Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Августа 2011 в 15:23, курсовая работа
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій» утворено відповідно до статті 125 Конституції України чітку систему судів загальної юрисдикції. Її складають місцеві, апеляційні, вищі суди, а також Верховний Суд України. Статусу місцевих судів набувають районні (міські) суди, арбітражні (господарські) суди обласного рівня, військові суди гарнізонів. Статусу апеляційних судів - загальні суди обласного рівня, військові суди регіонів та ВМС України.
Вступ
Загальна характеристика апеляційного провадження
Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду, порядок його реалізації
Процесуальний порядок розгляду справи апеляційним судом
3.3 Наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі
3.2 Порядок розгляду справи апеляційним судом
3.1 Призначення справи до розгляду у апеляційному суді
Повноваження апеляційного суду
4.1 Рішення та ухвала апеляційного суду
Висновок
Список використаної літератури
4) скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу з питання, яке вирішено судом першої інстанції з порушенням норм Кодексу.
4.1 Рішення та ухвала
апеляційного суду
За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про:
1) відхилення апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора і залишення без зміни рішення суду першої інстанції;
2) скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд;
3) скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду;
4) часткове задоволення апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора на рішення суду першої інстанції та часткової зміни рішення суду першої інстанції;
5) задоволення скарги чи подання прокурора на ухвалу суду першої інстанції із її скасуванням і направленням справи на новий розгляд;
6) відхилення скарги, подання прокурора і залишення скарги без задоволення.
В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається:
При відхиленні апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора в ухвалі зазначаються конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи. У разі скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в ухвалі зазначається, в чому полягала неправильність рішення.
У разі подання апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора на рішення суду першої інстанції в установлені строки, але якщо вони надійшли до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора були поновлені або продовжені, суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора.
Після
закінчення апеляційного провадження
справа направляється в суд першої
інстанції, який її розглянув.
Висновок
Актуальність теми, яка визначена у вступі підтверджується результатами висвітлення даного питання у курсовій роботі. Апеляційне провадження – це факультативна стадія цивільного процесу, під час якої апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішень та ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Згідно з новим цивільно-процесуальним законодавством право апеляційного оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки [ст. 13, 292 нового ЦПК]. ЦПК запровадив двостадійний порядок оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на це рішення – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження ( ч. 1 ст. 294 ЦПК).
Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а апеляційну скаргу на цю ухвалу – протягом десяти днів після подання заяви про її оскарження ( ч. 2 ст. 294 ЦПК). Чинним ЦПК України чітко регламентовано вимоги до форми і змісту заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Вони обов'язково подаються у письмовій формі. Апеляційну скаргу можна подати і без попередньої заяви, але лише за умови її подання у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження. Законодавець значно змінив порядок подання апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу згідно зі ст. 296 ЦПК слід подавати до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Проте останній (на відміну від правил ЦПК 1963 року) вже не вирішує питання про дотримання форми та змісту скарги і не приймає залежно від цього рішення про її направлення до апеляційного суду або повернення суб'єктові звернення – через три дні після закінчення строку подання апеляційної скарги суд першої інстанції за будь яких обставин повинен надіслати скаргу разом зі справою до апеляційного суду. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом. Таким чином, вже не суддя першої інстанції приймає скаргу на своє рішення, а суддя вищестоящого суду, який отримав справу за жеребом. Цим самим законодавець значно спростив доступ до правосуддя, підвищив гарантії об'єктивного незалежного вирішення цивільно-правових спорів. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, передбаченими главою 1 розділу V ЦПК України. Це означає, що провадження в апеляційній інстанції побудоване на тих самих принципах цивільного процесу, що і в суді першої інстанції.
Вирішення цих питань будь-яких труднощів у судів апеляційної інстанції не викликає. Ускладнення викликають винятки із загального правила, оскільки законом не наведено їх переліку. На мою думку, однією із головних відмінностей порядку розгляду цивільних справ судом апеляційної інстанції є більш вузька направленість повторного процесу. Це стосується меж розгляду справи апеляційним судом. Судовий процес при перегляді рішення в порядку апеляції - більш динамічний і більш швидкий, що забезпечується можливістю апеляційного суду встановити чітко відведений час для судових дебатів. Це ще один виняток. Не у повній мірі в суді апеляційної інстанції діє принцип диспозитивності. Якщо у суді першої інстанції сторона вправі протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підстави або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову, то у суді апеляційної інстанції вона таких прав не має.
Також є відмінності по складу суду і деякі інші. Суд апеляційної інстанції наділений широкими повноваженнями при розгляді справи. Наділивши апеляційний суд такою компетенцією, законодавець переслідував дві мети: прискорити проходження справ по судових інстанціях і тим самим припинити тяганину у судах, і другу - підвищити якість розгляду справ. Значення апеляційного провадження полягає в тому, що воно є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при розгляді цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції та направляти їх роботу, забезпечуючи правильний та однаковий підхід до норм матеріального та процесуального права та попереджаючи порушення норм права фізичними та юридичними особами. Виходячи з того, що діяльність судів по апеляційному та касаційному перегляду судових рішень по цивільним справам у найбільшій мірі забезпечує виконання задач держави по захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, зміцненню законності та правопорядку, затвердженню принципу справедливості, розвитку демократії, апеляційне та касаційне провадження є одним з основних принципів судочинства в Україні.
Таким
чином, можна зробити висновок, що
дослідження інституту
Список
використаної літератури
Размещено на Allbest.ru