Сутність та класифікація об'єктів інтелектуальної власності

СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

На даному етапі ринкових відносин об'єкти інтелектуальної власності створюють значну частку активів підприємств найбільш розвинених економік. Про те, що інтелектуальна власність „виступає" як товар, свідчить світовий досвід, який показує, що питома вага інтелектуальної власності може сягати 35 % капіталу виробничих підприємств.

Інтелектуальна власність - це права на результати розумової  діяльності людини, які є об'єктом  цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.   

Існує декілька класифікацій об'єктів інтелектуальної власності.  Об'єкти інтелектуальної власності у вітчизняному законодавстві поділяються на об'єкти авторського права і суміжних прав, об'єкти промислової власності та нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Об'єкти авторського права - це твори науки, літератури і мистецтва, які є результатом творчої діяльності, незалежно від призначення, достоїнства і змісту твору, а також від способу і форми його вираження. У національному законодавстві в галузі авторського права визначено списки таких об'єктів, які, на жаль не є вичерпними. Авторське право поширюється на опубліковані твори, а саме: художні, музичні, літературні, фотографічні, кінематографічні, аудіовізуальні твори; комп'ютерні програми, бази даних, тобто сукупність даних, матеріалів або творів, представлених у машинозчитуваній формі; науково-технічна інформація - це інформація, документована на яких-небудь носіях, або публічно оголошені результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, іншої науково-технічної і виробничої діяльності, зафіксовані у формі, що забезпечує можливість їх відтворення, використання і поширення. Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи, відкриття або прості факти. Передача права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом сама по собі не тягне за собою передачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений у цьому об'єкті.

Суміжні права означають  права, суміжні з авторським правом. Існує три різновиди суміжних прав: права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Об'єкти авторського і суміжних прав регулюються єдиним законом Україні "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 р. об'єкти авторського права регламентуються Всесвітньою конвенцією про авторське право 1952 року та Бернською конвенцією про охорону літературних та художніх творів (Паризький Акт від 24 липня 1971).

До об'єктів промислової  власності належать винаходи, промислові зразки, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і  послуг, найменування місць походження товарів, фірмові найменування та нетрадиційні об'єкти промислової власності, які також відносяться до технологій інтелектуального забезпечення управління підприємством.

Промислова власність - це твори людини у будь-якій сфері  її діяльності, які оцінюються передусім  з позицій промислової значущості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у виробничий діяльності. Об'єктами промислової власності є винаходи, корисні моделі та промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів.

Згідно із законодавством України до об'єктів промислової  власності належать: промисловий  зразок - результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Від корисної моделі промисловий  зразок відрізняється тим, що право на корисну модель охороняє технічну сутність виробу, тоді як право на промисловий зразок охороняє зовнішній вигляд виробу; винахід - технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності); корисна модель - нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою; знак для товарів та послуг - це знак-позначення, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів та послуг інших осіб. Фірмові найменування включають у себе назву, терміни або найменування. Це потрібно для впізнання підприємства, його ділової діяльності. Крім того, використання фірмового найменування допомагає відрізнити підприємство від інших виробників подібних товарів та послуг. Фірмові найменування включають в себе назву підприємства, що вноситься до Державного реєстру юридичних осіб у встановленому законом порядку.  

В українському законодавстві  термін „зазначення походження товару" є складним, комплексним поняттям. Зазначення походження товару, є складним поняттям і включає у себе ще два терміни, а саме: назву місця походження товару та географічне зазначення походження товару. Перший термін означає назву географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором. Географічне зазначення походження товару - це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов з людським фактором. Значення цього об'єкта промислової власності зростає під час використання його у зовнішньоторговельному обороті.

Права на об'єкти промислової власності охороняються державою і підтверджуються офіційними охоронними документами - патентами, ліцензіями та авторськими свідоцтвами. Таким чином, наявність патенту чи свідоцтва забезпечує патентовласнику монопольні права на використання його промислової власності, причому це практично єдиний вид монополії, що заохочується й охороняється державою.

Право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності - це правова  охорона таких результатів інтелектуальної  діяльності як, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (ноу-хау).

В умовах постійного розширення міжнародної наукової співпраці  України, все більшого значення набувають  питання, пов'язані із взаємною передачею  і використанням не тільки запатентованих об'єктів інтелектуальної власності, але і тих, які не захищенні патентами виключного права - ноу-хау. Знання і досвід традиційно визначається поняттям ноу-хау (знати, як це робити). Ноу-хау - це секретна на даний момент часу сукупність інформації у вигляді незапатентованих технічних і інших рішень, знань і практики, що необхідні для організації на найбільш висковому рівні виробництва прогресивної конкурентоздатної продукції або найбільш ефективного здійснення інших видів діяльності: комерційної, фінансової, адміністративної і ін. Проблема захисту ноу-хау повинна бути врахована патентним відомством України і прийнята законодавчими правовими нормативами.

 

 

Об’єкти авторського  права

Твори науки. Письмові твори наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті); усні твори (виступи, лекції та промови); iлюстрацiї, карти, плани, ескізи, пластичнi твори, що стусуються географiї, геологiї, топографiї, архітектури.

Твори лiтератури. Письмовi твори белетристичного  характеру, збiрники творiв.

Твори мистецтва. Музичнi, драматичнi, хореографiчнi, аудiовiзуальнi твори; твори образотворчого та прикладного мистецтва, архiтектури, фотографiї; сценiчнi обробки, аранжування, переробки та переклади творiв.

Комп’ютерні програми. Набір інструкцій, виражених у  формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети.

Бази даних. Сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній  формі, підбір і розташування складових  частин якої та її упорядкування є  результатом творчої праці.

