Судові витрати

       Згідно з частиною  першою статті 46 ГПК державне  мито сплачується чи стягується  в доход державного бюджету  України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

     Вирішуючи питання  про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати,  що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Лiтература

1. Господарський кодекс України  від 16.01.2003 р.// Голос України. - 14 березня  2003 р.

2. Господарський процесуальний  кодекс № 1798-ХІІ від 06.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

3. Декрет Кабінету Міністрів  України Про державне мито від 12 січня 1993 р. зі змінами та доповненнями // “ЛІГА – ЗАКОН”.

4. Роз’яснення Вищого господарського  суду України № 02 – 5/62 від  08.02.1996 р. “Про деякі питання  підвідомчості та підсудності справ арбітражним судам” // “ЛІГА – ЗАКОН”.

5. Інформаційний лист Вищого  арбітражного суду України від  10.05.2000 р. Про деякі питання  практики застосування у вирішенні  спорів окремих норм чинного законодавства // www.rada.kiev.ua

6. Інформаційний лист Вищого  господарського суду України  від 07.02.2006 р. № 01-8/301 “Про деякі  питання, пов’язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів” // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2. – С. 155 – 158.

7. Арбітражні суди України: історико-правовий  нарис, портрети, події / Д. М.  Притика. — К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2001. — 324с.

8. Аргунов В. Н., Андреева Т.  К., Борисова Е. А. Арбитражный  процесс: Учебник. — М.: Городец, 2000. — 479с.

9. Беляневич В. Е. Арбітражне  судочинство: Визнання недійсними  актів державних та інших органів.  — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. — 304с.