Спадкування за законом

     За  певних умов до складу спадкового майна  не входять і страхові суми, що виплачує Держстрах за договорами добровільного  особистого страхування ( СТ.1229).Якщо такий  договір страхування був укладений  на користь певної особи, яка вказана  страхувальником у страховому свідоцтві, то право на одержання страхової  суми після смерті страхувальника в  період дії договору страхування  має тільки ця особа - вигодонабувач. У цьому випадку страхова сума не входить до складу спадкового майна.До складу спадщини входять не тільки майнові права спадкодавця, а  й деякі немайнові права. Так, деякі особисті права автора можуть переходити до спадкоємців у порядку  спадкування. Зокрема, до спадкоємців  переходить на певний час право вирішувати питання щодо можливості видання  твору та деякі інші особисті права  автора.  
 

                 РОЗДІЛ II . ЧЕРГИ СПАДКОЄМЦІВ ЗА ЗАКОНОМ.

     При спадкуванні за законом до спадкування  закликаються особи, яких законодавець називає як спадкоємців. Тобто в  цьому разі спадкове майно розподіляється між особами, які названі в  числі спадкоємців у відповідних  статтях Цивільного кодексу України. Таких осіб називають законними  спадкоємцями, або колом спадкоємців  за законом.

     Не  завжди особа, яка входить в коло спадкоємців за законом, чи особа, якій заповідано майно, буде закликатися  до спадкування. Законом передбачені  умови, за яких спадкоємець усувається від спадщини. Як зазначено в статті 1224 ЦК України, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Виключенням для таких осіб є тільки те, що знаючи про це, спадкодавець все ж призначив їх своїми спадкоємцями за заповітом.

     Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 Цивільного Кодексу.

     Черговість  одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого боку, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням – має право на спадкування як спадкоємець другої черги за законом.

  У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст 1261 ЦК). Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є вичерпним.

  Діти  успадковують після смерті своїх  батьків — як батька, так і  матері. Якщо навіть шлюб між батьком і матір'ю був незареєстрований, але у свідоцтві про народження дитини вони зазначені як її батьки, то після їх смерті дитина має право на спадок і після батька, і після матері. Крім того, діти, народжені від шлюбу, пізніше визнаного недійсним, не втрачають права спадкування після смерті батьків. Спадкує дитина і тоді, коли її батьки, що не перебували в шлюбі, надалі свій шлюб зареєстрували, і чоловік (спадкодавець) визнав себе батьком дитини. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяви батьків про батьківство, останнє встановлюється в судовому порядку. На підставі рішення суду про встановлення батьківства здійснюється запис в органах РАЦС До спадкоємців першої черги належать також усиновлені діти (ст.1260 ЦК).

  Діти, що народжені до видання Указу  Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. від особи, з якою їх мати не перебувала у зареєстрованому  шлюбі, але котра була записана батьком  дитини, також спадкують після  смерті такої особи.

  Право на спадкування мають не тільки діти, які вже народилися на час смерті спадкодавця, а й ті, котрі були зачаті за життя спадкодавця, та народилися після його смерті (так звані "постуми"). При вирішенні питання, кого слід вважати постумом, застосовується правило, відповідно до якого дитиною померлого вважається особа, котра народилася протягом не більш як 10-місячно-го строку після його смерті.

  Той з подружжя, хто пережив іншого, спадкує у першу чергу в  тому випадку, якщо він перебував  у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на момент смерті. Перебування у  шлюбі має підтверджуватися свідоцтвом про шлюб. Укладення шлюбу за релігійним обрядом не спричиняє правових наслідків  і не створює передумов Для  спадкування.

  У випадку розірвання шлюбу до відкриття  спадщини права на спадщину в того з подружжя, хто пережив, не виникає. Шлюб може бути розірваний у органах  РАЦС або у судовому порядку. Проте  у кожному разі шлюб вважається розірваним з моменту Реєстрації акта розірвання шлюбу в органах РАЦС. Отже, якщо шлюб був розірваний у судовому порядку, але розірвання шлюбу не зареєстроване  у РАЦС, подружжя вважається таким, що перебуває У шлюбі і зберігає право спадкування одне після  одного.

  Якщо  шлюб визнаний недійсним, той з подружжя, хто пережив іншого, не має права  на спадкування, оскільки недійсний  шлюб не спричиняє юридичних наслідків.

  Батьки  спадкують після смерті своїх  дітей на підставі правового зв'язку з дітьми, доказом чого є запис  про народження у книгах запису актів  цивільного стану, крім випадків, якщо вони усуваються від спадкування (позбавлення  батьківських прав, умисне позбавлення  життя спадкодавця чи його спадкоємців).

  Доказом родинних та інших відносин спадкоємців  із спадкодавцем є: свідоцтва органів  РАЦС, записи в паспортах про дітей, про другого з подружжя, копії  рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин тощо.

  2. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід з боку як батька, такі матері (ст.1262 ЦК).

