значно наближує до першоджерел.

     Проте роль ЗМІ, особливо телебачення та радіомовлення, в Україні сьогодні не зменшилася, оскільки для переважної частини  населення країни Інтернет, на жаль, недоступний.

     Проблема  розбудови системи інформаційних  відносин в Україні визнана на державному рівні. Право громадян на доступ до інформації закріплене Конституцією України, низкою міжнародних угод. Україна  посідає одне з провідних місць  у СНД за кількістю законів, що регулюють інформаційні відносини, діяльність мас-медіа і спрямовані на розширення гласності та інформованості суспільства.

     Створена  розгалужена інформаційна мережа, де суб'єктами інформаційних відносин є окремі громадяни, юридичні особи, держава. Прогресивні норми щодо свободи інформаційного обміну закріплені в Україні Законом "Про інформацію". Економічні взаємини між суб'єктами інформаційних відносин регулюються  Законами України "Про власність", "Про рекламу", "Про друковані  засоби масової інформації (пресу) в  Україні", "Про інформаційні агентства", "Про телебачення і радіомовлення", "Про державну підтримку засобів  масової інформації та соціальний захист журналістів" тощо.

     Держава активно сприяє формуванню інформаційного права в Україні як сукупності норм різних галузей права, які регулюють  відносини, пов'язані з інформацією, інформаційними технологіями та комунікаціями. Інформаційне право будується на принципах інформаційної відкритості, прозорості в діяльності державних установ та інших юридичних осіб, гарантованості інформаційної безпеки особистості, суспільства, держави. Інформаційне законодавство має регулювати суперечності між потребами суспільства, вільний обмін інформацією окремими обмеженнями на її поширення.

     4.Умови  доступу до інформації.

     Інформаційне  законодавство визначає процедури  та умови, за яких повинен здійснюватися  доступ до інформації комерційних структур, персональної інформації та її поширення. На державному рівні повинно бути сприяння і фінансування заходів, спрямованих  на соціально-психологічну адаптацію  громадян до умов життя в інформаційному суспільстві, оволодіння новими інформаційними технологіями. Важливим завданням держави  є гарантії інформаційної безпеки  України, яка залежить від вирішення  проблем формування і керування  процесами суспільної свідомості, виробництва  та репродукції інформаційних ресурсів і доступу до них, створення цивілізованого ринку інформаційних продуктів  та послуг, реалізації прав громадян на інформацію.

     Невирішення проблем інформаційної безпеки  призводить до уповільнення процесів становлення в Україні інформаційного суспільства, створює реальну загрозу  інформаційної експансії інших  країн.

Державна  політика гарантій інформаційної безпеки  повинна бути відкритою і передбачати  інформування суспільства про діяльність державних органів і суспільних інститутів у сфері інформаційної  безпеки з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України. Вона має виходити з принципу безумовної правової рівності всіх суб'єктів інформаційних  відносин незалежно від їхнього  політичного, соціального та економічного статусу, грунтуватися на обов'язковому забезпеченні прав громадян, організацій  на вільне створення, пошук, отримання, накопичення, зберігання, перетворення, поширення інформації у будь-який законний спосіб.

     В Україні політика гарантування інформаційної  безпеки будується на досить прогресивних засадах, а саме:

– обмеження  доступу до інформаційного ресурсу  є винятком із загального принципу відкритості інформації та реалізується тільки відповідно до чинного законодавства;