Правове регулювання діяльності трастових компаній

Відповідно до ст. 4 Декрету "Про довірчі товариства" довірче товариство може здійснювати такі види операцій:

- для громадян — схоронність і представницькі послуги для обслуговування майна довірителів;

- для юридичних осіб — розпорядження майном, агентські послуги, ведення рахунків для власників цінних паперів і управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству шляхом участі у загальних зборах акціонерів товариства.

Довірче товариство здійснює також операції, пов'язані з розміщенням приватизаційних паперів, у т. ч. для товариства покупців. Це стає можливим після подання до комерційного банку дозволу (ліцензії) Фонду держмайна України на право представницької діяльності з приватизаційними паперами. Джерелом прибутків довірчого товариства є плата, яку отримують довір, особи за довірчі операції. Розмір плати, якщо інше не передбачене законодавством, встановлюється у договорі між довірителями майна та довір, особою. Облік і контроль за діяльністю довірчого товариства щодо розміщення приватизаційних паперів здійснюється у порядку, встановленому Фондом держмайна України, НБУ та Міністерством фінансів України.

Іншими спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність довірчих товариств, є Типовий договір на обслуговування комерційним банком довірчого товариства, затверджений наказами Фонду державного майна України і Національного банку України від 24 грудня 1993 р. та від 18 лютого 1994 р. №583/30, а також Типовий договір довірчого товариства з довірителем майна, затверджений наказом Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України та Антимонопольного комітету України від 30 серпня 1995 р. №1116/143/7/Н.

3.2. Правовий статус довірчих товариств в Україні

Довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя.

Довіритель майна - юридична особа або громадянин, які передають довірчому товариству повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору.

Довірче товариство має розрахунковий рахунок, який відкривається комерційним банком, що обслуговує здійснення довірчих операцій і забезпечує відповідальне зберігання власних коштів довірчого товариства та майна довірителів.

Довірчі операції - послуги, які довірче товариство надає довірителям майна.

Правила створення, діяльності, а також права та обов'язки учасників і засновників довірчого товариства визначаються Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, встановлених цим Декретом.

В Україні до початку 1993 р. не було спеціального нормативного акта, який би визначав статус і функції довірчих товариств. Виникнення різних товариств, що використовували у своїй назві визначення »довірче товариство» і займались широким спектром послуг для фізичних та юридичних осіб, відбувалося згідно з Законами України »Про підприємництво» та »Про підприємство».

Регламентація і певне упорядкування діяльності довірчих товариств почалася з 1993 р., коли Кабінетом Міністрів України було прийнято Декрет »Про довірчі товариства». Відповідно до нього предметом діяльності довірчого товариства є представницька діяльність з грошовими коштами, цінними паперами та іншими документами. Довірче товариство, згідно з цим документом, має бути організоване тільки у формі товариства з додатковою відповідальністю, а додаткова відповідальність визначалася внеском, який дорівнював п’ятикратному внеску учасника довірчого товариства. Ці операції могли здійснюватись як для фізичних, так і для юридичних осіб.

Особливості діяльності довірчих товариств в Україні насамперед у початковий період їх становлення та функціонування обумовлені загальною специфікою ринку в Україні. З одного боку — це недосконалість правової бази, яка б регламентувала трастові операції, а з другого — відсутність у переважної маси населення майна (як рухомого, так і нерухомого) і цінних паперів, які б могли стати основою розвитку широкого спектра довірчих операцій. За часів Радянського Союзу десятиліття насаджувався певний стереотип поведінки індивіда, який обмежував накопичення майна, не говорячи вже про цінні папери, яких просто не було, і землю, яка не могла бути об’єктом купівлі-продажу.

В цих умовах були поширені операції щодо залучення в управління грошових коштів населення. їх популярність посилювалась бажанням населення хоч якось захистити свої доходи від знецінення в умовах гіперінфляції. Така »спеціалізація» довірчих товариств у поєднанні з недосконалістю правової бази і новизною цих операцій для населення створила сприятливі умови для широкомасштабних зловживань довірою наших громадян. Хвиля банкрутств довірчих товариств, яка пройшла по Україні, підтвердила цей факт і надовго сформувала негативний імідж трастовим компаніям та їх операціям.

З огляду на це уряд України вжив деяких заходів, що були спрямовані на посилення контролю за діяльністю довірчих товариств і захист інвесторів від зловживань з боку нечесних людей і шахраїв. Але цього було явно замало. Вирішальний напрям відновлення довіри населення до інституту довірчих товариств і забезпечення йому відповідного місця в системі небанківських фінансово-кредитних установ лежить у площині прийняття досконалих нормативних актів, що були б здатні створити нормальну правову базу для їх функціонування.

Перспектива розвитку трастових компаній у нашій країні, безсумнівно, є. Вона пов’язана не тільки з тими фундаментальними та об’єктивними процесами, що властиві ринковій економіці і знаходять своє вираження в розвитку відносин власності, підприємництва і зростання доходів населення, але й у специфіці умов, що складаються в Україні в перехідний до ринку період. До таких умов можна зарахувати поступовий розвиток ринку цінних паперів, зокрема, досить широке використання населенням приватизаційних цінних паперів. Становлення цього сектору фінансового ринку в умовах новизни даного явища для громадян нашої держави відкрило певний простір для діяльності довірчих товариств. Закінчення сертифікатної приватизації не згорнуло цю перспективу, бо в Україні продовжується процес приватизації. А дрібні і середні підприємства, що переходять у власність індивідуальних та колективних власників, потребують кваліфікованого управління, яке далеко не завжди можуть забезпечити нові господарі, котрі, як правило, не мають достатнього досвіду організації господарської діяльності в умовах ринку.

