Сутність та класифікація об'єктів інтелектуальної власності

 Вважається  що будь-яка творчість розвивається за схемою: суспільна потреба — творчість — наука. Суспільні потреби ставлять завдання перед наукою, остання дістає способи розв’язання потреб — проблем. На досягнення науки опирається будь-який вид творчості людини — літературна і технічна.

 Наука, а  точніше її результати і досягнення, можуть бути виражені як у літературній формі — шляхом запису чи опису, так і в формі створення технічного пристрою, обладнання, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, селекційного досягнення тощо. Звідси і місце науки у творчій діяльності людини. В одних випадках результати наукових пошуків реалізуються у формі науково-літературного твору, в інших — науковий результат може досягатися шляхом наукового експерименту і реалізуватися у формі технічних пристроїв, обладнання, селекційного досягнення тощо.

 Відповідно  до міжнародних конвенцій результати  інтелектуальної діяльності уже  давно поділяються на дві основні  групи: твори літератури і мистецтва  або літературно-художня власність  і технічні творчі витвори  або промислова власність. Звідси і поділ творчості: літературно-художня і науково-технічна творчість. Зазначені групи видів творчості об’єднували і об’єднують широке коло окремих видів інтелектуальної, творчої діяльності.

 Проте автори  Модельного цивільного кодексу  для країн СНД, враховуючи реальний стан, висунули пропозицію всі результати творчої діяльності поділяти не на дві, а на три групи: об’єкти літературно-художньої власності, об’єкти промислової власності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Цей поділ дістав визнання принаймні в Україні і Російській Федерації. Хоча у міжнародно-правовій практиці цей поділ поки що не дістав підтвердження, це зовсім не означає, що варто сліпо наслідувати зарубіжний досвід.

Результат творчої діяльності як об’єкта правової охорони

 Питання  охорони результату творчої діяльності  авторським правом залежить від  наявності в ньому ознак творчості  (власне, це стосується усіх об’єктів, перелічених у Законі).

 Ключовим  поняттям у законодавстві про  авторське право є термін «твір» – продукт творчої діяльності людини; наслідок літературної, наукової, музичної творчості людини. Право інтелектуальної власності, відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України, є правом особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності. Інтелектуальною діяльністю, в свою чергу, є розумова (духовна, творча) праця людини в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва, художнього конструювання (дизайну) тощо.

 Законодавство  у сфері охорони авторських  прав охоплює різні види творчого процесу, а твори, для того, щоб вважатися об’єктами авторського права, повинні бути оригінальними результатами творчої праці їх авторів. Авторське право бере під свою охорону авторство незалежно від достоїнства твору, тобто незалежно від того, наскільки істотними є ознаки творчості у творі.

 Охороні  за Законом «Про авторське  право і суміжні права» підлягають  всі твори, зазначені у частині  першій статті 8 «Об’єкти авторського  права», як оприлюднені, так і  не оприлюднені, як завершені,  так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо)

 Таким чином,  наявність ознаки творчості набуває  значення конститутивного юридичного  факту, яким зумовлюється охороноздатність  та правооб’єктність твору. Тож, для віднесення того чи іншого твору, до об’єктів авторського права, необхідно встановити у них наявність ознак творчості.

 Ознаки творчості  є об’єктивною категорією, тож,  використовуючи відповідний науковий  інструментарій, встановити їх повинна експертиза.

 Твір стає  об’єктом авторського права з  моменту його вираження в об’єктивні  формі. Слід зазначити межі  авторсько-правової охорони –  авторське право захищає саме  форму, а не зміст творів. Це  положення закріплено у частині  третій статті 8 Закону: „Правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі”.

 Законодавство, пов’язує виникнення прав інтелектуальної власності на твори з творчим, інтелектуальним видом діяльності, що спричинила появу цих об’єктів. Якщо оцінювати результати діяльності особи за допомогою критеріїв, прийнятих в психології, то твори можуть бути результатом продуктивного (творчого) мислення або репродуктивного (нетворчого) мислення.

 До останніх, прикладом, відносяться твори,  створення яких не вимагає  «оригінального генерування» ідей: об’єктивно виражені повідомлення  про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації (пункт „а” статті 10 Закону України „Про авторське право і суміжні права”); розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних (пункт „е” статті 10 Закону України „Про авторське право і суміжні права”).