  Вказані особи закликаються до спадкування  за обставин, передбачених ч.2 ст.1258 ЦК, тобто за відсутності спадкоємців першої черги. Якщо ж хто-небудь із спадкоємців першої черги живий і виявив бажання прийняти спадщину або прийняв її, спадкоємці другої черги до спадкування не закликаються.

  Брати і сестри є спадкоємцями померлого, незалежно від того є вони повнорідними (мають обох спільних батьків) чи неповнорідними (мають спільного батька або спільну матір). Але не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.

  Для встановлення факту споріднення  необхідне подання відповідних  документів. Зокрема, родинні відносини  можуть підтверджуватися свідоцтвами  органів РАЦС про народження, витягами з книг запису актів цивільного стану, записами в паспортах про дітей. Наприклад, щоб підтвердити родинні  відносини між спадкодавцем і  спадкоємцем — братами, необхідно  подати свідоцтва про народження спадкодавця і спадкоємця. І якщо в цих свідоцтвах батьки — одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець —  брати.

  У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин може бути встановлений судом.

  Спадкове  майно між спадкоємцями другої черги  ділиться в рівних частках.

  3. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК).

  Третя черга спадкоємців спадкує у  разі відсутності перших двох черг або якщо всі спадкоємці попередніх черг відмовилися від спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права  на спадкування. На підтвердження родинних відносин вимагається подання відповідних документів. Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, в яких зазначені спільні батьки. Крім того, якщо в паспортах є відомості про дітей, де зазначені батько чи мати спадкодавця та його брат або сестра, то можна! стверджувати, що брат або сестра батьків спадкодавця є його рідним! дядьком або тіткою. У разі неможливості подання вказаних доку ментів факт родинних відносин встановлюється судом.

  4 У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК).

  Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої  черги спадкоємців є проживання претендентів на спадок однією сім'єю зі спадкодавцем. Отже, визначальним тут  є поняття сім'ї. Згідно зі ст .З СК сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

  Стаття 1264 ЦК захищає права тих осіб, яких спадкодавець вважав членами своєї сім'ї і котрі проживали з ним впродовж досить тривалого часу (5 років), ведучи спільне господарство, надаючи допомогу одне одному. Особа, яка претендує на спадщину, має довести, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю (мала спільне господарство, витрати тощо) і що це тривало не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї, документи, які підтверджують спільне проживання та спільні витрати, тощо.

  5. В останню (п'яту) чергу спадкують  інші родичі спадкодавця до  шостого ступеня споріднення  включно (двоюрідні внуки, двоюрідні  племінники, двоюрідні дід та  баба тощо). При цьому родичі  ближчого ступеня споріднення  усувають від права спадкування  родичів подальшого ступеня споріднення.

  Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що відділяють родича від  спадкодавця, не враховуючи народження самого спадкодавця (ст.1265 ЦК).

  Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними документами, а у разі неможливості подання таких факт родинних відносин встановлюється у  судовому порядку.

  До  п'ятої черги спадкоємців за законом  належать також утриманці ⁷спадкодавця. Особа вважається утриманцем за наявності таких умов:

1. особа є неповнолітньою або непрацездатною за віком або застаном здоров'я;
2. ця особа не є членом сім'ї спадкодавця;
3. матеріальна допомога, яку отримувала особа від спадкодавця,була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування;

4) особа перебувала на утриманні спадкодавця не менше 5 років.

На  доказ факту перебування на утриманні  можуть бути подані Довідки органів  місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних  організацій, правлінь ЖБК тощо про  перебування на утриманні; довідки  органу соціального захисту населення  про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Вказані  документи повинні містити відомості  про час і період, коли особа  перебувала на утриманні спадкодавця. У разі неможливості подати якісь  Документи, що підтверджували б утримання, факт останнього може бути встановлений судом.

Непрацездатність  за віком визначається за паспортом  чи свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я — за пенсійною  книжкою чи довідкою, виданою відповідним  органом медико-соціальної експертизи.

  Відповідно  до ст. 1267 ЦК частки у спадщині спадкоємців за законом є рівними. Проте розмір часток за взаємною згодою (усною або письмовою) може бути змінений спадкоємцями. Спадкоємці, які одержали свідоцтва про право на спадщину, можуть провести поділ спадкового майна в натурі (реальний поділ) відповідно до отриманих часток. Правило про те, що поділ майна здійснюється спадкоємцями відповідно до часток, розглядається як право спадкоємця при поділі вимагати відокремлення майна, рівного за вартістю його спадковій частці. У випадку очікування дитини, зачатої за життя спадкодавця, інші його спадкоємці не мають права проводити поділ спадщини, доки не народиться дитина (ст.1298 ЦК).

  Якщо  досягнута згода спадкоємців  на зміну розміру часток при отриманні  рухомого майна, то поділ провадиться  у спрощеному порядку: кожний зі спадкоємців  одержує в натурі майно, призначене йому відповідно до усної угоди між  ними.

  Якщо  в складі спадщини є майно, розпорядитися  яким спадкоємці можуть лише за наявності  свідоцтва про право на спадщину (жилий будинок, автомобіль, грошовий внесок тощо), то поділ провадиться  шляхом вчинення нотаріально посвідченого договору.