Законодавство України в галузі авторського права і суміжних прав

    — фонограму вперше опубліковано на території  України або опубліковано на території  України протягом ЗО днів від дня  її першої публікації в іншій державі;

    — перша фіксація фонограми мала місце  в Україні.

3. Права організацій мовлення охороняються цим законом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і ведуть передачі з передавачів, розташованих на території України.
4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

    Суб'єкти суміжних прав

    До  суб'єктів суміжних прав за законом  належать виконавці, виробники програм  та організації мовлення.

    Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства незалежно від віку. Виконавцем визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою самою творчою діяльністю, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.

    Суб'єктом  суміжних прав є виробники фонограми. Це можуть бути фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Фонограмою визнається звуковий запис будь-якого виконання чи звуків. Запис звуку може проводитися на платівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці тощо.

    Організацією  мовлення може бути тільки юридична особа. Таким суб'єктом є телерадіоорганізація, яка використовує твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефірі, так і по проводах. Діяльність телерадіоорганізації на території України здійснюється відповідно до Закону України "Про телебачення та радіомовлення".

    Суб'єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній  основі організаціям, які не мають  права займатися комерційною  діяльністю.

    Такі  організації діють на основі і  в межах повноважень, добровільно  переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право  та суміжні права. На їхню діяльність не поширюються обмеження, передбачені  антимонопольним законодавством.

    Суб'єктивні  суміжні права. Виконавці здійснюють свої права за умови додержання ними прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм та організації мовлення повинні додержуватися прав авторів і виконавців. Організації мовлення мають додержуватися прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

    Виникнення  і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці  для сповіщення про свої права  можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати  знак охорони суміжних прав, який складається  з латинської літери Р у колі —  ©, імені (найменування) особи, яка має  суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми.

    Права виконавців. Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. До немайнових прав виконавців належать право на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення, право згадування свого імені у зв'язку з використанням виконання.

    Виконавцям  належить виключне право дозволяти  чи забороняти публічне повідомлення їх виконань, фіксацію на матеріальному  носії раніше незафіксованого виконання  та передачу в ефір і по проводах їх виконань, а також відтворювати, розповсюджувати способом першого  продажу або іншої передачі у  власність чи володіння, або способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно  від першого продажу або іншої  передачі у власність чи володіння.

    Виключні  права виконавців можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати  винагороди, термін дії договору і  використання виконань тощо.

    Права виробників фонограм. Законом передбачено виключні права виробників фонограм, а саме: виробники фонограм мають право дозволяти чи забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найми, оренду, прокат та іншої передачі незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм.

    Права організації мовлення. Організації мовлення, до яких належать телерадіоорганізації, мають виключні права щодо використання своїх програм у будь-якій формі. Вони можуть дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

    Строк охорони суміжних прав. Особисті (немайнові) права виконавців охороняються безстрокове. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки.

    Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування  фонограми, а якщо її не було опубліковано, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису. Організації  мовлення користуються наданими цим  законом правами протягом 50 років  після першої передачі в ефір або  по проводах.

    Встановлені цією статтею терміни починаються  з 1 січня року, наступного за роком, у якому мав місце юридичний  факт.

    До  спадкоємців виконавця і правонаступників виробників фонограм і організацій  мовлення переходить право дозволяти  чи забороняти використання фонограми, передачі в ефір і по проводах. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3   СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ 

    Закон України «Про авторське право і суміжні права»

    В Україні створюється національна система охорони авторського права і суміжних прав. Історія захисту прав авторів на території України нараховує понад сто років. Пов'язана вона з активною суспільною, добродійною діяльністю видатних діячів національної культури, передусім літератури, музичного мистецтва, театру.

    З утворенням України як самостійної  держави і орієнтацією її на розвиток ринкових відносин став відчуватися недостатній рівень охорони в Україні прав авторів і відсутність охорони прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Виникла потреба у зміні чинного законодавства у сфері авторського права і приведення його у відповідність з міжнародним рівнем.

    Забезпечення  дотримання авторського права і суміжних прав правовласників України і правовласників зарубіжних країн покладено на Державне агентство України з авторських і суміжних прав.

    Головним  завданням Агентства є вдосконалення  законодавства у сфері авторського права і суміжних прав, сприяння міжнародному науковому і культурному обміну, надання підтримки авторам, іншим правовласникам в управлінні їх майновими правами.