 Підбиваючи  висновки, ще раз наголошую на  тому, що не кожне твір автоматично  охороняється авторським правом, а лише ті твори (їх елементи), які є результатом творчої  діяльності автора.

 

 

Об’єкти інтелектуальної власності — нематеріальні активи підприємства

2003-06-26

 Ярослав  Ващук

 

 

Об’єкти інтелектуальної  власності є нематеріальними  активами підприємства. До нематеріальних активів відносять цінності, що мають  вартісну оцінку і при цьому не є фізичними об’єктами.

 

Нематеріальні активи — це винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, матеріальним вираженням прав на який є документи  виключного права, патенти і свідоцтва  про реєстрацію. Нематеріальними  активами є також права на ноу-хау, а також права, отримані в результаті покупки ліцензій у патентовласників. Нематеріальними активами можуть бути програмні продукти, програми для ЕОМ і бази даних.

 

Слід зазначити, що бувають випадки, коли права, що випливають з різних видів об’єктів інтелектуальної власності, перетинаються, тобто в одній і тій же предметній області існує правова охорона того самого об’єкта як у якості патентованого об’єкта, так і як об’єкта авторського права. Останнім часом мають місце випадки одночасної реєстрації упакування товару як товарного знаку і як промислового зразка. Патент на винахід і ноу-хау, укладені в тім же технічному рішенні, також створюють подібний двоїстий об’єкт.

 

 

Важливою частиною нематеріальних активів підприємства є репутація фірми чи «гудвіл», як це поняття визначається в закордонному праві. Позиціонування фірми на ринку, застосовувані маркетингові прийоми, фірмовий стиль компанії, що охоплює бланки, конверти, форму співробітників, дизайн офісів і оформлення транспортних засобів плюс «неписані правила» взаємин з партнерами — усе те, що визначає неповторний вигляд фірми, також відноситься до нематеріальних активів. Інакше кажучи, усі позитивні обставини, зв’язані з іміджем фірми — фірмове найменування, географічне положення, особливості збуту і постачання, використання ноу-хау у виробничому процесі й управлінських ноу-хау в процесі маркетингу є елементами «гудвіл». Вартість «гудвіл» визначають як різницю між покупною ціною підприємства і балансовою вартістю його активів. Якщо «гудвіл» у обліковій практиці виникає в процесі приватизації підприємств чи їхнього продажу, то в момент установлення вартості такого продажу виникає те перевищення покупної ціни, що утворює вартість «гудвіл».

 

Важливо відзначити, що майже усі види нематеріальних активів, крім хіба що прав на користування земельними ділянками і природними ресурсами й орендними правами, є різновидами об’єктів інтелектуальної власності.

 

На підприємстві процес прийняття рішень про включення  до складу нематеріальних активів об’єктів інтелектуальної власності звичайно починають з метою мінімізації оподатковування. Рішення питання включення виключних прав у число нематеріальних активів залежить від проведеної оцінки вартості об’єкта. При цьому як облікову одиницю вказують охоронний документ як еквівалент прав, що випливають з наявності цього документа.

 

У більшості  випадків керівники фірм починають  цікавитися включенням об’єктів інтелектуальної  власності до складу нематеріальних активів при виникненні наміру збільшити  статутний капітал організації. У процесі приватизації підприємств у більшості випадків вартість нематеріальних активів не враховувалася, причому основною проблемою звичайно є проблема визначення прав власності на об’єкти, так, наприклад, підприємство не має права власності на діюче авторське посвідчення СРСР.

 

Цікаві питання  функціонування нематеріальних активів  при оформленні юридичними особами  договору простого товариства. За договором  простого товариства двоє чи кілька осіб зобов’язуються з’єднати свої внески і спільно діяти без утворення юридичної особи для отримання прибутку чи досягнення іншої не суперечній закону мети. Договір простого товариства називається ще договором про спільну діяльність. Грошова оцінка внеску члена товариства, у тому числі і нематеріальному активі, провадиться за згодою між учасниками договору.

 

Прибуток, отриманий  за результатами спільної діяльності членів товариства, розподіляється пропорційно  вартості внесків. У випадку, якщо в  ході спільної діяльності створюються  нематеріальні активи, те їхній облік  здійснюють по сумі фактичних витрат на їхнє створення.

