Розвиток охорони праці в Україні

• Конституція України;
• Кодекс законів про працю (КЗпП);

     Закони:

• "Про охорону праці",
• "Про охорону здоров'я",
• "Про пожежну безпеку",
• "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист",
• "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";
• "Про дорожній рух";
• "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

     Їх  доповнюють державні міжгалузеві й  галузеві нормативні акти (стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші). Коло питань щодо охорони  праці розглядається в Цивільному, Кримінальному та Адміністративному  кодексах України, в указах Верховної  Ради, постановах Кабміну, постановах Президента. Правове поле в Україні  ґрунтується на засадах, відповідно до яких нікого не можна примусити  робити те, що не передбачено в законі.

     Державні  нормативні акти з охорони праці (ДНАОП) – це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних  актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма  підприємствами і установами, можуть бути міжгалузевими і галузевими.  Реєстр таких нормативних актів  був створений і виданий вперше в 1997 році, та з тих пір постійно поповнюється.

     Окрім того, в Україні почали створюватися та діяти вже з 1993 року державні стандарти України в галузі охорони праці та близьких до неї сфер, що містять вимоги, норми і правила, спрямовані зокрема на забезпечення безпеки праці, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі її трудової діяльності.

     Крім  ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП в Україні  були створені санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії та гігієни праці; будівельні норми і правила. В Україні  також почали діяти міжнародні норми, згідно з Угодою про міжнародне співробітництво  держав СНД в питаннях охорони  праці (ISO).

     Як  необхідне доповнення до створеної  нормативної бази, в Україні створена та діє досить розвинута система  державного нагляду, відомчого, громадського та регіонального контролю за охороною праці. Органи держнагляду за охороною праці є незалежними від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України. Громадський контроль здійснюють професійні спілки та їх об'єднання через свої виборні органи і представників (контролерів), а в разі відсутності профспілки – громадські, уповноважені трудовим колективом, які мають право безперешкодно перевіряти стан охорони праці робочих місць, дільниць, цехів, відділів та інших підрозділів підприємств, інформувати роботодавця про виявлені недоліки і вносити пропозиції по усуненню цих порушень.

     Використані джерела:

1. Конституция Украины.
2. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці – К.: Каравела, 2003. – 408с.
3. Москальова В.М. Основи охорони праці – К.: ВД"Професіонал", 2005. – 672с.
4. Керб Л.П. Основи охорони праці – К.: КНЕУ, 2003. – 215с.
5. Геврик Є.О. Охорона праці – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280с.
6. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці – Львів: Афіша, 2002. – 320с.