Докази та доказування у цивільному процесі

які беруть участь у справі, що вони будуть втрачені або їх подання  стане

неможливим. Відповідно до ст. 133 ЦПК способами забезпечення судом

доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або)

огляд доказів, у тому числі за місцем їх знаходження. Судом  можуть також

бути застосовані інші способи забезпечення доказів.[2,ст.133]

У заяві про забезпечення доказів має бути зазначено:

•   докази, які необхідно забезпечити;

•   обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;

•   обставини, які  свідчать про те, що подання потрібних  доказів може

згодом стати неможливим або ускладненим;

•   справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх

забезпечити.

Заява про забезпечення доказів може бути подана протягом усього періоду

розгляду справи. Також  суд за заявою заінтересованої особи  може

забезпечити докази до пред'явлення  нею позову. У цьому випадку  заявник

повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення

ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви в

зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів,

зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні  у

зв'язку із забезпеченням доказів. [6,2]

Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів (з дня

її надходження) судом, який розглядає справу, а якщо позов  ще не

пред'явлено, — місцевим загальним судом, у межах територіальної

підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення

доказів, з повідомленням  сторін та інших осіб, які беруть участь у

справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.

У разі обгрунтованої  вимоги заявника, а також якщо нею  можна встановити,

до кого пізніше можна буде пред’явлено позов, заява про забезпечення

доказів розглядається  невідкладно лише за участю заявника. [8,17]

Відповідно до ст. 135 ЦПК  питання про забезпечення доказів  вирішується

ухвалою, яка може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення

доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає  розгляду справи.

Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну

заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо

забезпечення доказів  надсилаються до суду, який розглядає справу.

Можуть встановлюватися  такі тимчасові заходи забезпечення встановлені:

огляд приміщення, в якому  як припускається, відбуваються дії, пов’язані

з порушенням авторського  права, суміжних прав; накладення арешту і вилучення всіх примірників творів ( у тому числі комп’ютерних програм та баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення; накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують намір вчинення порушення) авторського права, суміжних прав.

Заява про застосування тимчасових заходів розглядається  тільки за участю

заявника у дводенний  строк з дня її подання, про  що виноситься ухвала.  

Ухвала про задоволення  заяви про застосування тимчасового  заходу

підлягає негайному  виконанню органом державної виконавчої служби. [2]

 

 

Висновки

 
Отже, при здійсненні завдань і  для досягнення цілей правосуддя з

цивільних справ допускається застосування судом норм матеріального  права

для встановлення в ході судового розгляду фактичних обставин справи.

Самі фактичні обставини  конкретної справи не можуть бути пізнані  судом

безпосередньо, оскільки вони, як правило мали місце в  минулому. Тому

виникає питання про  дослідження джерел, що містять відомості  про

фактичні обставини  справи. Таке дослідження спрямоване на з’ясування наявності чи відсутності певних юридичних фактів (дії чи події, що мають юридичні наслідки), з ними закон пов’язує виникнення, зміну і припинення прав та обов’язків суб’єктів правовідносин. І саме це дослідження джерел, що містять відомості про факти, і є доказуванням, а самі відомості про факти,

будь-які фактичні дані – доказами.

Докази в цивільному процесі характеризуються сукупною єдністю: змістом,

яким виступають фактичні дані, що інформують про обставини, необхідні

для правильного вирішення справи; процесуальною формою, в якій закладена

така інформація – засоби доказування; встановленим процесуальним

порядком одержання, дослідження  й оцінки змісту і процесуальної  форми

(доказової інформації і засобів доказування).

Зміст доказів — сукупність фактичних даних про обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставинами будуть юридичні факти: (дії,бездіяльність) і події. Фактичні дані як доказова інформація можуть виступати в безпосередній і опосередкованій формі — прямого або побічного доказу.

Забезпечення доказів — це їх процесуальна фіксація судом з метою

використання їх в якості доказів, якщо згодом їх подання стане

неможливим або утрудненим. Забезпечення доказів

здійснюється судом за клопотанням  осіб, які беруть участь у справі.

 

Список використаної літератури:

 

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР 1.
2. Закон України "Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року
3. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.В. Комарова. – Харків: Одіссей, 2001. – 816 с. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 5:
4. Цивільне процесуальне законодавство України. Цивільний процесуальний кодекс України (прийнятий 18.03.2004 p.). Цивільний процесуальний кодекс України (прийнятий 18.07.1963 p.). Нормативно–правові акти, судова практика. – 544 с.
5. Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств. – М.: «Транзит – Икс», - 2001г.
6. Васильев С.В. Гражданский процесс: Учебное пособие. - X.: ООО "Одиссей", 2006. - 512 с.
7. Мамницкий.В.Ю. Краткий исторический очерк законодательства о состязательности // Актуальнеє вопросы правотворческой деятельности. — К., 2002.
8. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств. М., 2004.
9. Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. (Серія: Процесуальні науки) - К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2005.
10. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре”, 2001. - 696 с.
11. Шулекин В.М. Актуальные причины возникновения экспертных ошибок /www.univ.crimea.ua