 

При включенні  нематеріальних активів у статутний  капітал підприємства з іноземними інвестиціями можлива серйозна вартісна оцінка. Наприклад, вартість прав на два  винаходи й одне ноу-хау в області  машинобудування з доданої до них вартістю товарного знаку організації, може скласти суму порядку сотень мільйонів доларів.

 

При цьому існують  основні шляхи використання прав на інтелектуальну власність: це ліцензування у виді виняткової чи невиняткової ліцензії, переуступка прав і внесок у статутний капітал.

 

Цікаве питання  про можливість застави патентних  прав. В даний час упроваджується практика надання банками інвестиційних  кредитів, забезпечуваних заставою вартості прав на об’єкти інтелектуальної  власності. Законом «Про заставу» визначені предмети застави — речі, цінні папери, інше майно і майнові права. При цьому застава розглядається як спосіб забезпечення зобов’язання, що забезпечує заставоутримувачу одержання закладених речей чи прав. Закладені цінні папери чи документи, що підтверджують патентні права і їхня вартість, можуть бути переведені в депозит нотаріальної контори чи банку. Не можна не згадати про термінах дії патентних прав, що обмежують можливості застави.

 

Таким чином, об’єкти  інтелектуальної власності, включені до складу нематеріальних активів підприємства, сприяють його процвітанню і функціонують як повноправні об’єкти власності.

 

Оцінка об’єктів інтелектуальної власності провадиться  по-різному в залежності від мети призначення.

 По-перше,  оцінка об’єктів інтелектуальної власності необхідна при визначенні розміру винагороди авторам розробки і при визначенні економічного ефекту від використання даного об’єкта, виходячи з яких роблять платежі авторам.

 По-друге,  при постановці об’єкта інтелектуальної власності на баланс підприємства роблять оцінку цього об’єкта для включення його до складу нематеріальних активів; об’єкти інтелектуальної власності можуть бути включені в статутний капітал підприємства.

 По-третє,  при заключенні ліцензійних договорів  необхідно визначити ціну ліцензії, для чого роблять оцінку.

 По-четверте, оцінка провадиться при проведенні  заставних операцій, а також при  страхуванні майна.

 По-п’яте,  у випадку порушення виключних  прав також необхідно зробити  оцінку для визначення збитку  від порушення.

 

По суті лише реалізована на ринку продукція  з використанням захищеного охоронним  документом об’єкта інтелектуальної  власності може бути критерієм цінності цього об’єкта.

 

Існують визначені  методики оцінки об’єктів інтелектуальної  власності. Оцінку роблять спеціально навчені фахівці, що мають досвід як у патентно-правовій області, так і в області бухгалтерії нематеріальних активів. Оцінку можуть робити тільки організації, що мають ліцензія на проведення оцінної діяльності.

 

Оцінка інтелектуальної власності дозволяє:

1. Зменшити  податок на прибуток.

2. Регулювати  обсяг амортизаційних відрахувань  і створювати фонди на придбання  нових об’єктів інтелектуальної  власності.

3. Збільшити ринкову вартість  підприємства.

4. Визначити розмір частки  при внеску в статутний капітал у формі об’єктів інтелектуальної власності.

5. Забезпечити облік всіх  активів підприємства.

6. Оптимізувати співвідношення  активів.

7. Визначити вартість  об’єктів інтелектуальної власності  при їхній купівлі-продажу.

8. Визначити розмір збитку чи розмір компенсації з приводу незаконного використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать підприємству.

9. Врахувати вартість  об’єктів інтелектуальної власності  при реорганізації, ліквідації  чи банкрутстві підприємства.

 

Можливості, що відкриваються в підприємства у випадку використання такого інструмента, як оцінка інтелектуальної власності, у даний час ще не до кінця правильно зрозумілі багатьма керівниками.

 

Будь-які об'єкти інтелектуальної  власності, що створені і використовуються на вашому підприємстві — це ваші приховані економічні резерви!

джерело: Інтернет-сайт «ВЯПат»

 

 

1. Закон України «Про  авторське право і суміжні  права». Відомості Верховної Ради  України (ВВР), 1994, N 13, ст.64

 

2. Драпак Г., Скиба М.  Основи інтелектуальної власності: Навч. Посібник. - Хмельницький: ТУП, 2003.