Спадкування за законом третьої черги

В ЦК вперше з'явилася  новела, яка надає можливість і  суду закликати до спадкування спадкоємця за законом, який не входить в чергу, що закликається до спадщини.

Якщо спадкоємець  дальшої черги, на відміну від  спадкоємців черги, які за законом  набудуть право на спадщину, опікується над спадкодавцем, останній завжди може врахувати цю обставину, склавши заповіт і врахувавши участь такого спадкоємця в його житті. Але, як свідчить нотаріальна практика, на жаль, трапляються непоодинокі випадки, коли спадкоємці, найближчі родичі спадкодавця (син, дочка) ухиляються від виконання своїх юридичних і моральних обов'язків, а догляд за спадкодавцем здійснюють інші родичі – сестра, тітка або зовсім сторонні по відношенню до нього люди. Спадкодавець же позбавлений можливості висловити свою волю в заповіті в силу того, що він, наприклад, визнаний недієздатним чи в силу похилого віку, психічного розладу не має можливості адекватно сприймати оточуюче. Саме цими обставинами і зумовлена поява норми, яка надає право суду певним чином змінити черговість отримання спадщини за законом.

І.В. Жилінкова розрізняє об’єктивні і суб’єктивні зміни черговості в судовому порядку. Об’єктивною є умова про те, що спадкодавцю надавалася матеріальна або інша допомога з боку спадкоємця, суб’єктивною – безпорадний стан стан самого спадкодавця. Причому лише сукупність двох умов моєе слугувати підставою надання судом права на спадкування спадкоємцям наступних черг. [4, с 41].

Так, за рішенням суду право на спадкування разом  із спадкоємцями - тієї черги, що має  право на спадкування, може одержати особа, яка є спадкоємцем наступних черг, за умови що вона протягом тривалого часу: опікувалася; матеріально забезпечувала; надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані, внаслідок похилого віку, тяжкої хвороби чи безпорадного стану.

Під поняттям «опікувалася» необхідно розуміти надання звичайних фактичних послуг особі, яка перебувала в безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги: приготування їжі, прибирання квартири, прання білизни тощо.

Поняття «матеріально забезпечувала» необхідно розуміти як надання матеріальної допомоги, яка була основним засобом до існування,  також оплата комунальних послуг, ліків, придбання необхідних особистих речей для хворого тощо.

Що стосується поняття «тривалий час», то воно відноситься до оціночних категорій, і суд, який розглядатиме справу, повинен визначатися з його змістом. На нашу думку, тривалість такого терміну повинна складати не менше одного року. Незважаючи на те, що ст. 1265 ЦК під утриманцем розуміє особу, яка не менше п'яти років отримувала матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом до існування, ми вважаємо можливим обмежитися річним строком, оскільки в даному випадку йдеться не про сторонню особу, яка утримувала спадкодавця, а про спадкоємця за законом. Слід також зазначити, що спадкоємець за законом, який може вимагати за судом права на спадкування, не лише «матеріально забезпечував», а й опікувався над спадкодавцем та надавав «іншу допомогу», тобто вчиняв дії, значно ширші за своїм змістом, ніж «утримання».

Введення такої  норми є яскравою ілюстрацією реалізації на практиці таких принципів цивільного права, як справедливість, добросовісність та розумність. Разом з тим спадкоємці за законом, які повинні закликатися до спадщини, будуть враховувати можливість перерозподілу частки спадкоємців за законом судом, що в певних випадках може сприяти належному виконанню ними своїх родинних і громадянських обов'язків [1, с. 13].

Висновки

Аналіз положень ЦК України про спадкоємців за законом дозволяє дійти висновку, що спадкування за законом, як і раніше, носить сімейно-родинний характер . В цілому не викликає сумніву, що встановлена на сьогодні черговість спадкування за законом об’єктивно зумовлена історичним розвитком українського спадкового права та дозволяє розподіляти спадкове майно відповідно до існуючих в Україні моральних звичаїв та традицій сімейної організації суспільства.

При аналізі  спадкування за законом слід мати на увазі,що спадкування за законом  «у чистому вигляді» матиме місце, коли після смерті заповідача:

• заповіт спадкодавцем не складався;

• заповідач  скасував заповіт повністю;

• всі спадкоємці за заповітом відмовилися від  прийняття спадщини;

• заповіт визнано  судом недійсним і правовідносини не можуть регламентуватися попереднім заповітом, а також у разі, якщо цей заповіт був єдиним;

• якщо за заповітом  було визначено єдиного спадкоємця, який помер до відкриття спадщини або після відкриття спадщини, але після нього не залишилося спадкоємців.

ЦК України  чітко визначив перелік осіб, що мають право на отримання спадщини за законом третьої черги.

Крім цього  черговість спадкування за законом  може бути змінена за рішенням суду за визначених законом підставами.

Отже, спадкування  за законом в Україні має свої особливості, що виражаються у законодавчому  підґрунті та практичній реалізації цього виду спадкування. Не має сумніву в тому, що практика правозастосовчих органів викличе потребу подальшого розвитку спадкових відносин в Україні, а тому перспективи подальших наукових розвідок щодо удосконалення правових норм у питанні спадкування за законом мають бути спрямовані саме в цьому напрямі.

Список використаних джерел

1.  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. – Ст. 356.
2. О наследниках по закону и завещанию: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 14 марта 1945 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1945. - № 15.
3. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – 640 с.
4. Жилінкова І.В. Актуальні питання спадкового права України: матеріали до семінару/ І.В. Жилінкова// – Х.: Ксилон, 2009. – 400 с.
5. Заіка Ю. О. Зміна черговості при спадкуванні за законом за новим Цивільним кодексом / Ю. О. Заіка // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 7. – С. 12-14.
6. Заїка Ю.О. Спадкове право в Україні: Становлення та розвиток: Монографія, 2-ге вид. – К., КНТ,2007. – С. 177.
7. Заіка Ю.О. Законодавчі проблеми спадкового права // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2. – С. 213–216.
8. Заїка Ю.О. Спадкове право: Навч. посіб. / Ю.О. Заїка, В.М. Співак. – К.: Наукова думка, 2000. -152 с.
9. Піцик Х. З. Спадкування за законом в Україні: проблеми та перспективи / Х. З. Піцик // Вісник академії правових наук. – 2007. – № 3. – С. 107 - 116.