ВИСНОВКИ

Довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя є грошові кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя.

Довіритель майна - юридична особа або громадянин, які передають довірчому товариству повноваження власника належного майна відповідно до умов укладеного між ними договору.

Довірче товариство має розрахунковий рахунок, який відкривається комерційним банком, що обслуговує здійснення довірчих операцій і забезпечує відповідальне зберігання власних коштів довірчого товариства та майна довірителів.

Довірчі операції - послуги, які довірче товариство надає довірителям майна. Правила створення, діяльності, а також права та обов'язки учасників і засновників довірчого товариства визначаються Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України “Про Довірчі Товариства”.

Установчий договір має передбачати домовленість про відповідальність щодо обов'язків перед комерційним банком та довірителями майна, про право довірених осіб на підпис чеків, проведення інших операцій або отримання документів, що знаходяться на відповідальному зберіганні в комерційному банку. Статутний фонд довірчого товариства повинен становити не менше 1 млн. укр. крб. і формується виключно за рахунок грошових коштів та цінних паперів учасників. До моменту реєстрації довірчого товариства кожен з його засновників зобов'язаний внести на тим часовий рахунок не менш як 50 відсотків від вказаного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду, що повинно підтверджуватись документами, виданими комерційним банком. Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) довірчих товариств що до їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).

У тримісячний термін після реєстрації довірчого товариства кожен засновник зобов'язаний повністю внести свій вклад. Якщо засновники довірчого товариства не внесли свого вкладу до статутного фонду, комерційний банк припиняє ведення рахунків цього товариства.

Учасники довірчого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум додатково належним їм майном у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника.

Відносини між довірчими товариствами і комерційним банком визначаються договором, який повинен відповідати типовому договору, що затверджується Фондом державного майна України та Національним банком України.

Довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники - довірені особи. Дії довірених осіб мають бути спрямовані виключно на реалізацію інтересів власників за умовами укладеного між ними договору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України. – К.: Атіка, 2008. –208 с.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – ст. 356

3. Закон України “Про підприємства в Україні” // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1997. - № 24. – ст. 272

4. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”// Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 36. - ст. 299.

5. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 1. - ст.

6. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1993 р. //. - № 49. – ст. 682.

7.Закон України “Про інститути сумісного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 21. – ст. 103.

8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про недоліки в роботі довірчих товариств” від 26 червня 1995 р., № 455 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 29 червня. – С. 11.

9. Постанова Кабінету Міністрів України “Про довірчих товариства” від 7 грудня 1997 р., № 765 // Урядовий кур’єр. – 1997. – 10 грудня. – С. 19.

10.Декрет Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” від 17 березня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 19. – ст. 207.

11. Андреев В.. Довірчі операції зарубіжних трастових компаній // Право України. – 2009. - № 4. – С. 151-154.

12. Барац Г. Підприємство як власник // Галицькі контракти (другий зошит). – 2010. - № 40. – С. 25-32.

13.Венедиктова І.В. Управління інвестиційними потоками в межах інституту довірчого управління майном // Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства: Матеріали міжвузівської курсантської (студентської) наукової конференції, Донецьк, 5 квітня 2008 р. – Донецьк, 2009. – С. 161-165.

14. Кузнєцова Н.С Право власності в Україні: Навчальний посібник / За ред. – Юрінком Інтер, 2011. – 812 с

15. Майданик Р., Смирницький Ю. Довірче управління майном в праві України: [Матеріали “круглого столу”] // Право України. – 2008. - № 4. – С. 19-26.

16.Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – 502 с.

17. Максименко В., Сидоренко И. Трастові компанії: правовий аспект // Фїнансова Україна. – 2007. - № 50. – С. 18.

18. Марчинський В.Г. Правовий статус довірчого товариства як суб’єкта цивільно-правових відносин: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. – Київ, 2009. – 23 с.

19. Ніколайчук В. Деякі аспекти правового регулювання діяльності трастових компаній у світі // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2007. - № 3. – С. 132-136.

20. Распонов В. Механізм реалізації відповідальності довірчих товариств // Юридичний вісник України. – 2010. - № 26. – С. 4.

21. Сліпченко С.О. Інститут права довірчої власності і його дія в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ін-т внутрішніх справ МВС України. – Харків, 2008. – 24 с.

22. Слюсаревський М.М. Теоретичні проблеми договірного управління чужим майном в Україні: Автореф. дис.канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2009. – 20 с.

23. Суханов Е. Правовий статус учасників трастових правовідносин // Правова держава. – 2007. - № 3. – С. 61-65.

24. Подопригора А.А.. Взаємини трастової компанії з клієнтом при укладенні трастового договору // Правова держава. – 2002. - № 4. – С. 34-38.

25. Фатєєва І. Сучасні проблеми корпоративного управління в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2009. - № 3. – С. 92-103.

26. Харченко Г. Інститут трасту в правовій системі України: перспективи розвитку // Право України. – 2011. - № 3. – С. 100-102.

27.Шевченко Я.М., Венецька М.В., Кучеренко І.М. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. – 104 с.

28. Яворський Г.Л. Взаємини трастової компанії з клієнтом при укладенні трастового договору // Правова держава. – 2007. - № 4. – С. 34-38.

29. Якименко С.М. Цивільний кодекс: від політичного до соціального договору в Україні // Українське право. – 2011. - № 1. – С. 6-7.