Судові витрати

       Міністерство освіти і науки України

ЛУЦЬКИЙ БІОТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Міжнародного науково-технічного університету

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Судові витрати»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                    Підготувала студентка

                                                              Групи ПР-41

                                                                 Куцяба Іванна

 

 

 

 

Луцьк-2012

 

Вступ

          При організації діяльності судів по розгляду й вирішенню спорів по здійсненню даної діяльності держава несе значні витрати, які складаються із витрат на утримання судової системи, матеріально-технічне забезпечення судів. Крім того, до судочинства залучаються особи, які сприяють здійсненню правосуддя: посадові особи, працівники організацій, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, судові експерти, перекладачі, діяльність яких потребує матеріальної компенсації, здійснюються процесуальні дії, які потребують додаткових витрат.

         Існують два види судових витрат. Згідно зі ст. 44 ГПК України до складу витрат входять: а) державне мито; б) судові витрати (затрати).

 Державне мито — це обов’язковий  платіж за дії, які здійснює господарський суд по розгляду, вирішенню, перегляду господарських справ. Розмір державного мита визначений законом і залежить від характеру та ціни позову.

           Державне  мито сплачується чи стягується  в дохід державного бюджету.

 Судові витрати (затрати)  є сумами, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, за відшкодування витрат, пов’язаних з оглядом і дослідженням доказів у місці їх знаходження, оплатою послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи. Розмір судових витрат прямо не залежить від характеру спору та ціни позову і визначається окремо по кожній конкретній справі залежно від фактично здійснених витрат. Грошові суми судових витрат виплачуються особам, для яких призначені.

 

1. Поняття та види  судових витрат

      Провадження по справі передбачає певні грошові витрати, що виникають у зв’язку з проведенням огляду на місці, експертизи, притягненням свідків, експертів, спеціалістів, розшуку відповідача та інші.

      Метою встановлення судових витрат є застереження сторони (позивача) від подання явно необґрунтованого позову, покладення витрат на сторони для добровільного виконання своїх обов’язків, самостійного врегулювання правових спорів. Оплата одночасно і є частковим відшкодуванням витрат держави на вчинення правосуддя.

Відповідно до ст. 79 ЦПК до судових витрат відносяться:

· судовий збір;

· витрати, пов’язані з розглядом справи.

       Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом (п. 2 ст. 79 ЦПК). Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. Державне мито справляється державними органами у вигляді грошового збору з фізичних та юридичних осіб, за вчинення окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення. Розмір державного мита залежить від ціни позову та від виду дій, що ним обкладаються.

До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду;

4) витрати, пов’язані із залученням  свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Розмір витрат, пов`язаних з розглядом судової справи (за винятком витрат на інформаційно-технічне забезпечення), на відміну від державного мита, залежить від фактичних затрат, пов`язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій.

Правовий режим судових витрат врегульований ст.ст. 79-89 ЦПК та іншими законодавчими та підзаконними актами.

2. Судовий збір

      До набрання чинності  закону, який регулює порядок  сплати і розмір судового збору, слід керуватись: Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”1, Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 152 та іншими законодавчими актами.

      Державне мито  справляється: із позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого  провадження, з апеляційних скарг  на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів.

      Розмір державного мита встановлюється у відсотковому відношенні до ціни позову, або до неоподаткованого мінімуму доходів громадян (далі – НМДГ)3, що діє на час сплати державного мита.

       Ціна позову складається з грошової суми в гривнях, яка відображає заявлену грошову матеріально-правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 80 ЦПК.

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення  грошових коштів – сумою, яка стягується;

2) у позовах про визнання права  власності на майно або його  витребування – вартістю майна;

3) у позовах про стягнення  аліментів – сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі  і видачі – сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові  або довічні платежі і видачі  – сукупністю платежів або  видач за три роки;

6) у позовах про зменшення  або збільшення платежів або  видач – сумою, на яку зменшуються  або збільшуються платежі чи  видачі, але не більше ніж за  один рік;

7) у позовах про припинення  платежів або видач – сукупністю  платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один  рік;

8) у позовах про розірвання  договору найму (оренди) або договору  найму (оренди) житла – сукупністю  платежів за користування майном  або житлом протягом строку, що  залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності  на нерухоме майно, що належить  фізичним особам на праві приватної власності, – дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, – не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються  з кількох самостійних вимог,  – загальною сумою всіх вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній  вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну  його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ст. 80 ЦПК).

У справах наказного провадження  встановлена спеціальна ставка судового збору, а саме у розмірі п’ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження (ст. 99 ЦПК). У разі відмови у видачі судового наказу, сплачений судовий збір не повертається, а може бути зарахована як частина сплати судового збору при зверненні з відповідною позовною заявою.

3. Витрати, пов’язані із розглядом справи

          До витрат  пов’язаних із розглядом справи відносяться: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ст. 81 ЦПК), витрати на правову допомогу (ст. 84 ЦПК), витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду (ст. 85 ЦПК); витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (ст. 86 ЦПК); витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 87 ЦПК).

          Правове  регулювання підстав та порядку сплати витрат, пов’язаних із розглядом справи, здійснюється, крім ЦПК, рядом інших законодавчих актів. До них слід віднести Інструкцію про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р. № 7101, Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.1995 р. № 78 «Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах»2 та ін.

          Витрати  на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи це ті витрати,  що пов’язані з інформуванням  учасників цивільного процесу  про хід і результати розгляду  справи, а також витрати, пов’язані  з виготовленням та видачею  копій судових рішень (ст. 81 ЦПК). Вони не залежать від фактичних витрат, пов’язаних із здійсненням цих процесуальних дій, а встановлюється відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

         За наявністю  та порядком сплати витрат  на інформаційно-технічне забезпечення  процесу справи цивільного судочинства  поділяються на три групи:

· справи, в яких ці витрати підлягають сплаті при зверненні до суду;

· справи, в яких витрати при  зверненні до суду не сплачуються, а  покладаються на сторони після вирішення спору;

· справи, в яких витрати на інформаційно-технічне забезпечення не стягуються.

 

              За загальним правилом, витрати  на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи підлягають сплаті при зверненні до суду. У разі їх несплати настають наслідки, визначені ст. 121 ЦПК.

          Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: поновлення на роботі; стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати; відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи; стягнення аліментів; визнання батьківства або материнства.

       Витрати на  правову допомогу це витрати,  що пов’язані з оплатою юридичної допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Як правило, такі витрати несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ст. 84 ЦПК).

        Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі несплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

       Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача.

         Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України (ст. 86 ЦПК).

           Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлений Інструкцією, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р. № 710.

            Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.

         Розмір компенсації витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 ЦПК.)

 

 

 

 

 

Висновок

         Відповідно  до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (ГПК) судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

            До інших витрат у розумінні  статті 44 ГПК відносяться, зокрема,  суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).