Захист прав споживачів

 Необхідно зазначити,  що цей Закон, як і інші  нормативні акти з питань захисту  прав споживачів, поширюється на  всі підприємства, які обслуговують населення; торговельні, сфери послуг, побутового обслуговування, громадського харчування. Тобто законодавством урегульовано всі випадки, де громадянин є споживачем (особою, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати або замовити товари (роботи, послуги) для особистих побутових потреб).

 Закон України  "Про захист прав споживачів" поширюється на всіх споживачів, які знаходяться на території  України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних побутових потреб. Відповідно до його положень споживач має право вимагати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товари (роботи, послуги), яку надає продавець (виробник, виконавець). Придбаний товар (робота, послуга) повинен бути якісний і безпечний для життя і здоров'я кожної людини.

 Закон України  "Про захист прав споживачів" визначив нові принципові підходи до врегулювання відносин за участю громадян - покупців, замовників товарів, робіт та послуг. У ньому міститься ціла система способів захисту прав громадян-споживачів. У цьому ж Законі набуло спеціального юридичного значення поняття "споживач". Споживачем визнається громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

 Законом визначаються  також спеціальні умови щодо зобов'язаної перед споживачем сторони (виробника, виконавця, продавця). Такою зобов'язаною стороною визнається підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації, виконують роботи або надають послуги, реалізують товари за договором купівлі-продажу. Це означає, що суб'єктами відносин, врегульованих Законом "Про захист прав споживачів", може бути лише певне коло уповноважених і зобов'язаних осіб.

 З проголошенням Україною незалежності перед державою постала проблема створення власної системи стандартизації, сертифікації, метрології та акредитації, яка могла б працювати в ринкових умовах, а також сприяла б входженню України до структур світової економіки і торгівлі. Нині основні принципи світової торгівлі сформульовані в Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоді про технічні бар'єри в торгівлі (ТБТ). За цими угодами кожна країна має право встановлювати власне технічне регулювання в інтересах національної безпеки, запобігання зловживанням, охорони життя, здоров'я та безпеки майна громадян, охорони навколишнього середовища. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок:

Про права споживачів та їх захист написано немало. Та незважаючи на це, не зменшується кількість людей, які звертаються до юристів із запитаннями «що робити якщо придбана ними річ виявилась неякісною, а продавець відмовляється її замінити чи повернути виплачені за неї гроші?» Всі знають, що законодавством України передбачено як гарантії якості товарів і послуг, які надаються громадянам, так і можливість їх захистити. Та чи багато людей знає куди звертатись і що робити, якщо вони потраплять у таку ситуацію? 

 Призначення цієї  статті полягає у тому, щоб:  по-перше, розповісти людям про  їхні права як споживачів (у т.ч. покупців, замовників тощо); по-друге, порадити що робити і куди звертатись для відновлення своїх порушених прав споживача.

 Отже, відповідно  до ст. 3 Закону України «Про  захист прав споживачів» споживач  має право на: 1) державний захист  своїх прав; 2) гарантований рівень споживання; 3) належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування; 4) безпеку товарів (робіт, послуг); 5) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги): їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця); 6) відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством; 7) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 8) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

 Як можна побачити, обсяг прав громадян передбачено  досить великий, але що ж  є насправді? Насправді є те, що люди досі купують товари, які не відповідають вимогам  якості, а коли вони намагаються їх обміняти або здати назад продавцеві, їм незаконно відмовляють.

 Така поведінка  продавців зумовлена багатьма  факторами: і їхньою безвідповідальністю,  і сподіванням на безкарність... Але ж неможна робити покупки,  сподіваючись лише на чесноти продавців. Потрібно стимулювати їхню законослюхняну поведінку своєю наполегливістю та активними діями, тому що лише такими методами у наших продавців можна «виховати звичку» продавати якісний товар.

 Так, у ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» чітко зазначено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником, виконавцем). Але що потрібно робити, якщо придбаний вами товар виявився все ж таки неякісним?

 Перший ваш  крок повинен бути спрямований  на перевірку розрахункового  документу (чек, квитанція, договір купівлі-продажу, накладна тощо) з позначкою про дату придбання, який повинен бути виданий продавцем. Такий документ буде доказом здійснення покупки саме у цього продавця. І якщо ви не надасте його, продавець має усі законні підстави вважати, що неякісний товар був придбаний не в нього і відповідно жодних дій по усуненню його недоліків чи заміни товару зроблено не буде. Саме тому під час покупки варто вимагати чек і зберігати його певний час (бажано до спливу гарантійного терміну товару), особливо якщо товар має значну цінність.

 Якщо з розрахунковим  документом все гаразд, потрібно  переходити до другого кроку: направлення до продавця письмової заяви із вимогою вчинити одну із зазначених у ч.1 ст.14 вищезгаданого закону дій:

 а) безоплатного  усунення недоліків товару або  відшкодування витрат на їх  виправлення споживачем чи третьою  особою;

 б) заміни на  товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної  якості;

 в) відповідного  зменшення його купівельної ціни;

 г) заміни на  такий же товар іншої марки  (моделі, артикулу, модифікації) з  відповідним перерахуванням купівельної  ціни;

 д) розірвання  договору та відшкодування збитків,  яких він зазнав.

