Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Октября 2013 в 11:09, курсовая работа
Внаслідок ринкових перетворень, що відбулись останнім часом в економіці України, значно зросли можливості учасників майнового обороту щодо свободи укладення різного роду цивільно-правових договорів. Обумовлені соціально-економічними потребами ринкові реформи зблизили Україну з передовою світовою спільнотою і посприяли поширенню в її майновий обіг найбільш розповсюджених договірних конструкцій притаманних розвинутій ринковій економіці. У числі інститутів, що зазнали значних змін особливе значення має інститут довічного утримання. Він має значний інтерес для широкого кола осіб, але першочергово – для малозабезпечених осіб.
У радянські часи цей інститут фактично являв собою різновид договору купівлі-продажу і не забезпечував інтерес широкого кола людей забезпечити першочергові потреби саме таким шляхом.
Вступ
І. Поняття і загальна характеристика договору довічного утримання.
ІІ. Зміст договору довічного утримання:
2.1. майно, що може бути об’єктом договору довічного утримання;
2.2. строк чинності договору довічного утримання;
2.3. права та обов’язки сторін
2.4. підстави і порядок розірвання, припинення договору довічного утримання.
ІІІ. Висновок
Список використаної літератури
Висновок
Значення договору довічного утримання набуває все більшого значення у соціальній політиці держави і дозволяє вирішити проблеми соціального забезпечення людей похилого віку та інвалідів, що не мають можливості в силу обмежених можливостей отримувати доходи на власне забезпечення. Для держави ж, яка не в змозі належним чином утримувати цю категорію населення та створити належні умови для життя своїх громадян з обмеженими можливостями є можливість через застосування інституту довічного утримання виконувати свою соціальну функцію. Так, реалізація ст.46 Конституції України, яка гарантує громадянам соціальний захист у разі непрацездатності, по старості або у інших випадках на держаному рівні забезпечується, в тому числі, і створенням законодавчого підґрунтя у вигляді норм цивільного законодавства (гл.57 Цивільного кодексу України), які створюють умови для такого забезпечення без залучення державних коштів. Крім того, оскільки набувачем майна за договором може бути юридична особа, через механізм довічного утримання, державні та комунальні підприємства можуть створювати необхідні умови для цієї категорії громадян та формувати базу для створення державного та комунального соціального житлового фонду.
Договір довічного утримання хоча і мав місце в цивільному кодексі попередньої редакції, але теоретичних досліджень в цій галузі багато не присвячувалось, мали місце прогалини та суперечності, які значним чином усунені з прийняттям нового Цивільного кодексу.
В останній час договори довічного утримання (догляду) набули значного поширення. Сьогодні вони відіграють досить важливу роль, як для матеріального забезпечення людей, що потребують утримання та (або) догляду, з одного боку, так і для можливості вигідно набути цінне майно, з іншого.
Список використаної літератури