Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Декабря 2012 в 19:35, реферат
До учасників цивільних правовідносин ст. 2 Цивільного кодексу України відносить юридичних осіб. Інститут юридичної особи вводиться для того, щоб його норми закріпили організаційно-структурну, майнову і функціональну єдність відмінного від фізичної особи учасника цивільних правовідносин, встановили межі його цивільної правоздатності і дієздатності, визначили порядок створення і припинення, врегулювали також низку питань, що загалом дають можливість визначити правове становище такого учасника. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Цивільний кодекс України встановив обмежене коло підприємницьких юридичних осіб, віднісши до них лише господарські товариства та виробничі кооперативи.[5,3]
Українське цивільне законодавство потребує удосконалення за такими напрямами:
Цивільне законодавство України формує основу системи права в цілому. Що ж стосується ділового життя країни, то цивільне законодавство закладає основні правові принципи, необхідні для функціонування ринкової економіки, наприклад, принципи організації договірних правовідносин, права власності і майнових прав, а також правового статусу юридичних і фізичних осіб. Саме на цій основі ґрунтується решта законів країни, і від них залежитьїх правильне функціонування.[8,34]
Висновок:
Таким чином, існують окремі проблеми у співвідношенні цивільного і господарського права. Так, Цивільний кодекс України не передбачає класифікації підприємств, на державні і комунальні унітарні та комерційні, а у ГКУ така класифікація застосована. Певні норми Господарського кодексу України (ч. 3 ст. 74, ст. 51) є бланкетними. Спостерігається неоднозначне дублювання регулювання певних відносин ЦКУ і ГКУ. У ст.ст. 50–54 Цивільного кодексу Ураїни визначено правовий статус фізичної особи-підприємця[2], а у ст.ст. 128, 129 – Господарського кодексу України громадянина-підприємця як суб’єкта господарювання[3]. Застосування цих кодексів певною мірою ускладнюється тим, що інші закони не приведені у відповідність з ними, а також не прийнято ряд законів, необхідність яких з них випливає. Йдеться про прийняття законодавчих актів про господарські товариства, непідприємницькі товариства, державні підприємства, комерційну діяльність тощо.
Отже,
аналізуючи співвідношення цивільного
і господарського права, слід
зазначити, що необхідно керуватися
діалектикою єдності оптимізації начал
приватного та публічного як основою наукового
осмислення, а також нагальною
потребою подальшої консолідації
та кодифікації законодавства.
Список використаної літератури:
Информация о работе Спів відношення Цивільного і Господарського кодексів України