Право інтелектуальної власності в Україні

      Якщо  за публічне використання літературно-художніх і музичних творів авторів - постійних жителів України нараховується авторська винагорода, автори для одержання гонорару реєструють ці твори в УААСП у порядку, обумовленому "Інструкцією про порядок обліку авторів, реєстрації творів і розподілу гонорару", що затверджено наказом УААСП від 19 лютого 1997 № 10. Автори, яким виплачуються лише договірні й інші разові суми, в Установі не реєструються. Їхні права, звичайно, охороняються договірним правом.

      Власник авторського права для одержання  свідоцтва про авторство на оприлюднений твір у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.

      Державна  реєстрація здійснюється відповідно до встановленого порядку УААСП, що складає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій.

      Після реєстрації прав автору видається свідоцтво. При виникненні суперечки реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

      Варто враховувати ту обставину, що авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, належить автору. А от виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор знаходиться у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором.

      Охорона майнових прав авторів на Україні  діє протягом всього життя автора і 70 років після його смерті. Дія  терміну охорони починається  з першого січня року, що наступає за роком, у якому мали місце юридичні факти.

      Безстрокове охороняються законом право авторства, право на ім'я і право протидіяти перекрученню чи іншій зміні твору чи будь-якому іншому зазіханню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.

      Закон України "Про авторське право  і суміжні права" охороняє права  виконавців, виробників фонограм і відеограм, а також організацій мовлення. Охорона суміжних прав здійснюється без завдання шкоди охороні творів авторським правом.

      Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів творів, що виконуються. Виробники фонограм і відеограм, а також організації мовлення повинні дотримуватись прав авторів і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватись прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

      Оформлення  суміжних прав також не вимагає виконання  будь-яких формальностей. Виробники фонограм і відеограм, а також для оповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм і відеограм чи на їхніх упаковках проставляти знак охорони суміжних прав, що складається з латинської літери Р у колі, імені (найменування) власника суміжних прав і року першої публікації фонограми. Наприклад: ® Apreleska Sound Production, 1995.

      Особисті (немайнові) права виконавців охороняються безстрокове. Майнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм, а  також організацій мовлення охороняються протягом 50 років. Термін охорони починається з першого січня року, що наступає за роком, у якому мали місце юридичні факти (перше виконання, перше опублікування, перша передача). 

3. Інтелектуальна власність – компоненти взаємодії

      За  роки незалежності в Україні розбудовано  Державну систему правової охорони  інтелектуальної власності (рис. 1). За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство освіти і науки України делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України і є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо. Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботи по удосконаленню законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо.

      До  Державної системи правової охорони інтелектуальної власності включені: Державна служба інтелектуальної власності, державне підприємство «Агентсвоз авторських і суміжних прав», державний інститут інтелектуальної власності, Український центр інноватики та патентно-інформаційний послуг, державне підприємство «Український інститут промислової власності», науково-практичний журнал «Інтелектуальна власність».

      Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і надають експертний висновок. Але охоронний документ - патент або свідоцтво - видає Державний департамент інтелектуальної власності. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.

      Інститут  інтелектуальної власності виконує  функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності "Інтелектуальна власність", а також підвищує кваліфікацію патентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об'єкти інтелектуальної власності, державних службовців тощо.

      Головним  завданням державних інспекторів  з питань інтелектуальної власності  є попередження правопорушень у  сфері інтелектуальної власності. Інспектори - це повноважні представники Державного департаменту інтелектуальної  власності у регіонах України.

      На  рис. 1 представлені також громадські організації, що безпосередньо переймаються питаннями інтелектуальної власності і з якими тісно співпрацює Державний департамент інтелектуальної власності.

      Всеукраїнська асоціація представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) має міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.

     Українська  асоціація власників товарних знаків опікується інтересами правоволодільців знаків.

     Благодійний фонд винахідників України займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам посильну допомогу в їх діяльності.

     Особливе  місце займають організації колективного управління в України. Вони управляють на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і не мають на меті одержання прибутку.

     До  суб’єктів господарювання, що взаємодіють  з Державною системою правової охорони  інтелектуальної власності відносяться: Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України, Український інститут науково-технічної і економічної інформації, Український видавничий консорціум, Українська академія наук, Всеукраїнський турнір юних винахідників та раціоналізаторів, «Пахаренко і партнери», Патентно-юридичне Агентство «ДУБИНСЬКИЙ & АШАРОВА», «Грищенко та партнери», «Михайлик, Сороколат і партнери», ООО «Иннотек-к», Агенство патентных поверенных «Веполь», ТОВ «ІВП Група», Відомство про патентних повірнених  України.

     Міжнародні  та регіональні організації:

• Всесвітня організація інтелектуальної власності;
• Європейське патентне відомство;
• Євразійське патентне відомство;
• Міжнародна асоціація товарних знаків (INTA);
• Відомство з гармонізації на внутрішньому ринку (Товарні знаки ЄС);
• Виконавчий комітет CНД.

 

Рис. 1 Інтелектуальна власність – компоненти взаємодії

 
 

 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

      Людина  за своєю природою прагне до найбільше  повного задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, своєї безпеки. І чим більше задовольняються ці потреби, тим щасливішою вона себе відчуває.

      Історія свідчить, що найбільших успіхів досягають  країни, в деяких інтереси держави  збігаються з інтересами громадян. Тому держави, що прагнуть стати процвітаючими, стратегічними задачами вважають підвищення культури громадян, розвиток економіки країни, зміцнення національної безпеки.

      Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але і  державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.

      Об'єкти авторського права і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть мати й істотне економічне значення як для авторів, які їх створ, так і для підприємства або держави. Так, найбагатшою жінкою Великої Британії у 2002 p. була визнана письменниця Джоана Кетлін Роулінг, яка подарувала світові Гаррі Поттера. Тільки за один рік вона отримала від продажу прав на видавництво своїх книг та їх екранізацію 77 млн. євро. А відома фірма "Microsoft®", використовуючи такий об'єкт авторського права, як комп'ютерна програма, за короткий час вийшла на перше місце у світі за обсягом капіталу, а її засновника - Білла Гейтса вважають найбагатшою людиною світу.

      Зараз як державні діячі, так і прості громадяни  все частіше приходять до розуміння  того, що першоосновою економічного і  культурного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини - науково-технічної і художньої творчості. Тому держава, що прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи.

      У сучасному світі найбільш процвітаючі країни зводять у ранг державної політики розвиток творчого потенціалу нації. Так, у США і Японії працюють ретельно продумані програми розвитку творчості громадян починаючи з дошкільного віку.

      Таким чином, інтелектуальна власність е  необхідною умовою процвітання тих культур, де її важливість е повністю зрозумілою і сприйнятою та ефективно захищається законами, виконання яких гарантується державою.

      На  відміну від природних ресурсів; землі, нафти, вугілля тощо, запаси яких мають певну межу, інтелектуальна власність е невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя вона швидко замінює традиційні матеріальні активи і стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України «Про охорону авторського права та суміжних прав».

2. Цивільний  кодекс України

3. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

4. Наукова бібліотека «Буковина», [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/

5. Вікіпедія. Вільна енциклопедія, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Інтелектуальна_власність

6. Офіційний веб-портал державної служби інтелектуальної власності України, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sdip.gov.ua

7. Офіційний сайт повіреного України Ващука Я.П. представника у справах інтелектуальної власності, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://patent.km.ua