Об’єкти сумiжних прав

Виконання творів: виконання вперше на територiї України, зафiксовано на фонограмi чи включено в передачу органiзацiї мовлення.

Фонограми і  відеограми: мiсце знаходження виробника i перша публiкацiя фонограми —  на територiї України, чи протягом 30 днiв вiд дня першої публiкацiї в iншiй державi.

Програми телерадіоорганізацій: мiсце знаходження i здiйснення передач  з передавача розташованого на території  України.

Об’єкти науково-технiчної iнформацiї

Науково-технiчна документація: результати науково-дослiдної, дослiдно-конструк-торської, пректно-технологiчної, виробничої та громадської дiяльностi, зафiксованi у формi, яка забезпечує їх вiдтворення, викорис-тання та поширення.

Науковi вiдкриття: встановлення ранiше невiдомих, об’єктивно iснуючих закономiрностей, властивостей i явищ матерiального свiту.

Рацiоналiзаторськi пропозицiї: пропозицiя нова i ко-рисна  для пiдприємства, якому вона подана i передбачає створення або замiну конструкцiї виробiв, технологiї виробництва i застосовуваної технiки або складу матерiалу.

Сорти рослин (селекцiйнi досягнення): сорт є новим та вiдповiдає  умовам вiдмiностi, однорiдностi i стабiльностi.

Породи тварин (селекцiйнi досягнення): порода є новою  та вiдповiдає умовам вiдмiностi, однорiдностi i стабільності.

Об’єкти промислової  власностi

Винаходи: продукт (пристрiй, речовина, штам мiкроорганiзму, культура клiтин рослин i тварин), спосіб, застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням якщо вiн новий, має винахiдницький рiвень i є промислово придатним.

Кориснi моделi: конструктивне виконання пристрою, що є новим i промислово придатним.

Промисловi зразки: форма, малюнок чи розфарбування  або їх поєднання, що визначають зовнішній  вигляд промислового виробу i призначені для задоволення естетичних та ергономiчних потреб, якщо вiн новий i промислово придатний.

Топографії  інтегральних мікросхем: зафіксоване  на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Секретнi об’єкти: об’єкти промислової власностi (винаходи, кориснi моделi i промисловi зразки), що становлять державну таємницю.

Захист від  недобросовiсної конкуренцiї: захист через  адміністративні чи судовi органи вiд  недобросовiсних конкурентних дiй — неправомірне використання ділової репутації підприємця, створення перешкод у процесі конкуренції, неправомірне використання комерційної таємниці.

Засоби індивідуалізації (суб’єктів, товарів і послуг)

Знаки для товарiв  і послуг: словеснi, зображувальнi, об’ємнi та iншi позначення або їх комбiнацiї, виконанi у будь-якому кольорi чи поєднаннi кольорiв, що вiдповiдають умовам правової охорони.

Зазначення  походження товарів (назва мiсця  чи гео-графічне зазначення походження товару): визначення, що iдентифiкують певний товар, який походить з певного району чи мiсцевостi країни, коли якiсть або iншi характеристики то-вару, на яких базується його репутацiя, обумовленi гео-графiчним мiсцем походження товару.

Фiрмовi назви: назва  пiдприємства зареєстрованого на мiсцевому (регiональному) рiвнi, що є його вiзитною карточкою i частиною його iмiджу.

Доменні імена: це імена, що використовуються для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Ноу-хау

Комерційні  секрети (відомості виробничого, організаційного, фінансового та ін. характеру, що складають комерційну цінність, не відомі третім особам і недоступні необмеженому кругу осіб).

Технічна документація: конструкторська, технологічна, проектна, економічна, юридична, призначена для використання у виробництві і реалізації товарів і послуг.

Творчі розробки: незапатентовані винаходи, формули, рецепти, склади, розрахунки, дослідні зразки, результати випробовувань і дослідів.

Системи організації виробництва, маркетингу, управління якістю продукції, кадрами, фінансами, політикою капіталовкладень.

Виробничо-комерційний досвід організації виробництва, маркетингу і навчання персоналу.

 

 

 

 

 

 

 

Становлення системи правової охорони результатів  творчої діяльності

 Творчість людини виникла  разом з людиною. Людина починає  творити, як тільки вона усвідомлює навколишній світ і вирізняє себе із середовища, в якому живе.

 Без будь-якого сумніву  створене людиною навіть у  дуже далекі часи, як особисто  нею самою, так і тими, хто  її оточував, усвідомлювалося, як  її власність. Уже в ті далекі  часи власність визнавалася священною і недоторканною. Отже, з цього випливає, що уже в ті далекі часи існували засоби охорони своєї власності, у тому числі і результати своєї творчості. Відомо, що у Стародавньому Римі і в Греції плагіат та літературна крадіжка досить суворо каралися, а про застосування і охорону товарних знаків відомо ще раніше. Якщо існували ці об’єкти, то існувала і їх охорона.

 

 В законі штату Масачусетс  від 17 березня 1789 р. зазначалося:  «Немає власності, що належить  людині, більшої, ніж та, яка є результатом її розумової праці».

 З принципу, закладеного  у французькому патентному законі 1791 p., випливало кілька важливих  засад:

1) будь-який творчий результат  визнавався об’єктом права власності;

2) винаходом визнавався  творчий результат у будь-якому виді доцільної діяльності людини за умови його відповідності вимогам закону;

3) держава гарантувала  охорону прав творця шляхом  видачі охоронного документа  — патенту;

4) вводилася обов’язкова  державна реєстрація винаходів  попередньою експертизою заявки по суті.

 Уже з  часу виникнення і становлення  правової охорони результатів  творчої діяльності почали розрізняти літературну творчість і творчість у сфері виробництва — технічну творчість. Останню часто називають науково-технічною творчістю, оскільки технічна творчість обов’язково має опиратися на досягнення науки.