    Насамперед  необхідно було захистити права  і законні інтереси широкого кола фахівців, які створюють об'єкти інтелектуальної власності —  твори науки, літератури і мистецтва.

    Чинне на той час в Україні законодавство, що регулювало охорону прав авторів, прийняте ще понад тридцять років  тому Цивільним кодексом України (розділ IV «Авторське право»), а також окремими нормативними документами, хоч і відповідало в основному вимогам Всесвітньої конвенції про авторське право в редакції 1952 року, але мало істотні недоліки, зокрема недемократичні обмеження відносно публікації творів, авторської винагороди, термінів охорони, не відповідало сучасним міжнародним вимогам і, зрозуміло, не забезпечувало належного захисту прав авторів.

    Необхідність  докорінного перегляду законодавства  про авторське право і суміжні права диктувалася і економічними процесами, що відбуваються в Україні, закріпленням ринкових відносин, розвитком техніки, впровадженням нових технологій.

    Ураховуючи  новий виток розвитку міжнародних відносин, в який Україна вступала як незалежна держава, прийняття закону про авторське право і суміжні права було однією з незаперечних умов входження рівноправним партнером в світову спільноту, в якій гідна оцінка і гарантована державою охорона результатів творчої прані є ознакою цивілізованості, солідності, надійності.

    Прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1993 року і введений в дію з дня  опублікування — 23 лютого 1994 року —  Закон України «Про авторське право і суміжні права» є узагальнюючим документом. Він побудований на сучасних міжнародних нормах використання творів науки, літератури і мистецтва. Закон враховує сучасні тенденції в правовому регулюванні використання як традиційних, так і нових видів інтелектуальної власності — наприклад, цих же комп'ютерних програм. Знято невиправдані обмеження прав авторів. До мінімуму зведені випадки бездоговірного використання творів. Уперше передбачена охорона суміжних прав. Йдеться про охорону прав не самих авторів, а тих, хто доносить створене авторами до публіки: виконавців, виробників фонограм, організацій телерадіомовлення.

    Якщо  говорити про принципову новизну  Закону, то вона зводиться до наведеного нижче.

    По-перше, передбачається охорона прав авторів, а не тільки їх творів.

    По-друге, значно розширюються права авторів: скорочується кількість випадків використання творів без згоди авторів; утверджується договірна свобода учасників авторсько-правових відносин, знято обмеження і невиправдану регламентацію умов авторських договорів; продовжено термін охорони авторського праіза.

    По-третє, Закон приводить законодавство  про авторське право у відповідність  із світовим розвитком сучасної техніки  і технології. Передбачено використання творів за допомогою таких нових засобів, як кабельне і супутникове телебачення, лазерна технологія, цифровий запис. Нормами авторського права охороняються комп'ютерні програми, аудіовізуальні твори, бази даних та інші сучасні види творів.

    По-четверте, Законом передбачена така нова правова  форма здійснення авторського права і суміжних прав, як колективне управління майновими правами через відповідні некомерційні організації, оскільки автор далеко не завжди може самостійно проконтролювати процес використання творів і об'єктів суміжних прав.

    З прийняттям Закону «Про авторське право  і суміжні права» в Україні  створено основи правової бази для цивілізованого регулювання відносин, пов'язаних із створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва, а також із суміжними правами.

    Перспективи розвитку системи  охорони авторського  права і суміжних прав в Україні

    Україна прагне охопити нормами авторського  права осі без винятку сфери  і форми використання творів, зокрема  при виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату. Закон України «Про авторське право і суміжні права», відповідаючи високим міжнародним вимогам охорони інтелектуальної власності, став своєрідною базою для подальшої позитивної трансформації національної системи охорони авторського права і суміжних прав.

    Слід  зазначити, що диспропорції між потенційними можливостями і реальним забезпеченням  прав і законних інтересів авторів  творів науки, літератури і мистецтва зумовлені багатьма об'єктивними причинами: економічне становище країни, обмежені фінансові можливості користувачів творів, нерозвинутість інфраструктури авторського права, відсутність традицій, низька правова культура у сфері використання інтелектуальної власності, триваючий процес становлення національної системи охорони. Конкретним виявом цього є небезпечні масштаби неправомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав. Насамперед це відчувається в сферах книговидання, звуко- і відсозапису, кінопродукцїї, комп'ютерних програм. Особливо гострим залишається питання невиплати вітчизняним і зарубіжним авторам винагороди. Все це завдає великої матеріальної і моральної шкоди державі, не сприяє розвитку самобутньої національної культури.