 Слід звернути  особливу увагу на те, що заяву  бажано надсилати телеграмою  або листом з повідомленням,  або в інший спосіб, але так,  щоб ви мали на руках доказ  отримання адресатом вашої вимоги.

 У ч.3 цієї ж  статті встановлений обов'язок  продавця (виробника) прийняти товар  неналежної якості у споживача  і задовольнити його вимоги. А  якщо вага товару більша 5 кілограмів, то витрати на його транспортування  можна покласти на продавця.

 Отримавши таку  вимогу, продавець має 14 днів, щоб  усунути недоліки товару, а якщо  вимога стосується товару, який  є в наявності заміна повинна  бути здійснена негайно. Існує  також дещо парадоксальна норма  закону, що дає продавцю 2 місяці (з часу відповідної заяви)  на заміну речі, якої немає  у нього в наявності. Набагато  доцільніше було б надати сторонам можливість домовитись про строк заміни речі, а у разі неможливості досягнення такої домовленості — розірвати договір. Адже 2 місяці чекати на заміну, приміром, холодильника ставить у вельми незручне становище покупця.

 Небагато людей  знає про те, що за кожний  день затримки виконання вимоги  про надання товару аналогічної  марки (моделі, артикулу, модифікації)  та за кожний день затримки  усунення недоліків понад встановлений  термін (14 днів) споживачеві виплачується  неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару. А це положення може бути добрим стимулом для того, щоб продавець діяв якнайшвидше у вирішенні ваших проблем.

 Якщо ж він  не захотів виконувати ваші  вимоги, або ніяк не відреагував  на них, вам потрібно буде  зробити ще один крок — третій  — подати заяву до суду.

 В розгляді  справ судом про захист прав  споживачів є своя специфіка, яка дозволяє звертатись до суду всім і при цьому з мінімальними витратами. Так, у ч.5 ст.110 Цивільного процесуального Кодексу зазначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за місцем проживання споживача, а не як за загальним правилом — за місцезнаходженням відповідача. А також, у ст.24 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Таким чином можна сказати, що звернувшись до суду, окрім свого вільного часу, ви нічого не втрачаєте.

 І ще одне, звертаючись  до суду, не забудьте вказати  розмір моральної шкоди, яку ви маєте право вимагати від продавця за клопоти, що були вам спричинені неякісним товаром та (або) процесом його заміни.

 Але не слід  забувати й про те, що продавцю  законодавство теж надає право  захищати свої інтереси і ч.12 ст.14 Закону України «Про захист  прав споживачів» зазначає, що вимоги споживача не підлягають задоволенню, якщо продавець доведе, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Тому використовувати товар слід з додержанням правил його використання.

 Як бачимо, свої  права як споживача захистити  можливо. І держава на законодавчому  рівні створила механізм їх захисту. Можливо не такий ефективний, як хотілось би, але ж функціонуючий і, за умови додержання всіх вимог, досить результативний. Потрібно лише діяти.

 Кроки, перераховані  в цій статі, не є єдиним вірним способом поновлення своїх прав споживача. Існує ще можливість звернення до органів місцевого самоврядування, до міліції та прокуратури, різних громадських організацій та об'єднань громадян. Але як свідчить практика багатьох юристів саме вищезапропонований варіант є найбільш ефективним і найменш збитковим для покупця. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Лiтература:

1. Конституція України,  прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.. 141.

2. Декрет Кабінету  Міністрів України від 8 квітня 1993 р. №30-93 “Про державний нагляд  за додержанням стандартів, норм  і правил та відповідальність  за їх порушення” // Відомості  Верховної Ради України. – 1993. - №23. – Ст.. 247.

3. Декрет Кабінету  Міністрів України від 10 травня 1993 р. №46-93 “Про стандартизацію  і сертифікацію” // Відомості  Верховної Ради України. – 1993. - № 27. – Ст.. 289.

4. Закон України  від 12 травня 1991. № 1023-ХІІ “Про  захист прав споживачів” // Відомості  Верховної Ради України. – 1991. - №30. – Ст.. 379.

5. Закон України  від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР “Про  захист від недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №36. – Ст.. 164.

6. Закон України  від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР  “Про рекламу” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №39. – Ст.. 181.

7. Закон України  “Про внесення зміни до статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів”. № 1252/IV // Голос України. – 2004. - №2.

8. Закон України  від 23 грудня 1997 р. №771/97-ВР “Про  якість та безпеку харчових  продуктів і продовольчої сировини”  // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №19. – Ст.. 98.

9. Закон України  від 11 лютого 1998р. №113/98-ВР “Про  метрологію та метрологічну діяльність”  // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №30-31. – Ст.. 194.

10. Кодекс України  про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х / кодекси України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн.. 1.

11. Кримінальний  кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341/ІІІ.

12. Положення про  порядок тимчасового припинення  діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, затв. Постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 р. №26/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – Ст.. 34.

13. Положення про  порядок вилучення неякісних  товарів, документів та інших  предметів, що свідчать про порушення прав споживачів, затв. Постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 р. №26/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №5. Ст.. 34.

14. Положення про  порядок припинення (заборони) господарюючим  суб’єктам відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів,  виконання робіт і надання  послуг, що не відповідають вимогам  нормативних документів, затв. Постановою  Верховної Ради України від 25 січня 1995 р. № 26/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №5. – Ст.. 34.